25 червня 2025 року ЛуцькСправа № 640/18111/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області, Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції України в Київській області, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області, Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції України в Київській області, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області щодо прийняття рішення про звільнення зі служби через службову невідповідність помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ від 14.07.2020 №204 о/с Головного управління Національної поліції в Київській області в частині звільнення помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;
поновити на посаді помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 з спеціальним званням «сержант поліції»;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 14.07.2020 його було звільнено зі служби в поліції на підставі п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а саме через службову не відповідність.
Позивач не погоджується з правомірністю спірного наказу та рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області про його невідповідність займаній посаді, оскільки вважає, що в результатах проведеного атестування не вказано жодних належних причин, що підтверджують його службову невідповідність.
Вказує, що під час проходження служби він дотримувався вимог присяги, ніколи не нехтував інтересами служби, виконував покладені на нього, як на працівника поліції, обов'язки. Проте вказані обставини не були повно та всебічно дослідженні атестаційною комісією, яка дійшла висновку, що він підлягає звільненню з органів Національної поліції через службову невідповідність.
Також позивач зазначає, що його було звільнено під час того, як він перебував на лікарняному, що також є порушенням законодавства про працю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/18111/20, вирішено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (а.с.29).
Головне управління Національної поліції в Київській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування своїх доводів представник даного відповідача зазначив, що за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення наявних документів, атестаційною комісією було прийняте одноголосне рішення про відсутність у позивача знань законодавчої бази, що регламентує діяльність Національної поліції. Встановлено, що ОСОБА_1 схильний до порушення дисципліни, потребує постійного контролю, як на службі, так і в побуті. В позивача наявна низька комунікація, відсутнє бажання до саморозвитку.
Як наслідок, атестаційною комісією прийнято рішення про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Вказує, що атестування ОСОБА_2 проведено в межах наданих повноважень атестаційних комісій та у спосіб, який передбачений наказом МВС України від 17.11.2015 №1465, що спростовує твердження позивача про порушення його прав під час проведення атестування.
Щодо звільнення позивача в період його непрацездатності посилається на відсутність доказів точної дати отримання листа непрацездатності ГУ НП в Київській області.
У відповіді на відзив ГУ НП в Київській області представник позивача підтримав обгрунтування, що були викладені у поданому до суду позові. Додатково зазначив, що відповідачами не наведено підстав для проведення атестації ОСОБА_1 , що передбачені частиною 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».
Посилаючись на змісту протоколу атестаційної комісії від 23.06.2020, вказує, що у даному документі не наведено яким саме чином перевірялася інформація щодо змісту співбесіди з позивачем та мотиви, якими керувалися члени атестаційної комісії при прийнятті рішення.
Наголошує на тому, що жодного запитання, яке б стосувалося законодавства, роботи позивача та його функціональних обов'язків, останньому задано не було.
Як наслідок, вважає, що висновки атестаційної комісії, відображені в протоколі від 23.06.2020, суперечать атестаційним матеріалам позивача, а прийняте рішення про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є необґрунтованим (а.с.109-114).
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» від 16.07.2024 №3863-IX , який набрав чинності 26.09.2024) установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом №3863-ІХ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом №3863-ІХ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Стецика Н.В. від 27.02.2025 адміністративну справу №640/18111/20 прийнято до провадження. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано учасникам справи у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати суду додаткові пояснення у справі щодо позовних вимог та заперечень на них.
14.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення Головного управління Національної поліції в Київській області у яких відповідач підтримав заперечення проти позову, що були викладені у відзиві на позовну заяву.
Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.
Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Київській області №208 о/с від 03.05.2020 сержанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції (а.с.10).
23.06.2020 Атестаційною комісією №2 ГУ НП в Київській області за результатами співбесіди з позивачем було прийнято рішення, оформлене протоколом №67 від 23.06.2020, яким за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди обговорення, атестаційна комісія №2 Головного управління поліції в Київській області одноголосно прийняла рішення про відсутність у ОСОБА_1 знань законодавчої бази, що регламентує діяльність Національної поліції, схильність останнього до порушення трудової дисципліни, потреби постійного контролю як на службі, так і в побуті, небажання до саморозвитку та низьку комунікацію (а.с.13).
Як наслідок комісія дійшла висновку про те, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с.12 зворот).
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області «По особовому складу» №204 о/с від 14.07.2020 сержанта поліції ОСОБА_1 помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» 15.07.2020 (а.с.11).
Як підстава звільнення позивача у даному наказі зазначено: атестаційний лист від 23.06.2020, довідка від 10.07.2020 №105.
Не погоджуючись з висновками атестаційної комісії щодо службової невідповідності та наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі-Закон №580-VIII, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону №580-VIII призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Статтею 47 Закону №580-VIII встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.
Пунктом 5 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.
Відповідно до частин першої статті 57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Частиною другою статті 57 Закону №580-VIII встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Згідно з частиною третьою статті 57 Закону №580-VIII атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України (частини четверта-п'ята статті 57 Закону №580-VIII).
Суд зазначає, що наведені у ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції), визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 №1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за №1445/27890 (далі - Інструкція №1465).
Розділом IV Інструкції №1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.
Пунктом 1 розділу IV Інструкції N 1465 передбачено, що організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають: 1) створення атестаційних комісій; 2) складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню; 3) визначення дати, часу і місця проведення засідання комісії; 4) розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідних органів поліції оголошень про набір до атестаційної комісії; 5) доведення до поліцейських інформації про проведення атестування, у тому числі шляхом розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції інформації про час та місце проведення атестування.
Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.
Пунктами 7-9 розділу IV Інструкції №1465 визначено, що керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.
В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.
Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.
Відповідно до пункту 10 розділу IV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
Пунктом 12 розділу IV Інструкції №1465 встановлено, що за рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.
Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.
Згідно з пунктом 15 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Пунктом 16 розділу IV Інструкції №1465 визначено, що атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Отже, атестування поліцейських фактично включає два етапи: тестування та співбесіду.
Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.
Суд звертає увагу на те, що Інструкція №1465 не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 розділу IV Інструкції №1465, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.
Згідно з пунктом 20 розділу IV Інструкції №1465 усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.
У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу (пункт 21 розділу IV Інструкції №1465).
Пунктом 23 розділу IV Інструкції №1465 передбачено, що протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.
Відповідно до пункту 24 розділу IV Інструкції №1465 за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.
Поліцейський, який атестувався, ознайомлюється з висновком атестування, зазначає дату та підпис (пункт 25 розділу IV Інструкції №1465).
Як зазначено судом вище, за результатами проведення атестування Головним управлінням Національної поліції в Київській області було прийнято наказ від 14.07.2020 №204 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» через службову невідповідність з 15.07.2020 (а.с.11).
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що відповідачі, на яких покладено обов'язок доказування, не довели, що позивач підлягав атестації, не навели підстав для проведення атестації ОСОБА_1 , що передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію». Окрім того вказує, що в результатах проведеного атестування не вказано жодних належних причин, що підтверджують його службову невідповідність.
Як випливає із протоколу засідання атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.06.2020 атестування позивача проведено в порядку атестування поліцейських Обухівського ВП, Кагарлицького та Ржищівського відділень ГУНП в Київській області з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки.
Таким чином, у наведеному протоколі засіданні атестаційної комісії ГУ НП у Київській області фактично процитовано положення ч. 1 ст. 57 Закону №580-VIII.
Суд зазначає, що аналіз положень ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише поліцейські: а) які претендують на вищу посаду; б) щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду; в) щодо яких вирішується питання про звільнення через службову невідповідність.
Відповідно, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою ст. 57 Закону №580-VIII.
При цьому, положення ч. 1 ст. 57 Закону N 580-VIII не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII, в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.
Кожна із зазначених у частині другій Закону №580-VII підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №819/1356/17 та від 19.09.2019 у справі №200/9922/18-а.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду даної справи відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами правомірність призначення атестації позивача.
Із оскаржуваних позивачем протоколу засідання атестаційної комісії №2 ГУ НПУ у Київській області від 23.06.2020 та наказу від 14.07.2020 про його звільнення значиться про звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність.
Визначення терміну «службова невідповідність» Закон України «Про Національну поліцію» не надає.
Тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна стверджувати, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість.
Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
Висновок про службову невідповідність поліцейського має випливати з негативних оцінок за критеріями, закріпленими у пункті 16 розділу IV Інструкції №1465: повнота виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінка з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Відповідно до атестаційного листа від 19.06.2020 на сержанта поліції ОСОБА_1 , складеного заступником начальника СРПП №2 Обухівського ВП ГУНП в Київській області, значиться, що за час служби в Національній поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе виключно з позитивного боку, як кваліфікований, професійний та грамотний працівник. В роботі здатний якісно та ефективно реалізовувати свої потенційні можливості. Добре знає нормативні документи, які регламентують діяльність Національної поліції, та дотримується їх вимог. В складних ситуаціях діє правильно та оперативно, не рахуючись при цьому з особистим часом. Виконує всі поставлені перед ним завдання обґрунтовано, швидко, з детальною обробкою та відмінною якістю. Вимогливий до себе при виконанні службових обов'язків. Своєю чесною та порядною поведінкою є прикладом для наслідування (а.с.12).
За результатами тестування на загальні навички позивачем отримано 33 балів із 60 можливих, а з професійного тесту 37 балів за 60 можливих.
Таким чином, з атестаційного листа та інших матеріалів, які були предметом дослідження атестаційної комісії, слідує, що позивач характеризується виключно позитивно.
Суд зазначає, що зміст протоколу №67 від 23.06.2020 не дає підстав вважати, що атестаційною комісією приймалось рішення про службову невідповідність ОСОБА_1 на підставі повного та всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів, що були надані до атестування, і що за результатами розгляду цих матеріалів були встановлені обставини, що свідчать про невідповідність особи позивача критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу IV Інструкції №1465.
В свою чергу, отримання позивачем низьких балів за тестування не є визначальним критерієм для прийняття рішення про його відповідність чи невідповідність займаній посаді та законодавчо визначеною підставою для звільнення зі служби.
Окрім того, із змісту протоколу атестаційної комісії від 23.06.2020 не вбачається, що позивачу задавалося запитання, яке стосувалося законодавства, яке регулює діяльність органів Національної поліції.
Суд вважає за необхідним зазначити, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.
Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт тощо), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Проте з матеріалів справи, всебічно та повно досліджених судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність.
У той же час, досліджені судом матеріали, що були на розгляді атестаційної комісії, характеризують позивача виключно з позитивного боку, свідчать про його високий професійний рівень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Атестаційної комісії ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом №67 від 23.06.2020, про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, не ґрунтується на вимогах Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції №1465, прийняте атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, що на думку суду, свідчить про протиправність вказаного рішення.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.07.2020 №204о/с «По особовому складі», в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» через службову невідповідність, суд зазначає таке.
Пунктом 24 розділу IV Інструкції №1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.
Відповідно до пункту 28 розділу IV Інструкції №1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.
Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді, підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).
Оскільки судом визнано протиправним та скасовано рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлене протоколом №67 від 23.06.2020, яке слугувало підставою для видання наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.07.2020 №204о/с про звільнення позивача зі служби в поліції, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання зазначеного наказу у відповідній частині протиправним та його скасування.
Щодо вимоги позивача про поновлення на службі, суд зазначає таке.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Про необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав йдеться і в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11).
У цьому рішенні звертається увага на те, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд звертає увагу, що визнання протиправним та скасування акта індивідуальної дії (наказу про звільнення) має наслідком його недійсність з моменту прийняття. Тобто такий акт індивідуальної дії від моменту прийняття не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його скасуванням.
За таких обставин, враховуючи скасування судом наказу про звільнення позивача, він підлягає поновленню на попередній роботі.
Позивач у прохальній частині позовної заяви просить поновити його на службі в поліції.
З наказу ГУ НП в Київській області від 14.07.2020 №204о/с вбачається, що позивач був звільнений 15.07.2020.
Відповідно до положень статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.
Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Таким чином, працівник вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення.
Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, днем звільнення вважається останній день роботи.
Враховуючи, що день звільнення вважається останнім днем служби, позивач підлягає поновленню на посаді помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 16.07.2020.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 №13 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до частини першої-другої статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 6 Розділу III Порядку №260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 Розділу І Порядку №260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу II Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Абзацом 3 пункту 2 розділу II Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 розділу IV Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Верховний Суд у постанові від 25.11.2020 у справі №160/2867/19 зазначив, що Порядком №100 врегульовані загальні засади алгоритму обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати (пункти 2, 8), тоді як Порядком №260 встановлено особливості обчислення грошового забезпечення для поліцейських. Тобто суди повинні застосовувати відповідні алгоритми, передбачені Порядком №100, залежно від кожного окремого випадку з обов'язковим урахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення поліцейським, визначеного Порядком №260.
Суд враховує, що до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Отже, справляння і сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а тому суд повинен визначати зазначену суму без утримання цього податку та збору, про що вказує в резолютивній частині рішення.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.07.2018 по справі №359/10023/16-ц.
Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Київській області №583 від 02.09.2020 загальна сума нарахованого позивачу грошового забезпечення за період з травня по червень 2020 року становить 20 487,24 грн, в тому числі за травень 2020 року - 10 029,92 грн та за червень 2020 року - 10 457,32 грн (а.с.65).
При цьому, кількість відпрацьованих позивачем днів за травень-червень 2020 року складає 61 день.
Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 335,86 грн. (20 487,24 грн/61 день) за 1 календарний день.
Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 1 806 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 16.07.2020 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 25.06.2025.
Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 1 806 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь з відповідача, становить 606 563,16 грн (1 806 днів х 335,86 грн).
Відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне звернути рішення до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Зважаючи на те, що при зверненні до суду позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не стягується.
Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241 - 246, 250, 255, 371 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області, Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції України в Київській області, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлене протоколом №67 від 23.06.2020, щодо прийняття рішення про звільнення зі служби через службову невідповідність помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.07.2020 №204 о/с в частині звільнення помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» через службову невідповідність.
Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 16.07.2020.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 606 563,16 грн (шістсот шість тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 16 копійок).
Допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 16.07.2020 та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, у розмірі 10 243,62 (десять тисяч двісті сорок три гривні 62 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.
Повний текст рішення суду складено та підписано судом 25 червня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач-1: Головне управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15; код ЄДРПОУ 40108616).
Відповідач-2: Атестаційна комісія №2 Головного управління Національної поліції в Київській області (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 54)
Відповідач-3: Апеляційна атестаційна комісія Північного регіону (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 54).
Суддя Н. В. Стецик