25 червня 2025 року ЛуцькСправа № 826/1871/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕН БУД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
01.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «КАНЗАС.ЮА» (далі - ТзОВ «КАНЗАС.ЮА») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 31.10.2017 по 06.11.2017 ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «КАНЗАС.ЮА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «СТРУМ КОНТАКТ» з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за липень 2016 року, про що складено акт перевірки № 486/26-15-14-01-05/38557120 від 13.11.2017.
Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено: завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 35356,00 грн, в т. ч. за липень 2016 року на суму 35356,00 грн; заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 100715,00 грн, в т. ч. за липень 2016 року в сумі 100715,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідач виніс ППР від 06.12.2017 № 0010011401 (форми Р) та від 06.12.2017 №0010021401 (форми В4), за якими позивач має сплатити грошову суму всього у розмірі 161250,00 грн.
Позивач не погоджується із висновками перевірки та винесеними ППР, оскільки перевіркою не встановлено жодних порушень вимог податкового законодавства, які безпосередньо вчинило ТзОВ «КАНЗАС.ЮА», тоді як порушення зводяться виключно індивідуально до ТзОВ «СТРУМ КОНТАКТ».
Позивач також зазначає, що твердження відповідача про ознаки фіктивності підприємства ТзОВ «СТРУМ КОНТАКТ» та посилання на протокол допиту засновника не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності та, з посилання на правові висновки Верховного Суду вказує, що протоколи допиту свідків не є допустимими доказами. Крім того, відсутні матеріали, які підтверджують вину засновника в фіктивній діяльності. Водночас, ТзОВ «СТРУМ КОНТАКТ» є сумлінним бізнес-партнером та підприємство залишається платником ПДВ.
Позивач просить визнати протиправними та скасувати ППР ГУ ДФС у м. Києві від 06.12.2017 № 0010011401, № 0010021401.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (т. 1, а. с. 1-2).
В поданому до Окружного адміністративного суду міста Києва відзиві на позовну заяву (т. 1, а. с. 90-94) представник відповідача ГУ ДФС у м. Києві позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних ППР від 06.12.2017 № 0010011401, № 0010021401, прийнятих на підставі акту перевірки № 486/26-15-14-01-05/38557120 від 13.11.2017, яким зафіксовані допущені платником порушення вимог податкового законодавства.
В поданій до суду Окружного адміністративного суду міста Києва відповіді на відзив (т. 2, а. с. 1-4) позивач підтвердив власну правову позицію, викладену у позовній заяві та не погодився із доводами протилежної сторони.
28.07.2022 адвокат Бут Д.Л. подав до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву разом з документами, які підтверджують зміну найменування позивача на ТзОВ «ЕДЕН БУД», на підставі рішення учасника № 15 ТзОВ «КАНЗАС.ЮА» від 25.06.2019 (т. 2, а. с. 17-25).
Станом на 15.12.2022, тобто день набрання чинності Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX), адміністративну справу № 826/1871/18 Окружним адміністративним судом міста Києва не було розглянуто.
На виконання пункту 2 розділу ІІ Закону № 2825-ІХ (в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» від 16.07.2024 № 3863-IX) справу передано на розгляд та вирішення до Волинського окружного адміністративного суду.
21.02.2025 справа № 826/1871/18 зареєстрована у Волинському окружному адміністративному суді та за результатами автоматизованого розподілу справи між суддями визначено склад суду (суддя Валюх В.М.) для розгляду цієї справи.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 826/1871/18, постановлено судовий розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (т. 2, а. с. 129-130).
У поданому до Волинського окружного адміністративного суду клопотанні від 13.03.2025 представник відповідача Прутенський К.І. повідомив про незмінність позиції відповідача у цій справі (т. 2, а. с. 132).
Ухвалою суду від 25.06.2025 замінено у справі відповідача ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011) (далі - ГУ ДПС у м. Києві).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що у період з 31.10.2017 по 06.11.2017 ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «КАНЗАС.ЮА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «СТРУМ КОНТАКТ» з ПДВ за липень 2016 року, про що складено акт перевірки № 486/26-15-14-01-05/38557120 від 13.11.2017 (т. 1, а. с. 16-28).
Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «КАНЗАС.ЮА» пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено:
- завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 35356,00 грн, в т. ч. за липень 2016 року на суму 35356,00 грн;
- заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 100715,00 грн, в т. ч. за липень 2016 року в сумі 100715,00 грн.
Позивач, не погодившись із висновками, викладеними в акті за наслідками перевірки, 22.11.2017 за № 27/17-1 подав заперечення на нього (т. 1, а. с. 32-35), а також додаткові пояснення до заперечень від 29.11.2017 (т. 1, а. с. 36-38).
З листа ГУ ДФС у м. Києві від 01.12.2017 № 39504/10/26-15-14-01-05 вбачається, що заперечення залишено без задоволення (т. 1, а. с. 39-45).
На підставі вказаного акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві винесено ППР від 06.12.2017:
- № 0010021401 (форми В4), яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 31042,00 грн (т. 1, а. с. 12);
- № 0010011401 (форми Р), яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 100715,00 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 25179,00 грн (т. 1, а. с. 14).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод. Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
З акту перевірки убачається, що податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТзОВ «СТРУМ КОНТАКТ», посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та аналізу його податкової звітності, відповідно до яких не встановлено наявності у нього необхідних ресурсів і умов для проведення спірних операцій. Крім того, посилався на протокол допиту свідка у кримінальному провадженні - засновника ТзОВ «СТРУМ КОНТАКТ» ОСОБА_1 , який свою причетність до фінансово-господарської діяльності товариства заперечив.
Судом встановлено, що 01.07.2016 між ТзОВ «КАНЗАС.ЮА» (генпідрядник) та TзOB «СТРУМ КОНТАКТ» (субпідрядник) укладено договори субпідряду № 01/07 (т. 2, а. с. 26-34) та № 02/07 (т. 2, а. с. 100-108), відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується за завданням та за кошти генпідрядника власними та/або залученими силами і засобами виконати загальнобудівельні роботи: 1) в житлово-офісному комплексі із вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Анрі Брбюса, 37/1 в Печерському р-ну м. Києва, які зазначені в додатковій угоді до даного договору (пункт 1.1 Договору № 01/07); 2) в житлово-офісному будинку з елементами соціальної інфраструктури, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 21, які зазначені в додатковій угоді до даного договору (пункт 1.1 Договору № 02/07). Генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику належним чином затверджену проектну документацію на виконання робіт та забезпечити субпідряднику можливість доступу до фронту виконаних робіт, прийняти та оплатити виконані роботи (пункт 1.2 Договору). В додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного Договору, по кожному об'єкту окремо вказується: склад робіт, обсяг робіт, вартість робіт, строки та порядок виконання робіт, фінансування робіт, а також інші істотні умови (пункт 1.3 Договору).
Розрахунок вартості робіт, що доручаються субпідряднику до виконання за даним Договором, попередньо погоджені сторонами та вказаний в додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною даного договору (пункт 2.1 Договору). Ціна договору складає договірна ціна, що визначається як плата субпідряднику за виконання робіт за даним договором з урахуванням виконання субпідрядником всіх обов'язків, що покладаються на нього даним договором (пункт 2.2 Договору).
На виконання пункту 1.3 Договорів субпідряду № 01/07 та № 02/07 від 01.07.2016 сторонами укладено ряд додаткових угод, зокрема:
- додаткову угоду від 21.07.2016 № 1 (т. 2, а. с. 36), якою визначено, що вартість робіт становить 193340,53 грн. Генпідрядник сплачує субпідряднику протягом 5 банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди аванс - 100 %, в загальному розмірі 193340,00 грн. Строк виконання робіт - 60 календарних днів. Крім того додатком № 1 до Додаткової угоди визначено найменування робіт і затрат, а додатком № 2 до Додаткової угоди перелік матеріалів (т. 2, а. с. 36-39). На виконання умов договору субпідряду від 01.07.2016 № 01/07 та Додаткової угоди № 1 від 21.07.2016, сторонами підписано акт прийому-передачі виконаних робіт №1/10/16 (т. 2, а. с. 42-46) на суму 193340,53 грн, яка була умовлена і в Додатковій угоді від 21.07.2016 №1, а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2016 року (т. 2, а. с. 49);
- додаткову угоду від 21.07.2016 №2 (т. 2, а. с. 50), якою визначено, що вартість робіт становить 158144,54 грн. Генпідрядник сплачує субпідряднику протягом 5 банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди аванс - 100%, в загальному розмірі 158144,54 грн. Строк виконання робіт - 60 календарних днів. Крім того додатком №1 до Додаткової угоди визначено найменування робіт і затрат, а додатком №2 до Додаткової угоди перелік матеріалів (т. 2, а. с. 51-54). На виконання умов договору субпідряду від 01.07.2016 № 01/07 та Додаткової угоди № 2 від 21.07.2016, сторонами підписано акт прийому-передачі виконаних робіт №2/10/16 від 28.10.2016 (т. 2, а. с. 59-62) на суму 158144,54 грн, а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2016 року (т. 2, а. с. 66);
- додаткову угоду від 21.07.2016 № 3 (т. 2, а. с. 67), якою визначено, що вартість робіт становить 94259,00 грн. Генпідрядник сплачує субпідряднику протягом 5 банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди аванс - 100 %, в загальному розмірі 94259,00 грн. Строк виконання робіт - 60 календарних днів. Крім того додатком № 1 до Додаткової угоди визначено найменування робіт і затрат, а додатком № 2 до Додаткової угоди перелік матеріалів (т. 2, а. с. 68-69). На виконання умов договору субпідряду від 01.07.2016 № 01/07 та Додаткової угоди № 3 від 21.07.2016, сторонами підписано акт прийому-передачі виконаних робіт № 3/10/16 від 28.10.2016 (т. 2, а. с. 71) на суму 94259,00 грн, а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2016 року (т. 2, а. с. 73);
- додаткову угоду від 21.07.2016 № 4 (т. 2, а. с. 74), у якій визначено, що вартість робіт становить 15654,00 грн. Генпідрядник сплачує субпідряднику протягом 5 банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди аванс - 100%, в загальному розмірі 15654,00 грн. Строк виконання робіт - 60 календарних днів. Крім того додатком №1 до Додаткової угоди визначено найменування робіт і затрат, а додатком №2 до Додаткової угоди перелік матеріалів (т. 2, а. с. 75-76). На виконання умов договору субпідряду від 01.07.2016 № 01/07 та Додаткової угоди № 4 від 21.07.2016, сторонами підписано акт прийому-передачі виконаних робіт № 4/10/16 від 28.10.2016 (т. 2, а. с. 78) на суму 15654,94,00 грн, а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2016 року (т. 2, а. с. 80);
- додаткову угоду від 21.07.2016 № 5 (т. 2, а. с. 81), якою визначено, що вартість робіт становить 118705,82 грн. Генпідрядник сплачує субпідряднику протягом 5 банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди аванс - 100%, в загальному розмірі 118705,82 грн. Строк виконання робіт - 60 календарних днів. Крім того додатком №1 до Додаткової угоди визначено найменування робіт і затрат, а додатком №2 до Додаткової угоди перелік матеріалів (т. 2, а. с. 82-84). На виконання умов договору субпідряду від 01.07.2016 № 01/07 та Додаткової угоди № 5 від 21.07.2016, сторонами підписано акт прийому-передачі виконаних робіт №5/10/16 від 28.10.2016 (т. 2, а. с. 88-89) на суму 118705,82 грн, а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2016 року (т. 2, а. с. 92);
- додаткову угоду від 28.07.2016 № 1 (т. 2, а. с. 109), у якій визначено, що вартість робіт становить 236322,00 грн. Генпідрядник сплачує субпідряднику протягом 5 банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди аванс - 100%, в загальному розмірі 236322,00 грн. Строк виконання робіт - 60 календарних днів. Крім того додатком №1 до Додаткової угоди визначено найменування робіт і затрат, а додатком №2 до Додаткової угоди перелік матеріалів (т. 2, а. с. 110-111). На виконання умов договору субпідряду від 01.07.2016 № 02/07 та Додаткової угоди № 1 від 28.07.2016, сторонами підписано акт прийому-передачі виконаних робіт № 1/09/16 від 30.09.2016 (т. 2, а. с. 114) на суму 236322,00 грн, а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2016 року (т. 2, а. с. 116).
Оплату за виконані роботи проведено позивачем у повному обсязі на загальну суму 580103,89 грн (платіжні доручення від 21.07.2016 № 52 на суму 193340,00 грн, від 21.07.2016 № 53 на суму 158144,54 грн, від 21.07.2016 № 54 на суму 94259,00 грн, від 21.07.2016 № 55 на суму 15654,00 грн, від 21.07.2016 № 56 на суму 118705,82 грн), що підтверджується випискою з рахунку за 21.072016 (т. 2, а. с. 93-94) та на суму 236322 грн (платіжне доручення від 28.07.2016 № 58), що підтверджується випискою з рахунку за 28.07.2016 (т. 2, а. с. 117).
TзOB «СТРУМ КОНТАКТ» виписало податкові накладні від 21.07.2016 № № 45-49 (т. 2, а. с. 95-99) та від 28.07.2016 № 121 (т. 2, а. с. 119), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ.
Вказані первинні документи містять необхідні реквізити, передбачені нормами Закону № 996-XIV, дають можливість ідентифікувати зміст господарських операцій, відображених у них. При цьому, під час судового розгляду справи від відповідача не надходило зауважень щодо наявності недоліків чи дефектів у зазначених первинних документах.
На думку суду, сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій.
Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі № 810/3443/18, від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19, та фактично відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.07.2022 (справа № 160/3364/19), відповідно до якої податкова інформація, на підставі якої контролюючий орган робить висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону та сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.
Відповідно до норм ПК України податкова інформація є одним із джерел інформації, яке податкові органи можуть використовувати для здійснення своїх повноважень та функцій. При цьому, така інформація має бути підтверджена належними і допустимими доказами, зокрема, документами бухгалтерського і податкового обліку платника податку, його контрагента. Такі документи мають відображати зміст (суть) відносин між учасниками господарських операцій. Тобто узагальнена податкова інформація не є першоджерелом, а тому лише її наявність в розпорядженні контролюючого органу не є доказом недотримання платником вимог податкового законодавства. Отримана відповідачем податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією. Така інформація носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
При цьому, з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Тобто, саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних у цій справі ППР. Проте, на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано будь - яких належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального закону.
Необхідно також зазначити, що відповідачем не доведено, що податкові накладні, на виконання господарських операцій позивачем із вказаними контрагентами, складені з порушенням вимог чинного законодавства та не зареєстровані у встановленому податковим законодавством порядку. Будь-яких зустрічних звірок чи позапланових перевірок контрагентів позивача та контрагентів другого порядку контролюючим органом не проводилось.
Натомість, неналежне формування фінансової та податкової звітності з боку контрагентів позивача є підставою для застосування відповідних правових наслідків саме до таких контрагентів та не може свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкової та бухгалтерської звітності за результатами господарських операцій, реальність яких підтверджена належними доказами.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у постанові від 13.11.2024 у справі №160/31872/23, зазначав про те, що висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій, які зроблені виключно на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів платника податків, є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Так само податкова інформація щодо контрагентів суб'єкта господарювання у ланцюгах постачання носить інформативний характер та не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами як підставами формування бухгалтерського обліку. Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб'єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.
Контролюючий орган у цій справі наполягає на нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентом з огляду на існування податкової інформації щодо здійснення досудового розслідування, пояснення директора про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності.
У постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. При цьому частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Водночас, відповідачем не надано вироку суду у кримінальній справі щодо контрагента позивача, які б набрали законної сили, обставини порушення кримінального провадження відносно контрагента не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених за участю такого контрагента. До того ж, у матеріалах справи відсутній остаточний висновок щодо вчинення конкретним контрагентом позивача дій, які свідчать про ухилення від сплати податків, укладання фіктивних правочинів, висновки відносно укладених ними правочинів саме з ТзОВ «СТРУМ КОНТАКТ», або щодо обставин реальності господарських операцій з постачання позивачу товарів та послуг.
Крім того, доводи контролюючого органу щодо відсутності в ТзОВ «СТРУМ КОНТАКТ» трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин виконання робіт, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). Разом із цим, відповідач не обґрунтував, який обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується. У цій справі контролюючий орган не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагента трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з виконання робіт, обумовлених укладеними договорами з позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагента і злагодженості дій між ними.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження та доведення під час судового розгляду справи, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів, на підставі наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваних ППР підлягають до задоволення.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС у м. Києві (правонаступника ГУ ДФС у м. Києві) судовий збір в розмірі 2418,75 грн, сплачений платіжним дорученням від 31.01.2018 № 465 (т. 1, а. с. 5).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06 грудня 2017 року № 0010011401, № 0010021401.
Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код ВП 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕН БУД» (04213, м. Київ, вул. Прирічна, 13, офіс 7, ідентифікаційний код 38557120) судовий збір в розмірі 2418 гривень 75 копійок (дві тисячі чотириста вісімнадцять гривень сімдесят п'ять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Валюх