Справа №760/26414/24
Провадження №2-а/760/771/25
«25» червня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
встановив:
у жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Філіна Е. В., звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовною заявою до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.10.2024 року відносно ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції, була винесена постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3203378, з якої вбачається, що 05.10.2024 р. о 22 год. 41 хв. по вул. Чупринка. 8А в м. Києві, водій керував ТЗ будучи не пристебнутим пасивним ременем безпеки та водій керуючи ТЗ не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування, чим порушив п. 2.1.а. ПДР. Позивач категорично не погоджується з складеною відносно нього постановою з огляду на наступне: Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3203378 від 05.10.2024 року, підлягає скасуванню, оскільки винесена інспектором патрульної поліції з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому інспектор не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому вищезазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Вважає що постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч, 2 ст. 126 КУпАП. Зазначає, що йому не було роз'яснено права, та не було надано можливості скористатись правовою допомогою адвоката. Отже, вважає притягнення, до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП незаконним, необґрунтованим та недоведеним з наступних причин. Висновок, про те, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення є недоведеним належними доказами: На прохання позивача, поліцейський не надав жодних доказів правопорушення. Адже, без доказів правопорушення поліцейський не має права вимагати від водія документи (Постанова Касаційного адміністративного суду у складі ВС від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, адміністративне провадження №К/9901/15541/18, Постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2021 року у справі № 473/1404/20). Таким чином, ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності з недотриманням встановленого порядку, постанова винесена з порушенням прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. Зазначає що доказів відеофіксаії або фото фіксації порушення відповідачем ОСОБА_1 надано не було. Отже, виходячи з тексту постанови, обставини, визначені у ст. 33 КУпАП, поліцейським не досліджувались, а отже - до уваги не брались. Викладене свідчить про порушення прав позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності. Таким чином, при винесенні постанови серія ЕНА № 3203378 від 05.10.2024 року посадова особа патрульної поліції припустилась порушень порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності (Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 760/7142/20). На підставі вищевикладеного, просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3203378 від 05.10.2024 року про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3 400 грн. (три тисячі чотириста гривень) за порушення ч. 2 ст.126 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2024 року справу передано в провадження судді Тесленко І.О.
Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження за адміністративним позовом; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана в межах розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, постановлено вважати неподаною та повернути позивачу.
Інших процесуальних дій не вчинялось.
25 листопада 2024 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що викладені в позовній заяві твердження Позивача є хибними та абсолютно не підтвердженими, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3203378 від 05.10.2024, близько о 22 год 41 хв. за адресою: вул. Чупринки буд. 8А, в м. Києві ОСОБА_1 транспортний засіб KORANDO днз НОМЕР_1 , під час керування транспортним засобом, не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1.(а) та п. 2.4 (а) правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306 (далі - ПДР) за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно ч. 2 ст. 126 Кодексу України про Адміністративні правопорушення. Внаслідок чого відповідачем винесена вище вказана постанова, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в сумі 3400 грн. 00 коп. Відповідно до п. 2.4 (а) ПДР передбачено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2 ПДР. Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Незнання законів не звільняє від відповідальності. Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. У ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського - пред'явити, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс). Відповідно до п. 2.1.а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії, а у відповідності до п. 2.4 ПДР після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського зобов'язаний пред'явити документи зазначені в п. 2.1 ПДР. Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ч. 2 ст. 126 КУпАП. Отже, відсутність Посвідчення водія відповідної категорії у водія виключає його право на керування транспортним засобом. З цього слідує, що посвідчення водія може бути предметом перевірки при встановленні права особи на керуванням транспортним засобом. Такого ж висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні від 14.11.2017 у справі № 711/4707/17. Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП). Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Варто зазначити що Відповідач не надав жодних документів що підтверджували, що Позивач дійсно має посвідчення водія; не заперечує що здійснював керування транспортного засобу KORANDO днз НОМЕР_1 по вул. Чупринки буд. 8А в м. Києві. Крім того, позивач не довів наявність у нього водійських прав на керування транспортним засобом. Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем 05.10.2024 вимог п. 2.1 ПДР було розглянуто відповідачем на місці вчинення адміністративного правопорушення. Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем було роз'яснено позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідач назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, та пояснив позивачу підставу зупинки, а також, що він уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП. У відповідності до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Зазначає що відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 127/19283/17 від 25.09.2019 Верховний Суд наголошує, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи. А також те, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт порушення ПДР за яке було здійснено зупинку водія не знайшло свого підтвердження. Взявши до уваги викладене вище, Інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП. На підставі вищевикладеного вважає що позов не підлягає задоволенню та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3203378 від 05.10.2024 року, 05.10.2024 року о 22 год. 41 хв. по вул. Чупринка, 8А в м. Києві водій ОСОБА_1 керував ТЗ будучи не пристебнутим пасивним ременем безпеки та водій керуючи ТЗ не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування, чим порушив п.2.1. а ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 6).
Відповідачем надано суду разом з відзивом на позовну заяву оптичний диск з відеофайлом.
При цьому, суд зважає на те, що в п.7 зазначеної постанови «до Постанови додаються» будь - які докази, зокрема відеозаписи, не зазначені. Тож, постанова не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.
Водночас, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства, статті 70 КАС України, він не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 у справі № 524/5536/17.
Крім того, вказаний відеофайл не містить у собі будь - яких доказів безпосереднього керування позивачем транспортним засобом.
Відповідно до п.1.10. Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно до п.п. «а» п.2.1. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі , зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 2 ст. 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Таким чином, зазначеними нормами передбачено обов'язок водіїв мати при собі під час керування транспортним засобом посвідчення водія відповідної категорії.
Натомість, суду не було надано будь - яких належних та допустимих доказів того, що позивачем 05.10.2024 року було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Крім того, суд враховує, що підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Склад правопорушення є єдиною та головною підставою для юридичної відповідальності.
При цьому, матеріали справи не містять у собі доказів наявності суб'єктивної та об'єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення.
Суд також зауважує, що статтею 77 КАСУ встановлено процесуальний обов'язок відповідача, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.
Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Матеріали справи, станом на момент розгляду справи, не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII встановлено основні повноваження поліції.
Як вбачається з п. 11ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, згідно Конституції України та Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліцейський, під час виконання своїх службових обов'язків, зобов'язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно - правовими актами, що регламентують діяльність поліції.
В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.
Згідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р. (Заява № 16437/04), зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
При цьому, матеріали справи не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача до Управління патрульної поліції м. Києва про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Також, частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 605,60 грн., згідно квитанції від 15.10.2024 року (а.с. 14).
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 139, 227, 244, 246, 248, 250, 251, 286, 293 КАС України, суд, -
ухвалив:
адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА №3203378 від 05.10.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Управління патрульної поліції м. Києва (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Управління патрульної поліції м. Києва (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9, код ЄДРПОУ 40108646).
Суддя І.О. Тесленко