Справа № 149/1188/25
Провадження № 33/801/648/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М. В.
Доповідач: Сало Т. Б.
24 червня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Гуменної Валентини Вікторівни, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2025 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.
У скарзі зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги подане ним клопотання про закриття провадження у справі. Факт керування ним транспортним засобом на відео не зафіксований. Так само і відсутній факт вчинення ним правопорушення чи порушення Правил дорожнього руху, які могли б стати причиною для зупинки транспортного засобу. Йому не було роз'яснено прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Поліцейський не повідомив йому про наявність у нього конкретних ознак алкогольного сп'яніння. Рапорт не може вважатися належним доказом у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши адвоката Гуменну В.В., яка підтримала апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
У ст. 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №300799, складеного поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Кубій К.О., 14 квітня 2025 року о 22 год. 23 хв. в с. Уланів Хмільницького району Вінницької області по вул. Соборна, 13, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини; порушення мови; порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився у встановленому законом порядку та у повному обсязі, на місці зупинки, при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2).
У пункті 2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина доведена матеріалами справи.
Під час розгляду справи суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.280 КУпАП з'ясував всі обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування ним транспортним засобом та факту його зупинки, однак, вказана позиція скаржника відхиляється апеляційним судом з наступних підстав.
Для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП доведенню підлягає як факт керування особою транспортним засобом, так і факт її відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
У п. 27 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 судам роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Апеляційний суд виходить з того, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №300799 від 14 квітня 2025 року зазначено суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин, зокрема зазначено, що водій, яким є ОСОБА_1 , керував транспортним засобом.
У графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» ОСОБА_1 власноручно зазначив: «Я ОСОБА_1 знаходився в себе на подвір'ї, коли мене зупинили працівники поліції коли вийшов з будівлі».
Дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейського (портативного відеореєстратора) апеляційним судом встановлено, що відео розпочинається о 22 год. 23 хв. з того моменту, як жінка (у ході розмови поліцейськими з'ясовано - дружина ОСОБА_1 ) стоїть на подвір'ї, по протилежній від поліцейських стороні відчинених воріт. При цьому на подвір'ї стоїть автомобіль (передньою своєю частиною у напрямку заїзду на подвір'я) із увімкненим двигуном, увімкненим ближнім світлом фар та задніми габаритами. ОСОБА_1 в цей час знаходився в автомобілі на водійському сидінні, а також в автомобілі знаходилася дитина. Через деякий час ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та, не реагуючи на пропозицію поліцейських підійти до них, зайшов в будинок. Дружина залишилася на подвір'ї та продовжила розмову з поліцейськими. Поліцейські просили жінку, щоб вона покликала водія, який зайшов в будинок, на що вона відповідала, що вони у себе на подвір'ї та вони «просто завернули» (озвучено двічі) та «звідси завернули і все». Після того, як ОСОБА_1 вийшов з будинку, його дружина знову ж таки намагалася сказати, звідки вони приїхали, сказавши «..ось від…», на що ОСОБА_1 обірвав її розмову, не давши договорити. Пізніше, о 22 год. 40 хв., ОСОБА_1 виключив світло в автомобілі (яке до цього часу було ввімкненим). З відео також вбачається, що у ОСОБА_1 були явні ознаки сильного алкогольного сп'яніння, про що свідчить те, що він невиразно розмовляв, хода - шатання, не міг стояти на ногах, падав, неадекватно себе вів як для особи, яка стверджує, що не їхала. Неадекватність поведінки ОСОБА_1 полягає в тому, що останній, будучи в стані сильного алкогольного сп'яніння, заперечував факт вживання алкоголю, а також в тому, що ОСОБА_1 заперечував факт перебування в автомобілі, стверджуючи, що вийшов з будинку, що очевидно не відповідає зафіксованому на відео. Поліцейські продемонстрували ОСОБА_1 доказ факту руху автомобіля, однак єдиним запереченням останнього було лише те, що на відео не видно номерний знак (23 год. 04 хв.), тобто ОСОБА_1 не заперечив факт руху транспортного засобу та знаходження його за кермом. Також поліцейські при тривалому спілкуванні сказали ОСОБА_1 : «Ви стояли на узбіччі, ми підійшли», на що ОСОБА_1 відповів: «Так, ви мене спитали чи потрібна допомога, я сказав - ні». Поліцейський: «Я сказав залишайте автомобіль і йдіть додому. А Ви що зробили - розвернулись і поїхали». Водій: «Так, так, ми розвернулись і поїхали додому».
Дослідивши наявне в матеріалах справи відео апеляційний суд вважає, що відображена на ньому інформація та неадекватна поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що перед початком відеозйомки ОСОБА_1 керував транспортним засобом, здійснював рух автомобілем та в кінці саме він заїхав до себе на подвір'я, однак, він з дитиною, на відміну від дружини, яка намагалася закрити ворота, не встиг вийти з автомобіля.
Відтак, не зважаючи на відсутність моменту безпосередньої зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що факт керування ним є доведеним.
Апеляційний суд враховує, що в автомобілі з ОСОБА_1 , який в деякі моменти не усвідомлював, що відбувається, знаходилася дитина і він такими діями наражав її на небезпеку, що є неприпустимим.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм законів держави Україна.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія, тобто ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції є свідомим ігноруванням ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення.
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 з приводу не роз'яснення йому поліцейським прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, оскільки своєю поведінкою він унеможливлював роз'яснення йому передбачених законом прав та обов'язків, що намагались зробити поліцейські.
По закінченню оформлення матеріалів дружина сказала, що вони нічого підписувати не будуть.
ОСОБА_1 не позбавлений можливості під час розгляду справи в суді користуватися своїми правами, передбаченими законом.
Відхиляються апеляційним судом твердження скаржника з приводу неналежності, як доказу, рапорту поліцейського, оскільки вказаний рапорт не був взятий до уваги судом першої інстанції, як доказ винуватості ОСОБА_1 ..
Посилання ОСОБА_1 на судову практику судів апеляційної інстанції в інших справах є безпідставним, оскільки вона не є обов'язковою до застосування, зокрема, при розгляді цієї справи.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Б. Сало