Справа № 129/3996/24
Провадження № 22-ц/801/1454/2025
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Коваль А. М.
Доповідач:Голота Л. О.
25 червня 2025 рокуСправа № 129/3996/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 129/3996/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 6.03.2025, ухвалене у складі судді Коваля А.М. в приміщенні суду в м. Іллінці, -
18.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з позовом (вх № 15087) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором № 471641-КС-001 від 2.08.2023 про надання кредиту в розмірі 72241,85 грн, з яких: 19698,73 грн прострочені платежі по тілу кредиту; 52543,12 грн прострочені платежі по процентах; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 2.08.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 471641-КС-001 від 2.08.2023 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний позичальником одноразовим ідентифікаторому порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 471641-КС-001 про надання кредиту. ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 110677-ВН1-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. ТОВ «Бізнес Позика» направлено Согоновій С. О. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено.
Умовами договору № 471641-КС-001 від 2.08.2023 про надання кредиту, укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було погоджено, що : ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 21000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (підпункт 2.1); строк кредиту 24 тижнів; стандартна процентна ставка за кредитом в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом : в день 1,15012099, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку; комісія за надання кредиту 3150 грн; термін дії договору: до 17.01.2024; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 54600 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка 9168,16 процентів; дата повернення кредиту 17.01.2024 (підпункти 2.3-2.11); графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов договору, передбачений в пункті 3 договору.
ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику кредит у розмірі 21000,00 грн. Позичальник зобов'язувалася повернути ці кошти та сплатити проценти за користування кредитом. Відповідач здійснила часткову оплату на суму 23158,70 грн, проте не виконала зобов'язання в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості. Станом на 26.11.2024 сума заборгованості складає 72241,85 грн, з яких: 19698,73 грн прострочені платежі по тілу кредиту; 52543,12 грн прострочені платежі по процентах.
Заочним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 6.043.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 471641-КС-001 від 2.08.2023 у розмірі 72241 грн 85 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 22.04.2025 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 6.03.2025 у цивільній справі № 129/3996/24.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх. № 5832 від 21.05.2025), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову; стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4542 грн.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що позивачем не доведено укладення кредитного договору з відповідачем, а надана позивачем копія договору не містить підпису відповідача; наявна у справі паперова копія кредитного договору не може вважатись електронним документом, оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не є належним доказом укладання договору між сторонами; позивачем не надано доказів перерахування коштів відповідачу за кредитним договором; надані позивачем довідки не містять достовірного підтвердження перерахування коштів саме відповідачу (реквізити карти не зазначено повністю, не вказаний отримувач коштів); розмір процентів, які просить стягнути позивач не є співмірним тілу кредиту в розмірі 19698,73 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості) за користування коштами, у зв'язку з чим просить зменшити розмір відсотків, щонайменше до розміру заборгованості за кредитом (19698,73 грн).
Щодо забезпечення правом на подання відзиву.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 6.03.2025. Надано позивачу 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 360 ЦПК України.
Копію ухвали суду від 22.05.2025 отримано ТОВ «Бізнес Позика» 22.05.2025, про що свідчить довідка про доставку документів в електронному вигляді /а. с. 230/.
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
16.06.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшли через підсистему «Електронний суд» додаткові пояснення (вх № 6851) ТОВ «Бізнес Позика», в яких, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, товариство просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити - без змін.
Ознайомившись із поданими додатковими поясненнями (вх № 6851 від 16.06.2025), колегія суддів дійшла висновку про їх повернення без розгляду ТОВ «Бізнес Позика» з огляду на наступне.
ТОВ «Бізнес Позика» подало додаткові пояснення після спливу строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, встановленого в ухвалі від 16.06.2025. Дозволу на їхнє подання товариство не просило, а суд не визнавав їхнє подання необхідним.
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п'ята статті 174 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Вінницький апеляційний суд не визнав необхідним подання цих додаткових пояснень і не надав дозволу заявнику їх подати після спливу строку для подання відзиву, а тому наявні правові підстави для їх повернення без розгляду ТОВ «Бізнес Позика».
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 6.03.2025 у справі з ціною позову 72241,85 грн, що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
2.08.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 471641-КС-001 від 2.08.2023 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором(UA-1745 час 2.08.2023 19:20 год. /а. с. 40, 74/) у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес Позика» було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 471641-КС-001 про надання кредиту /а. с. 44-49/.
ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 110677-ВН1-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою /а. с. 50-58/.
ТОВ «Бізнес Позика» направлено Согоновій С. О. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено /а. с. 73-74/.
На аркуші справи 59-63 знаходиться паспорт споживчого кредиту.
На аркуші справи 78 знаходиться анкета клієнта.
На аркуші справи 64-66, 67-72, 76-77, знаходиться додаткова угода № 1 від 11.10.2023 до договору № 471641-КС-001 від 2.08.2023 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), яка підписана відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора UA-9515/
Умовами договору № 471641-КС-001 від 2.08.2023 про надання кредиту, укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було погоджено, що :
ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 21000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (підпункт 2.1);
строк на який надається кредит 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом : в день 1,15012099, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку; комісія за надання кредиту 3150 грн; загальний розмір кредиту 21000 грн; термін дії договору: до 17.01.2024; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 54600 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка 9168,16 процентів; дата повернення кредиту 17.01.2024 (підпункти 2.3-2.11);
графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов договору, передбачений в пункті 3 договору; сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3 та Додатку № 1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, на строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4 договору. При цьому нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3 та додатку № 1 до договору, та до закінчення терміну лії договору.
ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику кредит у розмірі 21000,00 грн, про що свідчить інформаційна довідка від 28.11.2024 вих № 1547/11 ТОВ «Платежі Онлайн» /а. с. 79/
Відповідач здійснила часткову оплату заборгованості по кредиту на суму 23158,70 грн, проте не виконала зобов'язання в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості. Станом на 26.11.2024 сума заборгованості складає 72241,85 грн, з яких: 19698,73 грн прострочені платежі по тілу кредиту; 52543,12 грн прострочені платежі по процентах /а. с. 21-27/.
На аркуші справи 80-99 знаходяться Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
На аркуші справи 112-114 знаходиться фотокопії паспорта ОСОБА_1 та витягу з реєстру територіальної громади.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належні і допустимі докази заборгованості ОСОБА_1 за договором № 471641-КС-001 від 2.08.2023, яка станом на день розгляду справи відповідачем не погашена, відтак з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором в розмірі 72241,85 грн.
Висновок суду першої інстанції в частині задоволення повністю позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам зроблено частково за не повного з'ясування обставин справи, не правильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.
Щодо доведеності укладення договору № 471641-КС-001 від 2.08.2023 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, апеляційний суд зазначає наступне.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено судом першої інстанції, 2.08.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 471641-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором(UA-1745 /а. с. 40, 74/) у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 471641-КС-001 про надання кредиту /а. с. 44-49/. ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 110677-ВН1-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою /а. с. 50-58/. ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено /а. с. 73-74/.
Також, 11.10.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 471641-КС-001 від 2.08.2023 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), яка підписана за допомогою одноразового ідентифікатора UA-9515 /а. с. 64-66, 67-72, 76-77/.
У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Крім цього, матеріалами справи підтверджується, що відповідач частково погашала заборгованість за договором № 471641-КС-001 від 2.08.2023 про надання кредиту на загальну суму 23158,70 грн /а. с. 21-26/.
В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору № 471641-КС-001 від 2.08.2023 про надання кредиту.
Щодо доведеності розміру заборгованості за договором № 110677-ВН1-002 від 12.09.2020 про надання кредиту.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до умов договору № 471641-КС-001 від 2.08.2023 про надання кредиту, укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було погоджено, що строк на який надається кредит 24 тижнів; стандартна процентна ставка за кредитом в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом : в день 1,15012099, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку; комісія за надання кредиту 3150 грн; загальний розмір кредиту 21000 грн; термін дії договору: до 17.01.2024; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 54600 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка 9168,16 процентів; дата повернення кредиту 17.01.2024 (підпункти 2.3-2.11); графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов договору, передбачений в пункті 3 договору; сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3 та Додатку № 1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, на строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4 договору. При цьому нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3 та додатку № 1 до договору, та до закінчення терміну лії договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 471641-КС-001 від 2.08.2023 станом на 26.11.2024 сума заборгованості відповідача складає 72241,85 грн, з яких: 19698,73 грн прострочені платежі по тілу кредиту; 52543,12 грн прострочені платежі по процентах.
Правомірним є висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем надання відповідачу коштів в розмірі 21000 грн з договором № 471641-КС-001 від 2.08.2023, про що свідчить, інформаційна довідка від 28.11.2024 вих № 1547/11 ТОВ «Платежі Онлайн» про перерахування ОСОБА_1 згідно договору № 471641-КС-001 від 2.08.2023, номер катки НОМЕР_2 /а. с. 79/. Перерахунок здійснено позивачем на номер банківської картки для перерахунку коштів, зазначений відповідачем в анкеті клієнта від 2.08.2023 /а. с.78/. Заперечуючи факт отримання коштів за договором № 471641-КС-001 від 2.08.2023 відповідачем не надано доказів (виписку по рахунку тощо) про те, що на зазначений картковий рахунок не надходили кошти 2.08.2023 від ТОВ «Бізнес Позика». Клопотання про витребування цих відомостей на спростування позовних вимог відповідачем не заявлялось.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано.
Водночас, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що розмір процентів, які просить стягнути позивач не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості) за користування коштами.
У постанові ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).
Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7.10.2020 у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
У постанові ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_1 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов'язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
З огляду на зазначене, те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за договором № 471641-КС-001 від 2.08.2023 по процентах становить 52543,12 грн не є співрозмірною сумі кредитів у 21000 грн, є непропорційно великою сумою відсотків, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором № 471641-КС-001 від 2.08.2023 до розміру заборгованості по тілу кредиту 19698,73 грн.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Виходячи з наведеного, аргументи апеляційної скарги заслуговують на увагу частково, заочне рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 471641-КС-001 від 2.08.2023 у розмірі 72241 грн 85 коп, шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини заочного рішення в наступній редакції «стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 471641-КС-001 від 2.08.2023 у розмірі 39397,46 грн, з них 19698,73 грн прострочені платежі по тілу кредиту; 19698,73 грн прострочені платежі по процентах».
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, заочне рішення суду першої інстанції зміні, відтак заочне рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат також підлягає зміні у зв'язку із здійсненням нового розподілу судових витрат.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн /а. с.1/.
Позовні вимоги задоволено у справі в розмірі 39397,46 грн, що становить 54,53 % (39397,46х100:72241,85), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1320,93 грн (2422,40 х 54,53%=1320,93).
При поданні апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в розмірі 4542 грн /а. с. 229/.
Апеляційну скаргу задоволено апеляційним судом частково, відтак з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 2065,25 грн (4542х45,47%=2065,25 грн).
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).
З огляду на зазначене, з позивача слід стягнути на користь відповідача різницю суми судового збору відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України в розмірі 744,32 грн (2065,25 -1320,93 = 744,32 грн).
В решті заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 6.03.2025 у даній справі слід залишити без змін.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 6.03.2025 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 471641-КС-001 від 2.08.2023 у розмірі 72241 грн 85 коп змінити, виклавши абзаци другий та третій резолютивної частини заочного рішення в наступній редакції:
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 471641-КС-001 від 2.08.2023 у розмірі 39397 (тридцять дев'ять тисяч триста дев'яносто сім) гривень 46 копійок, з них 19698,73 грн прострочені платежі по тілу кредиту; 19698,73 грн прострочені платежі по процентах.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 744 (сімсот сорок чотири) гривні 32 копійки.
В решті заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 6.03.2025 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
С. Г. Копаничук