Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 червня 2025 року Справа№640/28145/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61, код ЄДРПОУ-41149437) до Державної аудиторської служби України (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 4, ЄДРПОУ 40165856) про визнання протиправним та скасування п. 4 резолютивної частини вимоги від 24.06.2021 №000500-14/7930-2021, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61, код ЄДРПОУ-41149437) (далі - Позивач) до Державної аудиторської служби України (далі - Відповідач), в якій Позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати п.4 резолютивної частини вимоги Державної аудиторської служби України від 24.06.2021 №000500-14/7930-2021 в частині вимоги забезпечити відшкодування на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, здійснених через втрату боржника у зобов'язанні в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Біг-М» на суму 214 682,63 грн.
Згідно з платіжним дорученням №4093859 від 28.09.2021 року Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів Позивача внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваної частини вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.12.2022 прийнято Закон України № 2825-ІХ “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022.
На підставі ст.1 цього Закону Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
15.04.2025 адміністративна справа № 640/28145/21 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/28145/21 передано для розгляду судді Череповському Є.В.
Згідно з ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2025 справа прийнята до провадження, розгляд призначено проводити спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у сторін були витребувані докази.
В обґрунтовування позовних вимог Позивач повідомив, що Державною аудиторською службою України проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 30.06.2020.
За результатами проведеної перевірки складено та направлено на адресу акціонерного товариства «Українська залізниця» акт від 19.05.2021 № 05/21/2, яким становлено факт допущення посадовими особами Товариства бездіяльності в частині не здійснення претензійно-позовної роботи відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Біг-М», що, за твердженням ДАСУ, призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 214 682,63 грн.
30.06.2021 на адресу AT «Укрзалізниця» надійшла вимога Державної аудиторської служби України від 24.06.2021 № 000500-14/7930-2021, пунктом 4 резолютивної частини якої Держаудитслужба вимагає від AT «Укрзалізниця» забезпечити відшкодування на користь Товариства, крім іншого в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» AT «Укрзалізниця», втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, допущених через втрату боржника у зобов'язанні в особі ТОВ ^Концерн «Біг-М» на суму 214 682,63 грн.
Позивач не погоджується з висновками Відповідача частині визначення суми втрат фінансових ресурсів AT «Укрзалізниця» щодо ТОВ «Концерн «Біг-М і оскаржує їх у межах даної справи.
Відповідач позов не визнає, вважає доводи Позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи з 09.03.2021 по 12.05.2021 Державною аудиторською службою України, відповідно до пункту 8.24 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на І квартал 2021 року (в частині інспектувань), на підставі направлення від 04.03.2021 № 255, проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 30.06.2020.
Згідно з актом перевірки, відповідно до даних бухгалтерського обліку філії та наданих для ревізії документів встановлено, що у 2019 році Позивачем списано дебіторську заборгованість, Товариству з обмеженою відповідальністю «Концерн «Біг-М», на суму 214 682,63 грн за рахунок резерву сумнівних боргів.
На запити Держаудитслужби від 21.04.2021 № 11 та від 26.04.2021 № 15 філія повідомила наступне.
22.12.2005 між регіональним відділенням Фонду держмайна України в Полтавській області та ЗАТ «Концерн «Біг-М» укладено договір оренди майна, що належить до державної власності, яке було на балансі Полтавського БМЕУ «Південної залізниці».
У пояснені зазначено: « ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного бухгалтера всупереч посадових обов'язків у частині вжиття заходів для зменшення дебіторської заборгованості надавала вказівки підлеглим бухгалтерам щодо нарахування пені у 2015 році та у І кварталі 2017 року через що штучно збільшилася дебіторська заборгованість на суму 21 550,21 гривні.
Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.
Враховуючи норми закону та періоди нарахування пені, строк позовної давності минув».
Щодо нарахування 78 017,93 грн повідомлено наступне.
15.12.2016 між ПАТ «Укрзалізниця» через регіональну філію «Південна залізниця» та ТОВ «Концерн «Біг-М» укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 22.12.2005 балансоутримувачем якого було Полтавське БМЕУ РФ «Південна залізниця».
