26 серпня 2024 рокуСправа №160/16245/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
24.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії за віком та не зарахування періодів роботи з 29.11.1995р. по 25.01.2000р., з 13.03.2001р. по 13.03.2006р., з 07.03.2007р. по 24.05.2010р. до страхового стажу;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047050026219 від 22.05.2024р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 29.11.1995р. по 25.01.2000р., з 13.03.2001р. по 13.03.2006р., з 07.03.2007р. по 24.05.2010р., провести перерахунок стажу роботи та призначити пільгову пенсію за віком.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 15.05.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, проте, рішенням Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.05.2024р. №047050026219 позивачеві безпідставно та протиправно відмовлено у призначенні такої пенсії, з посиланням на відсутність необхідного пільгового стажу, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), при цьому вказаним рішенням також безпідставно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи з 29.11.1995р. по 25.01.2000р., з 13.03.2001р. по 13.03.2006р., з 07.03.2007р. по 24.05.2010р. через те, що посада електрогазозварник відсутня в переліку посад, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, затвердженим Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162 та від 16.01.2003р. №36. Однак, на думку позивача, такі доводи пенсійного органу є необґрунтованими, оскільки трудова книжка позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, містить всі необхідні записи з приводу його зайнятості у спірні періоди на роботах за професіями (посадами), робота на яких надає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, а уточнюючими довідками, наданими відповідачу, підтверджено віднесення такої посади (професії) до Списку №2 та проведення відповідної атестації робочого місця позивача на підприємствах, де він працював у спірні періоди, відтак, наявні всі передбачені законом підстави для зарахування спірних періодів роботи позивача до його страхового та пільгового стажу за Списком №2, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16245/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з 17.07.2024 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Також вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ у Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
16.08.2024 року ГУ ПФУ у Дніпропетровській області на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2024р. надано до суду завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Проте, станом на час розгляду справи відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.05.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.05.2024р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 22.05.2024 року №047050026219, яким ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 цього Закону (12 років 6 місяців), в той час, як його страховий стаж складає - 38 років 04 місяці 18 днів, а пільговий стаж за Списком №2 - 11 років 8 місяців 23 дні. Водночас, вказаним рішенням відповідача відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача за Списком №2 періодів роботи з 29.11.1995р. по 25.01.2000р., з 13.03.2001р. по 13.03.2006р. та з 07.03.2007р. по 24.05.2010р., оскільки посада «електрогазозварник» відсутня в переліку посад, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, затвердженим Постановами КМУ від 11.03.1994р № 162 та №36 від 16.01.2003р.
Разом з цим, з розрахунку стажу позивача (форма РС-право), в тому числі пільгового, що міститься в матеріалах його пенсійної справи, також слідує, що до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 зараховано 09 років 01 місяць 07 днів, до яких увійшли періоди з 29.11.1995р. по 30.12.1996р. (01 рік 01 місяць 02 дні), з 15.01.1997р. по 24.01.2000р. (3 роки 0 місяців 10 днів), з 13.03.2001р. по 18.02.2003р. (01 рік 11 місяців 06 днів), з 20.02.2003р. по 05.11.2003р. (0 років 08 місяців 16 днів), з 07.11.2003р. по 31.12.2003р. (0 років 01 місяць 25 днів), з 01.01.2004р. по 04.11.2004р. (0 років 10 місяців 04 дні), з 06.11.2004р. по 07.04.2005р. (0 років 05 місяців 02 дні), з 09.04.2005р. по 17.04.2005р. (0 років 0 місяців 09 днів), з 19.04.2005р. по 07.07.2005р. (0 років 02 місяці 19 днів), з 09.07.2005р. по 11.10.2005р. (0 років 03 місяці 03 дні), з 13.10.2005р. по 12.03.2006р. (0 років 05 місяців 0 днів).
Вказані періоди також зараховані до страхового стажу позивача, який складає 38 років 01 місяць 19 днів.
Крім цього, з розрахунку стажу позивача (форма РС-право), в тому числі пільгового, що міститься в матеріалах його пенсійної справи, встановлено, що до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 не зараховано наступні періоди роботи: з 31.12.1996р. по 14.01.1997р., з 25.01.2000р. по 12.03.2001р., 19.02.2003р., 06.11.2003р., 05.11.2004р., 08.04.2005р., 18.04.2005р., 08.07.2005р., 12.10.2005р., з 13.03.2006р. по 31.12.2023р.
Разом з тим, означені вище періоди зараховані до загального страхового стажу позивача.
Незгода позивача з вищевказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.05.2024 року №047050026219 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, а також з діями відповідача щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу позивача спірних періодів роботи, зумовила звернення ОСОБА_2 до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України встановлено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII“Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон№1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Закон України “Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За приписами п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, передбаченої Списком №2 (у даному випадку), та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах і досягнення відповідного віку, встановленого законом.
Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
За приписами п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України також встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому згідно з п.2 Порядок №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Відповідно до п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. №637.
Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з абз.1,3 п.2.14 Інструкції від 29.07.1993 №58 у графі 3 розділу “Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. У графі 3 пишеться: “Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у “Класифікаторі професій».
Відповідно до абз.4,5 п.2.14 Інструкції від 29.07.1993 №58 якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Як слідує з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.05.1987р. ОСОБА_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, у спірні періоди позивач працює:
29.11.1995р. - прийнятий в житлово-комунальне управління електрогазозварником 4 розряду у Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат (наказ №783 від 29.11.1995р.);
12.08.1996р. - переведений до кар'єру №8 електрогазозварником по 4 розряду (наказ № 126к від 16.08.1996);
01.01.1997р. - присвоєно 5 розряд електрогазозварника (наказ № 188к від 30.12.1996);
01.09.2003р. - переведений в гірниче виробництво дільниця (кар'єр №8) електрогазозварником по 5-му розряду (наказ № 246к від 15.09.2003);
01.01.2003р. - переведений у тому ж виробництві електрогазозварником ремонтного відділення ремонтних майстерень по 5-му розряду (наказ № 357к від 27.12.2003);
17.05.2004р. - переведений у тому ж виробництві електрогазозварником в кар'єрі дільниці допоміжної техніки по 5-му розряду;
- ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» ГАК «Українські поліметали» 15.12.2004р. реорганізовано у філію «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ЗАО «Кримський ТИТАН» (наказ №01 від 16.12.2004р.);
01.02.2005р. - переведений у тому ж виробництві електрогазозварником бригада обслуговування та чергування кар'єра №7 по 5-му розряду (наказ № 17к від 31.01.2005);
08.11.2006р. - переведений у тому ж виробництві електрогазозварником (в кар'єрі) дільниці по ремонту гірничого обладнання, ремонту конвейерних стрічок та екскаваторного парку по 5-му розряду (наказ № 241 від 08.11.2006);
16.06.2007р. - переведений в гірничо-транспортне виробництво на дільницю по ремонту гірничого обладнання електрогазозварником (в кар'єрі) по 5му розряду (наказ 21/к від 16.06.2007);
01.04.2009р. - переміщено у тому ж виробництві на дільницю по ремонту гірничого обладнання механослужби електрогазозварником (в кар'єрі) по 5-му розряду (наказ № 91к від 03.04.2009);
25.05.2010р. - переведений у тому ж виробництві електрогазозварником ручної сварки (в кар'єрі) дільниці по ремонту гірничого обладнання механослужби (наказ №128к від 21.05.2010);
01.08.2010р. - переведений на дільницю по ремонту гірничого обладнання в кар'єрі механослужби гірничо-транспортного виробництва електрогазозварником (наказ №222к від 10.08.2010);
Найменування підприємства філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ЗАО «Кримський ТИТАН» з 05.05.2011р. змінено на філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПАТ «Кримський ТИТАН» (наказ від 26.04.2011р. №87);
01.01.2015р. - звільнений у зв'язку із переведенням у Філію «Вільногірський ГМК» ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (наказ №59-к від 01.01.2015р.);
Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»
02.01.2015р. - прийнятий в порядку переведення в гірнично-транспортне виробництво на дільницю по ремонту гірничого обладнання в кар'єрі механослужби електрогазозварником ручної сварки по 5-му розряду (наказ №57-к від 01.01.2015р.);
Держане підприємство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» перетворене на ПАТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»; Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» перейменована на Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»;
01.09.2017р. - переведений у тих же виробництві, службі і дільниці електрозварником ручного зварювання по 6 розряду (наказ №825-П від 01.09.2017р.);
- підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 24.06.2016р. №461; наказ про атестацію робочих місць №104 від 31.03.2017р.;
Публічне акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» змінило тип та перейменоване на Акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»; Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» перейменована на Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.05.2023р. №191, виданої ПрАТ “ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день у філії “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ “ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС»:
за період з 29.11.1995р. по 11.08.1996р. та виконував роботи по зварюванню складних деталей житлово-комунального управління, за професією “електрогазозварник», що передбачено Списком №2 розділ ХХХІІІ, код КП 23200000-19756, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, розділом додаткових відомостей зазначено, що наказ про атестацію робочих місць № 33 від 25.01.1995 р. погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці;
за період з 12.08.1996р. по 25.01.2000р. та виконував роботи по зварюванню складних деталей кар'єру №8, за професією “електрогазозварник», що передбачено Списком №2 розділ ХХХІІІ, код КП 23200000-19756, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, розділом додаткових відомостей зазначено, що наказ про атестацію робочих місць № 33 від 25.01.1995 р. погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці;
за період з 13.03.2001р. по 15.01.2003р. та виконував роботи по зварюванню складних деталей кар'єру №8, за професією “електрогазозварник», що передбачено Списком №2 розділ ХХХІІІ, код КП 23200000-19756, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, розділом додаткових відомостей зазначено, що наказ про атестацію робочих місць № 112 від 13.03.2001 р. погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці;
за період з 16.01.2003р. по 31.08.2003р. та виконував роботи по зварюванню складних деталей кар'єру №8, за професією “електрогазозварник», що передбачено Списком №2 розділ ХХХІІІ, код КП 33, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, розділом додаткових відомостей зазначено, що наказ про атестацію робочих місць № 112 від 13.03.2001 р. погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці;
за період з 01.09.2003р. по 31.12.2003р. та виконував роботи по зварюванню складних деталей кар'єру №8 гірничого виробництва, за професією “електрогазозварник», що передбачено Списком №2 розділ ХХХІІІ, код КП 33, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, розділом додаткових відомостей зазначено, що наказ про атестацію робочих місць № 112 від 13.03.2001 р. погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці;
за період з 01.01.2004р. по 13.03.2006р. та виконував роботи по зварюванню складних деталей гірничого виробництва, за професією “електрогазозварник», що передбачено Списком №2 розділ ХХХІІІ, код КП 33, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, розділом додаткових відомостей зазначено, що наказ про атестацію робочих місць № 112 від 13.03.2001 р. погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці;
за період з 07.03.2007р. по 15.06.2007р. та виконував роботи по зварюванню складних деталей гірничого виробництва, за професією “електрогазозварник», що передбачено Списком №2 розділ ХХХІІІ, код КП 33, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, розділом додаткових відомостей зазначено, що наказ про атестацію робочих місць № 79 від 07.03.2007 р. погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці;
за період з 16.06.2007р. по 01.01.2015р. та виконував роботи по зварюванню складних деталей гірничо-транспортного виробництва, за професією “електрогазозварник», що передбачено Списком №2 розділ ХХХІІІ, код КП 33, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, розділом додаткових відомостей зазначено, що наказ про атестацію робочих місць № 79 від 07.03.2007 р. та №35 від 08.02.2012р. погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці;
Підставою видачі вказаної довідки слугували, зокрема: особова картка працівника за типовою формою Т-2, накази по комбінату, особові рахунки.
Крім цього, у вказаній довідці зазначено, що позивачеві були надані відпустки без збереження заробітної плати: 31.12.1996р.-14.01.1997р., 19.02.2003р., нак.№58к; 06.11.2003р., нак.№311к; 05.11.2004р., розп.№1370; 08.04.2005р., розп.№366; 18.04.2005р. розп.№414; 08.07.2005р., розп.№715; 12.10.2005р., розп.№1108; 06, 08.12.2007, розп.№1098; 29.02, 03-04.03.2008р., 29.01.2009р., розп.№27.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 15.03.2024р. №32, виданої Філією «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день на Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»:
- за період з 02.01.2015 по 02.08.2016 (1 рік 7 місяців 1 день) виконував роботи електрозварювальних робіт під час ремонту, монтажу, демонтажу устаткування й обробленню металобрухту за посадою електрозварник ручного зварювання дільниці з ремонту гірничого обладнання в кар'єрі механослужби гірничо-транспортного виробництва, що передбачена Списком № 2, розділ XXXIII, підрозділ 33, код КП 7212. Підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р.№ 36, Наказ «Про результати вперше проведеної атестації робочих мі за умовами праці» 31 березня 2017 року № 104; погоджено з Начальником відділу державної експертизи умов праці та з піп охорони праці - Головним державним експертом з умов праці управління трудових відносин, зайнятості населення та умов Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації 31 березня 2017 р.;
- за період з 03.08.2016р. по 28.07.2022р. (5 років 11 місяців 26 днів) виконував роботи електрозварювальних робіт під час ремонту, монтажу, демонтажу устаткування й оброблю металобрухту, за посадою електрозварник ручного зварювання дільниці з ремонту гірничого обладнання в кар'єрі механослужби гірничо-транспортного виробництва, що передбачена Списком № 2, розділ XXXIII, підрозділ 33, код КП 7212. Підстава: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ № 479 від 04.07.21 Наказ «Про результати вперше проведеної атестації робочих місць за умовами праці» 31 березня 2017 року № 104; погоджено Начальником відділу державної експертизи умов праці та з питань охорони праці - Головним державним експертом з умов праці управління трудових відносин, зайнятості населення та умов праці Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації 31 березня 2017р. Постанова КМУ від 30.06.2023 №660 «Про внесення змін до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці»;
- за період з 29.07.2022 р. по 29.02.2024 р. (1 рік 7 місяців 1 день) виконував роботи електрозварювальних робіт під час ремонту, монтажу, демонтажу устаткування й оброблю металобрухту, за посадою електрозварник ручного зварювання дільниці з ремонту гірничого обладнання в кар'єрі механослужби гірничо-транспортного виробництва, що передбачена Списком № 2, розділ XXXIII, підрозділ 33, код КП 7212. Підстава: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ № 479 від 04.07.2012р., Наказ «Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці гірничо-транспортного виробництва та збагачувального виробництва» від 29 липня 2022 року № 347.
Підставою видачі вказаної довідки слугували, зокрема: особова картка працівника за типовою формою Т-2, накази по філії, особові рахунки.
Також у цій довідці вказано, що періоди що виключаються: відпустка без збереження заробітної плати 26,27.28.08.2015р., розп.№2156 від 26.08.2015р.
Так, суд повторно зауважує, що відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Отже, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи.
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 (із змінами), розділом ХХХІІ “Загальні професії» (у всіх галузях господарства) код КП 23200000-19756 передбачені: газозварники; електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки; електрозварювальники на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайняті зваркою в середовищі вуглекислого газу, на роботах з застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах; електрозварники ручного зварювання.
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 (із змінами), розділом ХХХІІ “Загальні професії» (у всіх галузях господарства) код КП 33 передбачені: газозварники; електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки; електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах; електрозварники ручного зварювання.
Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461 (із змінами), розділом XXXIII “Загальні професії» (у всіх галузях господарства), підрозділом 33, код КП 7212 передбачені: електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки; електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах; електрозварники ручного зварювання.
Також слід зазначити, що газоелектрозварник - електрогазозварник відповідно до Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників (ЄТКД) (випуск 2, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 16.01.1985р. №17/2-54), оскільки професія газоелектрозварник не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об'єднує назви професій, пов'язаних з веденням зварювальних робіт і є загальним поняттям для електрогазозварника, газоелектрозварника, газозварника і електрозварника, то вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія газоелектрозварник та електрогазозварник є тотожною професією (консультація Міністерства праці і соціальної політики та Державна експертиза умов праці), відтак, фактично будь-які розбіжності у професії, за якою працював позивач у спірні періоди, відсутні і наведені обставини не можуть свідчить про їх наявність.
За таких обставин, не зарахування пенсійним органом до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком №2 згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV періодів його роботи: з 31.12.1996р. по 14.01.1997р., 19.02.2003р., 06.11.2003р., 05.11.2004р., 08.04.2005р., 18.04.2005р., 08.07.2005р., 12.10.2005р., з 07.03.2007р. по 31.12.2023р. є протиправним.
При цьому безпосередньо щодо періодів з 31.12.1996р. по 14.01.1997р., 19.02.2003р., 06.11.2003р., 05.11.2004р., 08.04.2005р., 18.04.2005р., 08.07.2005р., 12.10.2005р. суд зазначає, що з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.05.2023р. №191, виданої ПрАТ “ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС», встановлено, що ці періоди є періодами, коли позивачеві надавалася відпустка без збереження заробітної плати.
Тобто, частина не зарахованих відповідачем до пільгового стажу позивача періодів роботи є періодами перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати.
За приписами ст. 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Як слідує зі ст. 4 Закону України "Про відпустки", відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток.
Відповідно до статей 25 та 26 Закону України "Про відпустки" відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов'язковому порядку, або за згодою сторін.
Поряд з цим, в листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016р. №713/039/161-16 надано роз'яснення в якому зазначено, що відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
У постанові від 19.03.2019р. у справі №295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач не скористався повноваженнями, наданими йому положеннями ч.3 ст.44 Закону №1058-IV щодо витребування відповідних документів від підприємства-роботодавця позивача.
Водночас, п.4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що при прийманні документів працівник сервісного центру: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Надаючи оцінку доказам наявним в матеріалах справи, суд встановив, що сукупна кількість днів безоплатної відпустки не перевищує одного місяця в календарному році, проте відповідач їх до пільгового стажу позивача не зарахував без зазначення причин та будь-яких дій направлених на з'ясування чи були вони пов'язані з виробничою необхідністю не вчинив, з огляду на що дії відповідача щодо не зарахування періодів з 31.12.1996р. по 14.01.1997р., 19.02.2003р., 06.11.2003р., 05.11.2004р., 08.04.2005р., 18.04.2005р., 08.07.2005р., 12.10.2005р. до пільгового стажу позивача є протиправними і вказані періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.115 Закону №1058-IV.
З урахуванням встановлених обставин та вищевказаних висновків суду, суд також доходить висновку, що спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.05.2024 року №047050026219 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, бо при прийнятті цього рішення пенсійним органом неправильно визначено пільговий стаж позивача, що дає право на призначення такої пенсії, через протиправне не зарахування позивачеві до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, періодів його роботи з 31.12.1996р. по 14.01.1997р., 19.02.2003р., 06.11.2003р., 05.11.2004р., 08.04.2005р., 18.04.2005р., 08.07.2005р., 12.10.2005р., а також з 07.03.2007р. по 31.12.2023р., тобто понад 17 років, що вже перевищує необхідний пільговий стаж, визначений п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (12 років 06 місяців), відтак, оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
При цьому задоволення позовних вимог позивача саме у спосіб визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.05.2024 року №047050026219 є достатнім, ефективним та належним способом захисту його порушених прав без окремого визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а також щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи, бо у розглядуваному випадку оскаржувана відмова вчинена відповідачем саме шляхом прийняття спірного рішення, в якому також викладено і присуд відповідача щодо розрахунку пільгового стажу позивача, а не шляхом вчинення певних дій з цього приводу.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З метою поновлення порушеного права позивача вищевказаним протиправним рішенням відповідача суд доходить висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, періоди його роботи з 31.12.1996р. по 14.01.1997р., 19.02.2003р., 06.11.2003р., 05.11.2004р., 08.04.2005р., 18.04.2005р., 08.07.2005р., 12.10.2005р., а також з 07.03.2007р. по 31.12.2023р.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки спірним рішенням відповідача було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV лише через недостатність пільгового стажу, передбаченого цією нормою Закону, водночас, судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії такий необхідний пільговий стаж (12 років 6 місяців) мав, бо відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу позивача періоди його роботи з з 31.12.1996р. по 14.01.1997р., 19.02.2003р., 06.11.2003р., 05.11.2004р., 08.04.2005р., 18.04.2005р., 08.07.2005р., 12.10.2005р., а також з 07.03.2007р. по 31.12.2023р., тобто понад 17 років, які мають бути зараховані, внаслідок чого вже буде перевищено необхідний пільговий стаж, визначений п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, суд вважає, що у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на підставі його заяви від 15.05.2024р.
Поряд з цим, відповідно до пункту першого частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, оскільки позивач досяг пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах 01.03.2024р., а матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 15.05.2024р., тобто звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, внаслідок чого пенсія має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку (тобто з 02.03.2024р.), а тому, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а також враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.03.2024 року, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.
Щодо підстав зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи, а також призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
З аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Зважаючи на те, що у даному випадку органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності за заявою позивача було саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке, відповідно, при розгляді документів позивача і здійснювало розрахунок його стажу, в тому числі, і пільгового, а також приймало рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV через недостатність пільгового стажу, то саме на нього і слід покласти обов'язок щодо зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, спірні періоди роботи позивача, а також щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV з 02.03.2024 року.
Разом з цим, суд не знаходить підстав щодо задоволення частини позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періодів роботи з 29.11.1995р. по 25.01.2000р., з 13.03.2001р. по 13.03.2006р., з 07.03.2007р. по 24.05.2010р. до страхового стажу позивача, а також щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 29.11.1995р. по 25.01.2000р., з 13.03.2001р. по 13.03.2006р., з 07.03.2007р. по 24.05.2010р., оскільки, як встановлено судом з розрахунку стажу позивача (форма РС-право), в тому числі пільгового, що міститься в матеріалах його пенсійної справи, періоди роботи позивача з 29.11.1995р. по 25.01.2000р., з 13.03.2001р. по 13.03.2006р., з 07.03.2007р. по 24.05.2010р. вже самостійно зараховані відповідачем до страхового стажу позивача, відтак, в цій частині право позивача фактично порушене не було, як і не було порушене право позивача на зарахування до його пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 29.11.1995р. по 30.12.1996р. (01 рік 01 місяць 02 дні), з 15.01.1997р. по 24.01.2000р. (3 роки 0 місяців 10 днів), з 13.03.2001р. по 18.02.2003р. (01 рік 11 місяців 06 днів), з 20.02.2003р. по 05.11.2003р. (0 років 08 місяців 16 днів), з 07.11.2003р. по 31.12.2003р. (0 років 01 місяць 25 днів), з 01.01.2004р. по 04.11.2004р. (0 років 10 місяців 04 дні), з 06.11.2004р. по 07.04.2005р. (0 років 05 місяців 02 дні), з 09.04.2005р. по 17.04.2005р. (0 років 0 місяців 09 днів), з 19.04.2005р. по 07.07.2005р. (0 років 02 місяці 19 днів), з 09.07.2005р. по 11.10.2005р. (0 років 03 місяці 03 дні), з 13.10.2005р. по 12.03.2006р. (0 років 05 місяців 0 днів), які відповідно до вищевказаного розрахунку стажу позивача (форма РС-право) самостійно зараховані відповідачем до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, враховуючи часткове підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас, ч.3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у загальному розмірі 1211,20грн., підлягають відшкодуванню на користь останнього пропорційно до частини задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідач за рахунок бюджетних асигнувань останнього суми коштів у розмірі 807,47грн.
Керуючись ст.ст.241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.05.2024р. №047050026219 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди його роботи з 31.12.1996р. по 14.01.1997р., 19.02.2003р., 06.11.2003р., 05.11.2004р., 08.04.2005р., 18.04.2005р., 08.07.2005р., 12.10.2005р., а також з 07.03.2007р. по 31.12.2023р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.03.2024 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 807,47грн. (вісімсот сім гривень 47 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова