Житомирський апеляційний суд
Справа №295/8772/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/472/25
Категорія ст.539 КПК Доповідач ОСОБА_2
19 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №295/8772/21 за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 17.02.2025,
зазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у зв'язку із закінченням іспитового строку.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну, а своїм рішенням звільнити ОСОБА_7 від основного покарання призначеного вироком Богунського районного суду м. Житомира від 08.02.2022 зв'язку із закінченням іспитового строку. При цьому, зазначає, що згідно зі ст.62 Конституції України та п.2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, і будь-яке втручання у права людини має ґрунтуватися на положеннях закону, тобто відповідати принципу законності, який передбачає абсолютний правовий захист та с засадничим компонентом правової системи. Звертає увагу, що за ч.1 статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості, а необґрунтоване кримінальне переслідування є посяганням на гарантоване статтею 28 Конституції України право кожного на повагу до його гідності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 , які просили апеляційну скаргу задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження, доводи апеляційної скарги, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ст.370 КПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та ґрунтуватись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
Як вважає суд апеляційної інстанції, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано.
Статтею 78 КК України регламентовано правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням, які полягають у тому, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту вказаних правових норм, підставою звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, є комплекс елементів, дотримання яких свідчить про виконання засудженим вимог ст.75 КК України та можливість застосування до нього ст.78 КК України.
Зокрема, такими елементами є закінчення іспитового строку, який визначений конкретними часовими межами, перебування засудженого протягом іспитового строку під контролем органів, зазначених в ч.4 ст.76 КК України, виконання засудженим покладених на нього вироком суду обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а також обов'язок не вчинити протягом іспитового строку нового злочину.
Недотримання будь-якої із вищезазначених умов вказує на порушення засудженим положень ст.75 КК України щодо звільнення його при ухваленні вироку від відбування покарання з випробуванням та не дає підстав для застосування ст.78 КК України навіть у разі закінчення визначеного судом терміну іспитового строку.
В ході апеляційної перевірки матеріалів судового провадження №295/8772/21 встановлено, що вироком Богунського районного суду м.Житомира від 08.02.2022 ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч.2 ст.186, ч.2 ст.345, ч.1 ст.70, 75, 76 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців (а.п.91-94). Вище зазначений вирок набрав законної сили 11.03.2022 та звернутий до виконання (а.п.99)
30.12.2024 адвокатом ОСОБА_6 , діючим в інтересах засудженого ОСОБА_7 , направлено клопотання про звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання призначеного вироком Богунського районного суду м.Житомира від 08.02.2022 покарання по закінченню іспитового строку.
За результатами судового розгляду цього клопотання судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення, оскільки ОСОБА_7 під час іспитового строку, призначеного за вироком Богунського районного суду м.Житомира від 08.02.2022, вчинив новий особливо тяжкий злочин.
Так, як слушно зазначає суд першої інстанції, особа стає суб'єктом кримінального правопорушення на початковому етапі досудового розслідування у випадку, визначеному ч.1 ст.42 КК України, а саме, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.
В свою чергу, згідно правової позиції Верховного Суду у справі №522/6997/20 від 31.10.2023, поняття «вчинила злочин», що є підставою для переривання перебігу давності відповідно до ч.3 ст.49 КК України не передбачає наявності вироку суду, яким таку особу визнано винуватою, або набрання вироком законної сили. Тобто, законодавцем закріплено поняття "вчинила новий злочин" у розумінні визнання такої особи хоча б у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, підозрюваною.
При цьому, у відповідності до змісту довідки УІАП ГУНП в Житомирській області 31.01.2023 обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст.27, ч.3 ст.289 КК України направлено до суду (а.п.131).
Згідно повідомлення Богунського районного суду м.Житомира від 31.12.2024 кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 ч.2 ст.27, ч.3 ст.289 КК України перебуває в провадженні суду (а.п.129), на даний час триває судовий розгляд.
В зазначеному провадженні ОСОБА_7 повідомлено про підозру, останній у цьому провадженні набув статусу підозрюваного, а 31.01.2023 набув статус обвинуваченого, у зв'язку з направленням обвинувального акту до суду.
Таким чином, ОСОБА_7 під час іспитового строку, призначеного за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 08.02.2022, вчинив нове особливо тяжке кримінальне правопорушення, що виключає процесуальну можливість застосування відносно ОСОБА_7 положень ст.78 КК України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є непереконливими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 17.02.2025, якою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у зв'язку із закінченням іспитового строку, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :