Номер провадження: 22-ц/813/3013/25
Справа № 495/8250/24
Головуючий у першій інстанції Боярський О.О.
Доповідач Драгомерецький М. М.
11.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Зозулянського Д.О.,
представника ОСОБА_2 - адвоката Попроцького Д.М.,
переглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Попроцький Дмитро Михайлович, на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 листопада 2024 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Поліщук Галина Петрівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
03 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Поліщук Галина Петрівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Разом з позовом позивачка подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд:
- заборонити суб'єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які дії з державної реєстрації переходу права власності, обмеження права власності, обтяження прав на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , і реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2854874451103, кадастровий номер: 5110300000:02:011:0124 - до набрання законної сили рішення за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними договору-купівлі-продажу від 08.03.2024;
- накласти арешт на земельну ділянки за кадастровим номером: 5110300000:02:011:0124, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , і реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2854874451103, до набрання законної сили рішення за позовом ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Поліщук Галина Петрівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним - задоволено.
Накладено арешт у вигляді заборони відчуження на земельну ділянки за кадастровим номером: 5110300000:02:011:0124, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , і реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2854874451103, до набрання законної сили рішення за позовом ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Заборонено суб'єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які дії з державної реєстрації переходу права власності, обмеження права власності, обтяження прав на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , і реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2854874451103, кадастровий номер: 5110300000:02:011:0124 - до набрання законної сили рішення за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними договору-купівлі-продажу від 08.03.2024.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Поліщук Галина Петрівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
30 жовтня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Попроцький Д.М. звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 вересня 2024 року.
В обґрунтування заяви вказано, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим ОСОБА_2 : «на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємицею зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із: земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить померлій ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Несвітайло 1.1. 08.03.2024, за реєстровим №66. Право власності на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.03.2024, номер відомостей про речове право 54038622, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2854874451103 згідно Витягу з Державного реєстру речових прав 369038221 від 08.03.2024. Кадастровий номер земельної ділянки: 5110300000:02:011:0124.»
Зазначено, що згідно ухвали про забезпечення позову ОСОБА_2 не може перереєструвати цю земельну ділянку на себе та відповідно розпоряджатися нею.
Також заявник вказує, що у своїй ухвалі про накладення арешту суд вказує - «отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.». Однак, згідно наявних матеріалів справи позивачка не є представником ОСОБА_5 , який є дієздатною та правоздатною особою, відповідно позивачка немає до успадкованого мною майна жодного відношення, тому, не зрозуміло які саме матеріально-правові інтереси позивачки забезпечуються цією ухвалою.
Так, позивачка просить суд визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:011:0124) укладений між її батьком ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 - недійсним з моменту укладення. Однак, а ні в позові, а ні у своїй заяві про забезпечення позову, вона не наводить який спір існує між нею та відповідачкою та які власне її (позивачки права чи законні інтереси порушені).
Згідно сталої судової практики Верховного Суду (наприклад постанови Верховного Суду від 26 липня 2023 року по справі №760/23205/17) - відсутність порушеного права позивача у справі - є самостійною підставою для відмови судом у задоволенні позову, тому вважаю, що у розглядаємій справі немає порушеного права позивачки та відповідно між сторонами немає спору.
Також, зазначено, що відповідачка ніяким чином не намагалася відчужити, чи закласти, чи іншим чином розпорядитися начебто спірною земельною ділянкою, тому відповідно доказів цього у справі і немає.
Вказано, що ні позивачкою, а ні судом не з'ясовано правову позицію самого продавця та попереднього власника цієї земельної ділянки - ОСОБА_6 , а накласти арешт на майно просила ОСОБА_7 , яка, взагалі до цього майна не має жодного відношення.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Попроцького Д.М. про скасування заходів забезпечення позову.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Попроцький Д.М. звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 листопада 2024 року, та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову в даній справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Треті сторони приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Поліщук Г.П., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської Несвітайло І.І. та ОСОБА_8 в судове засідання до апеляційного суду не з'явились, про розгляд справи повідомленні належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про отримання судових повісток та довідка про доставку судової повістки в електронний кабінет (т. 2 а.с. 61-70).
Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2 - адвоката Попроцького Д.М., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, та представника ОСОБА_1 - адвоката Зозулянського Д.О., який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відмовляючи в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Попроцького Д.М. про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що постановляючи ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 вересня 2024 року, якою були вжиті заходи забезпечення позову, суд дійшов переконання, що між сторонами дійсно існує спір, враховано ціну позову, доводи заявника, що стало підставою для застосування заходів забезпечення позову. Вказана ухвала жодним із учасників справи не оскаржувалась та набрала законної сили.
Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Зазначене узгоджується з роз'ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №641/6173/21 (провадження №61-12662св22) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20), зазначено, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Частиною 1 ст. 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
З'ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність заходу забезпечення позову, який просили застосувати позивачка, заявленим позовним вимогам, а також оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, колегія суддів апеляційного суду вважає, що заходи забезпечення позову, обрані позивачкою, є неспівмірними з вимогами позовної заяви та позивачкою заявлено недостатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову, а тому наявні підстави для скасування таких заходів забезпечення, які були вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 вересня 2024 року.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що питання щодо скасування заходів забезпечення позову судом першої інстанції вирішено з неповним з'ясуванням обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Попроцький Дмитро Михайлович, задовольнити.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 листопада 2024 року скасувати, та ухвалити постанову, якою скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області від 04 вересня 2024 року по справі, а саме: - скасувати арешт у вигляді заборони відчуження на земельну ділянки за кадастровим номером: 5110300000:02:011:0124, розташованої за адресою: «Рассвет», ділянка 328в, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2854874451103, кадастровий номер: 5110300000:02:011:0124, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2854874451103, до набрання законної сили рішенням за позовом ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним;
- скасувати заборону суб'єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які дії з державної реєстрації переходу права власності, обмеження права власності, обтяження прав на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2854874451103, кадастровий номер: 5110300000:02:011:0124 - до набрання законної сили рішення за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними договору-купівлі-продажу від 08.03.2024.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 23 червня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда