24 червня 2025 року м.Суми
Справа №589/4831/23
Номер провадження 22-ц/816/903/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 червня 2024 року в складі судді Прачук О.В., ухваленого в м. Шостка, повне рішення складене 25 вересня 2024 року, -
18 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації частини вартості майна, набутого у шлюбі, а саме:
- вартості 1/2 частини транспортного засобу - мопеду НОNDA DIO, номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 6550 грн;
- вартості 1/2 частини транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 42050 грн;
- вартості 1/2 частини транспортного засобу - автомобіля марки FІАТ ТЕМРRA 1.8., 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , в розмірі 20750 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 29 листопада 1996 року по 21 квітня 2023 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання та за спільні кошти подружжям були придбані спірні транспортні засоби. При цьому, автомобіль FІАТ ТЕМРRA був оформлений на заявницю лише формально, оскільки посвідчення водія вона не має, керувати не вміє та автомобілем ніколи не користувалась. Після розірвання шлюбу сторони за взаємною домовленістю розділили спільний житловий будинок, речі загального побуту і особистого вжитку, однак не дійшли згоди про поділ транспортних засобів, які фактично залишились у користуванні відповідача, проти чого заявниця не заперечує та просить компенсацію половини вартості спірного майна.
13 грудня 2023 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя шляхом залишення у власності заявника автомобіля ВАЗ 21099, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль FІАТ ТЕМРRA 1.8, 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 просить залишити у власності відповідачки, а різницю вартості майна у розмірі 1951,40 грн стягнути на користь відповідачки.
Позов мотивований тим, що спірні транспортні засоби є спільним майном подружжя. ОСОБА_3 був проданий без зняття з обліку в органах МВС ще в 2013 році, про що добре відомо відповідачці, адже кошти від його продажу були використані в інтересах сім'ї. Зареєстрований на ім'я відповідачки автомобіль має залишитись у її користуванні. Вважає недоцільними вимоги відповідачки про компенсацію частини вартості майна.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 червня 2024 року позов та зустрічний позов задоволені частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на:
- транспортний засіб мопед HONDA DIO, 1996 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , об'єм двигуна 49 см. куб, вартістю 1470 грн;
- транспортний засіб автомобіль ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_2 , 2004 року випуску, вартістю 65981,83 грн;
- транспортний засіб автомобіль FIAT TEMPRA 1.8, номерний знак НОМЕР_3 , 1993 року випуску, вартістю 62079,03 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості транспортних засобів:
- мопеду HONDA DIO, 1996 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , в розмірі 735 грн;
- автомобіля ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_2 , 2004 року випуску, в розмірі 32990,95 грн;
- автомобіля FIAT TEMPRA 1.8, номерний знак НОМЕР_3 , 1993 року випуску, в розмірі 31039 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2643,95 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення скасувати у задоволенні позову відмовити, а вимоги зустрічного позову задовольнити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що автомобіль FIAT TEMPRA 1.8, номерний знак НОМЕР_3 зареєстрований на ОСОБА_1 , тобто він має залишитись у її користуванні, а автомобіль ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_2 має залишитись у користуванні заявника.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 29 листопада 1996 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 18), який розірваний рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 квітня 2023 року (а.с. 19).
Під час шлюбу сторонами придбано транспортні засоби:
- мопед НОNDA DIO, номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску, об'єм двигуна 49 см.куб, зареєстрований за ОСОБА_2 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 від 23 квітня 2019 року);
- автомобіль марки ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_2 , 2004 року випуску, об'єм двигуна 1499 см.куб, зареєстрований за ОСОБА_2 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 від 19.12.2018);
- автомобіль марки FІАТ ТЕМРRA 1.8, 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_1 (а.с. 21-22).
Згідно з висновками експерта ОСОБА_4 за результатами автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу № 055/1, № 055/2 та № 055/3 від 08 грудня 2023 року ринкова вартість автомобіля ВАЗ 21099, 2004 року випуску, об'єм двигуна 1499 см.куб. складає 65981,83 грн.; автомобіля FІАТ ТЕМРRA 1.8, 1993 року випуску - 62079,03 грн; мопеду НОNDA DIO, 1996 року випуску - 1470 грн (а.с. 111-119, 123-131, 135-139).
Шлюбний договір сторони не укладали.
Вирішуючи спір, місцевий суд встановив, що спірні транспортні засоби є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя. При цьому, суд не виключив із обсягу спільного майна подружжя мопед НОNDA DIO та відхилив доводи ОСОБА_2 щодо продажу цього майна ще у 2008 році, оскільки цей транспортний засіб зареєстрований за відповідачем (а.с. 162), а належних доказів вибуття цього майна з власності сторін суду не надано. Покази свідка ОСОБА_5 про придбання мопеду суд не взяв до уваги, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків у разі недодержання вимоги щодо письмової форми правочину. Відтак, урахувавши презумпцію рівності часток подружжя, неподільність спірного майна, факт перебування спірного майна у володінні і користуванні відповідача, а також те, що позивачка не має реальної можливості використовувати транспортні засоби за їх призначенням, оскільки не має посвідчення водія, суд стягнув на її користь грошову компенсацію половини вартості спірного майна.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Такі ж положення містить і ст. 368 ЦК України.
Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільності набутого майна щодо певного об'єкта в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її заперечує.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).
За нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке набуте одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета набуття цього майна інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя. Тобто сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним.
Право на майно виникає в обох із подружжя одночасно, в момент набуття його хоча б одним з них, і оформлення права власності на ім'я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток.
За ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 71 СК України).
Відповідно до ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Відповідач ОСОБА_2 фактично визнає автомобілі ВАЗ 21099, 2004 року випуску, та FІАТ ТЕМРRA 1.8, 1993 року випуску, спільним сумісним майном подружжя та не проти його поділу. Водночас, відповідачем не спростовано, що це рухоме майно перебуває у його фактичному володінні та користуванні, а позивачка цим майном не користується за відсутності прав та навичок керування транспортними засобами, тобто не використовує автомобілі за їх призначенням по об'єктивним причинам. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про компенсацію позивачці половини вартості цих двох автомобілів.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Покази свідка ОСОБА_5 про придбання мопеду суд не взяв до уваги з огляду на приписи.
Відповідач не довів відчуження мопеду НОNDA DIO, 1996 року випуску, а належними письмовими доказами підтверджено факт реєстрації мопеду за відповідачем. Покази свідка ОСОБА_5 , з огляду на ч. 2 ст. 78 ЦПК України, місцевий суд правильно вважав такими, що не підтверджують обставину відчуження мопеду.
Решта доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а спрямовані на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи.
Доводи апелянта про невідшкодування судових витрат не заслуговують на увагу, оскільки не зважаючи на зазначення судом про часткове задоволення зустрічного позову відповідача фактично за наслідками розгляду справи задоволені вимоги в редакції зустрічного позову позивача. Тому останньому суд і відшкодував понесені витрати.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтею 89 ЦПК України правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення первісних та зустрічних вимог позовів. Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.
Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина