Номер провадження 22-ц/821/1192/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №699/1819/24 Категорія: 304090000 Літвінова Г.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
25 червня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіСіренко Ю. В., Гончар Н. І.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Гудзь О. С. на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23.04.2025 (повний текст складено 23.04.2025, суддя в суді першої інстанції Літвінова Г. М.) у цивільній справі за позовом ТОВ "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у грудні 2024 року ТОВ "СВЕА ФІНАНС" звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість за кредитним договором № С03.235.71457 від 04.10.2016 у розмірі 30275,94 грн, а також стягнути понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконав належним чином свої зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого у нього перед банком утворилася заборгованість про стягнення якої порушено питання в даній справі. Зауважує, що позивач у справі набув права вимоги до боржників за укладеними договорами факторингу, у тому числі, і щодо відповідача на суму, заявлену до стягнення.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23.04.2025 позов у справі задоволено. Суд першої інстанції вказав на обґрунтованість тверджень позивача про невиконання позичальником за кредитним договором своїх зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості.
Представником відповідача адвокатом Гудзь О. С. подано на вказане рішення суду першої інстанції 21.05.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відхилити позовні вимоги.
В обґрунтування вказано на те, що суд неналежним чином повідомив відповідача про розгляд справи.
Із матеріалів справи вбачається, що позовна заява не підписана.
Сторонами у договорі погоджено строк кредитування до 04.10.2017, отже у позивача відсутні підстави здійснювати нарахування процентів річних за неправомірне користування кредитними коштами поза межами строку кредитування.
Позивачем не надано суду доказів розміру кредитного боргу, таким чином розмір заборгованості відповідача за кредитними договорами належним чином не підтверджується.
Зважаючи на те, що спірний кредит надано на строк 12 місяців (відповідно до довідки-повідомлення від 04.10.2016), тобто до 04.10.2017, а до суду банк звернувся у 2024 році, позивачем пропущено строк позовної давності.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 30275,94 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 04.10.2016 між АТ «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки № С03.235.71457.
Відповідно до п. 2 договору Банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках цієї Угоди та договору, та випускає Клієнту платіжну картку MasterCard World, терміном дії 2 роки.
Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.3 і пункту 3 Кредитного договору, Банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної Кредитної лінії по рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт Кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 10000,00 грн. Визначення суми Кредитної лінії, що може бути доступна Клієнту, протягом строку дії відновлювальної Кредитної лінії, здійснює Банком в межах встановленого Угодою максимального ліміту Кредитної лінії без будь-яких обмежень. Як зазначив позивач процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних.
На виконання умов вищевказаного договору АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.
Факт відкриття позивачем кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, а також користування кредитними коштами відповідачем підтверджується випискою по рахунку (а.с.15-38).
Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № С03.235.71457 від 04.10.2016, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату подачі позову, складає 30275,94 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 11702,70 грн, заборгованість за відсотками 18573,24 грн.
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», що підтверджується копією нотаріально посвідченого рішення єдиного учасника про зміну назви), було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23 (а.с.39-45, 51).
Відповідно до розділу 2 згаданого Договору Факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним Договором Факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором № С03.235.71457 від 04.10.2016.
Факт виконання зобов'язання по оплаті прав за вищевказаним договором підтверджується платіжною інструкцією № 9217 від 26.07.2023 на загальну суму 11 963 508 грн. (а. с. 50)
На підтвердження вищенаведеного позивачем додано Витяг з реєстру боржників, який стосується саме заборгованості ОСОБА_1 за договором № С03.235.71457 від 04.10.2016.
Відповідач належним чином зобов'язання по поверненню коштів за кредитним договором не виконав у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення боргу.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами договору відсотки по кредиту, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеними договорами факторингу.
Такі висновки підтверджуються як змістом укладеного відповідачем договору кредитування, розрахунком платежів по кредиту, які позичальник належним чином не здійснив, що й обумовило фактичне виникнення заборгованості, права вимоги щодо стягнення якої перейшли до позивача за чинним договором факторингу, а також обігом коштів по банківській картці відповідача, який підтверджує систематичне використання кредитних коштів з боку позичальника.
Отже відповідні позовні вимоги підлягають до задоволення про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
Надаючи оцінку аргументам скаржника у справі, апеляційний суд відхиляє його посилання на те, що суд першої інстанції неналежним чином повідомив відповідача про розгляд справи, оскільки на а.с.71 наявна відповідь виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради на запит суду щодо зареєстрованого місця проживання відповідача за адресою АДРЕСА_1 .
Саме на вказану адресу судом направлялася повістка про розгляд справи та відповідний конверт повернувся до суду із відміткою служби поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що у розумінні приписів п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України є належним врученням судової повістки.
Крім того, у поданій апеляційній скарзі відповідача зазначено саме таку адресу, на яку судом першої інстанції направлялася поштова кореспонденція.
Не можна погодитися також з посиланнями скаржника і про те, що з матеріалів справи вбачається, що позовна заява не підписана, так як відповідну позовну заяву подано представником ТОВ "СВЕА ФІНАНС" засобами електронного суду з накладенням електронного підпису, який фізично не відображається на роздрукованому примірнику позовної заяви.
Скаржник необґрунтовано зазначає, що сторонами у договорі погоджено строк кредитування до 04.10.2017, отже у позивача відсутні підстави здійснювати нарахування процентів річних за неправомірне користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, оскільки мала місце пролонгація кредитних правовідносин з боку відповідача (позичальника), який здійснював систематичне використання кредитних коштів з частковими погашеннями наявної заборгованості, зокрема, до 31.01.2020 (а.с38), що підтверджується рухом коштів по картковому рахунку позичальника.
Також мають бути відхилені посилання скаржника і на те, що позивачем не надано суду доказів розміру кредитного боргу, адже відповідні нарахування здійснено згідно положень кредитного договору щодо розмірів тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та строком виконання зобов'язань позичальника щодо сплати платежів по договору, що по суті скаржником не спростовується.
Не можна погодитися і з аргументами скаржника про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, з урахуванням такого.
За приписами ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Частиною 1 статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За обставин даної справи останнє погашення по кредиту відбулося 31.01.2020 (що свідчить у розумінні приписів ч.1 ст.264 ЦК України про переривання строків позовної давності шляхом визнання позичальником наявних у нього зобов'язань), позовну заяву до суду подано 20.11.2024.
При цьому за приписами пунктів 12 та 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в державі тривав з 12.03.2020 по 30.06.2023.
Крім того, військовий стан в державі, введений 24.02.2022, який неодноразово продовжувався, триває і на даний час.
Отже правових підстав для відхилення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості внаслідок спливу строків позовної давності не має.
Відтак апеляційні аргументи позивача свого підтвердження при перегляді справи апеляційним судом не знайшли.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23.04.2025 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
На підставі ст.141 ЦПК України у зв'язку з відхиленням вимог апеляційної скарги та відстроченням відповідачу згідно ухвали від 22.05.2025 сплату судового збору за апеляційний перегляд справи з відповідача на користь державного бюджету слід стягнути 3028*150%*0,8=3633,60 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23.04.2025 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету 3633,60 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 25.06. 2025.
Суддя-доповідач
Судді