Провадження № 11-сс/821/302/25 Справа № 694/1611/25 Категорія: ст.181 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
25 червня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
суддя-доповідач ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.05.2025, якою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ватутіне
Звенигородського району Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за
адресою: АДРЕСА_1 ,
українця, громадянина України, не одруженого, військовослужбовцем, учасником
бойових дій, ліквідатором на ЧАЕС не є, не працюючого, раніше судимого: 14.03.2024
Ватутінським міським судом Черкаської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років
обмеження волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з
іспитовим строком на 1 рік, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту терміном 60 діб до 28.07.2025, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України,
ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання старшого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_10 , погодженого прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту терміном 60 діб до 28.07.2025, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочину, ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, даних про особу підозрюваного, при цьому, слідчий суддя не вбачає виключних обставин для тримання підозрюваного під вартою з огляду на дані про особу підозрюваного.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, прокурор подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати вказану ухвалу з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням розміру застави.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор вказує про те, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, що вказує на можливість переховування від органів досудового слідства та суду також існує ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, оскільки з деякими зі свідків він знайомий. Крім того, підозрюваний не має постійного місця роботи, відповідно і постійного джерела доходів. Основним джерелом доходів є продовження злочинної діяльності, що свідчить про можливість останнім вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, ОСОБА_7 30.05.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України. Прокурор звертає увагу, крім іншого, на те, що у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язку, він ніде не навчається та не працює, вік та стан здоров'я дозволяє останньому продовжити вчинення інших кримінальних правопорушень.
Також у скарзі зазначено про те, що слідчим суддею взято до уваги наявність у підозрюваного місця реєстрації та проживання, однак не встановлено кому належить будинковолодіння, не встановлено всіх проживаючих осіб у ньому та не встановлено чи не будуть порушені права інших осіб за умови перебування ОСОБА_7 під цілодобовим домашнім арештом.
На думку прокурора, вказані ним вище обставини свідчать, що з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків підозрюваним у кримінальному провадженні здатен лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення підозрюваного та його захисника, які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано лише за наявності ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частинами 1, 2, 6 статті 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025250360000657 від 29.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
29.05.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
30.05.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 289 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дослідив клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 разом з матеріалами, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, приведених у клопотанні органу досудового розслідування та доданих до нього матеріалах.
Отже вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, як підстави для застосування запобіжного заходу, слідчим суддею виконано належним чином.
Також слідчим суддею зроблено висновок про існування певних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливого переховування від слідства та суду.
При цьому апеляційний суд бере до уваги дані про особу підозрюваного, який попри вчинення кримінального правопорушення у цьому провадженні під час іспитового строку за попереднім вироком, має молодий вік, повністю визнає вину у скоєному, співпрацює зі слідством, має зареєстроване місце проживання, проживає з матір'ю.
Отже, доводи прокурора щодо унеможливлення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та вчинення спроб, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, у разі не застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу були предметом вивчення слідчого судді та їм надана належна обґрунтована оцінка, з якою погоджується апеляційний суд.
На думку апеляційного суду запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні, про що вказує в апеляційній скарзі прокурор, і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування до ОСОБА_7 обраного слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до незгоди з прийнятим процесуальним рішенням, оскільки слідчим суддею об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді цілодобового домашнього арешту в сукупності з даними про його особу й підтверджують на даному етапі кримінального провадження обґрунтованість застосованого запобіжного заходу та висновків слідчого судді не спростовують.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга прокурора має бути відхилена, а ухвала слідчого судді від 30.05.2025 - залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 181, 193, 194, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу прокурора - відхилити.
Ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.05.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту терміном 60 діб до 28.07.2025, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді