Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4648/23 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н.М.
Категорія 76 Доповідач Борисюк Р. М.
25 червня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М.,
розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, по цивільній справі №296/4648/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Житомирської обласної ради "Еко-сервіс" про стягнення заборгованості по оплаті праці, середнього заробітку за період затримки у проведенні розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,
23 червня 2025 року у провадження Житомирського апеляційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 червня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Борисюку Р.М. у складі колегії: Галацевич О.М., Павицької Т.М.
Судом установлено, що по даній справі 16 січня 2024 року Корольовським районним судом міста Житомира було ухвалено рішення, яким Стягнути з Комунального підприємства Житомирської обласної ради "Еко-сервіс" на користь ОСОБА_1 заборгованість по оплаті праці за період з грудня 2021 року по 29 вересня 2022 року у розмірі 119754 грн; середній заробіток за затримку в проведенні розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2022 року по 27 березня 2023 року у розмірі 84019 грн; інфляційні втрати у розмірі 26978 грн; заборгованість за користування коштами у розмірі 2982 грн; моральну шкоду у розмірі 30000 грн.
Суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.
Дане узгоджується з постановою КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (61-6892св23).
Перевіривши доводи скарги та дослідивши відомості з ЄДРСР установлено, що 22 червня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала до апеляційного суду скаргу на дії державного виконавця іменовану, як апеляційна скарга.
Скарга не може бути прийнята апеляційним судом і підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Так, положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною 4 статті 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до вимог статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Статтею 447? ЦПК України, визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 448 ЦПК України).
У даній справі, судом першої інстанції, який ухвалив рішення, є Корольовський районний суд міста Житомира.
При наявності правових підстав, дії державного виконавця можуть бути оскаржені до суду першої інстанції у відповідності до вимог цивільного процесуального кодексу України.
За таких обставин, скарга ОСОБА_1 , не може бути прийнята апеляційним судом, і підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 357, 374, 389-391 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, по цивільній справі №296/4648/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Житомирської обласної ради "Еко-сервіс" про стягнення заборгованості по оплаті праці, середнього заробітку за період затримки у проведенні розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди - повернути особі, що її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Судді