25 червня 2025 рокуСправа №160/6582/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
27.02.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами про:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення за весь час необґрунтованого призупинення ОСОБА_1 військової служби, а саме: з 29.11.2022 по 20.10.2024 перерахунку та виплати недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення відповідно до абзацу 9 частини 2 ст. 24 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення за період з 29.11.2022 по 20.10.2024 відповідно до абзацу 9 частини 2 ст. 24 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок».
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що командування військової частини НОМЕР_1 своїми діями (бездіяльністю), незаконно позбавило позивача з 29.11.2022 по 20.10.2024 усіх виплат грошового забезпечення. Не повідомили належним чином та не ознайомили позивача, з будь якими наказами, на підставі чого він був позбавлений права на грошове забезпечення.
Ухвалою суду від 28.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
29.05.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» представником Військової частини НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки у відповідності до вимог частини 2 статті 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу». Наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 320 від 29.11.2022 в зв'язку з самовільним залишенням частини ОСОБА_1 знято з грошового, речового та котлового забезпечення, Постановою про закриття кримінального провадження від 09.08.2024 не спростовується факт відсутності Позивача на військовій службі без дозволу командира у спірний період. Кримінальне провадження закривається на підставі непридатності Позивача до військової служби, факт якої в свою чергу було встановлено лише свідоцтвом про хворобу від 14.08.2023, тобто приблизно через 10 місяців після самовільного залишення військової частини Позивачем. Ані Рішенням суду у справі №160/6883/23, ані Постановою про закриття кримінального провадження від 09.08.2024, результати службового розслідування в частині встановлення факту самовільного залишення військової частини Позивачем не спростовуються, саме службове розслідування та наказ від 11.01.2023 №540 про затвердження його результатів протиправними не визнаються. Отже, будь-які підстави для скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2023 №540 "Про результати службового розслідування" відсутні та виплата грошового забезпечення позивачеві за спірний період не можлива, тому відсутні підстави для поновлення нарахування та виплати йому грошового забезпечення та додаткової винагороди.
30.05.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги повністю.
04.06.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» представником позивача подано заперечення (на відповідь на відзив), в якому представник відповідача заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в повному обсязі.
У зв'язку з перебуванням судді Ремез К.І. у відпустці з 21.04.2025 по 23.05.2025, з 27.05.2025 по 13.06.2025, з 17.06.2025 по 24.06.2025 рішення у цій адміністративній справі ухвалюється судом у перший робочий день судді.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , мобілізований на військову службу з початку російської агресії 28.02.2022. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби в зоні бойових дій ОСОБА_1 05.10.2022 попав під обстріл та отримав вибухову травму. Перша допомога надана під час евакуації. Постановою ВЛК від 20.10.2022 при військовій частині НОМЕР_2 на підставі ст. 39-б, 23 г, 62-в графи ІІ Розкладу хвороб він визнаний обмежено придатним до військової служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 320 від 29.11.2022 в зв'язку з самовільним залишенням частини ОСОБА_1 знято з грошового, речового та котлового забезпечення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 у справі № 160/6883/23 вказаний наказ скасовано. Рішення набрало чинності. Після чого, ОСОБА_1 повернувся до військової частини НОМЕР_1 , але грошове та інші види грошового забезпечення йому не надавались до звільнення.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.10.2023 за № 772 ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 на підставі п. б ч. 2 ст. 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок». 09.08.2024 відносно ОСОБА_1 кримінальне провадження № 62024170030001910 від 01.07.2023 за ч. 4 ст. 408 КК України закрито на підставі п. 2. ч. 2 ст. 284 КПК України.
Позивач вважаючи неправомірними дії військовій частині НОМЕР_1 щодо призупинення йому військової служби звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 12 розд. І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пунктів 144-1, 144-2 цього Положення, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону N 2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством України для військовослужбовців.
За весь час безпідставного призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюється недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.
Як вже згадано судом вище, згідно з п. 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п. 144-1 Положення для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Пунктом 144-3 Положення визначено, що звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Звільнення з посад військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, військову службу яким призупинено, здійснюється Президентом України.
У разі відсутності повноважень щодо звільнення з посади військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини подає витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань безпосередньо посадовій особі, яка має таке право, для видання наказу по особовому складу.
Наказ по особовому складу доводиться до військової частини та інших посадових осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади:
видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини;
організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту;
надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.
Облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Відповідно до п. 144-6 Положення для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів.
При цьому право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Судом встановлено, Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 у справі № 160/6883/23 вказаний наказ скасовано. Рішення набрало чинності. Після чого, ОСОБА_1 повернувся до військової частини НОМЕР_1 , але грошове та інші види грошового забезпечення йому не надавались до звільнення.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.10.2023 за № 772 ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 на підставі п. б ч. 2 ст. 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок». 09.08.2024 відносно ОСОБА_1 кримінальне провадження № 62024170030001910 від 01.07.2023 за ч. 4 ст. 408 КК України закрито на підставі п. 2. ч. 2 ст. 284 КПК України.
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що права позивача щодо поновлення військової служби є порушеними, а тому вимоги задоволенню не підлягають.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18.07.2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовної заяви.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову та оскільки він звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 139, 241-246, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчини ти певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення за весь час призупинення ОСОБА_1 військової служби, а саме: з 29.11.2022 по 06.10.2023 перерахунку та виплати недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення відповідно до абзацу 9 частини 2 ст. 24 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення за період з 29.11.2022 по 06.10.2023 відповідно до абзацу 9 частини 2 ст. 24 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез