Номер провадження: 22-ц/813/4557/25
Справа № 509/4826/24
Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
12.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 січня 2025 року у складі судді Кириченко П.Л.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивачка зазначила, що 07 серпня 2015 року сторони зареєстрували шлюб. Від шлюбу народилась дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка посилалася на те, що вона з відповідачем спільно більше не проживає, сімейні відносини не підтримують. Майнового спору та спору про виховання дитини між сторонами не має.
Позиція відповідача в суді першої інстанції
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги щодо розірвання шлюбу підтримав, подавши про це відповідну заяву до суду (а.с. 25).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб між, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області № 434 від 07 серпня 2015 року розірвано. Дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на виховання позивачки ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки з березня 2022 року сторони припинили спільне проживання, строк на примирення брати не бажають, тому суд дійшов до висновку, що сім'я розпалась остаточно та зберегти її не можливо.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 січня 2025 року та залишити позовну заяву без розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, щонезважаючи на той факт, що ОСОБА_1 була впевнена, що все ж таки зберігати сім'ю не має сенсу та розірвання шлюбу відповідачем неминуче, проте наявність спільної дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та спільні інтереси стосовно збереження сім'ї стали у пріоритеті обох сторін. Отже, на теперішній час відсутній предмет спору по вказаній справі, а тому позивачка бажає залишити без розгляду свої позовні вимоги з розірвання шлюбу з відповідачем.
Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції
02.04.2025 на електрону пошту апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшла заява, у якій останній зазначив, що не заперечує проти задоволення апеляційної скарги та підтверджує той факт, що на теперішній час вони з дружиною мають намір зберегти сім'ю.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 12.06.2025 сторони не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 10.06.2025 надійшла заява, у якій представник просить суд розглянути справу без участі сторін.
В раніше поданій до суду 02.04.2025 на електрону пошту апеляційного суду заяві, ОСОБА_2 також просив розглянути справу без участі сторін.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
07 серпня 2015 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області 07 серпня 2015 року (а.с. 13).
Від шлюбу у сторін народилась дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено, що з березня 2022 року сторони спільне проживання припинили, строк на примирення сторони брати не бажають, отже сім'я розпалась остаточно, зберегти її не можливо. Спору щодо поділу майна між сторонами не має.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Так, Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що незважаючи на той факт, що вона була впевнена, що все ж таки зберігати сім'ю не має сенсу та розірвання шлюбу відповідачем неминуче, проте наявність спільної дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та спільні інтереси стосовно збереження сім'ї стали у пріоритеті обох сторін. Отже, на теперішній час відсутній предмет спору по вказаній справі, а тому позивачка бажає залишити без розгляду свої позовні вимоги з розірвання шлюбу з відповідачем.
Разом з тим, на вказані доводи ОСОБА_1 слід зазначити наступне.
Так, за змістом ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19).
Доводи апеляційної скарги про наявність спільної дитини та спільні інтереси стосовно збереження сім'ї не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу, оскільки позивач скористалася своїм правом на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду такого позову, на момент розгляду справи у сторін не виникло заперечень, щодо розірвання укладеного між сторонами шлюбу.
Позивач за час перебування справи в суді від позову не відмовилась.
Оцінка підстав для розірвання шлюбу здійснюється на момент розгляду справи, а не з урахуванням подальших змін у взаєминах сторін.
Таким чином, позивачка оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі не навела обґрунтованих мотивів, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для розірвання шлюбу, зокрема доказів, які б свідчили про помилковість висновку щодо неможливості збереження шлюбу.
При цьому, колегія суддів зауважує, що у разі примирення, сторони мають право повторно зареєструвати шлюб у встановленому законом порядку, шо не є підставою для скасування рішення про розірвання попереднього шлюбу.
Будь-яких інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки районного суду та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Крім того, залишення позову без розгляду на стадії апеляційного розгляду не допускається.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 треба залишити без задоволення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 25.06.2025
Головуючий
Судді: