Номер провадження: 22-ц/813/2269/25
Справа № 947/1060/24
Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.
Доповідач Погорєлова С. О.
13.05.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування про зміну прізвища дитини, на рішення Київського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Васильків О.В. 05 серпня 2024 року у м. Одеса, -
встановила:
У січні 2024 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просив внести зміни до актового запису №5752 від 22.08.2023 року, складеного Одеським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Одеса) про реєстрацію дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: змінити прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач перебувала в стосунках з відповідачем та у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , про що 22.08.2017 року складено відповідний актовий запис №5752. Батьками вказані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданого 27.05.2020 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
З Повного Витягу про народження дитини вбачається, що народжена дитина була зареєстрована як ОСОБА_6 на підставі заяви матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. В подальшому, а саме 27.05.2020 року, внесено зміни до актового запису в зв'язку із визнанням батьківства та змінено прізвище дитини з ОСОБА_5 на ОСОБА_4 . Позивач зазначала, що вона приділяє дуже багато уваги до виховання дитини та створює належні умови проживання та розвитку сину. Батько дитини протягом тривалого часу з сином не спілкується, дитина не сприймає себе як ОСОБА_4 , стає роздратованим та нервовим, відмовляється контактувати з такими особами, які звертаються до нього як до ОСОБА_4 . В колі близьких та рідних ідентифікує себе як ОСОБА_5 . Позивач зверталась до спеціаліста та провела психодіагностичне обстеження, на підставі чого просила внести зміни до актового запису про реєстрацію дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: змінити прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05.08.2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.
Внесено зміни до актового запису №5752 від 22.08.2023 року, складеного Одеським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Одеса) про реєстрацію дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: змінено прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач визнав батьківство щодо сина, відчуваючи до нього відповідальність та бажання спілкуватися з дитиною. Крім того, визнавши своє батьківство, апелянт також поклав на себе і обов'язки по утриманню дитини.
При постановленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги, що спільному сину сторін виповнилося 7 років, тобто дитина є малолітньою, і зазначена обставина може свідчити про те, що думка дитини формується крізь призму думки та поглядів матері, з якою дитина постійно проживає.
Сторони про розгляд справи на 13.05.2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явились адвокат Большан І.В., адвокат Хижняк А.В.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно п.п. 1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 , що підтверджено повним Витягом про народження дитини, актовий запис №5752. Батьками вказані: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , інформація щодо батька дитини внесена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
27.05.2020 року до актового запису про народження дитини було внесено зміни у зв'язку із визнанням батьківства та змінено прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 ». Органами РАЦС повторно видано свідоцтво про народження, серії НОМЕР_1 .
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.09.2021 року по справі №947/19621/20 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З Протоколу психодіагностичного обстеження від 18.12.2023 року дитини ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_8 повністю усвідомлює, про що говорить, він спокійний, адекватний, розумний, тому при прийнятті рішення слід враховувати його бажання та думку. Заради збереження психічного здоров'я дитини необхідно на перше місце ставити інтереси хлопчика. Рекомендовано надати можливість змінити прізвище дитини на те, з яким себе ідентифікує ОСОБА_8 , щоб уникнути в майбутньому проблем з ставленням дитини до себе та негативними наслідками для його емоційного стану. Зміна прізвища позитивно вплине на психоемоційний стан дитини та позбавить його стресу та психологічного дискомфорту.
В судовому засіданні 31.07.2024 року суду першої інстанції спеціаліст ОСОБА_9 підтримала надані нею рекомендації.
Крім того, до матеріалів справи додані письмові пояснення сусідів з місця проживання матері та дитини, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які вказали, що вихованням дитини займається виключно мати ОСОБА_2 , батька ОСОБА_1 в дворі ніколи не бачили.
Статтею 51 Конституції України, ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Кожна дитина відповідно до ст. 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року має право на збереження індивідуальності.
Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім'я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Згідно до ст. 145 СК України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Частинами 3, 5 ст. 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
Тлумачення ч. 5 ст. 148 СК України, здійснене Верховним Судом у постанові від 15.08.2018 року у справі № 759/3363/16, дозволяє зробити висновок, що при вирішенні спору між батьками щодо зміни прізвища дитини приймаються до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. До них відноситься: виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини; інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам. Тобто інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Згідно з ч. 1 ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 25.03.2019 року у справі № 165/2240/16-ц зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.
У постанові від 12.04.2023 року у справі № 760/17467/17 Верховний Суд зазначив, що інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини. При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.
При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.
Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища.
Наявними у матеріалах справи доказами встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Між батьками дитини є спір щодо встановлення графіку участі батька у вихованні дитини. При цьому, сторона позивача зазначає, що мати дитини не чинить перешкоди в спілкуванні дитини з батьком, що саме син сторін не бажає спілкуватися з батьком, так як має образи на останнього.
При цьому, жодних доказів того, що батько дитини не бере участі у вихованні, забезпеченні розвитку дитини, між відповідачем та станом відсутній будь-який зв'язок, а отже, він належно не виконує своїх батьківських обов'язків, позивачем не надано. Також колегія суддів приймає до відома той факт, що ОСОБА_1 у добровільному порядку регулярно здійснює перерахування грошових коштів позивачу на утримання дитини, що підтверджується позивачем.
Враховуючи, що батьки дитини не дійшли згоди про зміну її прізвища відповідно до положень ст. ст. 145, 148 СК України, а також, що у справах, що стосуються прав дітей судам першочергову увагу слід приділяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, колегія суддів доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довела необхідності зміни прізвища дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », а також того, що зміна прізвища буде відповідати її інтересам, сприятиме психологічному та гармонійному розвитку.
Також колегія суддів звертає увагу ОСОБА_2 на те, що відповідне сприйняття дитиною свого прізвища у значній мірі залежитиме саме від добросовісного виконання матір'ю свого обов'язку, відсутності з її сторони негативних суджень щодо нього. На теперішній час відсутні підстави вважати, що батькове прізвище якимось чином суперечить інтересам дитини. Натомість, у цьому конкретному випадку йдеться про реалізоване законне право батька зареєструвати сина за своїм прізвищем, узгоджене з її матір'ю у добровільному порядку, що свідчить про піклування з боку відповідача та його відповідальність перед своєю дитиною, бажання налагодити контакт та приймати активну участь в його житті.
Посилання ОСОБА_2 у позовній заяві на те, що ОСОБА_1 є сторонньою особою для сина є необґрунтованим, адже вона сама визнала його батьком дитини під час реєстрації народження, а наявність чи відсутність емоційного зв'язку сина з батьком неможливо визначити з огляду на малолітній вік дитини та наявності або відсутності перешкод з боку матері, будуть встановлені під час розгляду справи про встановлення участі батька у вихованні дитини. Представник ОСОБА_1 пояснила, що батько заперечує проти зміни прізвища, вважає позов надуманим, він виконує свої батьківські обов'язки, перераховує 500 доларів США щомісячно на утримання дитини, мати чинить перешкоди у спілкуванні, цей спір вирішується судом.
На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно визначився з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, що у свою чергу є підставою для скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.08.2024 року та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування про зміну прізвища дитини - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 25 червня 2025 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе