25.06.25
33/812/270/25
Справа № 473/1036/25 Головуючий у першій інстанції Кривенко О.В..
Провадження № 33/812/270/25 Доповідач апеляційного суду Лівінський І.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
іменем України
25 червня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Лівінського І.В.,
з секретарем судового засідання Коростієнко Н.С.,
за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , його захисника Качана Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання захисника Качана Романа Юрійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2025 року, ухвалену в справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто 605 грн 60 коп. судового збору,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 22 лютого 2025 року серії ААД №841273, 22 лютого 2025 року о 09 год. 45 хв. в смт. Доманівка по вул. Мельнична, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у встановленому порядку, з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння, а саме проїхати до закладу охорони здоров'я КП “Доманівська БЛ» водій відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, (далі - ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постановою Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Вирішено питання про судовий збір.
Не погодившись із вказаною постановою суду, захисник ОСОБА_1 - Качан Р.Ю. 10 червня 2025 року подав апеляційну скаргу в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови, посилаючись на поважність причин його пропуску.
В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження захисник Качан Р.Ю. зазначав, що оскільки ОСОБА_1 мешкає не у м. Миколаєві то прибути на зустріч з адвокатом зміг лише 06 червня 2025 року, що підтверджується протоколом узгодження правових питань за дорученням №1311 від 02 червня 2025 року. Крім того, апелянт являючись особою з інвалідністю не мав коштів на залучення захисника на платній основі і звертався до системи безоплатної правничої допомоги. Відповідно до доручення №1311 представника було призначено апелянту лише 02 червня 2025 року.
Також захисник посилався на статті 3,13 Конвенції про права осіб з інвалідністю.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Качана Р.Ю., які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи, які містить клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу.
Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Тому в розумінні положень статті 294 КУпАП строк, передбачений на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити лише якщо визнає причини його пропуску поважними.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства про адміністративні правопорушення та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП України певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити рішення про накладення на нього адміністративного стягнення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, постанова набирає чинності та пред'являється державою в особі її компетентних органів до виконання. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
За такого поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції. Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Сам строк звернення до апеляційного суду - це проміжок часу з дня винесення судом першої інстанції постанови у справі про адміністративні правопорушення, протягом якого особа має право звернутися до суду з апеляційною скаргою. Початок перебігу строку з апеляційною скаргою на постанову суду у справі про адміністративне правопорушення починається з дня винесення судом першої інстанції відповідної постанови, а поважність пропуску цього строку пов'язується із доведенням заявником обставин поважності його пропуску, до прикладу, обставин незнання особи про складення відносно нею протоколу про адміністративне правопорушення та як наслідок цих обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В цьому разі порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Розумні строки в судочинстві з розгляду справ про адміністративні правопорушення - це найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких правопорушник чи його захисник повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Втім, оцінюючи обставини, на які посилається захисник Качан Р.Ю., звернувшись із клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови суду від 14 травня 2025 року, з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статті 294 КУпАП, слід врахувати, що вказаною нормою встановлено строки звернення до апеляційного суду в порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого перегляду судового рішення у справах про адміністративні правопорушення, зокрема поновлення порушених прав заявника, який повинен діяти добросовісно.
Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 був присутнім в судовому засіданні 14 травня 2025 року.
Вказані обставини ОСОБА_1 підтвердив в судовому засіданні апеляційного суду.
Цього ж дня, 14 травня 2025 року, постанова була надіслана судом до Єдиного державного реєстру судових рішень, а копія постанови була направлена ОСОБА_1 (а.с.23).
З огляду на положення статті 294 КУпАП, щодо строку оскарження постанови суду, останнім днем на подання апеляційної скарги було 23 травня 2025 року.
Апеляційна скарга на вищевказану постанову була подана захисником ОСОБА_1 - адвокатом Качаном Р.Ю. лише 10 червня 2025 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 294 КУпАП.
З доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №1311 вбачається, що захисника було призначено ОСОБА_1 02 червня 2025 року. (а.с.27).
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 являючись особою з інвалідністю не мав коштів на залучення захисника на платній основі, а тому звернувся до системи безоплатної правничої допомоги, не можуть вважатись поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки оскаржувана постанова винесена 14 травня 2025 року, а ОСОБА_1 звернувся за безоплатною правничою допомогою лише 02 червня 2025 року, тобто також поза межами десятиденного строку, передбаченого статтею 294 КУпАП.
Проживання ОСОБА_1 не у м. Миколаєві, а також наявність в нього інвалідності, на що посилається захисник, не можуть самі по собі вважатись поважними причинами пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, за відсутності належних доказів, які б підтверджували дійсно істотні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду.
Отже, ОСОБА_1 не скористався своїм правом, не діяв розсудливо, не звернувся вчасно за безоплатною правничою допомогою, що призвело до пропущення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Саме таке зволікання з реалізацією права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зі своєчасною подачею апеляційної скарги, мало наслідком подання апеляційної скарги з порушенням процесуального 10-ти денного строку. Доказів наявності для ОСОБА_1 об'єктивних, непереборних обставин, які б перешкоджали йому у період з 14 травня 2025 року по 23 травня 2025 року подати апеляційну скаргу суду, не надано.
Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду не свідчать про їх поважність, в зв'язку з чим відсутні законні підстави для його поновлення.
У справі «Індепендент ньюс енд медіа» та «Індепендент ньюспейперс» проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу остаточності рішень. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.
Між тим, у даній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності апеляційним судом не було встановлено особливих непереборних обставин, які б перешкоджали ОСОБА_1 вчасно оскаржити постанову судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2025 року у передбачений статтею 294 КУпАП строк.
За таких обставин, враховуючи вимоги частини 2 статті 294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови суду був пропущений без поважних причин, а тому поновленню не підлягає.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Відмовити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокату Качану Роману Юрійовичу в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду І.В. Лівінський