Житомирський апеляційний суд
Справа №288/477/24 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.
Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.
10 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 288/477/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 1 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Рудника М.І.,
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом, в якому зазначено, що 23 липня 2021 року між ТОВ « Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 9500 грн., строком до 22 серпня 2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,90 % на день.
17 січня 2023 року між ТОВ « Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія « Фінтраст Україна» укладено договір факторингу, згідно з яким позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором про надання споживчого кредиту.
Оскільки відповідачка належним чином не виконувала кредитні зобов'язання, станом на час звернення до суду заборгованість за цим кредитним договором становить 31160 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 9500 грн. та заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 21660 грн.
Вказує, що ОСОБА_1 також зобов'язана сплатити інфляційній нарахування у розмірі 8631 грн. 32 коп. та три відсотки річних у сумі 1915 грн. 70 коп.
Таким чином, просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 31160 грн., інфляційні нарахування у розмірі 8631 грн. 32 коп. та 3 % річних у сумі 1915 грн. 70 коп.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 1 липня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ « ФК « Фінтраст Україна» заборгованість за договором №4509394 про надання споживчого кредиту від 23 липня 2021 року в розмірі 31160 грн., 2422 грн. 40 коп. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення, зменшивши розмір заборгованості із 31160 грн. до3724 грн., а також розмір витрат на правничу допомогу із 5000 грн. до 2500 грн.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач безпідставно здійснював нарахування відсотків поза межами строку кредитування, адже строк дії договору закінчився 23 серпня 2021 року. Однак, 21 серпня 2021 року вона здійснила оплату процентів в розмірі 5144 грн. 25 коп. 23 вересня 2021 року нею здійснено чергову оплату в розмірі 5776 грн.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, у строк до 23 жовтня 2021 року не було здійснено платежів на погашення заборгованості, отже пролонгація дії кредитного договору відбулася автоматично, на підставі п.4.3.1 договору.
Проте, відповідачка зауважує, що відповідно до ч.7 ст.12 Закону України « Про споживче кредитування» зміна умов договору про споживчий кредит можлива лише за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.
Крім того, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України « Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким ч.7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п.2 наступного змісту : « У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін».
Також наголошує на тому, що умови вказаного кредитного договору є несправедливими, адже фінансова установа в залежності від того, чи здійснюється погашення заборгованості, вправі в односторонньому порядку продовжити строк кредитування.
Таким чином, вважає, що вимоги про стягнення відсотків у розмірі 21660 грн., які нараховані після 23 серпня 2021 року не підлягають до задоволення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 23 липня 2021 року між ТОВ «ФК « Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4509393 про надання споживчого кредиту, згідно з яким ОСОБА_2 надано кредитні кошти у розмірі 9500 грн., на строк 30 днів, зі сплатою 1,90 % в день за користування кредитними коштами.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору.
Згідно з пунктом 4.2.1 договору споживач, у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн., може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пункту 4.2.2 договору.
Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживача ( пункт 4.2.2. договору).
У пункті 4.3.1 договору також зазначено, що сторони домовилися про те, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту) після пролонгації або автопролонгації ) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більш ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача.
Судом першої інстанції також встановлено, що 17 січня 2023 року між ТОВ « ФК « Фінтраст Україна» та ТОВ « Авентус» укладено договір факторингу №17.01.23-Ф, відповідно до якого ТОВ « ФК Фінтраст Україна» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Обгрунтовуючи вимоги, позивач надав суду розрахунок, який свідчить про те, що станом на 16 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за договором №4509393 про надання споживчого кредиту становить 31160 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 9500 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 21660 грн.
Відповідно до статей 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами першою та другою статті 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки ( фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Частиною сьомою статті 12 Закону України « Про споживче кредитування» визначено, що зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.
Законом України №3498-ІХ від 22 листопада 2023 року частину сьому статті 12 Закону України « Про споживче кредитування» доповнено абзацом другим, згідно з яким у договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.
Як встановлено судом першої інстанції, 22 серпня 2021 року відповідачка здійснила сплату коштів на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 5144 грн. 25 коп., що відповідно до положень пункту 4.2.2 договору свідчить про ініціювання нею пропозиції щодо продовження строку користування кредитом.
Така пропозиція (оферта) була акцептована кредитодавцем.
23 вересня 2021 року, ОСОБА_1 сплатила кошти в рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором у розмірі 5776 грн., що свідчить про те, що строк кредитування продовжено до 23 жовтня 2021 року.
У подальшому відповідачка не вносила кошти на погашення заборгованості, відтак відбулася пролонгація строку кредитування у відповідності до п.4.3.1.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у сумі 9500 грн. та заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 21660 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні спору суд не врахував положення частини сьомої статті 12 Закону України « Про споживче кредитування», не спростовують висновків суду, оскільки у спірних правовідносинах сторони погодили можливість пролонгації строку кредитування.
Відповідачка, сплативши кошти в рахунок погашення заборгованості, ініціювала питання щодо продовження строку кредитування та вчинила дії, які слід розцінювати як оферту. У подальшому, враховуючи положення пункту 4.3 договору, відбулася автоматична пролонгація строку кредитування.
Таким чином, відсутні підстави стверджувати про те, що у даному випадку строк кредитування був збільшений в односторонньому порядку, що виключає можливість застосування приписів частини сьомої статті 12 Закону України « Про споживче кредитування».
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 1 липня 2024 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Судді: