Справа № 138/2725/20
Провадження №11-кп/801/647/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
25 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - ОСОБА_2 (суддя-доповідач),
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого в режимі відеоконференції - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014020220000149, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 11 березня 2014 року та № 12022020160000025, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 20 січня 2022 року, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_10 з доповненнями, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_11 зі змінами та доповненнями на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 червня 2022 року по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Могилів-Подільський Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 345 КК України,
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом обставини
Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 червня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 345 КК України та призначено покарання:
за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців;
за ч. 1 ст. 296 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки;
за ч. 1 ст. 345 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки;
за ч. 2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання попереднє ув'язнення з 05 жовтня 2020 року по 07 жовтня 2020 року, а також з 20 січня 2022 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку день за два.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Захід забезпечення кримінального провадження - заставу у розмірі 175 760 гривень ухвалено повернути заставодавцю - ОСОБА_12 .
Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 67 807,40 гривень у відшкодування майнової шкоди та 100 000 гривень моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Судом установлено, що 10 березня 2014 року приблизно о 02:30 год ОСОБА_7 , перебуваючи біля кафе «Імператриця», що по вул. Київська, 39-А в м. Могилів-Подільський Вінницької області, на ґрунті неприязних відносин, які виникли раптово, у ході сварки та взаємних нецензурних образ з ОСОБА_9 , завдав останньому один удар гострим скляним предметом в область правої щоки, лоба та ока, чим заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за критерієм невиправного знівечення обличчя.
Крім того, 19 січня 2022 року о 22:08 год ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні магазину «Грош Експрес 14», яке використовується Товариством з обмеженою відповідальністю - науково-виробниче підприємство «АРГОН» та розташоване за адресою: Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Стависька, 33, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, прагнучи показати свою неповагу до існуючих правил і норм поведінки в громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, приклавши значну фізичну силу, коліном правої ноги розбив нижню частину скляних вхідних дверей до торгової зали зазначеного магазину та висловлювався нецензурною лайкою в адресу всіх присутніх.
Того ж дня, о 22:12 год до магазину «Грош експрес 14» прибули поліцейські групи реагування Жмеринського районного відділу Управління поліції охорони у Вінницькій області ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , під час спілкування з якими, ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, завдав ОСОБА_13 один удар головою в грудну клітину. З метою припинення протиправних дій ОСОБА_13 до ОСОБА_7 було застосовано заходи фізичного впливу та спецзасіб - кайданки. Після цього, ОСОБА_7 , маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, висловлюючи образи, умисно завдав один удар головою в обличчя ОСОБА_13 , чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, 20 січня 2022 року приблизно о 01:50 год, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у приміщенні Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, що за адресою: Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Сагайдачного, 4, будучи затриманим, під час оформлення процесуальних документів у порядку ст. 208 КПК України, достовірно знаючи, що ОСОБА_15 є працівником правоохоронного органу, у зв'язку з виконанням останнім своїх службових обов'язків, висловив погрози заподіяти тілесні ушкодження йому та його дружині, а також погрожував знищити автомобіль, яким користується ОСОБА_15 , шляхом підпалу.
Дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя; за ч. 1 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом (хуліганство); за ч. 1 ст. 345 КК України, як погроза насильством та пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків; за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_10 просить скасувати вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 червня 2022 року в частині призначення покарання та зарахування строку попереднього ув'язнення в строк покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Просить ухвалити у цій частині новий вирок, яким:
остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень визначити у виді 7 років позбавлення волі;
відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення зарахувати в строк покарання:
з 15 грудня 2014 року по 16 грудня 2014 року, з 12 вересня 2020 року по 07 жовтня 2020 року (в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі;
з 20 січня 2022 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
суд при призначенні обвинуваченому покарання не у повній мірі врахував загальні підстави призначення покарання згідно ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, і призначив йому покарання, яке за своєю м'якістю є явно несправедливим, не є достатнім для його виправлення;
судом не ураховано, що ОСОБА_7 усі злочини вчинив в стані алкогольного сп'яніння, тривалий час переховувався від слідства за межами України;
місцевий суд під час вирішення питання про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання не урахував, що один з епізодів злочинного діяння вчинений обвинуваченим у 2014 році, відтак необхідно було застосувати положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року та зарахувати попереднє ув'язнення в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В апеляційній скарзі зі змінами обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 червня 2022 року через істотні порушення кримінального процесуального закону та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Апеляційна скарга зі змінами мотивована тим, що:
судом порушено право на захист, оскільки без його згоди вирішено питання про дистанційний розгляд кримінального провадження та не забезпечено належної якості зображення і звуку, що позбавило його можливості здійснювати ефективний захист своїх прав та інтересів.
В апеляційній скарзі з доповненнями та змінами захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 просить скасувати вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 червня 2022 року через істотні порушення кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Просить закрити кримінальне провадження через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпання можливостей їх отримання.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
судом не взято до уваги, що обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 345 КК України не відповідає вимогам ст. 291 КПК України через відсутність формулювання обвинувачення та складення його неуповноваженою на те особою;
обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України направлено до суду поза межами строку досудового розслідування;
ОСОБА_7 не було відкрито в порядку ст. 290 КПК України матеріали досудового розслідування за ч. 1 ст. 296, ч. ч. 1, 2 ст. 345 КК України, відтак суд не мав права допустити відомості, що містяться в них як докази і покласти їх в основу вироку;
судом не установлено мотив кримінально-караного хуліганства та не конкретизовано чим саме супроводжувалось грубе порушення громадського порядку ОСОБА_7 - особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, водночас у вироку указано обидві ознаки;
висновки суду про винуватість ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах. Суд першої інстанції безпідставно відхилив виправдувальні показання свідків, взявши за основу показання зацікавлених осіб - потерпілого ОСОБА_9 та його дружини ОСОБА_16 ;
суд безпідставно узяв за основу показання свідків, наданих в ході проведення слідчих експериментів, протоколи яких є недопустимими, а не показання цих свідків, отриманих безпосередньо в суді;
досліджені в судовому засіданні докази не підтверджують доведеність вини обвинуваченого за усіма епізодами інкримінованих злочинів.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги з доповненнями, з підстав викладених в ній, та просив її задовольнити. Водночас, заперечив проти задоволення апеляційних скарг з доповненнями та змінами обвинуваченого та його захисника, указав, що оскаржуваний вирок в частині доведеності вини та призначеного покарання є законним і обґрунтованим.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційних скарг сторони захисту зі змінами та доповненнями, з підстав викладених в них, та просили їх задовольнити. Заперечили проти апеляційної скарги прокурора.
Потерпілий ОСОБА_9 підтримав апеляційну скаргу прокурора з доповненнями, заперечив проти апеляційних скарг сторони захисту.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг зі змінами та доповненнями у їх межах, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 404 КПК України, загальних засад змагальності і диспозитивності кримінального провадження, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК України (стаття 23 КПК України).
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
З оскаржуваного вироку слідує, що указаних вимог закону при постановленні вироку судом у повній мірі не дотримано, водночас допущені такі істотні порушення кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою скасування судового рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Важливою умовою забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду є передбачена кримінальним процесуальним законом можливість перевірки законності та обґрунтованості судових рішень судами вищих інстанцій.
Згідно зі ст. 129 Конституції України оскарження судових рішень є одним із принципів судочинства.
Відповідно до ст. ст. 8, 9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями й визначають зміст та спрямованість діяльності держави.
Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб'єктів, усі дії та процесуальні рішення.
Обов'язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.
Законодавець передбачив у КПК відповідні правові інститути, зокрема: оскарження прийнятих рішень, їх скасування та зміну, вони, у свою чергу, є гарантіями дотримання засади законності, оскільки дають змогу своєчасно виправити допущені порушення норм процесуального і матеріального права.
Порушення, які перешкоджають суду повно та всебічно з'ясувати обставини кримінального провадження і ухвалити рішення, яке відповідає вимогам, встановленим КПК, визнаються істотними та тягнуть за собою його зміну або скасування.
Суд апеляційної інстанції при виявленні відповідних порушень повинен виходити не тільки з того, що вони фактично перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а й з потенційної можливості такого перешкоджання. Тобто для зміни або скасування вироку чи ухвали від суду апеляційної інстанції не вимагається встановлення наслідків, допущених судом першої інстанції порушень і причинного зв'язку між допущеними порушеннями і прийняттям незаконного та/або необґрунтованого рішення.
Рішення про скасування або про зміну судового рішення приймається судом апеляційної інстанції з урахуванням характеру допущених судом першої інстанції порушень та фактичних обставин справи в межах перегляду судом апеляційної інстанції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Васильєв проти України» від 21 червня 2007 року (заява № 11370/02) «повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності в здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане тільки в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру».
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину. Юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності повинні давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу злочину, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, у зв'язку з чим конкретність викладення фактичних обставин у кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення особи, не повинно викликати сумнівів.
З оскаржуваного вироку слідує, що ОСОБА_7 визнаний винуватим, зокрема у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом
Громадський порядок - урегульована правовими та іншими соціальними нормами система суспільних відносин, що забезпечує захист прав і свобод громадян, їх життя і здоров'я, повагу честі та людської гідності, дотримання норм суспільної моралі. Щодо порядку в громадських місцях, то він характеризується доступністю їх для населення, можливістю громадян користуватися правами, що їм належать, захистом їхнього життя і здоров'я, честі, гідності та майна.
Об'єктивна сторона хуліганства характеризується вчиненням винною особою такого діяння, яке грубо порушує громадський порядок, тобто встановлені правила поведінки, у тому числі у громадських місцях. При цьому діянню, що вчиняється особою, обов'язково притаманні або особлива зухвалість, або винятковий цинізм. Тобто в діях особи можуть бути дві ознаки одночасно (які не є тотожними) або лише одна з них.
За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, пошкодженням майна, що дійсно встановив місцевий суд в діях обвинуваченого ОСОБА_7 .
Під винятковим цинізмом слід розуміти зневагу нормами суспільної моральності, наприклад, груба непристойність, прояв безсоромності, знущання над хворими, дітьми, особою похилого віку, тощо.
Водночас жодна із указаних дій обвинуваченому органом досудового розслідування інкримінована не була, в судовому засіданні судом першої інстанції не встановлена та не відображена у мотивувальній частині вироку суду при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Згідно з пунктом другим частини третьої статті 374 КПК України у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою зазначаються, зокрема докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Метою судочинства є не лише формальне вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку відповідно до вимог статті 368 КПК України, а досягнення правосуддя, у зв'язку з чим суд зобов'язаний дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі прийнятого ним рішення й забезпечують його правосудність.
Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку у точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Цих вимог кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження та прийнятті судового рішення судом першої інстанції не дотримано.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження слідує, що обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_11 , заперечуючи винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, посилалися, зокрема, на недопустимість доказів обвинувачення, отриманих унаслідок істотного порушення прав і свобод людини, зокрема права на захист, оскільки такі докази не були відкриті обвинуваченому в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України.
Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Ураховуючи викладене та ту обставину, що під час судового провадження обвинувачений ОСОБА_7 заперечував свою причетність до злочинів, перевірка цих доводів набуває вирішального значення для оцінки покладених в основу обвинувального вироку доказів на предмет допустимості у цьому кримінальному провадженні.
Водночас, суд першої інстанції такої перевірки в належному порядку не здійснив та у вироку суду не навів жодного обґрунтування щодо указаних доводів.
Колегія суддів вважає такі порушення істотними, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Указане у свою чергу позбавляє суд апеляційної інстанції перевірити доводи апеляційної скарги з доповненнями та змінами сторони захисту.
Ураховуючи викладене, колегія суддів уважає, що судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 здійснено судом першої інстанції з істотним порушенням вимог кримінального процесуального Закону, що відповідно до ст. ст. 409, 412, 415 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг зі змінами та доповненнями сторони обвинувачення та сторони захисту, скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої, третьої статті 415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, правильності кваліфікації дій обвинуваченого, застосування судом того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Скасовуючи вирок у зв'язку з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення доводів, викладених в апеляційних скаргах зі змінами та доповненнями, не досліджує їх та вважає, що останні підлягають ретельній перевірці під час нового судового розгляду.
Під час нового розгляду суду першої інстанції, неухильно дотримуючись вимог КПК України, необхідно звернути увагу на встановлені під час апеляційного розгляду та зазначені в ухвалі суду факти порушення вимог кримінального процесуального закону, урахувати вказівки Верховного Суду, викладені у попередніх постановах, та в залежності від установленого прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
З метою забезпечення можливості судового розгляду, попередження ризику переховування обвинуваченого від суду та виконання покладених на нього процесуальних рішень, ураховуючи особу обвинуваченого та ступінь тяжкості вчинених злочинів, ОСОБА_7 слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 407 КПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 судом першої інстанції допущено істотні порушення кримінального процесуального закону, тому ухвалено вирок, який не відповідає вимогам статті 370 КПК України, що є підставою для його скасування з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419, 424, 532 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити частково.
Апеляційні скарги зі змінами та доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника - адвоката ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 345 КК України скасувати.
Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 24 серпня 2025 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4