25 червня 2025 рокуСправа №160/13223/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії,-
07.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427), оформлену листом №19816-14735/Т-01/8-0400/25 від 28.04.2025 року, у виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 03.04.1997 року Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , нарахованої на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року у справі №160/12434/20, від 14.02.2023 року у справі №160/31/23 та від 21.03.2024 року у справі №160/472/24 недоотриманої за життя пенсії (доплати) в розмірах 95 112,66 грн., 955 823,36 грн. та 103 270,07 грн., у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 ;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 03.04.1997 року Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , недоотриману за життя пенсію (доплату) у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 в розмірі 95 112,66 грн., нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року у справі №160/12434/20, в розмірі 955 823,36 грн., нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року у справі №160/31/23 та в розмірі 103 270,07 грн., нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі №160/472/24.
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю відмови Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), оформлену листом №19816-14735/Т-01/8-0400/25 від 28.04.2025 року, у виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 03.04.1997 року Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , нарахованої на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року у справі №160/12434/20, від 14.02.2023 року у справі №160/31/23 та від 21.03.2024 року у справі №160/472/24 недоотриманої за життя пенсії (доплати) в розмірах 95 112,66 грн., 955 823,36 грн. та 103 270,07 грн. у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 .
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 08.05.2025 року передана судді Пруднику С.В.
12.05.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 з 04.04.2025 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримую пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ у разі втрати годувальника померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Так, за реплікацією «Діловодство спеціалізованого суду» судом установлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року у справі №160/12434/20 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачеві з 90% відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018р. з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року у справі №160/31/23 позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні з 01.04.2019 р. перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 07.09.2022 № 3/395.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.04.2019 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 07.09.2022 №3/395, виходячи з розміру 90% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі №160/472/24 позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2023 року пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченою Постановою КМУ №118 від 16.02.2022 року “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24.02.2023 року №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити з 01.03.2023 року ОСОБА_2 пенсію з основним розміром 90% грошового забезпечення максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ №118 від 16.02.2022 року “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24.02.2023 року №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача (копії свідоцтв про шлюб та про смерть додаються), який був пенсіонером органів з питань виконання покарань та отримував пенсію відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).
За час життя свого чоловіка позивач на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду йому здійснювались перерахунки пенсії та в результаті були нараховані доплати, зокрема:
на виконання рішення від 28.01.2021 року у справі №160/12434/20 (далі - рішення у справі №160/12434/20) - нарахована доплата 95 112,66 грн.;
на виконання рішення від 14.02.2023 року у справі №160/31/23 (далі - рішення у справі №160/31/23) - нарахована доплата 955 823,36 грн.;
на виконання рішення від 21.03.2024 року у справі №160/472/24 (далі - рішення у справі №160/472/24) - нарахована доплата 103 270,07 грн.
Станом на день смерті чоловікові позивача ОСОБА_2 вказані доплати не були виплачені, залишилась недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Факт нарахування вказаних доплат підтверджується наданим відповідачем листом №19816-14735/Т-01/8-0400/25 від 28.04.2025 року.
Як зазначалося вище, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день його смерті позивач була зареєстрована та проживала разом з ним однією сім'єю в одній адресі, що підтверджується довідкою про склад сім'ї №1974 від 09.04.2025 року, виданою Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
15.04.2025 року позивач звернулася із заявою (вх. №14735/Т-0400-25 від 15.04.2025 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просила здійснити їй виплату сум пенсії в розмірах 95 112,66 грн., 955 823,36 грн. та 103 270,07 грн., що підлягали виплаті ОСОБА_2 на підставі Закону №2262-ХІІ і залишились недоодержаними у зв'язку з його смертю.
28.04.2025 року, позивачем отримана відповідь (лист №19816-14735/Т-01/8-0400/25), в якому відповідачем зазначено, що відповідно до статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Відповідачем також вказано, що питання щодо отримання заборгованості за рішеннями суду у справах №160/12434/20, №160/31/23 та 160/472/24 позивач має право вирішити в судовому порядку.
Своєю відповіддю відповідач фактично відмовив позивачу у виплаті недоодержаної пенсії її чоловіком, так як остання не є стороною по справах №160/12434/20, №160/31/23 та 160/472/24.
Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, остання не зверталася із заявою щодо відкриття спадкової справи на вказані кошти, оскільки відповідно до ст.61 Закону №2262-ХІІ виплата пенсії та допомоги в разі смерті не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а також батькам і дружині (чоловікові), а також членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Позивач вважаючи відмову відповідача у виплаті сум пенсії (доплати) в розмірах 95 112,66 грн., 955 823,36 грн. та 103 270,07 грн., що підлягали виплаті ОСОБА_2 на підставі Закону №2262-ХІІ і залишились недоодержаними у зв'язку з його смертю, протиправною та такою, що порушує її конституційні права, звернулася до суду із даною позовною заявою.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 46 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 117 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є, зокрема Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 52 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 26 цього Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб визначає Закон №2262-ХІІ.
Згідно з частиною 2 статті 55 Закону №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
За змістом частини 3 статті 61 Закону №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
З аналізу статті 61 Закону № 2262 витікає чітке розмежує осіб, які мають право на отримання суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. До вказаних осіб законодавцем віднесено:
по-перше, членів сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника (стаття 30 Закону № 2262-ХІІ);
по-друге, члени сім'ї, які не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника: 1) батьки і дружина (чоловік); 2) члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 року у справі №200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими,
у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
У доповнення, Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 року у справі №200/12094/18-а, вказав, що вищезазначений висновок стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, яка забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №420/1436/21.
Отже, аналіз наведених норм у їх сукупності свідчить, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. А відповідно до ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, позивач, як особа, яка проживала разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 на день його смерті, має право на отримання сум пенсії (доплат), що підлягали виплаті йому і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. 15.04.2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з приводу одержання сум пенсії (доплат), що підлягали виплаті її чоловіку відповідно до Закону № 2262-ХІІ і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, тобто позивачем було дотримано положення ст.61 Закону № 2262-ХІІ.
Поряд з цим, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у виплаті сум пенсії (доплат) в розмірах 95 112,66 грн., 955 823,36 грн. та 103 270,07 грн., що підлягали виплаті ОСОБА_2 на підставі Закону №2262-ХІІ і залишились недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Окремо слід зазначити, що рішення суду у справах №160/12434/20, №160/31/23 та 160/472/24 містять вимоги зобов'язального характеру, нерозривно пов'язані з особою стягувача і не допускають правонаступництва, а тому можливість замінити сторону виконавчого провадження, лише в частині вимог виконавчого листа та/або виконавчого провадження, що стосуються зобов'язання відповідача виплатити донараховану різницю пенсії в розмірах 95 112,66 грн., 955 823,36 грн. та 103 270,07 грн., відсутня.
За таких обставин, заміна сторони у виконавчому провадженні, у цьому випадку, не є належним способом захисту моїх прав.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №520/19364/2020.
Згідно з п.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Однією з умов виплати пенсії, що не включається до складу спадщини є те, що пенсія повинна бути призначена, обчислена, нарахована, але недоодержана за життя померлого пенсіонера, тобто, має існувати таке, що набрало законної сили за життя пенсіонера рішення суду про спонукання пенсійного органу до нарахування пенсії і виплати боргу за пенсією.
При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України.
Таким чином, слід констатувати, що наявні всі підстави для застосування у даних правовідносинах правил ст. 61 Закону №2262-ХІІ та виплати позивачу сум пенсії (доплат), що підлягали виплаті моєму чоловіку і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету визначений Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (далі - Порядок №649).
Згідно пункту 2 Порядку №649, боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №649, боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Частинами 1, 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч. 7 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, порядок виплати пенсії, передбачений Порядком № 649, не може змінювати принцип обов'язковості судових рішень, та не може застосовуватися з метою визначення способу та порядку виплати пенсій, що перераховані особам на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
При цьому, норми Конституції України та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є актами вищої юридичної сили, ніж Порядок №649.
Частиною 2 статті 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Серінг проти Сполученого Королівства» від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що Конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Крім того, слід зазначити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі «Півень проти України» від 29 червня 2004 року, Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.
Так, у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.
Крім того, у Рішенні від 30 червня 2008 року № 16-рп/009 Конституційний Суд України зазначив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України передбачено, шо кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені й права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 11 542,06 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 11 542,06 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427), оформлену листом №19816-14735/Т-01/8-0400/25 від 28.04.2025 року, у виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 03.04.1997 року Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , нарахованої на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року у справі №160/12434/20, від 14.02.2023 року у справі №160/31/23 та від 21.03.2024 року у справі №160/472/24 недоотриманої за життя пенсії (доплати) в розмірах 95 112,66 грн., 955 823,36 грн. та 103 270,07 грн., у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 .
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 03.04.1997 року Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , недоотриману за життя пенсію (доплату) у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 в розмірі 95 112,66 грн., нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року у справі №160/12434/20, в розмірі 955 823,36 грн., нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року у справі №160/31/23 та в розмірі 103 270,07 грн., нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі №160/472/24.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 03.04.1997 року Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 11 542,06 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот сорок дві гривні 06 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник