Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 червня 2025 року Справа№200/3469/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Трун Ольги Валентинівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
13 травня 2025 року адвокат Трун Ольга Валентинівна в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернулась з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (з урахуванням уточнень) визнати протиправним дії відповідача, які полягають в неправильному проведені розрахунку пенсії, та зобов'язати відповідача обчислити пенсію позивачу з розрахунку 80% відсотків від заробітної плати (доходу позивача), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосувавши коефіцієнт збільшення при проведені перерахунку - 1,14, 1,197, 1,0796, та 1,115, до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача - 10846,37 (за 2021, 2020, 2019 роки) та перерахувати пенсію позивачу з урахуванням вказаних показників починаючи з 01 січня 2025 року, (показник 1,115 застосувати починаючи з 01 березня 2025 року), зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи: з 01.09.1985 по 24.08.1986, з 11.08.1986 по 21.08.1986, з 28.08.1986 по 04.11.1986, з 21.11.1986 по 20.12.1988, з 15.03.1989 по 30.11.1989, з 26.07.1994 по 28.08.1994, з 09.10.1995 по 22.11.1996, з 13.01.1998 по 10.02.1999, з 13.04.1999 по 22.04.1999, з 22.04.1999 по 24.01.2000, з 15.08.2010 по 02.07.2012, з 03.09.2012 по 30.11.2012, з 14.06.2013 по 09.12.2013, з 10.06.2014 по 23.06.2014, з 02.07.2015 по 02.03.2017, з 03.03.2017 по 02.05.2018, з 22.03.2021 по 25.04.2021, з 26.04.2021 по 03.01.2025.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
21 травня 2025 року представник позивача, з метою виконання вимог ухвали суду від 19 травня 2025 року, надав до суду клопотання щодо усунення недоліків позовної заяви, в якому серед іншого виклав уточнену позовну заяву.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі.
16 червня 2025 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.
20 червня 2025 року відповідач надав до суду докази по справі.
Інших клопотань від сторін до суду не надходило.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Так, представник позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є отримувачем пенсії за віком починаючи з 2022 року. Як вбачається з протоколу розрахунку пенсії - розмір пенсії позивача за віком складає 4067,35 грн., як вбачається з вказаного протоколу, при розрахунку пенсії відповідачем застосовано наступні показники - 12946,25 * 0.31417 (де 12946,25 - заробітна плата (дохід), визначена відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 0.31417 - Коефіцієнт стажу). Зважаючи на те, що на момент звернення заявою про призначення пенсії, у позивача наявний підземний стаж за Списком №1 у розмірі 16 років 3 місяці 27 днів, представник позивача вважає вказаний розрахунок відповідача необґрунтованим, у зв'язку з незастосуванням коефіцієнту 0.8 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Разом із цим, представник позивача зазначає, що відповідачем безпідставно не застосовано коефіцієнти 1,197, 1,0796 та 1,115, при проведенні індексації пенсії позивача.
Представник позивача вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушує його конституційні права на пенсійне забезпечення. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди роботи з 01.09.1985 по 24.08.1986, з 11.08.1986 по 21.08.1986, з 28.08.1986 по 04.11.1986, з 21.11.1986 по 20.12.1988, з 15.03.1989 по 30.11.1989, з 26.07.1994 по 28.08.1994, з 09.10.1995 по 22.11.1996, з 13.01.1998 по 10.02.1999, з 13.04.1999 по 22.04.1999, з 15.08.2010 по 02.07.2012, з 03.09.2012 по 30.11.2012, з 22.03.2021 по 25.04.2021, зараховано відповідачем у добровільному порядку. Разом із цим, відповідач зазначив, що в довідці №322 від 30.10.2020 відсутні відомості про атестацію робочих місць за період з 29.11.1999 по 24.01.2000. За період з 14.06.2013 по 09.12.2013 в довідці №1672 від 25.09.2022 відсутні відомості про пільговий характер роботи, з 10.06.2014 по 23.06.2014 - в довідці №1672 від 25.09.2022 відсутні відомості про пільговий характер роботи. Тому відповідач вважає, що ним правомірно не зараховано до пільгового стажу період роботи з 22.04.1999 по 24.01.2000, 14.06.2013 по 09.12.2013, з 10.06.2014 по 23.06.2014, адже відсутні правові підстави. Також, відповідач зазначив, що до пільгового стажу позивача за Списком №1 зараховано періоди роботи з 03.03.2017 по 31.01.2018, з 26.04.2021 по 30.03.2022, з 10.04.2022 по 29.05.2022, з 09.06.2022 по 18.06.2022, з 06.07.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 30.09.2024 згідно даних персоніфікованого обліку. Не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 періоди з 02.07.2015 по 31.12.2015, з 01.02.2016 по 30.04.2016, з 01.06.2016 по 02.03.2017, з 01.02.2018 по 02.05.2018, з 01.10.2024 по 03.01.2025 у зв'язку з тим, що за даними персоніфікованого обліку відсутні відомості щодо вказаних періодів.
Відповідач зазначив, що загальний страховий стаж позивача станом на 28 травня 2025 року становить 31 рік 05 місяць 09 днів, в тому числі 10 років 00 місяців 00 днів - додаткові роки за Список №1. Пільговий стаж позивача становить 11 років 06 місяців 06 днів - пільговий стаж за Списком №1 (з урахуванням навчання за фахом для визначення права), 01 рік 00 місяців 28 днів - пільговий стаж на роботах, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, пов'язаних з вибутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, терміном не менше 25 років. Тому відповідач вважає, що відсутнє право на застосування статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» через відсутність 15 років пільгового стажу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років».
