Справа № 148/2138/24
Провадження №11-кп/801/738/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
25 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - ОСОБА_2 (суддя-доповідач),
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого в режимі відеоконференції- ОСОБА_7 ,
захисника в режимі відеоконференції - ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024020180000211, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 10 червня 2024 року, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та апеляційною скаргою з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тульчина Тульчинського району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
29 червня 2005 року Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;
18 квітня 2013 року Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу у сумі 1 020 грн;
28 травня 2015 року Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;
07 вересня 2015 року Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 місяців арешту, з самостійним виконанням вироку;
22 березня 2016 року Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;
17 травня 2016 року Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі;
07 травня 2020 року Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі;
30 березня 2021 року Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом обставини
Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з часу набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, а саме з 21 червня 2024 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
За обставин детально викладених у вироку, судом визнано доведеним, що ОСОБА_7 у невстановлений у ході досудового розслідування час і місце, але не пізніше 17 червня 2024 року, маючи злочинний умисел на незаконне носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, за невстановлених слідством обставин і спосіб придбав оборонну осколкову ручну гранату Ф-1 промислового виготовлення військового призначення, не маючи для цього законних підстав та дозвільних документів. Указані бойові припаси ОСОБА_7 зберігав у невстановленому органом досудового розслідування місці до 17 червня 2024 року.
17 червня 2024 року приблизно о 18:00 год по вул. Романа Чайковського у м. Тульчин Вінницької області ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, без передбаченого законом дозволу, за грошову винагороду у сумі 2 500 грн, умисно, незаконно збув оборонну осколкову ручну гранату Ф-1 промислового виготовлення військового призначення ОСОБА_9 , який відповідно до ст. 275 КПК України брав участь у проведенні оперативної закупки.
Крім того, ОСОБА_7 у невстановлений у ході досудового розслідування час і місце, але не пізніше 21 червня 2024 року, маючи злочинний умисел на незаконне носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, за невстановлених слідством обставин і спосіб придбав два гранатометних постріли, які є 40-мм кумулятивно-осколковими гранатами М433 промислового виготовлення військового призначення, та вісім магазинів до автоматичної зброї типу АК споряджені автоматними патронами калібру 5,45*39 мм, зразку 1974 року, придатні до стрільби та мають достатню вражаючу здатність в загальній кількості 243 штуки. Указані бойові припаси ОСОБА_7 зберігав у невстановленому органом досудового розслідування місці до 21 червня 2024 року.
21 червня 2024 року приблизно о 17:15 год по вул. Івана Богуна у м. Тульчин Вінницької області ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, без передбаченого законом дозволу, за грошову винагороду у сумі 8 000 грн, умисно, незаконно збув указані бойові припаси ОСОБА_9 , який відповідно до ст. 275 КПК України брав участь у проведенні оперативної закупки.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, яка їх подали
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 невинуватим в інкримінованому йому злочині, у зв'язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
судом першої інстанції неправильно надано оцінку встановленим в судовому засіданні обставинам та дослідженим доказам, не здійснено належної судової перевірки наявності з боку ОСОБА_9 та органу досудового розслідування провокації ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення;
суд не урахував, що докази отримані унаслідок оперативних закупівель 17 та 21 червня 2024 року не є достатніми на підтвердження винуватості ОСОБА_7 , оскільки відеозаписи, на які посилається суд, не містять чітких доказів передачі обвинуваченим боєприпасів ОСОБА_9 ;
висновки експертиз щодо наявності люмінофору не є беззаперечними доказами винуватості обвинуваченого, оскільки не виключають можливості його появи унаслідок маніпуляцій з боку правоохоронних органів.
В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_10 просить вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року скасувати в частині призначення покарання та вирішення долі речових доказів через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Просить у цій частині ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з часу набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, а саме з 21 червня 2024 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Речові докази:
предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею, схожий на корпус ручної гранати типу «Ф1» з маркуванням 201073977Т; циліндричний предмет до якого прикріплена зигзагоподібна пластина, який за своїми зовнішніми ознаками схожий на УЗГРМ (запал) з маркуванням 41-77 УЗГРМ 583 - конфіскувати в дохід держави на підтримку Збройних Сил України, скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 червня 2024 року;
2 (два) гранатометні постріли іноземного виробництва з наявними маркуваннями на них FUZE. PIBD M550 AMJ19B06-002 та в нижній частині М118 АСN19А048-001; розрядженні магазини у кількості 8 (вісім) штук; патрони у кількості 243 штуки калібру 5,45 мм - конфіскувати в дохід держави на підтримку Збройних Сил України;
грошові кошти купюрами: 1000 грн - АН8952348, 100 грн - АЄ9416024, 200 грн - УБ5000601, 20 грн - ЮА5905534, 10 грн - ЮА3269569 - повернути УФЗБО ГУНП у Вінницькій області, скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 червня 2024 року.
У решті вирок залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
місцевий суд не у повній мірі урахував загальні підстави призначення покарання, унаслідок чого призначив надто м'яке покарання;
судом першої інстанції при призначенні покарання належним чином не ураховано особливу суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень; особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став, продовжив вчиняти нові умисні корисливі злочини; відсутність пом'якшуючих покарання обставин;
судом не ураховано, що вилучені у обвинуваченого грошові кошти виділені із спеціального фонду УФЗБО ГУНП у Вінницькій області для проведення оперативної закупівлі, відтак є видатками спеціального призначення, тому підлягають поверненню до УФЗБО ГУНП у Вінницькій області;
вирішуючи долю речових доказів у виді вилучених бойових припасів та їх комплектуючих суд дійшов помилкового висновку про їх знищення, оскільки такі підлягають конфіскації в дохід держави на підтримку Збройних Сил України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги з доповненнями сторони обвинувачення, з підстав викладених у ній, просив її задовольнити та заперечив проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги сторони захисту з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити та заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З оскаржуваного вироку слідує, що указані норми закону в частині доведеності вини, кваліфікації дій та призначення покарання обвинуваченому судом дотримані, а висновки належним чином умотивовані.
Суд першої інстанції провів розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України у межах висунутого обвинувачення.
При цьому суд дотримався приписів, установлених статтями 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом.
За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення).
Згідно з ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Ретельно перевіривши надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд першої інстанції у вироку навів детальний аналіз усіх досліджених доказів, дав їм у відповідності з вимогами ст. 94 КПК належну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 в частині того, що вирок суду є незаконним через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та недоведеність винуватості обвинуваченого в інкримінованому йому злочині, є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до п. п. 1-2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення, або відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.
Указаних обставин суд апеляційної інстанції не вбачає, водночас винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, є доведеною «поза розумним сумнівом», яка слідує зі співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою доказів безпосередньо досліджених місцевим судом.
Зокрема, дослідженими відповідно до вимог ч. 3 ст. 97, ст. 99 КПК України позасудовими показаннями свідка (із зміненими анкетними даними) ОСОБА_9 , який помер в ході розгляду справи в суді, і які суд не визнав недопустимим доказом.
З протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 17 червня 2024 року слідує, що приблизно місяць тому в м. Тульчин він познайомився з громадянином ОСОБА_11 , з яким надалі почав товаришувати. Одного дня (точної дати не пам'ятає) вони разом вживали спиртні напої. Під час розмови ОСОБА_7 повідомив, що за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 зберігає гранати. Також указав, що у разі потреби ОСОБА_9 може звернутись до нього з питання придбання гранати.
Після цього ОСОБА_9 вирішив повідомити про указаний факт працівників поліції та добровільно погодився на співпрацю з ними. Згодом він отримав від працівників поліції грошові кошти, за які 17 червня 2024 року у денний час придбав у ОСОБА_7 корпус гранати Ф-1 та запал до неї за 2 500 гривень.
Перед зустріччю ОСОБА_9 попередньо зателефонував ОСОБА_7 , який сказав йому підійти до будинку, однак не заходити на територію, а чекати на вулиці. Через деякий час ОСОБА_7 вийшов з будинку, отримав від ОСОБА_9 грошові кошти та передав останньому чорний поліетиленовий пакет усередині якого знаходились корпус гранати Ф-1 та запал до неї.
У ході розмови ОСОБА_7 зазначив, що має ще боєприпаси, однак їх конкретну кількість не назвав. На запитання ОСОБА_9 щодо походження боєприпасів, той відповів, що це його не стосується. ОСОБА_9 повідомив, що у разі наявності коштів придбає у нього ще. Після цього вони попрощались і розійшлись. Одразу після указаного ОСОБА_9 звернувся до працівників поліції та, перебуваючи в приміщенні Тульчинського районного відділу поліції, у присутності двох понятих добровільно видав придбані у ОСОБА_7 предмети - корпус гранати Ф-1 та запал до неї.
Відповідно до протоколу допиту свідка від 21 червня 2024 року ОСОБА_9 показав, що йому відомий громадянин ОСОБА_12 , з яким він познайомився приблизно місяць тому. У процесі подальшого спілкування ОСОБА_7 повідомив, що за місцем свого проживання зберігає гранати та, у разі потреби, може їх продати.
17 червня 2024 року ОСОБА_9 придбав у ОСОБА_7 одну гранату за грошові кошти в сумі 2 500 гривень.
Згодом ОСОБА_9 запитав у ОСОБА_7 , чи може той продати йому ще бойові припаси, на що останній погодився та між ними була досягнута домовленість про продаж восьми магазинів до автомата АК-47, споряджених набоями калібру 5,45 мм (загалом 240 патронів), а також двох боєприпасів до гранатомета. На запитання ОСОБА_9 щодо вартості указаних боєприпасів, ОСОБА_7 повідомив, що загальна сума становить 10 000 гривень, однак згодом вони погодили остаточну суму у 8 000 гривень.
Після досягнення домовленості ОСОБА_9 звернувся до працівників поліції, повідомивши про заплановану купівлю боєприпасів. Надалі він отримав від працівників поліції обумовлену суму коштів купюрами номіналом по 500 та 1 000 гривень (точну кількість купюр не пам'ятає). Також було узгоджено зустріч з ОСОБА_7 на 21 червня 2024 року, під час якої той мав передати боєприпаси. За домовленістю, ОСОБА_9 повинен був зателефонувати ОСОБА_7 після прибуття до м. Тульчин.
ОСОБА_9 під час телефонного спілкування з ОСОБА_7 користувався власним мобільним телефоном марки Nokia, IMEI: НОМЕР_1 , із SIM-картою мобільного оператора «Київстар» за номер телефону: НОМЕР_2 . Він здійснював дзвінки на номер ОСОБА_7 - НОМЕР_3 .
21 червня 2024 року о 11:51 ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_7 , однак останній не відповів. Повторний дзвінок він здійснив о 16:23 год, після чого останній погодився на зустріч. Зустрілися вони у парку навпроти Тульчинської міської ради, де певний час спілкувалися та прогулялися територією. Згодом разом пройшли за будівлю міської ради. Біля одного з дерев ОСОБА_7 дістав чорний поліетиленовий пакет і повідомив, що в ньому знаходиться замовлення. ОСОБА_9 передав йому 8 000 гривень, які попередньо отримав від працівників поліції. ОСОБА_7 перерахував грошові кошти, а ОСОБА_9 поклав отримані боєприпаси до своєї сумки. Після цього вони розійшлися.
Водночас вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, окрім показів свідка підтверджується також іншими доказами, які були предметом дослідження суду першої інстанції, зокрема:
витягом з ЄРДР від 10 червня 2024 року, відповідно до якого 10 червня 2024 року за матеріалами правоохоронних органів внесено відомості про кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 263 КК України, за змістом якого було отримано інформацію про те, що гр. ОСОБА_13 , житель Тульчинського району, на території власного домогосподарства незаконно зберігає боєприпаси з метою їх подальшого збуту. А також від 19 червня 2024 року за матеріалами самостійного виявлення слідчим в межах розгляду кримінального провадження та внесення відомостей про кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 263 КК України, за змістом якого гр. ОСОБА_13 , житель Тульчинського району, на території власного домогосподарства незаконно зберігає боєприпаси з метою їх подальшого збуту;
протоколом огляду особи покупця, помітки та вручення грошових коштів від 17 червня 2024 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого старшим слідчим Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_14 , в службовому приміщенні Тульчинського РВП, в присутності понятих, було вручено гр. ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 4 000 грн, номіналом по 500 грн в кількості 8 шт.;
розпискою гр. ОСОБА_9 про добровільну видачу працівникам поліції гранати та запалу, які він купив у м. Тульчині в чоловіка на ім'я ОСОБА_15 , а також грошових коштів в сумі 1 500 грн;
протоколом огляду від 17 червня 2024 року та фототаблицею до нього, проведеного слідчим СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_16 в присутності понятих, відповідно до якого слідчим було оглянуто предмети: схожий на запал з маркуванням № 71-77 УЗРГ 583, схожий на корпус гранати Ф-1 із маркуванням «20» та « 107 39-77Т», з яких було зроблено змиви та знято запахові сліди, зроблено змиви з правої руки гр. ОСОБА_9 , а також грошові кошти в сумі 1 500 грн, які добровільно видав ОСОБА_9 ;
постановою старшого слідчого ОСОБА_14 від 17 червня 2024 року про визнання речових доказів і передачу їх на зберігання, а також ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 червня 2024 року про накладення арешту на вилучене майно (речові докази), згідно якої визнано речовими доказами:
предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею, схожий на корпус ручної гранати типу «Ф1» з маркуванням 201073977Т;
циліндричний предмет до якого прикріплена зигзагоподібна пластина, який за своїми зовнішніми ознаками схожий на УЗГРМ (запал) з маркуванням 41-77 УЗГРМ 583;
змив з циліндричного предмету до якого прикріплена зигзагоподібна пластина, який за своїми зовнішніми ознаками схожий на УЗГРМ (запал) з маркуванням 41-77 УЗГРМ 583;
грошові кошти в сумі 1500 грн;
протоколом огляду предметів від 18 червня 2024 року, відповідно до якого слідчим оглянуто вилученні предмети;
висновком експерта № СЕ-19/102-24/11950-ВТХ від 20 червня 2024 року, відповідно до якого надані на експертизу предмети, а саме:
металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею із маркувальними позначеннями «107 39-77Т» є корпусом оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 промислового виготовлення військового призначення;
металевий предмет циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальними позначеннями «41-77 УЗГРМ 583» є підшивачем «уніфікований запал дистанційної дії типу УЗГРМ» промислового виготовлення військового призначення;
металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею із маркувальними позначеннями «107 39-77 Т» в конструктивному поєднанні з металевим предметом циліндричної форми сріблястого кольору із зигзагоподібною пластиною з маркувальними позначеннями «41-77 УЗГРМ 583» є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до бойового припасу;
висновком експерта № СЕ-19/102-24/11967-БД від 05 липня 2024 року, відповідно до якого зразок запаху, наданий на дослідження, вилучений під час огляду місця події з поверхні предмету еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею схожий на корпус ручної гранати типу «Ф1» - наявний та придатний для ідентифікації особи;
зразок запаху, наданий на дослідження, відібраний у гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - наявний та придатний для порівняльної ідентифікації;
зразок запаху, наданий на дослідження, відібраний у гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , збігається зі зразком запаху, вилученим з поверхні предмету еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею схожий на корпус ручної гранати типу «Ф1» з ймовірністю 99,9996%;
протоколом огляду особи покупця, помітки та вручення грошових коштів від 21 червня 2024 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого старшим слідчим Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_14 у службовому приміщенні Тульчинського РВП, в присутності понятих, було вручено гр. ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 8 000 грн номіналом:1 купюра - 1000 грн, 14 купюр - по 500 грн;
розписками гр. ОСОБА_9 про добровільну видачу працівникам поліції мобільного телефону «Нокіа» фіолетового кольору з сім-картою оператора Київстар із номером НОМЕР_4 , а також 8 споряджених магазинів до автоматичної зброї, 2 боєприпаси до гранатомета, які він придбав в м. Тульчин в чоловіка на ім'я ОСОБА_15 ;
протоколом огляду від 21 червня 2024 року та фототаблицею до нього, проведеного старшим слідчим СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_17 , в присутності понятих, відповідно до якого слідчим було оглянуто предмети: два предмети циліндричної форми схожі на гранатометні постріли іноземного виробництва з відповідними маркуваннями, а також магазини з патронами, в загальній кількості 243 шт., а також знято змиви та запахові сліди з предметів схожих на гранатометні постріли. Крім того, вилучено мобільний телефон, добровільно виданий ОСОБА_9 ;
постановою прокурора Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області про об'єднання кримінальних проваджень;
постановою старшого слідчого Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області про відібрання зразків для проведення експертизи від 21 червня 2024 року, відповідно до якої у гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тульчин, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , постановлено відібрати зразки крові та провести освідування, під час якого зробити змиви з рук;
протоколом отримання зразків від 21 червня 2024 року, відповідно до якого слідчим ОСОБА_16 , за участю медичної сестри ОСОБА_18 , було відібрано у гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зразки венозної крові;
протоколом отримання зразків від 21 червня 2024 року, відповідно до якого ст. слідчий ОСОБА_14 , за участю понятих та в їх присутності, провів змиви з обох рук у гр. ОСОБА_7 ;
постановою слідчого СВ Тульчинського РВП ОСОБА_19 від 22 червня 2024 року про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження, а також ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 червня 2024 року про накладення арешту на вилучене майно (речові докази), згідно якої речовими доказами визнано:
2 гранатометні постріли іноземного виробництва з наявними маркуваннями на них FUZE. PIBDM550 AMJ19B06-002 та в нижній частині М118 АСN19А048-001;
розрядженні магазини у кількості 8 штук;
патрони у кількості 243 штуки калібру 5,45 мм;
мобільний телефон марки «Nokia 1280» ІМЕІ: НОМЕР_1 із сім-картою «Київстар» НОМЕР_2 ;
грошові кошти купюрами: 1000 грн - АН8952348, 100 грн - АЄ9416024, 200 грн - УБ5000601, 20 грн - ЮА5905534, 10 грн - ЮА3269569;
мобільний телефон марки «Nokia» ІМЕІ: НОМЕР_5 з номером телефону НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «Nokia» ІМЕІ: НОМЕР_6 з номером телефону НОМЕР_7 ;
металевий предмет зовні схожий на пістолет із маркуванням «SAFARI-F Латек, вироблено в Україні»;
запаховий слід, який вилучено з поверхні гранатометного пострілу, який було поміщено до спеціального пакету НПУ № WAR0073318;
запаховий слід, який вилучено з поверхні гранатометного пострілу, який було поміщено до спеціального пакету НПУ № WAR0073319;
висновком експерта № СЕ-19/102-24/12469-БЛ від 01 липня 2024 року, відповідно до якого 243 патрони, які були вилученні під час обшуку 21 червня 2024 року, являються бойовими припасами до стрілецької нарізної вогнепальної зброї - автоматичними патронами калібру 5,45х39 мм, зразку 1974 року.
Дані патрони придатні для стрільби та мають достатню вражаючу здатність.
243 патрони призначенні для стрільби з автоматів та кулеметів конструкції Калашникова («АКМ-74, РПК-74»).
8 предметів, які були надані на дослідження, являються магазинами.
Дані магазини являються магазинами до автоматів конструкції Калашникова («АК-74), калібру 5,45х39 мм;
Будучи допитаним в судовому засіданні експерт ОСОБА_20 суду пояснила, що у вказаному висновку експерта нею допущено технічну описку при набиранні висновку на комп'ютері, а саме указано, що патрони були вилучені під час обшуку. Однак, як випливає зі змісту самої експертизи, указані патрони були виданні добровільно 21 червня 2024 року гр. ОСОБА_9 , про що вона указала в експертизі, в розділі «Обставини справи».
висновком експерта № СЕ-19/102-24/12470-БЛ від 27 червня 2024 року, відповідно до якого револьвер, який був наданий на дослідження, не являється вогнепальною зброєю, а є револьвером моделі «SAFARI-FРФ-441», № НОМЕР_8 , калібру 4 мм, виробництва ТОВ «Латек», м. Харків, Україна, призначений для тренувальної стрільби патронами Флобера кільцевого запалення калібру 4 мм. Даний револьвер придатний для стрільби;
висновком експерта № СЕ-19/102-24/12467-ВТХ від 29 липня 2024 року, відповідно до якого надані на експертизу предмети являються 40-мм кумулятивно-осколковими гранатами М433 промислового виготовлення військового призначення. Надані на експертизу предмети відносяться до бойових припасів;
висновком експерта № СЕ-19/102-24/13140-ФХД від 02 серпня 2024 року, відповідно до якого на поверхнях 1 (одного) аркуша паперу з нанесеним малюнком грошової купюри номіналом 1 000 грн за номером та серією АН 8952348, 1 (одного) аркуша паперу з нанесеним малюнком грошової купюри номіналом 200 грн за номером та серією УБ 5000601, 1 (одного) аркуша паперу з нанесеним малюнком грошової купюри 100 грн за номером та серією АЄ 9416024, 1 (одного) аркуша паперу з нанесеним малюнком грошової купюри номіналом 20 грн за номером та серією ЮА 5905534, 1 (одного) аркуша паперу з нанесеним малюнком грошової купюри номіналом 10 грн за номером та серією 3269589, знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофор);
на поверхні волокнистих серветок, якими було виконано змиви з правої руки гр. ОСОБА_7 , знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофор);
на поверхні волокнистих серветок, якими було виконано змиви з лівої руки гр. ОСОБА_7 , знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофор);
на поверхні аркуша паперу, який надано в якості зразка, знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофор);
нашарування речовини на аркуші паперу, яка надана в якості зразка, нашарування спеціальної хімічної речовини на волокнистих серветок, якими виконано змиви з правої та лівої рук гр. ОСОБА_7 , на аркушах паперу, на яких зображення малюнків грошових купюр номіналом 1 000 грн, 100 грн, 200 грн, 20 грн, 10 грн, мають спільну родову належність;
висновком експерта № СЕ-19/102-24/13295-БД від 19 липня 2024 року, відповідно до якого, зразок запаху наданий на дослідження, вилучений з поверхні предмету циліндричної форми схожого на гранатометні постріли іноземного виробництва з наявними маркуваннями на них FUZE. PIBD M550 AMJ19B06-002 та в нижній частині М118 АСN19А048-001 - наявний та придатний для ідентифікації особи;
зразок запаху, наданий на дослідження, вилучений з поверхні предмету циліндричної форми схожого на гранатометні постріли іноземного виробництва з наявними маркуваннями на них FUZE. PIBD M550 AMJ19B06-002 та в нижній частині М118 АСN19А048-001 - наявний та придатний для ідентифікації особи;
зразок запаху, наданий на дослідження, вилучений із крові, відібраної у гр. ОСОБА_7 - наявний та придатний для порівняльної ідентифікації;
зразок запаху, вилучений із крові, відібраної у гр. ОСОБА_7 , збігається із зразками запаху, вилученими в ході огляду з поверхні предметів циліндричної форми схожих на гранатометні постріли іноземного виробництва з наявними маркуваннями на них FUZE. PIBD M550 AMJ19B06-002 та в нижній частині М118 АСN19А048-001, з ймовірністю 99,9996%;
протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 02 вересня 2024 року проведеного на підставі ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 серпня 2024 року, відповідно до якого вилучено інформацію на оптичний дисковий носій, а також довідкою про опрацювання вилученої інформації про з'єднання абонентського номеру НОМЕР_3 , а також дослідженим в судовому засіданні файловим носієм;
розсекреченими матеріалами кримінального провадження:
клопотанням про надання дозволу на проведення негласної слідчої розшукової дії - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ;
протоколом від 07 серпня 2024 року та відео-, аудіофайлами до нього, переглянутими в судовому засіданні, за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відповідно до якого 17 червня 2024 року щодо гр. ОСОБА_7 проведено аудіо-, відеоконтроль особи. Згідно указаного протоколу 17 червня 2024 року гр. ОСОБА_7 продав гр. ОСОБА_9 гранату Ф1;
протоколом про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 17 червня 2024 року, відповідно до якого гр. ОСОБА_9 було вручено грошові кошти в сумі 4 000 грн, а також зафіксовано передачу ОСОБА_9 . ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 2 500 грн за продану останнім гранату Ф1;
протоколом від 07 серпня 2024 року та відео-, аудіофайлами до нього, переглянутими в судовому засіданні, за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відповідно до якого 17 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 проведено аудіо-, відеоконтроль особи. Згідно указаного протоколу 17 червня 2024 року гр. ОСОБА_7 продав гр. ОСОБА_9 гранату Ф1.;
протоколом про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 21 червня 2024 року, відповідно до якого гр. ОСОБА_9 було вручено грошові кошти в сумі 8 000 грн, а також зафіксовано передачу ОСОБА_9 вісім магазинів до АК та два предмети схожих на гранатові постріли;
протоколом від 15 липня 2024 року та відеофайлами до нього, переглянутими в судовому засіданні, за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - візуального спостереження за особою, відповідно до якого, 21 липня 2024 року за гр. ОСОБА_7 проведено візуальне спостереження. Згідно указаного протоколу, зафіксовано зустріч гр. ОСОБА_7 з гр. ОСОБА_9 ;
клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж - мобільного терміналу з сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» за номером НОМЕР_3 , який перебуває у користуванні ОСОБА_7 , аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_7 , спостереження за особою, установлення місцезнаходження радіообладанання;
постановою прокурора Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 20 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 із залученням конфіденційної особи зі зміненими відомостями про неї, використання грошових коштів в сумі 8 000 грн;
постановою прокурора Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 14 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 із залученням конфіденційної особи зі зміненими відомостями про неї, використання грошових коштів в сумі 5 000 грн;
ухвалою слідчого судді Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2024 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж - мобільного терміналу з сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» за номером НОМЕР_3 , аудіо-, відеоконтроль особи, спостереження за особою, установлення місцезнаходження радіообладанання;
ухвалою слідчого судді Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2024 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_7 - аудіо-, відеоконтроль особи, візуального спостереження за особою.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні суду першої інстанції покази свідка ОСОБА_9 апеляційний суд виходить з такого.
Однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань (пункт 16 частина 1 статті 7 КПК).
Відповідно до статті 23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК України. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України. Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Верховний Суд неодноразово указував, що засаді безпосередності дослідження доказів, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах. В залежності від обставин ця засада реалізується в різних формах, оскільки суд має узгоджувати її з іншими засадами кримінального процесу та/або легітимними інтересами суспільства чи окремих осіб (постанови ККС ВС від 19 листопада 2019 року у справі № 750/5745/15-к, від 04 березня 2020 року у справі № 332/2216/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 766/19891/17).
Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на найкраще забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яке забезпечується також і підпунктом «d» частини 3 статті 6 Конвенції. Гарантії цього підпункту є конкретними аспектами права на справедливий судовий розгляд, встановленого частиною 1 статті 6 Конвенції, які повинні враховуватись при будь-якій оцінці справедливості провадження.
Відповідно до практики ЄСПЛ використання в якості доказів показань, відібраних на стадіях розслідування правоохоронними органами та судового слідства, саме по собі не є несумісним зі згаданими положеннями за умови, що дотримано право на захист.
ЄСПЛ сформулював загальні принципи, які мають застосовуватись у справах, коли свідок обвинувачення не був присутнім у судовому засіданні, а попередньо надані ним показання були визнані допустимим доказом.
Обставиною, що об'єктивно унеможливила допит свідка ОСОБА_9 , зі зміненими анкетними даними, в суді першої інстанції, є смерть останнього, що підтверджується листом начальника Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області.
Водночас надаючи оцінку представленим стороною обвинувачення доказам, суд першої інстанції не обґрунтовував свій вирок виключно на показаннях свідка ОСОБА_9 .
Отже, ці показання не є єдиним та вирішальним доказом у справі.
Фактичні дані (відомості), що містяться у протоколах допиту свідка ОСОБА_9 узгоджуються та є послідовними в контексті дослідження інших письмових доказів, у тому числі з аудіо- та відеозаписами за результатами проведення НСРД, які дозволяють суду об'єктивно та безпосередньо сприймати події, які мали місце за участю обвинуваченого ОСОБА_7 і свідка ОСОБА_9 , та надати їм належну оцінку.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання допустимим доказом позасудові показання померлого свідка ОСОБА_9 (зі зміненими анкетними даними).
Проаналізувавши сукупність зібраних доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України за обставин встановлених судом, доведена повністю.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що указані докази не суперечать критерію доведення вини особи «поза розумним сумнівом», згідно якого передбачається доведення стороною обвинувачення перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів того, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні злочину, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення (рішенням ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», заява № 16437/04).
Відтак доводи апеляційної скарги сторони захисту про невідповідність указаних у вироку висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки перелічені вище докази, кожен окремо та у сукупності, підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за обставин, встановлених судом.
Апеляційний суд визнає безпідставними доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 щодо наявності з боку ОСОБА_9 та органу досудового розслідування провокації обвинуваченого ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення з огляду на таке.
Указуючи про наявність провокації з боку свідка ОСОБА_9 та працівників правоохоронних органів, обвинувачений заперечує факт вчинення ним злочину, указує про його інсценування та фабрикування кримінального провадження.
У цій частині апеляційний суд ураховує висновки ЄСПЛ у справі «Berlizev v. Ukraine» (заява № 43571/12, рішення від 08 жовтня 2021 року), у яких суд указав, що:
«з точки зору фактів Суд вважає непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували вчинити. Захист від провокації обов'язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції (§ 46)».
Аналогічну позицію у низці рішень висловлював і Верховний Суд (постанови від 20 листопада 2023 року у справі № 359/10291/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 754/10882/17, від 07 грудня 2022 року у справі № 385/619/16).
У цій справі обвинувачений ОСОБА_7 на усіх етапах кримінального провадження заперечував свою причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Сама собою ця обставина ставить під сумнів його твердження про провокацію.
Рішення Верховного Суду з питань провокації, практика вирішення яких була перейнята цим судом від ЄСПЛ, указують на те, що суди зобов'язані, оцінюючи доводи сторони захисту про провокацію, провести так звані тести на провокацію, що включають «матеріальний (сутнісний, змістовний) тест» (substantive test of incitement) і «процесуальний тест» (procedural test of incitement).
Ці тести ЄСПЛ детально описав у низці своїх рішень, зокрема в пунктах 101 - 109, 112 - 114 рішення у справі «Lagutin and other v. russia».
Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 728/1614/17 зробив висновок, що:
«під процесуальним тестом розуміється наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
У свою чергу, матеріальний тест включає відповіді на запитання: (1) чи були підстави для проведення таємної операції, зокрема, чи існували об'єктивні підозри у тому, що заявник брав участь у злочинній діяльності або був схильним до вчинення кримінального правопорушення, поки до нього не звернулася поліція, та (2) чи була поведінка правоохоронних органів по суті пасивною».
Перш за все має бути установлено, чи існувала об'єктивна підозра, що особа займається злочинною діяльністю або схильна до вчинення злочину (рішення від 04 листопада 2010 року у справ «Bannikova v. russia» № 18757/06, § 38). Будь-яка попередня інформація про наявний злочинний намір має давати можливість її перевірити (рішення від 15 грудня 2005 року у справі «Vanyan v. russia» заява № 53203/99, § 49, «Khudobin v. russia» заява № 59696/00, § 134) й органи влади мають бути здатні в будь-який час довести, що мали достатні підстави для проведення негласної операції (рішення від 04 листопада 2010 року у справі «Bannikova v. russia» заява № 18757/06, § 40).
ЄСПЛ вважав, що не можна вважати пасивною поведінку органів влади, коли ініціатором контакту з підозрюваною особою був агент (агенти), коли поновлюється пропозиція після первинної відмови, коли наполегливо схиляють до вчинення злочину (рішення від 01 липня 2008 року у справі «Malininas v. Lithuania» заява № 10071/04, § 37).
З критерієм об'єктивної підозри тісно пов'язане питання щодо моменту, коли органи влади розпочали негласну операцію, тобто агенти лише «приєдналися» до злочинних дій чи підштовхнули до них (рішення від 04 листопада 2010 року у справі «Bannikova v. russia» заява № 18757/06, § 43).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що правоохоронні органи розпочали проведення НСРД після того, як отримали інформацію про те, що гр. ОСОБА_13 , житель Тульчинського району Вінницької області на території власного домогосподарства незаконно зберігає боєприпаси з метою їх подальшого збуту. Правоохоронні зареєстрували указані відомості та розпочали таємну операцію, у ході якої отримали відомості про два факти збуту ОСОБА_7 боєприпасів ОСОБА_9 .
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що отримана в передбачений КПК спосіб інформація про злочинну діяльність ОСОБА_7 надавала органу досудового розслідування обґрунтовані підстави для початку заходів контролю за вчиненням злочину з метою його викриття і документування.
Для перевірки критерію чи була поведінка правоохоронних органів по суті пасивною, оцінці підлягають дії правоохоронців та конфідентів на предмет проведення розслідування в пасивний спосіб.
Умовно випадки активності правоохоронних органів щодо схиляння до вчинення злочину можна поділити на дві групи: 1) безпосередня активна поведінка конфідента під час спілкування з обвинуваченим, що спрямована на схиляння його до злочинної діяльності; 2) інші активні дії правоохоронців у процесі розслідування, які виходять за межі здійснення розслідування, у переважно пасивний спосіб.
У цій справі під час двох епізодів збуту боєприпасів головними учасниками були обвинувачений ОСОБА_7 як продавець і ОСОБА_9 як покупець, що свідчить про відсутність активного втручання правоохоронців в їхні домовленості.
Відповідно до досліджених судом доказів, зокрема протоколів НСРД та аудіо, відеозаписів, у ході спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , який діяв за дорученням правоохоронних органів, останній не вчиняв наполегливих дій щодо продажу йому боєприпасів, не змушував обвинуваченого їх продавати, а їхні розмови мали характер спілкування продавця та покупця товару. Навпаки, саме ОСОБА_7 проявляв ініціативу на збут боєприпасів, зокрема повідомивши свідку, що у разі потреби має ще такий товар.
Той факт, що свідок сам телефонував ОСОБА_7 , не свідчить про провокацію, адже він міг відмовитися від зустрічі.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці для визначення провокації злочину встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об'єктивні дані.
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що поведінка свідка ОСОБА_9 була переважно пасивною, а орган досудового розслідування обмежувався лише документуванням злочинів, діючи у спосіб, передбачений КПК України, під час контролю за вчиненням злочину.
Указані дії не призвели до підбурювання.
Апеляційний суд констатує, що у цьому провадженні відсутні ознаки провокації кримінального правопорушення з боку правоохоронних органів, так як саме по собі застосування спеціальних методів розслідування не є провокацією кримінального правопорушення.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги сторони захисника про недостатність доказів винуватості та вважає їх способом захисту обвинуваченого з метою уникнення відповідальності за вчинення інкримінованого злочину, оскільки вони спростовуються сукупністю доказів, досліджених судом, а саме: протоколами про результати здійснення НСРД, які були зафіксовані на технічних носіях та при відтворенні відеофайлів місцевим судом достеменно встановлено причетність обвинуваченого ОСОБА_7 до вчинення злочину.
Указані обставини доводяться відомостями, які містяться у висновках експертиз.
Зокрема, як установлено судом, відповідно до протоколу огляду особи покупця, помітки та вручення грошових коштів ОСОБА_9 було вручено грошові кошти в сумі 8 000 грн, серед яких банкнота номіналом 1 000 грн з номером АН8952348. Саме цю банкноту було вилучено у ОСОБА_7 , з подальшим встановленням експертним шляхом наявності на ній та змивах з рук ОСОБА_7 спеціальної хімічної речовини (люмінофор).
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/102-24/13295-БД від 19 липня 2024 року зразок запаху, вилучений із крові, відібраної у гр. ОСОБА_7 , збігається із зразками запаху, вилученими в ході огляду з поверхні предметів циліндричної форми схожих на гранатометні постріли іноземного виробництва з наявними маркуваннями на них FUZE. PIBD M550 AMJ19B06-002 та в нижній частині М118 АСN19А048-001, з ймовірністю 99,9996%.
Указаний висновок свідчить про те, що ОСОБА_7 безпосередньо контактував із указаними бойовими припасами, що спростовує його позицію щодо не причетності його до інкримінованого йому злочину.
Інші доводи апеляційної скарги захисту висновку суду першої інстанції не спростовують.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку усім доказам, що є в кримінальному провадженні, не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості, взаємозв'язку та системності, та уважає, що вони в своїй сукупності взаємодоповнюють один одного і є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення про вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого правильність висновків суду не спростовують.
Апеляційним судом порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено.
Доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні в частині призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого унаслідок м'якості суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Частиною другою статті 52 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести, та з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к зроблено висновок, що:
«термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання».
Виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому урахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
З оскаржуваного вироку слідує, що призначаючи покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України у межах санкції статті, суд урахував суспільну небезпеку скоєного ним кримінального правопорушення та ступінь тяжкості вчиненого злочину (тяжкий злочин за двома епізодами); особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, неодружений, не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, хворіє на наркоманію, розлади психіки та поведінки внаслідок вживання декількох наркотичних засобів та інших психоактивних речовин, синдром залежності, потребує лікування на загальних підставах; відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин; у період з 02 грудня 2022 року по 16 січня 2024 року здійснював захист держави.
Такі дані про особу винного у сукупності зі встановленими обставинами вчинення кримінального правопорушення дають підстави стверджувати, що призначене місцевим судом покарання у наближеному до середнього розміру, установленого санкцією частини статті про кримінальну відповідальність (від трьох до семи років позбавлення волі) є справедливим та при цьому необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання винного, попередження вчинення ним інших злочинів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі прокурора не наведено виключних підстав, з яких обраний судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 розмір покарання буде недостатнім для досягнення обвинуваченим мети покарання та його виправлення.
Посилання прокурора на те, що при призначенні покарання суд не урахував невизнання обвинуваченим вини є безпідставними з огляду на те, що визнання вини є правом, а не обов'язком обвинуваченого, а дача заперечливих показів є способом захисту.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з доповненнями прокурора у кримінальному проваджені та скасування вироку суду в частині призначеного обвинуваченому покарання з підстав наведених у ній.
Водночас доводи апеляційної скарги з доповненнями в частині істотного порушення вимог кримінального процесуального закону щодо вирішення долі речових доказів, апеляційний суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, які були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 100 КПК України регламентовано порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду.
Згідно з п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що грошові кошти в сумі 1 330 грн купюрами: 1000 грн - АН8952348, 100 грн - АЄ9416024, 200 грн - УБ5000601, 20 грн - ЮА5905534 та 10 грн - ЮА3269569, вилучені у ОСОБА_7 були виділені на підставі рапорту начальника Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області від 21 червня 2024 року спеціального фонду УФЗБО ГУНП у Вінницькій області для проведення оперативної закупівлі у обвинуваченого.
Відтак указані грошові кошти є видатками спеціального призначення, а тому підлягають поверненню до УФЗБО ГУНП у Вінницькій області.
Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на даний час.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Пунктом 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
На указане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про знищення речових доказів, зокрема вилучених бойових припасів та їх коплектуючих.
Водночас указані речові докази підлягають конфіскації в дохід держави на підтримку Збройних Сил України, оскільки указане відповідає умовам сьогодення та узгоджується із вимогами КПК України.
Такі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону перешкодило суду прийняти законне, обґрунтоване рішення в частині вирішення питання щодо речових доказів, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 є підставою для зміни вироку при розгляді провадження в суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу сторони захисту слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції - змінити в частині вирішення питання про речові докази.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024020180000211, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 10 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України змінити в частині вирішення питання про речові докази.
Речові докази:
предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею, схожий на корпус ручної гранати типу «Ф1» з маркуванням 201073977Т; циліндричний предмет до якого прикріплена зигзагоподібна пластина, який за своїми зовнішніми ознаками схожий на УЗГРМ (запал) з маркуванням 41-77 УЗГРМ 583 - конфіскувати в дохід держави на підтримку Збройних Сил України, скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 червня 2024 року;
2 (два) гранатометні постріли іноземного виробництва з наявними маркуваннями на них FUZE. PIBD M550 AMJ19B06-002 та в нижній частині М118 АСN19А048-001; розрядженні магазини у кількості 8 (вісім) штук; патрони у кількості 243 штуки калібру 5,45 мм - конфіскувати в дохід держави на підтримку Збройних Сил України;
грошові кошти купюрами: 1000 грн - АН8952348, 100 грн - АЄ9416024, 200 грн - УБ5000601, 20 грн - ЮА5905534, 10 грн - ЮА3269569 - повернути УФЗБО ГУНП у Вінницькій області, скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 червня 2024 року.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той самий строк з дня отримання її копії.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4