23 червня 2025 року Справа № 160/15577/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Чернікова Дениса Юрійовича до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-3: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-4: військової частини НОМЕР_3 , відповідача-5: Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
28.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 27.05.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Чернікова Дениса Юрійовича до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-3: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-4: військової частини НОМЕР_3 , відповідача-5: Міністерства оборони України, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 24.03.2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.08.2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 та військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 05.07.2024 року по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити фінансування розпорядника коштів другого рівня з бюджетної програми видатків номер 2101020 коштів для проведення виплати ОСОБА_1 невиплаченого грошового забезпечення за період служби з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року та з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року виходячи із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 та військової частини НОМЕР_3 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити фінансування розпорядника коштів другого рівня з бюджетної програми видатків номер 2101020 коштів для проведення виплати ОСОБА_1 невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 у період з 24.03.2022 року по 04.07.2024 року включно проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та у період з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року включно проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 . У той же час, позивач та його представник отримали лист-відповідь на адвокатський запит №6/3/459 від ІНФОРМАЦІЯ_3 поясненнями. В означеній відповіді зазначено що, військова частина НОМЕР_1 в період з 01.01.2022 року по 01.08.2022 року була зарахована на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_4 . До того ж, за наявною інформацією військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 з 01.08.2022 року було зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_3 . Тобто, незважаючи, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , всі нарахування грошового забезпечення здійснював ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року включно та у період з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року - військова частина НОМЕР_3 . В той час як позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року, всі нарахування грошового забезпечення здійснювала військова частина НОМЕР_3 . Отже, відповідачем за період з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року щодо нарахування грошового забезпечення позивачу є ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідачем за період з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року та з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року щодо нарахування грошового забезпечення позивачу є військова частина НОМЕР_3 . Разом з тим, 30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України було затверджено постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 було викладено у новій редакції. Як наслідок, в період проходження служби, а саме з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року та з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, до Постанови № 704. На переконання представника позивача, грошове забезпечення позивача мало бути розраховано виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі на 01 січня 2022 р. - 2481 грн., на 01 січня 2023 р. - 2684 грн., на 01 січня 2024 р. - 3028 грн. Натомість, при розрахунку посадового окладу позивачу було застосовано величину 1762 гривні замість 2481 грн. у 2022 році, 2684 грн у 2023 році та 3028 грн. у 2024 році відповідно. Тобто, розмір грошового забезпечення позивача, в тому числі посадового окладу позивача, окладу за військовим званням, додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошова допомога на оздоровлення за 2020 - 2023 роки, розраховувалася і виплачувалися Позивачу з розрахунку 1762 грн. як прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2018 рік. Отже, різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та на 2020 - 2023 роки очевидно впливає на визначення розміру посадового окладу, тому наявні правові підстави для визначення розміру грошового забезпечення з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року та з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України станом на відповідний календарний рік, з врахуванням проведених раніше виплат. Таким чином, відповідачі протиправно нараховували та виплачували позивачу грошове забезпечення в значно меншому розмірі, ніж було передбачено діючим законодавством. Такі дії відповідачів позивач вважає протиправними.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 року зазначена вище справа розподілена та 29.05.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 із даною позовною заявою. Означену позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску з 04.07.2024 року по 03.10.2024 року в частині позовних вимог з 19.07.2022 року по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року та з 19.09.2024 року по 18.12.2024 року в частині позовних вимог з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року.
Так, 13.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 12.06.2025 року через систему «Електронний суд» заява представника позивача Чернікова Дениса Юрійовича про усунення недоліків та поновлення строку звернення до суду, в якій представник просить суд прийняти до розгляду заяву про усунення недоліків позову та прийняти заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду та відкрити провадження у справі № 160/15577/25.
Аргументи даної заяви зводяться до того, що позивач отримав витяги із наказів лише з відповідей на адвокатські запити від військової частини НОМЕР_2 , тобто позивач не отримував ні витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2024 № 187 про виключення зі списків особового складу, ні витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.09.2024 № 267 в день звільнення із військової частини НОМЕР_2 та матеріали справи не містять підтвердженої інформації про ознайомлення позивача з таким. Представник позивача наголошує, що витяги із наказів не включають достовірну та документально підтверджену інформацію щодо виплачених сум нарахованого грошового забезпечення позивачу, оскільки жоден із них: не містить ні сум нарахованих та виплачених за період служби, ні їх характер, оскільки містить лише період часу, за який потрібно виплатити суму та відсотки, наприклад, зазначається, «виплатити щомісячну премію в розмірі 535 %, однак суми немає», «виплатити одноразову грошову допомогу, однак суми немає», «грошову допомогу для оздоровлення отримав, однак суми немає»; не містить формули розрахунків посадового окладу та інших складових; не містить роз'яснення який саме прожитковий мінімум для працездатних осіб використано при розрахунку посадового окладу та інших складових. У зв'язку з цим, витяги із наказів не можуть вважатись достатнім належним письмовим повідомленням, оскільки не містять жодної суми з «розшифровкою» в контексті ст. 233, 116, 110 КЗпП України та не містять детальних розрахунків, а відомості вказані в них не дають підстав вважати щодо порушеного права позивача на правильний розрахунок грошового забезпечення. Витяг із наказу від 04.07.2024 № 187 містить лише період часу, за який потрібно виплатити суму та відсотки, наприклад, зазначається, «виплатити щомісячну премію в розмірі 535 %, однак суми немає», «виплатити одноразову грошову допомогу, однак суми немає». Витяг із наказу від 19.09.2024 № 267 містить лише період часу, за який потрібно виплатити суму та відсотки, наприклад, зазначається, «виплатити щомісячну премію в розмірі 535 %, однак суми немає», «виплатити одноразову грошову допомогу, однак суми немає», «виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпусток, однак суми немає». Тож, очевидним є, що наказ який не містить жодної конкретної суми не може вважатися письмовим повідомлення в розумінні ст. 233 та правозастосовної практики Верховного Суду. А відтак, витяг із наказу від 04.07.2024 № 187 та витяг із наказу від 19.09.2024 № 267, за необізнаності позивача про актуальну судову практику, як мінімум, не давали позивачу ґрунтовних сумнівів щодо неправильного розрахунку такого при переведенні/звільненні, а також технічно не вказували щодо неправильного розрахунку грошового забезпечення за весь період служби до переведення/звільнення, оскільки просто не містили інформацію щодо нарахувань за попередні роки служби. Відтак, трьох місячний строк, що визначений ст. 233 КЗпП України не може розпочинатися з дати отримання наказу про звільнення. Позивач, виходив з презумпції, що грошове забезпечення виплачувалося йому відповідно до закону. Позивач не мав розумних причин сумніватися у добросовісності та неупередженості уповноважених органів. Однак, за позицією суду, військовий, перебуваючи на службі, весь час повинен «тримати руку на пульсі», бути пильним щодо можливих порушень з боку Держави, що очевидно суперечить принципу «належного врядування» та «правової визначеності» які є основою верховенства права. Представник позивача наголошує, що виплата позивачу грошового забезпечення на «банківську картку» без розшифровки елементів, без пояснень щодо утриманих податків не може свідчити про належне виконання роботодавцем обов'язку ст. 110 КЗпП України та ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», та не давало можливості Позивачу дізнатися про порушення свого права. На переконання представника позивача, суд справі повинен встановити наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення та після цього встановити початок відліку тримісячного строку звернення до суду. За час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 та у військовій частині НОМЕР_2 у період з березня 2022 по вересень 2024 року позивач виконував бойові (спеціальні) завдання, брав безпосередню участь у бойових діях та здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення за які передбачені виплати 100 000 грн в в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах та 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. Вказане підтверджується записами у довідці форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу надаються за періоди, що наявні в Реєстрі застрахованих осіб» та картками особового рахунку, довідками про розміри щомісячних видів грошового забезпечення. Факт здійснення позивачем бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України починаючи з березня 2022 року по вересень 2024 року, є беззаперечним та підтверджується відповідними документами, а саме довідкою форми ок-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу надаються за періоди, що наявні в Реєстрі застрахованих осіб», відповідними нарахуваннями та виплатами позивачу. У позивача не те що не було часу думати про правильність нарахування йому грошового забезпечення, виконуючи бойові (спеціальні) завдання, такий в принципі не міг очікувати, що держава може умисно недоплачувати йому грошове забезпечення. Відтак, є однією з вагомих причин, чому позивач не мав фізичної можливості звернутись до суду раніше. Відповідно до ст. 116 КЗпП України, про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. Таким чином, у відповідачів протягом всього періоду служби позивача існував обов'язок повідомляти щомісяця про загальну суму грошового забезпечення з розшифровкою складових такої виплати, в тому числі й при виключенні позивача зі списків особового складу віповідача у зв'язку зі звільненням, та обов'язок повідомити позивачу про суми, нараховані та виплачені, із зазначенням окремо кожного виду виплати, при виключенні його. Разом з тим, відповідачі: не повідомляли позивачу жодного місяця про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, не повідомляли при суми, нараховані та виплачені позивачу при виключенні його з особового складу військової частини при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати. Тобто, відлік строку починається з моменту одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, як того вимагає частина 1 та 2 статті 233 КЗпП. Іншого моменту початку відліку трьох місячного строку на звернення до суду за захистом майнових прав позивача на недоотримані кошти заробітної плати (грошового забезпечення) при проходженні служби, а також у зв'язку з припиненням відносин служби з конкретною військовою частиною чи військової служби загалом у разі звільнення з такої, окрім як дати одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому, частина 1 та 2 статті 233 КЗпП України не містить. Тобто, саме повідомленнями є відповідь від відповідача-1 від 27.02.2025 №988/ФЕС та від відповідача-2 від 01.03.2025 №1009/ФЕС, від відповідача-3 від 07.03.2025 № 6/3/459, з долученням розрахунків про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу за період служби. Отже, трьох місячний строк для звернення позивача із позовною заявою не пропущений, оскільки подавався в межах трьох місяців з дня отримання письмового повідомлення.
Щодо строку звернення до адміністративного суду, слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, згідно із ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зазначити, що спірні правовідносини стосуються зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити грошове забезпечення позивачеві під час проходження служби, а не виплати сум, належних позивачеві при звільненні, внаслідок чого, зазначені положення статті 233 КЗпП України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Отже, єдиною чинною процесуальною нормою, яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, є частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює місячний строк для звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно зі статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина перша, частина четверта статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.
У справі «Bellet v. Fгаnсе» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2024 року у справі №500/7140/23 з подібними правовідносинами, скасовуючи ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року щодо залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, серед іншого, зазначив, що судами не було досліджено питання коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права при зверненні до суду 02 листопада 2023 року із позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 грудня 2022 року.
При цьому, варто врахувати, що у постанові від 12.05.2025 року у справі №360/324/24 Верховний Суд зазначив, що отже, саме з дати отримання листа від відповідача від 20 лютого 2024 року №09/1245-24-Вих позивач дізнався, що йому не нараховано та не виплачено всіх належних сум грошового забезпечення.
Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає, що причини пропуску строку звернення позивача з даною позовною заявою до адміністративного суду є поважними, а тому, пропущений процесуальний строк звернення до суду необхідно поновити.
Відтак, в установлений строк ухвалою суду від 02.06.2025 року позивач усунув недоліки позовної заяви.
При вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до розгляду суд виходить з такого.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом норм ч. 1, 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Пунктом ч. 4 ст. 12 цього Кодексу визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Поряд з цим, згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Також нормами ч. 2 і 3 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд вважає, що подана до суду позивачем позовна заява підлягає до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
З матеріалів адміністративного позову порушень строків, передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.
Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.
Керуючись статтями 121, 122, 171, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою з 04.07.2024 року по 03.10.2024 року в частині позовних вимог з 19.07.2022 року по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року та з 19.09.2024 року по 18.12.2024 року в частині позовних вимог з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року.
Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Чернікова Дениса Юрійовича до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-3: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-4: військової частини НОМЕР_3 , відповідача-5: Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відкрити провадження в адміністративній справі.
Призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду з 15 липня 2025 року за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань № 1.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею С. В. Прудником.
Витребувати у військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_3 , Міністерства оборони України:
- письмові та вмотивовані пояснення щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 :
- з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року включно грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 24.03.2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- включно грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.08.2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 05.07.2024 року по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за весь час затримки виплати;
Витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 15 липня 2025 року.
Суд попереджає військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військову частину НОМЕР_3 , Міністерство оборони України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у електронній формі.
Роз'яснити відповідачам їх право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомити сторін, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інформацію щодо адміністративної справи учасники даної справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник