Номер провадження 22-ц/821/1235/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №699/967/24 Категорія: 305010000 Літвінова Г. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
25 червня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіГончар Н. І., Василенко Л. І.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.04.2025 (повний текст складено 28.04.2025, суддя в суді першої інстанції Літвінова Г. М.) у цивільній справі за позовом заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство "Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради", про відшкодування витрат, витрачених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення,
у травні 2024 року заступник керівника окружної прокуратури звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача на користь Національної служби здоров'я України витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 у сумі 31 470,50 грн, мотивуючи про наявність відповідних обов'язків в особи, що вчинила кримінальне правопорушення, внаслідок якого держава понесла витрати на лікування стаціонарного хворого.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.04.2025 позов у справі відхилено. Суд виходив з того, що прокурор при звернення до суду з позовом помилково визначив суб'єкт, який має звертатися до суду за захистом відповідного права та НСЗУ не є належним позивачем у цій справі.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав 28.05.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги у справі. Вказує на те, що кошти на лікування потерпілого від злочину витрачено за фінансування за рахунок НСЗУ - лист КНП "Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради" від 06.05.2024, отже саме вказана установа має права позивача у даному спорі, чому суд першої інстанції належної уваги не надав.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 31 470,50 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що згідно вироку Черкаського апеляційного суду від 07.03.2024 у справі № 699/334/2 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та призначено покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено до відбуття ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.
Відповідно до описової частини вироку близько 22 год. 20 хв. 20.08.2021, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним мотоциклом марки «8РАКК» моделі «8Р200К» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю 70 км/год. по проїжджій частині вул. Соборна в с. Квітки Звенигородського району Черкаської області, в напрямку від населеного пункту - с. Петрушки до населеного пункту - с. Журавка, на заокруглені дорожнього полотна праворуч, відносно його напрямку руху, біля будинку №16 по вул. Соборна, діючи в порушення вимогам п. 10.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, діючи в порушення вимог п.12.1. ПДР України, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в порушення вимог п. 12.4. ПДР України, відповідно до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год., здійснив з'їзд з проїзної частини ліворуч, відносно напрямку свого руху, де на узбіччі здійснив наїзд на перешкоду - метало-бетонну електроопору №12.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир мотоцикла марки «8РАКК» моделі «8Р200К» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , відповідно до висновку експерта № 05-9-01/110 від 14.03.2023 отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому верхньої третини лівої стегнової кістки, відкритого перелому середньої третини лівої великогомілкової кістки зі зміщенням, рваної рани середньої третини лівої гомілки, забійних ран на лівій гомілці та лобку, садно на правому колінному суглобі, які спричинені дією тупого твердого предмету. Ушкодження у вигляді відкритого перелому середньої третини лівої великогомілкової кістки зі зміщенням, рваної рани середньої третини лівої гомілки, рани лівої гомілки відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Ушкодження у вигляді перелому верхньої третини лівої стегнової кістки, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Забійні рани на лобку та садно на правому колінному суглобі відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень..
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм мотоцикла марки «8РАКК» моделі «8Р200К» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , а саме - вимог п.п. 10.1., 12.1. та 12.4. ПДР України, перебувають в причинному зв'язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .
Вказаний вирок набрав законної сили 07.03.2024.
Відповідно до листа КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» від 06.05.2024 № 293/01-14 витрати лікарні на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 складають 31 470,50 грн. Кошти на лікування ОСОБА_2 витрачені за фінансування Національної служби здоров'я, згідно договору № 3139-Е421-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 28.04.2021.
Також лікувальний заклад у цьому листі зазначає про причину свого не звернення до суду з позовом про відшкодування понесених на лікування ОСОБА_2 - витрати на здійснення претензійно-позовної роботи не передбачені кошторисом установи КНП "ЧОДЛ Черкаської обласної ради", тому вона і не планує вживати заходи представницького характеру в частині пред'явлення відповідної позовної заяви щодо відшкодування витрат на лікування.
Відповідно до листа Національної служби здоров'я України №14145/2-16-24 від 30.04.2024, з огляду на норми Положення про Національну службу здоров'я України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101, ст. 1206 ЦК України, Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 №545, НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину.
Матеріалами справи підтверджується, що кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , не відшкодовані, що й обумовило звернення з цим позовом до суду.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Частиною 3 статті 1206 ЦК України визначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі», розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Розрахунок на відшкодування витрат за лікування проведено відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ №545 від 16.07.1993 за стаціонарне лікування за фактичні витрати, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених хворим.
Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку ним передбачено, що сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.
Згідно з п. 3 Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.
За обставин цієї справи розрахунок витрат на лікування потерпілого проведено відповідно до зазначено порядку та учасниками судового розгляду під сумнів не ставиться, отже в силу приписів ст. ст. 1206 ЦК України відповідні витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення мають відшкодовуватися, особою, що вчинила таке правопорушення, про що обґрунтовано вказує прокурор у даній справі.
При цьому апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно того, що НСЗУ не є належним позивачем у цій справі, адже фактичні витрати на користь лікувального закладу, який проводив лікування потерпілого від злочину, понесено саме НСЗУ, яке, на відповідне звернення прокурора, повідомило про невжиття самостійних заходів із відшкодування відповідних збитків державному бюджету, за рахунок якого й здійснюється фінансування вказаної Служби, відтак, саме зазначена особа має право на відшкодування фактично понесених витрат.
Посилання суду першої інстанції на те, що НСЗУ у своєму листі №14145/2-16-24 від 30.04.2024 до Звенигородської окружної прокуратури посилалася на те, що Службу не наділено повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, апеляційним судом відхиляються, оскільки вказаний лист ґрунтується на самостійній оцінці зазначеним суб'єктом правомочностей на проведення юридично значимих дій для відшкодування понесених витрат, а в даному випадку має значення факт того, що відповідні витрати на лікування потерпілого вчинено за рахунок державного бюджету саме НСЗУ.
При цьому відповідно до п.3 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженого постановою КМУ від 24.12.2019 №1086, НСЗУ є розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми, отже саме вказана установа має права на відшкодування здійснених на лікування витрат.
Додатково апеляційний суд враховує, що послуги КНП "Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради" пов'язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ, як замовником медичних послуг, за рахунок коштів Державного бюджету України.
НСЗУ з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво НСЗУ в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби НСЗУ, а також забезпечує представництво інтересів НСЗУ в судах України та інших органах через представників (пп. 14 п. 5 Положення № 1101).
Ненадходження коштів до відповідних бюджетів призводить до порушень діяльності зазначених лікувальних закладів щодо безоплатного надання медичних послуг населенню та порушує інтереси держави, внаслідок чого виникає передбачене законом право прокурора на звернення до суду з позовом для їх захисту.
Незважаючи на факт завдання шкоди інтересам держави, Національною службою здоров'я України не вжито будь-яких заходів, спрямованих на захист та поновлення порушених інтересів держави в судовому порядку. Цивільний позов про відшкодування шкоди не заявлено та жодних дій щодо стягнення завданих державі збитків не вжито, що свідчить про неналежне здійснення наданих законом повноважень.
Таким чином, порушення інтересів держави (національного, суспільного інтересу) відбулось внаслідок ігнорування відповідачем порядку відшкодування коштів на лікування особи, потерпілого від злочину, яке проведено за рахунок коштів комунального закладу та міського бюджету в цілому. Несвоєчасне надходження коштів ослаблює економічні основи місцевого самоврядування та медичного закладу, позбавляє можливості закладом здійснювати подальше використання коштів міського бюджету на реалізацію програм в сфері охорони здоров'я та надання медичної допомоги іншим хворим тощо.
Невжиття органом місцевого самоврядування заходів цивільно-правового характеру до захисту цих інтересів є підставою для представництва інтересів держави в суді органами прокуратури.
Аналогічної позиції щодо стягнення коштів на користь закладу охорони здоров'я притримується і Європейський суд з прав людини, який, зокрема, у рішенні від 11.02.2003 по справі «Хаммерн (Hammern) проти Норвегії» (скарга №30287/96) встановив, що тягар фінансових збитків, завданих порушенням і розглядом кримінальної справи, що закрита чи закінчилась виправданням обвинуваченого, несе обвинувачений, якщо він не зможе довести, що вірогідна відсутність факту вчинення ним постановленого йому у вину діяння. Положення пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не порушено.
Велика палата Верховного суду зробила свій висновок щодо поняття «нездійснення або неналежного здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» (справа № 912/2385/18 від 26.05.2020), відповідно до якого бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Відповідно до п. 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 визначено, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, про що вказується в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
Слід звернути увагу, що згідно із ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 вказано, що прокурор, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає можливість такому органу відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.
Невжиття компетентним органом відповідних заходів протягом розумного строку після того, як такому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватись як бездіяльність такого органу.
З метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на звернення прокурора отримано лист КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» від 06.05.2024 № 293/01-14, де, поміж іншого, вказано, що заходи щодо відшкодування витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення не вживались.
Окрім того, Національна служба здоров'я України листом №14145/2-16-24 від 30.04.2024, повідомлено, що її не наділено повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Водночас, Національна служба здоров'я України не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.
Відтак, за обставин цієї справи вбачається належне підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави на відшкодування понесених державним бюджетом витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем.
Згідно ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.04.2025 у даній справі слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог.
На підставі ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури слід стягнути 7570 грн судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.04.2025 у даній цивільній справі - скасувати.
Позовні вимоги заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, витрачених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної служби здоров'я України витрати, понесені на лікування потерпілого від злочину, у сумі 31 470,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури 7570 грн судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 25.06.2025.
Суддя-доповідач
Судді