Договір набирає чинності з дня його підписання та застосовується до відносин, що виникли між сторонами з 01.12.2015.
В інформації зазначено: «мав місце факт порушення частини третьої статті 631 ЦК України у частині укладення додаткового договору зі зворотною дією в часі на час, коли мав дію основний договір, за яким ТОВ «Концерн «Біг-М» належним чином та вчасно виконав всі свої грошові зобов'язання за договором.
Додатковий договір від 15.12.2016 має всі ознаки недійсності та по своїй суті вважається нікчемним, що в свою чергу дасть підстави суду для відмови у задоволенні вимог залізниці в цій частині».
Щодо нарахування орендної плати за квітень, травень та червень у сумі 115 114,49 грн зазначено.
Після підписання акту про прийняття об'єкта оренди, головний бухгалтер Білієвська В.В. не повідомила про наявність підписаного акту підпорядкованих їй працівників відділу бухгалтерії Полтавського БМЕУ, внаслідок чого помилково виставлені ТОВ «Концерн «Біг-М» рахунки за оренду майна.
Крім того повідомлено, що під час перебування у складі Південної залізниці начальник Клітний К.Є., головний бухгалтер Білієвська В.В. та юрисконсульт Курило В.О. не вчинили жодної дії направленої на зменшення дебіторської заборгованості ТОВ «Концерн «Біг-М», внаслідок чого порушено всі строки позовної давності та втрачено можливість для пред'явлення вимог про часткове зменшення вимог такої заборгованості від РФ «Південна залізниця».
Главою 19 ЦК України визначено поняття позовної давності та її види, якими встановлені конкретні строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що термін позовної давності вищевказаної заборгованості минув, відповідно до статті 257 ЦК України, Філією втрачена можливість звернутися до суду з вимогою про захист свого права про стягнення заборгованості з боржника.
Пропуск строку позовної давності, позбавляє сторону права на сплату боржником неустойки, відшкодування боржником завданих збитків невиконанням, не належним виконанням зобов'язання, зокрема, невиконання умов договору (не поставлений товар, не сплачені належні суми платежів за договорами тощо).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже через невжиття заходів щодо повернення майна, як передбачено статтею 193 ГК України, невжиття передбачених частиною першою статті 15 ЦК України заходів щодо використання гарантованого статтею 4 ГПК України від 06.11.1991 № 1798-ХІІ права на звернення у встановленому порядку до суду за відповідною підвідомчістю філією втрачено боржника у зобов'язанні і право вимоги повернення матеріальних цінностей, що призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 214 682,63 гривні.
Отже, враховуючи зазначене в порушення статті 193 ГК України, частини першої статті 15 ЦК України через не проведення претензійно-позовної роботи та несвоєчасне проведення роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості з «…ТОВ «Концерн «Біг-М» АТ «Укрзалізниця» та його філія втратила боржника, що призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 214 682,63 грн».
Отже, вказані порушення фінансово-господарської діяльності, що виявлені під час перевірки та зазначені Відповідачем в оскаржуваних пунктах в умовно-констатуючій частині вимоги фактично підтверджуються письмовими поясненнями Позивача.
За результатами перевірки Відповідачем складено акт від 19.05.2021 № 05/21/2 та направлено Акціонерному товариству «Українська залізниця».
Зазначений Акт ревізії № 05-21/2 підписано із запереченнями посадовими особами АТ «Укрзалізниця», які Держаудитслужба розглянула та надала свої висновки, що затверджені 18.06.2021.
30.06.2021 на адресу AT «Укрзалізниця» надійшла вимога Державної аудиторської служби України від 24.06.2021 № 000500-14/7930-2021. Пунктом 4 резолютивної частини Держаудитслужба вимагає від AT «Укрзалізниця» забезпечити відшкодування на користь Товариства, крім іншого в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» AT «Укрзалізниця», втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, допущених через втрату боржника у зобов'язанні в особі ТОВ ^Концерн «Біг-М» на суму 214 682,63 грн.
Разом з цим представник Позивача адвокат Кожевіна О.В. (повноваження підтверджені) наголосила, що видання Державною аудиторською службою України вимоги від 24.06.2021 № 000500-14/7930-2021 не відповідає приписам статті 19 Конституції України, а також Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (надалі - Порядок 550). На переконання Позивача Відповідачем не дотриманий обов'язок щодо встановлення осіб, винних у порушеннях законодавства, виявлених під час інспектування, та обов'язковості зазначення цих осіб в акті перевірки з метою уникнення неоднозначності під час виконання вимог. Самоусунення Державної аудиторської служби України від цього обов'язку породжує правові підстави для визнання протиправним пункту 4 резолютивної частини вимоги від 24.06.2021 № 000500-14/7930-2021 та його скасування.
Позивач не погоджується з висновками Відповідача у частині визначення суми втрат фінансових ресурсів AT «Укрзалізниця» щодо ТОВ «Концерн «Біг-М на суму 214 682,63 грн і зазначає, що вони ґрунтуються на твердженні Відповідача про наявність у AT «Укрзалізниця» правових підстав для стягнення з ТОВ «Концерн «Біг-М» грошових коштів за договором оренди майна, що належить до державної власності від 22.12.2005 № 531/05-Н:
у розмірі 115 114,49 грн. орендної плати за період з квітня по червень 2017 року;
у розмірі 78 017,93 грн. орендної плати за період з грудня 2015 по грудень 2016 року.
По заборгованості за період з квітня по червень 2017 року представник Позивача повідомила, що згідно з Актом приймання-передачі від 31.03.2017 ПАТ «Укрзалізниця» прийняло, а ТОВ «Концерн «Біг-М» передало у користування за договором нерухоме майно у вигляді частини нежитлового приміщення будівлі кухні-столової, розташованої за адресою: м. Полтава, вул. Продовольча, 2в, площею 1 501,2 кв.м. Відповідно до пункту 3 цього Акту сторони договору погодили відсутність претензій одна до одної відносно технічного стану об'єкта оренди.
Пунктом 10.1 договору оренди майна, що належить до державної власності, від 22.12.2005 № 531/05-Н строк дії цього договору сторонами встановлено у п'ять років. Цей строк неодноразово продовжувався Додатковими угодами. Остання пролонгація відбулася на підставі додаткової угоди від 15.12.2016 до 31.03.2017.
31.03.2017 строк дії договору закінчився та відповідно закінчилося виконання зобов'язань орендаря зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном за договором. Отже, Позивач вважає помилковим нарахування AT «Укрзалізниця» орендної плати за користування вищенаведеним нерухомим майном за період з квітня по червень 2017 року, а відповідно помилковим і висновок ДАСУ про втрату Товариством фінансових ресурсів в наведеній частині та наявності у Товариства достатніх правових підстав для стягнення відповідної заборгованості з ТОВ «Концерн «Біг-М».
Стосовно заборгованості за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року Позивач позначає, що у зв'язку з утворенням ПАТ «Укрзалізниця» додатковою угодою до договору від 15.12.2016 сторони визначили, що ПАТ «Укрзалізниця» є орендодавцем за укладеним договором і продовжили строк дії цього договору до 31.03.2017. Також сторони визначили орендну плату за грудень 2015 у розмірі 27 021,00 грн. без ПДВ. При цьому згідно з п. 8 зазначеної додаткової угоди сторони домовились про розповсюдження його дії на період з 01.12.2015. Розмір заборгованості з орендної плати у розмірі 78 017,93 грн за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року становить різницю між сплаченою ТОВ «Концерн «Біг-М» орендною платою за цей період та орендною платою, визначеною до сплати з 01.12.2015 за додатковою угодою.
Також представник Позивача позначила, що згідно з правовим висновком Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.02.2020 по справі N9 918/792/18, право власності AT «Укрзалізниця» на об'єкти нерухомості, внесені до його статутного капіталу на підставі Зведеного передавального акту майна, набуває з моменту його затвердження та державної реєстрації AT «Укрзалізниця», а не за результатами державної реєстрації відповідного права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Наведені приписи кореспондують положенню п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України в частині можливості заміни кредитора у зобов'язання на підставі правонаступництва.
Разом з тим, ч. 1 ст. 513 ЦК України передбачено обов'язок сторін договору щодо заміни в ньому особи кредитора виключно у такій самій формі, що і правочин.
Згідно до ч. 2 ст. 513 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
На думку Позивача правочином щодо заміни сторони за договором оренди майна, що належить до державної власності, від 22.12.2005 № 531/05-Н фактично є додаткова угода до договору від 15.12.2016. Наведені обставини свідчать про правомірність сплати ТОВ «Концерн «Біг-М» на користь Фонду державного майна України 70% орендної плати за договором протягом грудня 2015 року - грудня 2016 року. За таких умов стягнення ПАТ «Укрзалізниця» з ТОВ «Концерн «Біг-М» 78 017,93 грн різниці між сплаченою ним орендної платою на користь ПАТ «Укрзалізниця» у розмірі 30% протягом грудня 2015 року - грудня 2016 року та визначеною додатковою угодою від 15.12.2016 мало б ознаки протиправності та необґрунтованості. Також на думку представника Позивача права вибору конкретного способу усунення виявлених у ході ревізії порушень право керівника підприємства, а не контролюючого органу.
Представник Відповідача Чорна Ю.О. (представницькі повноваження підтверджені) позов не визнала. Наголосила, що виявлені під час перевірки та зазначені в оскаржуваних пунктах в умовно-констатуючій частині вимоги порушення фінансово-господарської діяльності свідчать про наявність матеріальної шкоди (збитків), завданих Позивачеві, що фактично не заперечується останнім. Оскаржуваною вимогою Позивача зобов'язано вчинити дії, спрямовані на усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку. Разом з цим матеріальні збитки, у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування, стягуватимуться примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, і правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який буде розглядати позов про їх стягнення. Тобто, у разі незгоди із запропонованою сумою до відшкодування, позивач зможе надати свої заперечення щодо її стягнення саме у межах судового провадження, ініційованого контролюючим органом, а не у межах даної справи. Просила визнати доводи Позивача необґрунтованими, у задоволенні позову відмовити.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до норм ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», ст. 1 якого визначено забезпечення здійснення державного фінансового контролю центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України (абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону).
Згідно п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю є саме Державна аудиторська служба України.
Ч. 2 ст. 2 Закону формами забезпечення ДАСУ державного фінансового контролю визначено проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки та моніторингу закупівель.
Ч. 1 ст. 4 Закону регламентовано особливості проведення інспектування та визначено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній І фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Аналогічне визначення інспектування наведено також і п. 2 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (надалі - Порядок 550) у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин.
Згідно з п. 35 Порядку 550 Акт ревізії містить:
- вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб органу державного фінансового контролю та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії;
- констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, а також у разі наявності визначений в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об'єкту контролю внаслідок таких порушень.
Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції органу державного фінансового контролю, фіксуються в констатуючій частині акту ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
Відповідно до Положення про управління дебіторською та кредиторською заборгованістю нарахування резерву сумнівних боргів та створення забезпечень в ПАТ «Укрзалізниця» під час виявлення ознак сумнівності щодо оплати існуючої дебіторської заборгованості Товариству та Філіям необхідно проводити заходи досудового врегулювання спорів. Якщо заходи з проведення претензійної роботи не дали позитивних результатів, урегулювання питання стягнення дебіторської заборгованості з підприємства-дебітора здійснюється у судовому порядку. За наявності дебіторської заборгованості, повернення якої піддають сумніву, відповідні структурні підрозділи Товариства вживають всіх можливих заходів для її стягнення (погашення). Отже, Товариство не вжило належних заходів щодо стягнення зазначеної дебіторської заборгованості, що призвело до втрати боржника у зобов'язанні. Зазначене порушення допущено: під час перебування у складі РФ «Південна залізниця» начальником Клітним К.Є., головним бухгалтером ОСОБА_1 та юрисконсультом Курило В.О., які не вчинили жодної дії, спрямованої на зменшення дебіторської заборгованості ТОВ «Концерн «Біг М», через що порушено всі строки позовної давності та втрачено можливість для пред'явлення вимог про часткове зменшення вимог такої заборгованості від РФ «Південна залізниця».
Держаудитслужба листом від 16.09.2021 № 000500-14/11767-2021 надала роз'яснення щодо виконання вимоги Держаудитслужби, надісланої АТ «Українська залізниця».
Порушення фінансово-господарської діяльності Позивача, яке виявлено під час Ревізії та зазначено в оскаржуваних пунктах в умовно-констатуючій частині Вимоги, свідчать про наявність матеріальної шкоди (збитків), завданих Позивачу, що фактично не заперечується останнім. Право Держаудитслужби пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства передбачено положеннями пункту 7 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю» (далі - Закон № 2939). Механізм реалізації результатів ревізії врегульований положеннями пункту 46 Порядку № 550.
Отже, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише щодо усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені під час перевірки збитки. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.04.2020 у справі № 802/342/17-а, що полягає у такому: «Аналіз норм чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, свідчить про те, що проведення перевірки органом державного фінансового контролю здійснюється з метою коригування роботи підконтрольного суб'єкта та приведення його діяльності відповідно до вимог законодавства. Наслідком такої перевірки є надіслання об'єкту такої перевірки вимоги, яка містить інформацію про виявлені порушення. Одночасно, з метою коригування діяльності підприємства, у такій вимозі може бути зазначено і спосіб усунення виявлених порушень і лише у цій частині така вимога є обов'язковою 8 до виконання. Водночас відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, здійснюється шляхом звернення до суду з окремим позовом про їхнє стягнення або відшкодуванням їх підприємством у добровільному порядку. Це означає, що приписи вимоги, у яких зазначено суми збитків, не мають зобов'язального характеру для об'єкта контролю, оскільки не є виконавчим документом, на підставі якого ці кошти можуть бути стягнуто інакше, ніж за рішенням суду.»
Отже, колегія суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду зазначила, що вимога контролюючого органу щодо усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, є обов'язковою до виконання лише у частині, яка не передбачає можливості примусового стягнення сум завданих збитків, відшкодування яких здійснюється через суд або у добровільному порядку. Тому така вимога, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов'язки для підприємства, що було об'єктом перевірки. Водночас варто врахувати те, що наразі також є стала правова позиція Верховного Суду, а саме: «…органу державного фінансового контролю надано повноваження здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та в разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольного об'єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави з позовом про стягнення таких збитків, якщо підконтрольним об'єктом не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об'єктів, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об'єкта про визнання вимоги протиправною.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в 9 справі № 820/3534/16 і постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 826/2525/15, від 07 лютого 2020 року у справі № 803/634/17, від 14 лютого 2020 року у справі № 825/3661/15-а, від 5 березня 2020 року у справі № 810/465/16, від 20 березня 2020 року у справі № 814/380/17.
У постанові від 02.11.2023 у справі № 160/13920/20 Верховний Суд позначив, що «оскаржуваною вимогою позивача зобов'язано вчинити дії, спрямовані на усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку. Збитки ж, у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування, стягуватимуться примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, і правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який буде розглядати позов про їх стягнення. Тобто, у разі незгоди із запропонованою сумою до відшкодування, позивач зможе надати свої заперечення щодо її стягнення саме у межах судового провадження, ініційованого контролюючим органом, а не в межах цієї справи».
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду даного спору суд дійшов висновку про те, що відповідач довів правомірність оскаржуваного висновку з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов АТ «Укрзалізниця» не підлягає задоволенню.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування п. 4 резолютивної частини вимоги від 24.06.2021 №000500-14/7930-2021 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Є.В. Череповський