25 червня 2025 рокуСправа №160/12163/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою заяву ОСОБА_1 в особі представника Сліса Андрія Сергійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 28.04.2025 року через систему "Електрониий суд" позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Сліса Андрія Сергійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та оформити її шляхом видачі відповідної довідки.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років. Позивач має двох дітей-близнюків: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Обидві дитини мають інвалідність з дитинства, що підтверджується медичними висновками №82 від 17.08.2021 р. та №82 від 14.03.2023 р. (щодо ОСОБА_2 ) і медичним висновком №34 від 27.08.2018 р. (щодо ОСОБА_3 ). Шлюб позивача з матір'ю дітей, ОСОБА_4 , було розірвано рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2021 року у справі № 204/5248/21. Після розірвання шлюбу колишня дружина позивача разом із сином ОСОБА_3 виїхали на постійне проживання до Німеччини, що підтверджується відмітками у закордонних паспортах та документами про дозвіл на проживання. Син позивача, ОСОБА_2 , проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач самостійно здійснює догляд, утримання та виховання сина ОСОБА_5 . 20.06.2024 р. Позивач звернувся до Правобережного управління соціального захисту населення ДМР у Чечелівському районі з заявою про переоформлення частини виплат допомоги на дитину з інвалідністю на себе у зв'язку з фактичним проживанням сина з ним. Вперше позивач звернувся до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації 28.06.2024 року, додавши копії документів, що підтверджують його право на відстрочку. Доказом відправки заяви є фіскальний чек та опис вкладення АТ "Укрпошта" від 28.06.2024 року. Станом на сьогодні, ТЦК та СП не розглянув зазначену заяву та не надав позивачу відстрочку. У зв'язку з тривалою бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_7 , адвокат Безменко М.Є., діючи в інтересах позивача, 21.08.2024 року направив до ТЦК та СП адвокатський запит з метою отримання інформації щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки. Доказом направлення є фіскальний чек та опис вкладення АТ "Укрпошта" від 21.08.2024 року. Відповідь на адвокатський запит також не надійшла. Вдруге, 27.03.2025 року, позивач звернувся до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки, яка відповідає формі, встановленій Додатком 4 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 р. (далі - Порядок № 560). До заяви були додані нотаріально засвідчені копії документів, що підтверджують право на відстрочку. Доказом відправки заяви є фіскальний чек та опис вкладення АТ "Укрпошта" від 27.03.2025 року. Однак, ТЦК та СП знову не надав позивачу відстрочку. Під час телефонних розмов представники ТЦК та СП повідомили позивачу про відмову у наданні відстрочки, оскільки позивач раніше проходив військову службу. Також позивач оновив свої дані через мобільний застосунок "Резерв+", з якого вбачається, що станом на день звернення до суду відстрочка так й не надана. Відтак, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправною.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 року зазначена вище справа розподілена та 29.04.2025 року передана судді Пруднику С.В.
05.05.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію рішення (лист) за наслідками розгляду заяви від 27.03.2025 року та адвокатського запиту від 21.08.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Судом зобовязано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 29.05.2025 року. Судом попереджено ІНФОРМАЦІЯ_2 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивач має двох дітей-близнюків: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Обидві дитини мають інвалідність з дитинства, що підтверджується медичними висновками №82 від 17.08.2021 р. та №82 від 14.03.2023 р. (щодо ОСОБА_2 ) і медичним висновком №34 від 27.08.2018 р. (щодо ОСОБА_3 ).
Шлюб позивача з матір'ю дітей, ОСОБА_4 , було розірвано рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2021 року у справі № 204/5248/21.
Після розірвання шлюбу колишня дружина позивача разом із сином ОСОБА_3 виїхали на постійне проживання до Німеччини, що підтверджується відмітками у закордонних паспортах та документами про дозвіл на проживання.
Син позивача, ОСОБА_2 , проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач самостійно здійснює догляд, утримання та виховання сина ОСОБА_5 . 20.06.2024 року. Позивач звернувся до Правобережного управління соціального захисту населення ДМР у Чечелівському районі з заявою про переоформлення частини виплат допомоги на дитину з інвалідністю на себе у зв'язку з фактичним проживанням сина з ним.
Вперше позивач звернувся до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації 28.06.2024 року, додавши копії документів, що підтверджують його право на відстрочку. Доказом відправки заяви є фіскальний чек та опис вкладення АТ "Укрпошта" від 28.06.2024 року. Станом на сьогодні, ТЦК та СП не розглянув зазначену заяву та не надав позивачу відстрочку.
У зв'язку з тривалою бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_7 , адвокат Безменко М.Є., діючи в інтересах позивача, 21.08.2024 року направив до ТЦК та СП адвокатський запит з метою отримання інформації щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки. Доказом направлення є фіскальний чек та опис вкладення АТ "Укрпошта" від 21.08.2024 року. Відповідь на адвокатський запит також не надійшла.
Вдруге, 27.03.2025 року, позивач звернувся на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки за формою Додаток 4 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 року №930) на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". До означеної заяви було долучено: нотаріально засвідчене копію паспорту та РНОКПП; нотаріально засвідчене свідоцтво про народження ОСОБА_6 та РНОКПП; нотаріально засвідчену копію посвідчення серії НОМЕР_3 ; нотаріально засвідчену копію медичного висновку від 14.03.2023 року; копія заяви про внесення відомостей до Реєстру осіб, які мають право на пільги; копію тимчасового посвідчення; копія свідоцтва про народження від 11.02.2014 року серії НОМЕР_2 ; копію свідоцтва про народження від 11.02.2014 року серії НОМЕР_4 ; копії закордонного паспорта ОСОБА_4 ; копії закордонного паспорта ОСОБА_3 ; копії медичних висновків від 17.08.2021 року № 82; від 14.03.2023 року № 82; копію Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2021 року у справі № 204/5248/21; копію медичного висновку №34 від 27.08.2018 року.
Доказом відправки заяви є фіскальний чек та опис вкладення АТ "Укрпошта" від 27.03.2025 року.
Однак, ТЦК та СП знову не надав позивачу відстрочку. Під час телефонних розмов представники ТЦК та СП повідомили позивачу про відмову у наданні відстрочки, оскільки позивач раніше проходив військову службу.
Також позивач оновив свої дані через мобільний застосунок "Резерв+", з якого вбачається, що станом на день звернення до суду відстрочка так й не надана.
Також, як убачається із матеріалів справи, 16.05.2025 року позивач направив кур'єрською службою АТ "Укрпошта" на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки за формою Додаток 4 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 року №930) на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". До означеної заяви було долучено: нотаріально засвідчене копію паспорту та РНОКПП; нотаріально засвідчене свідоцтво про народження ОСОБА_6 та РНОКПП; нотаріально засвідчену копію посвідчення серії НОМЕР_3 ; нотаріально засвідчену копію медичного висновку від 14.03.2023 року; копія заяви про внесення відомостей до Реєстру осіб, які мають право на пільги; копію тимчасового посвідчення; копія свідоцтва про народження від 11.02.2014 року серії НОМЕР_2 ; копію свідоцтва про народження від 11.02.2014 року серії НОМЕР_4 ; копії закордонного паспорта ОСОБА_4 ; копії закордонного паспорта ОСОБА_3 ; копії медичних висновків від 17.08.2021 року № 82; від 14.03.2023 року № 82; копію Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2021 року у справі № 204/5248/21; копію медичного висновку №34 від 27.08.2018 року.
Доказом відправки заяви є фіскальний чек та опис вкладення АТ "Укрпошта" від 27.03.2025 року.
Не погоджуючись з протиправністю дій відповідача та з вимогами вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу»(далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»(затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.
Пунктом 5 частиною 1 статті 23 Закону №3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, не підлягають жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі- Положення № 154).
Відповідно до п. п. 1, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Відповідно до п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема, надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зазначене дає підстави для висновку, що, за наведених обставин, під час дії мобілізації вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу покладено саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Тобто військовозобов'язані, які мають правовий статус осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (мають відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) на підставі Закону, а тому підтвердження такого їх статусу не потребує прийняття додаткового рішення органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» №794-VІІ від 27.02.2014 постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Отже з 18.05.2024 року (з дня опублікування) змінено порядок надання відстрочки та такий обов'язок покладено на комісію, яка приймає рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
За п. 6 цього Порядку № 560, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відповідно до п. 56 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з п.57 Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до п. 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
За п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Таким чином, звернення позивача відбулося не у відповідності до спеціальної процедури, що визначена постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Натомість для вирішення порушеного позивачем питання, позивачеві належало особисто на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки подати заяву за формою, визначеною у додатку 4 Порядку № 560, до якої додати документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 Порядку № 560.
Представником позивача у позові підтверджено факт не особистого звернення позивача, та в цьому аспекті зазначено: «…Вперше позивач звернувся до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації 28.06.2024 року, додавши копії документів, що підтверджують його право на відстрочку. Доказом відправки заяви є фіскальний чек та опис вкладення АТ "Укрпошта" від 28.06.2024 року. Вдруге, 27.03.2025 року, позивач звернувся до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки, яка відповідає формі, встановленій Додатком 4 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 р. На виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року ("Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період"), ОСОБА_1 , діючи відповідально та своєчасно, особисто підготував та 16 травня 2025 року направив кур'єрською службою АТ "Укрпошта" на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 27 березня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації…».
За позицією сторони позивача, він, подавши особисто засобами поштового зв'язку заяву та документи для вирішення питання про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, дотримався процедури особистого їх подання.
З цього приводу суд зазначає, що в відповідно до п. 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
В зазначені нормі відсутній припис про необхідність особисто повідомити, але наявний імператив особисто подати на ім'я голови комісії голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4.
Формулювання «особисто подають на ім'я» вказує саме на необхідність особистої присутності для подання документів без можливості заміни цього процесу відправкою документів поштою чи через інші канали зв'язку. Воно передбачає, що особа має особисто з'явитися до відповідної установи і вручити документи адресату, який вказаний у зазначеному формулюванні.
У цьому випадку термін «особисто» підкреслює необхідність фізичної участі особи. Йдеться про безпосереднє подання документів, яке передбачає вручення документів конкретному адресату або його представнику; ідентифікацію особи, яка подає документи; офіційне оформлення факту прийому документів.
Таке формулювання застосовується для важливих або чутливих документів, які вимагають особистого контролю, гарантованої конфіденційності чи підтвердження автентичності. Це мінімізує ризик втрати документів, помилок або зловживань.
Натомість надсилання документів поштою чи через кур'єрську службу не передбачає особистого вручення документів адресатом. Поштовий оператор або кур'єр виступають посередниками, і наявність терміну «особисто» стає суперечливим та недоречним. У випадку пересилання поштою процес подання стає менш формалізованим із точки зору встановлення особистої присутності та вручення.
Формулювання «особисто подають на ім'я» не може бути розтлумачено як «надіслати документ на ім'я» або «подати документи шляхом направлення на адресу» тощо, оскільки це прямо суперечить його змісту. Слово «особисто» вказує на те, що дія виконується фізичною присутністю конкретної особи. Це означає, що документи подаються не через посередників або сторонніх осіб, а безпосередньо тією людиною, яка повинна їх подати. Надсилання документів поштою, через кур'єра або електронні сервіси суперечить цьому підходу, оскільки особа не є присутньою фізично під час передачі.
Замінити «особисто подають» на «надіслати на ім'я» або «подати шляхом направлення на адресу» неможливо через різницю в суті процесу. Поштове надсилання не забезпечує фізичного контакту між відправником і приймаючою стороною, а це є головним принципом особистого подання.
Важливість точного формулювання в офіційних інструкціях та порядках є суттєвою для уникнення двозначностей, і слово «особисто» однозначно має на увазі фізичний контакт і вручення документів, що не замінюється поштовою пересилкою.
З огляду на вищевикладене, оскільки звернення позивача відбулося у не передбачений Порядком №560 спосіб, у ІНФОРМАЦІЯ_1 в даному випадку не виникло відповідного обов'язку розгляду такого звернення за процедурою надання військовозобов'язаному позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, а тому бездіяльність в цьому аспекті відсутня.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат у даній справі судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Сліса Андрія Сергійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник