24 червня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 12.06.2025 року, якою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Романів Житомирського району Житомирської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, не маючого на утриманні дітей, військовослужбовця, раніше неодноразово судимого: востаннє вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області в 2019 році за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
- обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 серпня 2025 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді варти з визначенням розміру застави.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
Застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 серпня 2025 року без визначення застави.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.
Зазначає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не було доведено, підозрюваний бажає повернутись на військову службу, співпрацює зі слідством, а одна лише тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 не може бути підставою для утримання під вартою.
Також на думку захисника, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді взяття під варту без визначення розміру застави.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 слідчим суддею встановлені наступні обставини.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні 62025150010003549 від 10.06.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що 01.08.2024 між громадянином України ОСОБА_5 та Міністерством оборони України, в особі командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та сержантського складу, строком до закінчення особливого періоду.
01.08.2024 відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №216, солдата ОСОБА_5 , прийнятого на військову службу за контрактом до закінчення особливого періоду та призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 01.08.2024 за №195-РС на посаду гранатометника стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарахований до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення і вважається таким, що з 01.08.2024 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою, військове звання «солдат». Відтак, з 01.08.2024 ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та цього ж дня розпочав виконання службового обов'язку - проходження військової служби. 23.10.2024 солдат ОСОБА_5 самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 та незаконно перебував поза його межами, проводячи час на власний розсуд, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, до 10.06.2025, коли останнього було затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
11.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчим подано клопотання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому зазначено, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор в судовому засіданні зазначив, що неможливо запобігти вказаним у клопотанні ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого виду запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, послався на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового та кримінального проваджень, апеляційний суд дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, слідчим суддею взято до уваги, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні 62025150010003549 від 10.06.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Зауважено, що 11.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Надані суду матеріали кримінального провадження містять відомості, які свідчать на цей час про правильність висновку слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Також, зважаючи на сукупність отриманих в процесі розгляду клопотання відомостей та даних, що характеризують особу, колегія суддів вважає, що є правильним висновок слідчого судді про існування ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що існує ризик того, що ОСОБА_5 розуміючи наслідки вчиненого, зважаючи на покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді і щодо наявності таких ризиків, як ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків кримінального правопорушення, з метою зміни їх показів на такі, що не відповідають дійсності, оскільки свідки не надавали свої покази безпосередньо суду, а також ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на цей час не проведено в повному обсязі всіх необхідних і можливих слідчих дій, а тому підозрюваний може здійснювати дії, направлені на знищення відомостей доказового характеру про вчинення ним кримінального правопорушення.
Окрім того, є наявним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що підозрюваний раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не дотримався обмежень покладених на нього ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2024 про умовно - дострокове звільнення від відбуття покарання, призначеного вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15.08.2019, що свідчить про факт недодержання покладених на нього обов'язків та його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
За такого, не є слушними доводи апелянта відносно того, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, відомості про особу підозрюваного, а також встановлені ризики, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Тому не є слушними твердження захисника, що зважаючи на те, що підозрюваний співпрацює зі слідством, має намір повернутись на військову службу, то до нього може бути застосований інший, більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Не є слушними і твердження захисника, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді взяття під варту без визначення розміру застави.
Частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що підчас дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого статтею 407 КК України.
Так, слідчий суддя врахував відомості про особу ОСОБА_5 , відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, наявність судимостей та невідбутої частини призначеного покарання і обгрунтовано, з урахуванням встановлених обставин та наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Слідчим суддею при розгляді клопотання не було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на правильність прийнятого ним рішення.
З огляду на наведене апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 12.06.2025 року, щодо ОСОБА_5 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: