про повернення позовної заяви
24 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6041/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Шепелюк В.Л., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов на військову службу під час мобілізації в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на військову службу під час мобілізації від 29 липня 2023 року №231; визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 липня 2023 року №14 про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на відповідну посаду; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій вказати підстави для поновлення цього строку з наданням доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали судді від 09 червня 2025 року представник позивача надіслав заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій вказав, що позивач ОСОБА_1 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_2 28 липня 2023 року та на наступний день 29 липня 2023 року направлений до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби, не мав можливості здійснювати телефонні дзвінки, тому був також позбавлений можливості звернутися до кваліфікованої правничої допомоги з метою оскарження наказів, які є предметом позову. На думку представника позивача, проходження військової служби є поважною причиною для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Позовну заяву належить повернути позивачеві з таких мотивів і підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
За змістом заявленого позову спірні правовідносини склались щодо призову ОСОБА_1 на військову службу та звільнення з військової служби, яка відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України належить до публічної.
Позивач оскаржує наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29 липня 2023 року №231 “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині його призову на військову службу за призовом під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 липня 2023 року №14 в частині зарахування до списків особового складу частини.
У постанові від 14 листопада 2024 року у справі №160/33822/23 Верховний Суд вказав на помилковість застосування судами попередніх інстанцій положення частини другої статті 122 КАС України, оскільки ця адміністративна справа (предмет оскарження - дії щодо призову за мобілізацією позивача) з огляду на предмет її спору є справою щодо проходження позивачем публічної служби, то при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду слід керуватися частиною п'ятою статті 122 КАС України, якою передбачено місячний строк звернення до суду та обчислювати такий строк з моменту, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав у зв'язку із прийняттям оскаржуваних наказів та вчиненням протиправних дій.
Отже, строк звернення із позовом у цій справі за визначених позивачем вимог становить один місяць з моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, яке він пов'язує прийняттям оскаржуваних наказів та вчинення відповідних дій.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Зі змісту заявленого позову та доданих документів суд з'ясував, що на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29 липня 2023 року №231“Про призов військовозобов'язаних на військову службу за мобілізацією» позивача призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 для її подальшого проходження.
Оскільки порушення своїх прав, на захист яких подано цей позов, позивач пов'язує саме зі спірними наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29 липня 2023 року №231 та командира військової частини НОМЕР_1 від 29 липня 2023 року №14, від цього часу бере початок строк звернення до суду.
Із цим позовом представник позивача звернувся до суду 03 червня 2025 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Отже, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Надаючи оцінку доводам заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зауважує, що проходження військової служби у період дії воєнного стану не може бути беззаперечною підставою для поновлення строків звернення до суду, оскільки остання пов'язана із наявністю об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на звернення до суду, що має бути підтверджене відповідними доказами.
Представник позивача, окрім посилання на сам факт проходження ОСОБА_1 військової служби, не навів обґрунтованих причин та обставин та не надав будь-яких доказів, які за сукупністю могли б слугувати підставою для поновлення пропущеного строку звернення.
Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2024 року у справі №200/1643/24 погодився з висновками судів попередніх інстанцій у тому, що посилання позивача на проходження військової служби під час ведення воєнного стану на території України не може бути безумовною підставою для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на можливість своєчасного звернення до суду, та без надання доказів на підтвердження того, що виконання обов'язків служби під час введення військового стану вплинуло на позивача, і, відповідно, обумовило пропуск строку на звернення до суду.
Суд наголошує, що позов до суду подано майже через два роки після призову ОСОБА_1 на військову службу та її проходження.
Суд повторює, що самого лише посилання на проходження позивачем військової служби без подання доказів неможливості саме у зв'язку із цим вчинити процесуальну дію з приводу подання позову є явно та очевидно недостатньо для поновлення пропущеного строку звернення до суду, позаяк суд повинен одночасно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості у застосуванні норм процесуального закону.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини “Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення “Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного ним строку звернення до суду, тому суд не визнає причини пропуску строку поважними та не вбачає правових підстав для поновлення строку звернення до суду.
Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За приписами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись пунктом 9 частини четвертої, частинами п'ятою - восьмою статті 169, статтею 248 КАС України,
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В. Л. Шепелюк