Крім того, відповідач зазначив, що оскільки при обчисленні пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три попередні роки 2019-2021 роки - 10846,37 грн. - підстави відсутні для його збільшення на 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26 жовтня 2022 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Згідно з розрахунком пенсії ОСОБА_1 для розрахунку заробітку для обчислення пенсії позивача застосовувався середній заробіток за три попередні роки (за 2019-2021 роки) у розмірі 10846,37 грн.
Відповідно до протокольного рішення №057350003604 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26 жовтня 2022 року.
Згідно з розрахунком страхового стажу, форма РС-право, станом на 26 жовтня 2022 року страховий стаж позивача склав 21 рік 01 місяць 12 днів, робота за Списком №1 - 11 років 06 місяців 06 днів. Зниження ПВ за «Робота за Списком №1» на 10 років 00 місяців 00 днів.
Відповідно до протокольного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №057350003604 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 03 вересня 2024 року здійснено перерахунок пенсії за віком з 01 березня 2023 року, вид перерахунку: «Індивідуально (масовий). Індексація заробітку.», зокрема, встановлено надбавку 100,00 грн. на індексації 01 березня 2023 року.
Відповідно до протокольного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №057350003604 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 23 вересня 2024 року здійснено перерахунок пенсії за віком з 01 березня 2024 року, вид перерахунку: «У зв'язку з уточненням даних ЕПС, 01 березня 2024 року», зокрема, встановлено надбавку 100,00 грн. на індексації 01 березня 2023 року та надбавку 100,00 грн. на індексації 01 березня 2024 року.
Відповідно до протокольного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №057350003604 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 26 лютого 2025 року здійснено перерахунок пенсії за віком з 01 березня 2025 року, вид перерахунку: «Індивідуально (масовий). Індексація заробітку.», зокрема, розмір пенсії за віком (ст.27) (12946.35 * 0.31417) склав 4067,35 грн., встановлено надбавку 100,00 грн. на індексації 01 березня 2023 року та надбавку 100,00 грн. на індексації 01 березня 2024 року. Розмір пенсії з надбавками з 01 березня 2025 року склав 4267,35 грн.
Згідно з розрахунком пенсії ОСОБА_1 для розрахунку заробітку для обчислення пенсії позивача застосовувався середній заробіток за три попередні роки (за 2018-2020 роки) у розмірі 10846,37 грн., та коефіцієнт збільшення показника середньої ЗП - 1.046.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся із цим позовом до суду
Судом встановлено, що відповідно до записів №1, 2, 4-5, 8-18, дубліката трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15 серпня 2010 року, на ім'я ОСОБА_1 , позивач:
- з 15 серпня 2010 року по 02 липня 2012 року - працював прохідником 4 розряду з повним робочим днем в шахті в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Техіновація»;
- з 03 вересня 2012 року по 30 листопада 2012 року - працював прохідником 4 розряду з повним робочим днем в шахті в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Техіновація»;
- з 14 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року - працював прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті та гірничим майстром з повним робочим днем в шахті в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Мак-Тех-Пром»;
- з 10 червня 2014 року по 23 червня 2014 року - працював прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті в Товаристві з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської»;
- з 02 липня 2015 року по 02 березня 2017 року - працював прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті та гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Техіновація»;
- 03 березня 2017 року по 02 травня 2018 року - працював прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті в Товаристві з додатковою відповідальністю «Укрвуглесервіс».
Відповідно до довідки Білицького професійного ліцею виж.№282 від 24 вересня 2020 року ОСОБА_1 з 01 вересня 1985 року по 24 серпня 1986 року навчався в Середньому професійно-технічному училищі №83 за професією «Електрослюсар підземний, машиніст підземних установок».
Згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 04 липня 2019 року у період з 21 листопада 1986 року по 20 грудня 1988 року позивач проходив військову службу.
Відповідно до довідки Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Добропільське» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» від 30 жовтня 2020 року №322 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працював повний робочий день на підземних роботах та шкідливими умовами праці на шахті «Добропільська» виробничого об'єднання «Добропіллявугілля» у періоди: з 31 березня 1986 року по 11 серпня 1986 року виконував гірничі роботи за професією учня слюсаря чергового та з ремонту обладнання поверхні, на період виробничої практики; з 11 серпня 1986 року по 21 серпня 1986 року виконував гірничі роботи за професією учня електрослюсаря підземного, на період виробничої практики, що передбачено Списком №1 розділом 1 підрозділом 1; з 28 серпня 1986 року по 04 листопада 1986 року виконував гірничі роботи за професією електрослюсар підземний, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1, та звільнений в зв'язку з призивом на військову службу; з 15 березня 1989 року по 30 листопада 1989 року виконував гірничі роботи за професією електрослюсар підземний, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1; з 26 липня 1994 року по 28 серпня 1994 року виконував гірничі роботи за професією електрослюсар підземний, на період виробничої практики, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1; з 13 квітня 1999 року по 22 квітня 1999 року виконував гірничі роботи за професією електрослюсар підземний, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1; з 22 квітня 1999 року по 24 січня 2000 року виконував гірничі роботи за професією в.о. гірничого майстра, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1.
Згідно з довідкою Товариства з додатковою відповідальністю «Укрвуглесервіс» вих.№1672 від 25 вересня 2022 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працював повний робочий день в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Техіновація», роботи виконувались на шахті «Свято-Покровська», у період з 15 серпня 2010 року по 02 липня 2012 року за посадою прохідник 4 розряду, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1, позиція 1.1.; у період з 03 вересня 2012 року по 30 листопада 2012 року за посадою прохідник, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1, позиція 1.1.; з 02 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року за посадою прохідник, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1, позиція 1.1.; з 01 вересня 2015 року по 18 жовтня 2015 року за посадою прохідник, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1, позиція 1.1.; з 19 жовтня 2015 року по 02 березня 2017 року за посадою прохідник, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1, позиція 1.1.
Відповідно до довідки Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Добропільське» Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» від 03 січня 2025 року №2 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працює повний робочий день на підземних роботах з важкими та шкідливими умовами праці на виробничому підрозділі «Шахтоуправління «Добропільське» у Державному підприємстві «Добропіллявугілля-видобуток» у виробництві з видобутку вугілля у період з 22 березня 2021 року по 25 квітня 2021 року за професією учень машиніста підземних установок, працював повний робочий день підземно та отримував тарифну ставку машиніста підземних установок, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1; з 26 квітня 2021 року по теперішній час за професією машиніста підземних установок 2 розряду, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1.
Згідно з розрахунком стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період з 01 вересня 1985 року по 10 серпня 1986 року зараховано до страхового стажу як «Навчання за фахом», періоди з 11 серпня 1986 року по 21 серпня 1986 року, з 28 серпня 1986 року по 04 листопада 1986 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, період з 21 листопада 1986 року по 20 грудня 1988 року зараховано до страхового стажу як «Військова служба строкова», період з 15 березня 1989 року по 30 листопада 1989 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, період з 01 серпня 1990 року по 25 липня 1994 року зараховано до страхового стажу як «Навчання у вищих/середніх НЗ», період з 26 липня 1994 року по 28 серпня 1994 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 29 серпня 1994 року по 30 червня 1995 року зараховано до страхового стажу як «Навчання у вищих/середніх НЗ», з 09 жовтня 1995 року по 22 листопада 1996 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 13 січня 1998 року по 10 лютого 1999 року зараховано до пільгового страхового стажу «Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в», з 13 квітня 1999 року по 28 листопада 1999 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 15 серпня 2010 року по 02 липня 2012 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 03 вересня 2012 року по 30 листопада 2012 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 01 травня 2016 року по 31 травня 2016 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 03 березня 2017 року по 31 січня 2018 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 22 березня 2021 року по 25 квітня 2021 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 26 квітня 2021 року по 30 березня 2022 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 10 квітня 2022 року по 29 травня 2022 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 09 червня 2022 року по 18 червня 2022 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 06 липня 2022 року по 30 вересня 2022 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2024 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1. Загальний страховий стаж позивача становить 21 рік 01 місяць 12 днів, робота за Списком №1 - 11 років 06 місяців 06 днів. Зниження ПВ за «Робота за Списком №1» на 10 років 00 місяців 00 днів.
Випискою з індивідуальних відомостей про застраховану ОСОБА_1 , форми ОК-5, яка сформована 26 жовтня 2022 року, підтверджено, що за 2015 рік, за періоди з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, з 01 червня 2016 року по 02 березня 2017 року, з 01 лютого 2018 року по 02 травня 2018 року підприємством-страхувальником страхові внески за позивача не сплачено. Крім того, підтверджено, що за періоди з 01 червня 2016 року по 02 березня 2017 року, з 01 березня 2018 року по 02 травня 2018 року наявні суми заробітку для нарахування пенсії (грн), які виплачувались позивачу підприємством-страхувальником. Також, зокрема, у 2010-2012, 2016-2018 роках позивач має облікований спеціальний стаж за кодом ЗПЗ014А2, та в 2021-2022 роках має облікований спеціальний стаж за кодом ЗПЗ014А1.
Випискою з індивідуальних відомостей про застраховану ОСОБА_1 , форми ОК-7, яка сформована 28 травня 2025 року, підтверджено, що за 2015 рік, за періоди з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, з 01 вересня 2016 року по 02 березня 2017 року, з 01 лютого 2018 року по 02 травня 2018 року підприємством-страхувальником страхові внески за позивача не сплачено. За період з 01 жовтня 2024 року по 03 січня 2025 року підприємством-страхувальником сплачено страхові внески за позивача. Крім того, підтверджено, що за періоди з 01 червня 2016 по 02 березня 2017 року, з 01 березня 2018 року по 02 травня 2018 року наявні суми заробітку для нарахування пенсії (грн), які виплачувались позивачу підприємством-страхувальником. Також, зокрема, у 2010-2012, 2016-2018 роках позивач має облікований спеціальний стаж за кодом ЗПЗ014А2, та в 2021-2025 роках має облікований спеціальний стаж за кодом ЗПЗ014А1.
Отже, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо проведення розрахунку пенсії позивача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).
Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Разом із цим, Порядок №637, застосовується в разі коли відсутня трудова книжка, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
Як передбачено частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм Постанови №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Відтак, в позовних вимогах представник позивача просить, зокрема, зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди роботи: з 01 вересня 1985 року по 24 серпня 1986 року, з 11 серпня 1986 року по 21 серпня 1986 року, з 28 серпня 1986 року по 04 листопада 1986 року, з 21 листопада 1986 року по 20 грудня 1988 року, з 15 березня 1989 року по 30 листопада 1989 року, з 26 липня 1994 року по 28 серпня 1994 року, з 09 жовтня 1995 року по 22 листопада 1996 року, з 13 січня 1998 року по 10 лютого 1999 року, з 13 квітня 1999 року по 22 квітня 1999 року, з 22 квітня 1999 року по 24 січня 2000 року, з 15 серпня 2010 року по 02 липня 2012 року, з 03 вересня 2012 року по 30 листопада 2012 року, з 14 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року, з 10 червня 2014 року по 23 червня 2014 року, з 02 липня 2015 року по 02 березня 2017 року, з 03 березня 2017 року по 02 травня 2018 року, з 22 березня 2021 року по 25 квітня 2021 року, з 26 квітня 2021 року по 03 січня 2025 року.
Водночас, суд констатує, що у позовні заяві представником позивача не наведено жодних обґрунтувань та підстав щодо протиправності не зарахування відповідачем зазначених періодів до пільгового стажу позивача за Списком №1.
Тобто, у позовній заяві, поданій представником позивача до суду в інтересах позивача, відсутні посилання на положення нормативно-правових актів, які було або могло бути порушено відповідачем, при не зарахуванні зазначених періодів до пільгового стажу позивача за Списком №1.
Разом із цим, як вбачається з наданих відповідачем пояснень, до пільгового стажу позивача за Списком №1 в добровільному порядку відповідачем зараховано періоди роботи з 01 вересня 1985 року по 24 серпня 1986 року, з 11 серпня 1986 року по 21 серпня 1986 року, з 28 серпня 1986 року по 04 листопада 1986 року, з 21 листопада 1986 року по 20 грудня 1988 року, з 15 березня 1989 року по 30 листопада 1989 року, з 26 липня 1994 року по 28 серпня 1994 року, з 09 жовтня 1995 року по 22 листопада 1996 року, з 13 січня 1998 року по 10 лютого 1999 року, з 13 квітня 1999 року по 22 квітня 1999 року, з 15 серпня 2010 року по 02 липня 2012 року, з 03 вересня 2012 року по 30 листопада 2012 року, з 22 березня 2021 року по 25 квітня 2021 року. Зазначене представником позивача не спростовується.
Отже, суд констатує, що відповідач підтверджує зарахування, зокрема, періодів навчання з 01 вересня 1985 року по 24 серпня 1986 року та проходження строкової військової служби з 21 листопада 1986 року по 20 грудня 1988 року до пільгового страхового стажу позивача за Списком №1, що не потребує додаткового доказування в межах цієї справи.
Водночас, відповідач зазначив, що в довідці №322 від 30 жовтня 2020 року відсутні відомості про атестацію робочих місць за період з 29 листопада 1999 року по 24 січня 2000 року. За період з 14 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року в довідці №1672 від 25 вересня 2022 року відсутні відомості про пільговий характер роботи, з 10 червня 2014 року по 23 червня 2014 року - в довідці №1672 від 25 вересня 2022 року відсутні відомості про пільговий характер роботи.
Відтак, відповідач вважає, що ним правомірно не зараховано до пільгового стажу період роботи з 29 листопада 1999 року по 24 січня 2000 року, з 14 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року, з 10 червня 2014 року по 23 червня 2014 року, адже відсутні правові підстави.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162; після 16 січня 2003 року та до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36; з 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461.
Як встановлено судом вище, відповідно до записів дубліката трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15 серпня 2010 року позивач:
- з 14 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року - працював прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті та гірничим майстром з повним робочим днем в шахті в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Мак-Тех-Пром»;
- з 10 червня 2014 року по 23 червня 2014 року - працював прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті в Товаристві з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської».
Згідно з розрахунком стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період з 01 вересня 1985 року по 10 серпня 1986 року зараховано до страхового стажу як «Навчання за фахом», періоди з 11 серпня 1986 року по 21 серпня 1986 року, з 28 серпня 1986 року по 04 листопада 1986 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, період з 21 листопада 1986 року по 20 грудня 1988 року зараховано до страхового стажу як «Військова служба строкова», період з 15 березня 1989 року по 30 листопада 1989 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, період з 01 серпня 1990 року по 25 липня 1994 року зараховано до страхового стажу як «Навчання у вищих/середніх НЗ», період з 26 липня 1994 року по 28 серпня 1994 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 29 серпня 1994 року по 30 червня 1995 року зараховано до страхового стажу як «Навчання у вищих/середніх НЗ», з 09 жовтня 1995 року по 22 листопада 1996 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 13 січня 1998 року по 10 лютого 1999 року зараховано до пільгового страхового стажу «Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в», з 13 квітня 1999 року по 28 листопада 1999 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 15 серпня 2010 року по 02 липня 2012 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 03 вересня 2012 року по 30 листопада 2012 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 01 травня 2016 року по 31 травня 2016 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 03 березня 2017 року по 31 січня 2018 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 22 березня 2021 року по 25 квітня 2021 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 26 квітня 2021 року по 30 березня 2022 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 10 квітня 2022 року по 29 травня 2022 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 09 червня 2022 року по 18 червня 2022 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 06 липня 2022 року по 30 вересня 2022 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2024 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1. Загальний страховий стаж позивача становить 21 рік 01 місяць 12 днів, робота за Списком №1 - 11 років 06 місяців 06 днів. Зниження ПВ за «Робота за Списком №1» на 10 років 00 місяців 00 днів.
Суд констатує, що у періоди з 14 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року та з 10 червня 2014 року по 23 червня 2014 року позивач працював прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті та гірничим майстром з повним робочим днем в шахті в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Мак-Тех-Пром» та прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті в Товаристві з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської», тобто, на різних підприємствах, що підтверджено відповідними записами дубліката його трудової книги, та не заперечується відповідачем.
В той час, як довідка вих.№1672 від 25 вересня 2022 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджує періоди роботи позивача саме в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Техіновація», а не в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Мак-Тех-Пром» та в Товаристві з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської», що помилково ототожнюється відповідачем.
Відтак, наведені відповідачем підстави не зарахування періодів роботи позивача з 14 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року та з 10 червня 2014 року по 23 червня 2014 року є безпідставними та помилковими.
Водночас, з розрахунку страхового стажу позивача, форма РС-право, вбачається, що до загального страхового стажу та до пільгового страхового стажу за Списком №1 не зараховано періоди з 14 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року та з 10 червня 2014 року по 23 червня 2014 року.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд висновує, що періоди з 14 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року та з 10 червня 2014 року по 23 червня 2014 року підлягають зарахуванню до загального страхового та пільгового стажу позивача за Списком №1.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58.
Суд звертає увагу на те, що записи трудової книжки позивача щодо спірних періодів містять повну інформацію про роботу на пільгових умовах, також містять повні відомості про характер виконуваних позивачем робіт, оскільки зазначеними записами чітко визначено, що у спірні періоди позивач виконував роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на зарахування їх до пільгового стажу.
При цьому, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеними професіями у спірні періоди до суду не надано.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені пенсійним органом недоліки, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів до стажу роботи позивача.
Суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №275/615/17 (К/9901/768/17).
Крім того, судом встановлено, що позивач працював повний робочий день на підземних роботах та шкідливими умовами праці на шахті «Добропільська» виробничого об'єднання «Добропіллявугілля» у період з 22 квітня 1999 року по 24 січня 2000 року виконував гірничі роботи за професією в.о. гірничого майстра, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1, що підтверджується довідкою Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Добропільське» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» від 30 жовтня 2020 року №322.
Суд наголошує, що вказана довідка містить конкретні відомості визначені Порядком №637 щодо періоду роботи позивача, професій, посад, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначені довідку.
Вказана довідка є чинною та в судовому порядку недійсними не визнавались.
При цьому, суд зазначає, що відсутність посилання чи неточних записів у документах, виданих підприємством, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. Зазначені обставини є такими, що позивач не може їх самостійно усунути, виправити, вплинути на їх зміст чи в інший спосіб підтвердити періоди роботи, а отже, не можуть впливати на реалізацію права позивача на призначення пенсії.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №683/977/17, від 08 травня 2018 року у справі №672/455/17.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період роботи з 13 квітня 1999 року по 28 листопада 1999 року вже зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд висновує, що зарахуванню до пільгового страхового стажу позивача за Списком №1 підлягає період з 29 листопада 1999 року по 24 січня 2000 року.
Незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки пунктом 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29.06.2010 № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Крім того, відповідачем зазначено, що не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди з 02 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, з 01 червня 2016 року по 02 березня 2017 року, з 01 лютого 2018 року по 02 травня 2018 року, з 01 жовтня 2024 року по 03 січня 2025 року, у зв'язку з тим, що за даними персоніфікованого обліку відсутні відомості щодо вказаних періодів.
Як встановлено судом вище, відповідно до записів дубліката трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15 серпня 2010 року позивач:
- з 02 липня 2015 року по 02 березня 2017 року - працював прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті та гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Техіновація»;
- з 03 березня 2017 року по 02 травня 2018 року - працював прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті в Товаристві з додатковою відповідальністю «Укрвуглесервіс».
Окрім того, суд констатує, що записи трудової книжки позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким прописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто, здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58.
Також, судом встановлено, що позивач працював повний робочий день на підземних роботах з важкими та шкідливими умовами праці на виробничому підрозділі «Шахтоуправління «Добропільське» у Державному підприємстві «Добропіллявугілля-видобуток» у виробництві з видобутку вугілля у період з 22 березня 2021 року по 25 квітня 2021 року за професією учень машиніста підземних установок, працював повний робочий день підземно та отримував тарифну ставку машиніста підземних установок, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1, та з 26 квітня 2021 року по теперішній час за професією машиніста підземних установок 2 розряду, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1, що підтверджується довідкою Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Добропільське» Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» від 03 січня 2025 року №2 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зазначає, що виписка з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-5, яка сформована 26 жовтня 2022 року, не містить відомості, що у період роботи позивача з 02 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року позивачу виплачувалась заробітна плата, з якої підприємством-страхувальником повинні сплачуватись страхові внески.
Виписка з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-7, яка сформована 28 травня 2025 року, також не містить відомості, що у період роботи позивача з 02 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, за лютий 2018 року, позивачу виплачувалась заробітна плата, з якої підприємством-страхувальником повинні сплачуватись страхові внески. Разом із цим, зазначено, що за період з 01 жовтня 2024 року по 03 січня 2025 року підприємством-страхувальником сплачено страхові внески за позивача. Крім того, підтверджено, що за періоди з 01 червня 2016 по 02 березня 2017 року, з 01 березня 2018 року по 02 травня 2018 року наявні суми заробітку для нарахування пенсії (грн), які виплачувались позивачу підприємством-страхувальником.
Водночас, положення Закону №1058-ІV набрали чинності з 01 січня 2004 року і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до частини другої статті 21 Закону №1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відповідно до частини другої стаття 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються: 1) виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; надання страховикам, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності; 2) структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад для призначення всіх видів державної соціальної допомоги та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Отже, внесення роботодавцем під час заповнення та надання до системи персоніфікованого обліку індивідуальних відомостей про застраховану особу в відповідному звітному періоді помилкових даних щодо працівника-застрахованої особи, тягне порушення прав останнього під час оформлення пенсії та має суттєвий вплив при визначенні розміру пенсії під час її нарахування, оскільки застрахованою особою за відповідний період здійснювалися страхові внески з заробітку (доходу) за конкретний період роботи.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана, зокрема, здійснювати відповідно до закону контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.
Пункт 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794, передбачено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 11 вказаного Положення фізична особа має право, зокрема, у разі незгоди з відомостями, внесеними до системи персоніфікованого обліку, звертатися до уповноваженого органу з заявою про їх виправлення.
Згідно положень розділу IV постанови Правління Пенсійного фонду України 18 червня 2014 року №10-1 «Про затвердження Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування» (далі - Положення №10-1), Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пунктів 2-5 Розділу IV Положення №10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:
персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;
відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства;
відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства;
відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;
відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність;
відомості про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
відомості про суми доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
відомості електронних пенсійних справ, включаючи інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи; інформація про членів сім'ї застрахованої особи, які знаходяться на її утриманні, та її дітей;
періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків;
інформація щодо виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи дані про підставу (дата та вид страхового випадку), дати початку та закінчення здійснення виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування виплат, їх вид, суми виплат;
інформація про звернення громадян до органів Пенсійного фонду України, включаючи дані про надання особам електронних послуг відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (відомості веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України);
інформація про фізичних осіб, які сплачують / за яких сплачують страхові внески до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
відомості про надання третім особам інформації з Реєстру застрахованих осіб, що стосується такої застрахованої особи.
Відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
У разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб та невиконання страхувальником у місячний строк припису щодо усунення цих порушень територіальні органи Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк вносять відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб.
Підсумовуючи, до облікових карток, які є складовими Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, зокрема, про трудовий стаж, при цьому у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Як встановлено судом вище, кожен із періодів роботи позивача з 02 липня 2015 року по 02 березня 2017 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Техіновація», з 03 березня 2017 року по 02 травня 2018 року в Товаристві з додатковою відповідальністю «Укрвуглесервіс» та з 22 березня 2021 року на виробничому підрозділі «Шахтоуправління «Добропільське» у Державному підприємстві «Добропіллявугілля-видобуток» є його безперервним трудовим стажем на певному підприємстві.
Однак, судом встановлено, що індивідуальні відомості Реєстру застрахованих осіб не відображають період трудової діяльності позивача лише за періоди з 02 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, за лютий 2018 року, за періоди з 01 червня 2016 по 02 березня 2017 року, з 01 березня 2018 року по 02 травня 2018 року наявні суми заробітку для нарахування пенсії (грн), які виплачувались позивачу підприємством-страхувальником.
Водночас, з розрахунку страхового стажу позивача, форма РС-право, вбачається, що в розглядаємій частині спірних періодів до загального страхового стажу та до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди з 02 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, з 01 червня 2016 року по 02 березня 2017 року, з 01 лютого 2018 року по 02 травня 2018 року, з 01 січня 2025 року по 03 січня 2025 року.
Також, із зазначеного вбачається, що до пільгового страхового стажу позивача за Списком №1 не зараховано періоди з 31 березня 2022 року по 09 квітня 2022 року, з 30 травня 2022 року по 08 червня 2022 року, з 19 червня 2022 року по 05 липня 2022 року, з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року.
Водночас, підстав щодо не зарахування вказаних періодів ані представником позивача, ані відповідачем не зазначено.
Отже, суд враховує, що відсутність суми заробітку чи не сплата страхових внесків не може бути підставою для не включення до Реєстру застрахованих осіб відомостей стосовно позивача періодів з 02 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, з 01 червня 2016 року по 02 березня 2017 року, з 01 лютого 2018 року по 02 травня 2018 року, з 01 січня 2025 року по 03 січня 2025 року в частині трудової діяльності.
Окремо суд зазначає, що частинами четвертою-шостою, дев'ятою, десятою, дванадцятою статті 20 Закону №1058-IV встановлено, що плата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зокрема, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Нормами статті 106 Закону №1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (пункт 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18 лютого 2009 року) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява №38677/06) ЄСП Л також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Разом із цим, суд зауважує, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового/трудового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте, не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.
За таких обставин, враховуючи, що факт трудової діяльності позивача підтверджується записами трудової книжки та належними документами, наявні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу та до пільгового стажу за Списком №1 періоди з 02 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, з 01 червня 2016 року по 02 березня 2017 року, з 01 лютого 2018 року по 02 травня 2018 року, з 01 січня 2025 року по 03 січня 2025 року, та до пільгового страхового стажу позивача за Списком №1 періоди з 31 березня 2022 року по 09 квітня 2022 року, з 30 травня 2022 року по 08 червня 2022 року, з 19 червня 2022 року по 05 липня 2022 року, з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини справи та пояснення відповідача, оскільки до загального страхового стажу та до пільгового стажу позивача за Списком №1 вже зараховано періоди з 01 вересня 1985 року по 10 серпня 1986 року, з 11 серпня 1986 року по 21 серпня 1986 року, з 28 серпня 1986 року по 04 листопада 1986 року, з 21 листопада 1986 року по 20 грудня 1988 року, з 15 березня 1989 року по 30 листопада 1989 року, з 26 липня 1994 року по 28 серпня 1994 року, з 09 жовтня 1995 року по 22 листопада 1996 року, з 13 січня 1998 року по 10 лютого 1999 року, з 13 квітня 1999 року по 28 листопада 1999 року, з 15 серпня 2010 року по 02 липня 2012 року, з 03 вересня 2012 року по 30 листопада 2012 року, з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року, з 01 травня 2016 року по 31 травня 2016 року, з 03 березня 2017 року по 31 січня 2018 року з 22 березня 2021 року по 25 квітня 2021 року, з 26 квітня 2021 року по 30 березня 2022 року, з 10 квітня 2022 року по 29 травня 2022 року, з 09 червня 2022 року по 18 червня 2022 року, з 06 липня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2024 року, що помилково не враховано представником позивача при поданні позовної заяви, суд висновує про безпідставність заявлених представником позивача позовних вимог в цій частині.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Щодо вимог обчислити пенсію позивачу з розрахунку 80% відсотків від заробітної плати (доходу позивача), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 40 Закону №1058-IV регламентовано порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Так, відповідно до абзаців першого та другого частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія вказаного Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.
Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26 жовтня 2022 року. Згідно з розрахунком страхового стажу, форма РС-право, станом на 26 жовтня 2022 року страховий стаж позивача склав 21 рік 01 місяць 12 днів, робота за Списком №1 - 11 років 06 місяців 06 днів. Зниження ПВ за «Робота за Списком №1» на 10 років 00 місяців 00 днів.
При цьому, докази застосування відповідачем статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при розрахунку розміру пенсії позивача в матеріалах справи відсутні, що відповідачем не заперечується.
Матеріалами справи підтверджено, що на дату призначення позивачу пенсії стаж 11 років 06 місяців 06 днів зараховано органом пенсійного фонду до пільгових робіт за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України. Встановлене не заперечується пенсійним органом, та доказів протилежного представником позивача не надано.
Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що станом на дату призначення пенсії - 26 жовтня 2022 року, страховий стаж роботи із шкідливими умовами, який дає право позивачу на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, склав 11 років 06 місяців 06 днів, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не обґрунтованими. Адже позивач не мав право на застосування положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на дату призначення пенсії.
Підсумовуючи, на позивача не поширюється дія статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», відповідно до якої, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, є підстави для висновку, що на момент призначення пенсії за віком на пільгових умовах у позивача об'єктивно був відсутній необхідний пільговий стаж, тому відповідач, як суб'єкт призначення пенсії, правомірно не застосував положення Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при обрахунку розміру пенсії позивача.
Разом із тим, наведений представником позивача у позовній заяві розрахунок пільгового страхового стажу позивача за Списком №1 станом на 03 січня 2025 року, який за її підрахунком складає 16 років 3 місяці 27 днів, не спростовує викладений висновок суду.
Отже, зазначені доводи представника позивача є безпідставними та помилковими, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимог зобов'язати відповідача обчислити пенсію позивачу, застосувавши коефіцієнт збільшення при проведені перерахунку - 1,14, 1,197, 1,0796, та 1,115, до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача - 10846,37 (за 2021, 2020, 2019 роки), та перерахувати пенсію позивачу з урахуванням вказаних показників починаючи з 01 січня 2025 року, (показник 1,115 застосувати починаючи з 01 березня 2025 року), суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно приписів статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Обов'язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
У зв'язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15 лютого 2022 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» № 2040-ІХ, яким частину п'яту статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було викладено в новій редакції.
Так, частиною п'ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Преамбулою названого Закону України закріплено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України 20 лютого 2019 року видано постанову №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).
Згідно з пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 4 Порядку №124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:
(ЗСЦ+ЗСЗ )х 50%
К = ------------------------ + 1%,
100%
де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);
ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:
ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,
де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;
Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова №118) з 01 березня 2022 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14; у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». У свою чергу пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» Кабінет Міністрів України 24 лютого 2023 року прийняв постанову №168 (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.
Пунктом 6 Постанови №168 установлено з 1 березня 2023 року до пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2023 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185) з 01 березня 2024 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.
Підпунктом 6 пункту 2 Постанови №185 установлено з 1 березня 2024 року до пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Отже, індексація пенсій у подальшому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постанов Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185 проводиться згідно з Порядком №124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти.
Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).
Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб'єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов'язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов'язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розміру внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов'язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.
Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду України, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Таким чином, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв'язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.
Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов'язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.
Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
В іншому випадку, відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституції України чи закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».
Разом із цим, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
За приписами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2024 роках згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року №127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185.
Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положень пункту 5 Порядку №124, є протиправним.
Враховуючи зазначене, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто, під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
Зазначений висновок узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі №200/422/24, від 27 січня 2025 року у справі №620/7211/24, від 28 січня 2025 року у справі №400/4663/24, від 13 лютого 2025 року у справі №200/2123/24, від 20 лютого 2025 року у справі №460/2711/24, від 16 квітня 2025 року №200/5836/24.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 01 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115 (пункт 1 постанови).
Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням позовних вимог та зазначених вище висновків Верховного Суду, суд констатує, що відповідач здійснюючи в 2023-2025 роках перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону №1058-IV, встановивши йому щомісячну доплату до пенсії 100,00 грн. у 2023 році та 100,00 грн. у 2024 році, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,197, 1,0796, 1,115 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Разом із цим, як вже встановлено судом вище та не заперечується сторонами, пенсію позивачу призначено з 26 жовтня 2022 року, тому доводи представника позивача щодо необхідності застосування коефіцієнта збільшення 1,14, (за 2022 рік) при проведені перерахунку пенсії позивача, до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача - 10846,37 грн. (за 2019-2021 роки) є безпідставними та такими, що суперечать чинним нормам Закону.
Водночас, враховуючи заявлені представником позивача вимоги щодо зобов'язання відповідача обчислити пенсію позивачу, застосувавши коефіцієнт збільшення при проведені перерахунку -1,197, 1,0796, та 1,115, до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача - 10846,37 (за 2021, 2020, 2019 роки), та перерахувати пенсію позивачу з урахуванням вказаних показників починаючи з 01 січня 2025 року, (показник 1,115 застосувати починаючи з 01 березня 2025 року), суд констатує, що представник позивача просить захистити порушене право позивача саме з 01 січня 2025 року та з 01 березня 2025 року відповідно.
Крім того, враховуючи, що позивачу призначено пенсію з 26 жовтня 2022 року, а із даним позовом представник позивача звернувся до суду 13 травня 2025 року, позивач має право на перерахунок його пенсії з урахуванням встановлених судом спірних періодів, які підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, також з 01 січня 2025 року.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про для задоволення адміністративного позову частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до платіжної інструкції №0.0.4363055639.1 від 12 травня 2025 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов адвоката Трун Ольги Валентинівни в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів з 14 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року, з 10 червня 2014 року по 23 червня 2014 року, з 02 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, з 01 червня 2016 року по 02 березня 2017 року, з 01 лютого 2018 року по 02 травня 2018 року, з 01 січня 2025 року по 03 січня 2025 року, та до пільгового страхового стажу за Списком №1 періодів з 29 листопада 1999 року по 24 січня 2000 року, з 14 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року, з 10 червня 2014 року по 23 червня 2014 року, з 02 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, з 01 червня 2016 року по 02 березня 2017 року, з 01 лютого 2018 року по 02 травня 2018 року, з 31 березня 2022 року по 09 квітня 2022 року, з 30 травня 2022 року по 08 червня 2022 року, з 19 червня 2022 року по 05 липня 2022 року, з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року, з 01 січня 2025 року по 03 січня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 14 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року, з 10 червня 2014 року по 23 червня 2014 року, з 02 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, з 01 червня 2016 року по 02 березня 2017 року, з 01 лютого 2018 року по 02 травня 2018 року, з 01 січня 2025 року по 03 січня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди з 29 листопада 1999 року по 24 січня 2000 року, з 14 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року, з 10 червня 2014 року по 23 червня 2014 року, з 02 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, з 01 червня 2016 року по 02 березня 2017 року, з 01 лютого 2018 року по 02 травня 2018 року, з 31 березня 2022 року по 09 квітня 2022 року, з 30 травня 2022 року по 08 червня 2022 року, з 19 червня 2022 року по 05 липня 2022 року, з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року, з 01 січня 2025 року по 03 січня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01 січня 2025 року перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 , із зарахуванням до загального страхового стажу періодів з 14 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року, з 10 червня 2014 року по 23 червня 2014 року, з 02 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, з 01 червня 2016 року по 02 березня 2017 року, з 01 лютого 2018 року по 02 травня 2018 року, з 01 січня 2025 року по 03 січня 2025 року, та до пільгового страхового стажу за Списком №1 періодів з 29 листопада 1999 року по 24 січня 2000 року, з 14 червня 2013 року по 09 грудня 2013 року, з 10 червня 2014 року по 23 червня 2014 року, з 02 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, з 01 червня 2016 року по 02 березня 2017 року, з 01 лютого 2018 року по 02 травня 2018 року, з 31 березня 2022 року по 09 квітня 2022 року, з 30 травня 2022 року по 08 червня 2022 року, з 19 червня 2022 року по 05 липня 2022 року, з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року, з 01 січня 2025 року по 03 січня 2025 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення з 01 березня 2023 року індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01 березня 2023 року ОСОБА_1 індексацію пенсії за віком з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168, та у зв'язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2025 року.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення з 01 березня 2024 року індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01 березня 2024 року ОСОБА_1 індексацію пенсії за віком з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 березня 2024 року №185, та у зв'язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2025 року.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення з 01 березня 2025 року індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01 березня 2025 року ОСОБА_1 індексацію пенсії за віком з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25 лютого 2025 року №209, та у зв'язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2025 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 25 червня 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна