Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
25 червня 2025 року Справа №200/4607/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
23.06.2025 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом (позов зареєстрований в суді 24.06.2025 року), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо не нарахування та не виплати йому грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст. 162 Закону України «Про відпустки» за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області виплатити йому грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій передбаченої п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст. 162 Закону України «Про відпустки» за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.
Позов обґрунтовував тим, що перебував на службі цивільного захисту в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області у період з 23.05.2006 року по 24.05.2024 року. Звільнений зі служби цивільного захисту з 25.04.2024 року. Згідно з наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 25.04.2024 року № 354 Позивач вважається таким, що виключений з кадрів ДСНС України з 25.04.2024 року.
Однак зі змісту вказаного наказу не вбачається, чи було проведено повний розрахунок з ним у зв'язку зі звільненням, зокрема відсутні відомості щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідно до п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст. 162 Закону України «Про відпустки» за період 2015 - 2024 роки.
15.04.2025 року представником позивача (адвокатом) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області надіслано заяву з проханням надати інформацію, чи була використана ОСОБА_1 основна щорічна відпустка, а також додаткова відпустка як учасником бойових дій за період служби у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області; якщо так, то надати копії витягів з наказів про прибуття/вибуття з основної щорічної відпустки; якщо ні, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
На вказану заяву Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області надана відповідь від 23.04.2025 року № 50 01-3358/50 14, в якій повідомлено, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5 термін зберігання наказів щодо щорічних оплачуваних відпусток не перевищує 5 років. Згідно з цим, надано інформацію за використання відпусток ОСОБА_1 за останні 5 років служби.
Цим же листом повідомлено, що дані щодо використання або не використання додаткової відпустки учасника бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2015, 2016, 2017, 2018 роки (з моменту отримання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій) відсутні. Зазначена відпустка була використана в повному обсязі в 2021 та 2024 роках. Рапортів на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2019, 2020, 2022, 2023 роки ОСОБА_1 не надавав. Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки за вказані періоди не виплачувалася оскільки у відповідності до п. 153 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 року № 593 «Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (зі змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.05.2023 року № 468) у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу виплачується компенсація виключно у разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпустки, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи «а» І групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки. Враховуючи викладене, повідомлено, що здійснення нарахування та виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій за 2019, 2020, 2022, 2023 роки буде можливим виключно на підставі відповідного рішення суду, яке набрало законної сили.
Станом на дату звернення до суду відповідач не здійснив нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 162 Закону України «Про відпустки» та п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки.
Вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Щодо строку звернення до адміністративного суду з позовом
Вказана справа стосується проходження позивачем публічної служби та звільнення з неї.
Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому частиною 1 статті 122 Кодексу визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інший строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Так, до 19.07.2022 року статтею 233 Кодексу законів про працю України звернення до суду з позовними вимогами про стягнення сум заробітної плати (грошового забезпечення) строком звернення не обмежувалося.
Аналогічна правова позиція підтримувалася Верховним Судом (зокрема в постанові від 28.11.2019 року в справі №803/1937/17).
19.07.2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким, зокрема у Кодексі законів про працю України викладено в іншій редакції деякі положення ст.ст. 116, 233, 234 (щодо строку звернення до суду з позовом).
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України в діючій редакції (згідно з вказаним Законом) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (згідно зі ст. 116 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 116 цього Кодексу про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Крім того, Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 року за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року (предметом спору в якій є, зокрема недотримання законодавства про оплату праці), виклав наступний правовий висновок: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2023 року у справі № 420/14777/22, від 27.04.2023 року у справі № 300/4201/22, від 15.01.2025 року у справі № 620/4223/24, згідно з якою, з огляду на незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, до правовідносин, які виникли до 19.07.2022 року (за початок перебігу строку звернення до суду з позовом береться дата звільнення позивача або виключення зі списків особового складу), застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року.
Абзацом 3 п. 14 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Згідно з ч. 25 ст. 129 Кодексу цивільного захисту України у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.
Звільнення позивача (виключення зі списків особового складу) з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області відбулося з 25.04.2024 року; як зазначав позивач, відповідне письмове повідомлення йому не надано.
Про порушення своїх прав, свобод чи інтересів невиплатою (на думку позивача) грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за спірні роки позивач повинен був дізнатися 25.04.2024 року - при звільненні зі служби (виключенні зі списків особового складу відповідача), коли строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) обмежувався тримісячним строком. А до суду з позовом він звернулася 23.06.2025 року, тобто з пропуском строку звернення до суду з позовом.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначає, що строк звернення до суду з позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску, підтверджених документально (частина 1 статті 121, частина 6 статті 161 Кодексу).
Строк звернення до суду з позовом пропущений, що також підтверджується позивачем.
В позовній заяві міститься заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, яка обґрунтована тим, що письмове повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні позивач не одержував. Відповідь на заяву представника позивача (адвоката) (заява від 15.04.2025 року) про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідачем надана 23.04.2025 року. Вважав, що моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні, є дата отримання відмови Головного управління Державної служби України у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, - 23.04.2025 року. Тому, вважав, що в розумінні ст. 233 Кодексу законів про працю України, тримісячний строк звернення до суду закінчується 23.07.2025 року.
Просив вважати строк звернення до суду пропущеним з поважних причин та поновити його.
Разом з тим, викладені в заяві обставини не дають суду підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Так, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Встановлення строків звернення до суду з позовом законом передбачено з метою дисциплінування позивачів як учасників судового процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Посилання позивача на наведені в клопотанні (заяві) про поновлення строку звернення до суду з позовом обставини є неприйнятними.
Так, про неможливість ознайомлення з оскарженими діями (бездіяльністю) відповідача протягом встановленого законом тримісячного строку звернення до суду з позовом з об'єктивних причин в заяві не йдеться.
Доказів того, що позивач не міг дізнатися про існування свого порушеного (на думку позивача) права раніше, ніж він зазначав, до клопотання не додані.
Також до клопотання не додані докази в підтвердження того, що позивач протягом тримісячного строку звернення до суду з позовом вчинив всі залежні від нього дії для отримання відповідної інформації, проте така інформація не була надана йому з незалежних від нього причин.
Позивачем не наведені обставини, що унеможливили звернення до суду з позовом у встановлений процесуальний строк.
Отже, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом не свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними. В порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом до заяви не додані.
З огляду на наведене підстави, вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, судом визнані неповажними.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Відповідно до частини 1 статті 123 вказаного Кодексу у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
До позовної заяви потрібно додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та докази поважності причин його пропуску.
До всіх поданих до суду документів в електронній формі (на виконання даної ухвали) слід додати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів або докази надсилання таких документів до електронних кабінетів інших учасників справи.
Керуючись частиною 1 статті 123, частинами 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали.
В разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В. Логойда