Справа № 127/42239/24
Провадження № 22-ц/801/1474/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.
Доповідач:Голота Л. О.
25 червня 2025 рокуСправа № 127/42239/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/42239/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.04.2025, ухвалене у складі судді Короля О.П. в приміщенні суду в м. Вінниця, -
27.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з позовом (вх № 112462) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило : стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 110677-ВН1-002 про надання кредиту від 12.09.2020, що становить 27871,92 грн, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 13996,10 грн; суми прострочених платежів по процентах в розмірі 13875,82 грн; стягнути з відповідача на користь товариства 2422,40 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.09.2020 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 110677-ВН1-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний позичальником одноразовим ідентифікаторому порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 110677-ВН1-002 про надання кредиту. ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 110677-ВН1-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. ТОВ «Бізнес Позика» направлено Вітюку М.О. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено.
Умовами договору № 110677-ВН1-002 про надання кредиту від 12.09.2020, укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було погоджено, що ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір); строк кредиту 16 тижнів, процентна ставка в день 1,01160324, фіксована; загальний розмір наданого кредиту 15000 грн; термін дії договору до 2.01.2021; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 26240 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка : 369,23518260 процентів (пункт 1); протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом) нараховуються на залишок заборгованості за Кредитом, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно з Графіком платежів (пункт 2); графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов договору, передбачений в пункті 3 договору.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котра позичальником вказана при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті). Боржник свої зобов'язання за договором № 110677 ВН1-002 про надання кредиту від 12.09.2020 належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №110677-ВН1-002 від 12.09.2020 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 110677-ВН1-002 на загальну суму 3280,00 грн. У відповідача станом на 18.12.2024 утворилась заборгованість за договором № 110677-ВН1-002 про надання кредиту в розмірі 27871,92 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 13996,10 грн.; суми прострочених платежів по процентах 13875,82 грн..
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25.04.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 110677-ВН1-002 про надання кредиту від 12.09.2020, що становить 27871,92 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 13996,10 грн.; суми прострочених платежів по процентах 13875,82 грн.; у відшкодування витрат із сплати судового збору 2422,40 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх. № 5921), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі або відмовити в задоволенні позовних вимог; стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.03.2022 по справі № 902/155/22 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н. О., попереднє засідання призначено на 21.04.2022. 11.03.2022 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 ; ухвалою Господарського суду Вінницької області від 8.09.2022 визнано погашеними грошові вимоги наступних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк ТОВ «Бізпозика». Виконавчі документи за відповідними вимогами постановлено визнано такими, що не підлягають виконанню; кредитна заборгованість виникла до порушення провадження у справі № 902/155/22 Господарського суду Вінницької області про неплатоспроможність ОСОБА_1 .. Позивач станом на дату відкриття провадження у справі № 902/155/22 не скористався своїм правом на пред'явлення вимог до боржника, як конкурсний кредитор, а тому його вимоги вважаються погашеними та наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог. Заборгованість відповідача перед позивачем є погашеною в силу вимог спеціального Закону, а саме ст. ст. 45, 90 КУзПБ; у справі наявні правові підстави для закриття провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки між сторонами відсутні неврегульовані питання; позовні вимоги є недоведеними, позивачем не долучено доказів надання кредитних коштів; не надано документів, які містять обов'язкові реквізити, які встановлені вищевказаними вказівками, що унеможливлює встановлення факту отримання саме відповідачем відповідних грошових коштів;
До апеляційної скарги ОСОБА_1 додано наступні докази : копію заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця /а. с. 80-85/; витяг з Українського бюро кредитних історій /а. с. 86-102/; додаток до заяви про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи, конкретний список кредиторів і боржників /а. с. 110-112/.
Щодо забезпечення правом на подання відзиву.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.04.2025. Надано позивачу 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 360 ЦПК України.
Копію ухвали суду від 26.05.2025 отримано ТОВ «Бізнес Позика» 27.05.2025, про що свідчить довідка про доставку документів в електронному вигляді /а. с. 122/.
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
25.06.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшли через підсистему «Електронний суд» додаткові пояснення (вх № 6906) ТОВ «Бізнес Позика», в яких, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, товариство просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити - без змін.
Ознайомившись із поданими додатковими поясненнями (вх № 6906 від 25.06.2025), колегія суддів дійшла висновку про їх повернення без розгляду ТОВ «Бізнес Позика» з огляду на наступне.
ТОВ «Бізнес Позика» подало додаткові пояснення після спливу строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, встановленого в ухвалі від 25.05.2025. Дозволу на їхнє подання не просило, а суд не визнавав їхнє подання необхідним.
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п'ята статті 174 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Вінницький апеляційний суд не визнав необхідним подання цих додаткових пояснень і не надав дозволу заявнику їх подати після спливу строку для подання відзиву, а тому наявні правові підстави для їх повернення без розгляду ТОВ «Бізнес Позика».
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.04.2025 у справі з ціною позову 27871,92 грн, що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
12.09.2020 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 110677-ВН1-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний позичальником одноразовим ідентифікаторому порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 110677-ВН1-002 про надання кредиту /а. с. 25/. ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 110677-ВН1-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою /а. с. 26/. ТОВ «Бізнес Позика» направлено Вітюку М.О. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено (12.09.2020 час 16:45 підписання договору клієнтом акцептування клієнтом умов оферти шляхом надсилання ТОВ «Бізнес Позика» акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором G3097 (дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти договір та надсилаються іншій стороні цього договору) /а. с. 27/.
Умовами договору № 110677-ВН1-002 про надання кредиту від 12.09.2020, укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було погоджено, що : ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір); строк кредиту 16 тижнів, процентна ставка в день 1,01160324, фіксована; загальний розмір наданого кредиту 15000 грн; термін дії договору до 2.01.2021; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 26240 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка : 369,23518260 процентів (пункт 1); протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом) нараховуються на залишок заборгованості за Кредитом, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно з Графіком платежів (пункт 2); графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов договору, передбачений в пункті 3 договору /а. с. 15/.
На аркуші справи 28 знаходиться анкета клієнта від 19.12.2024.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котра позичальником вказана при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті) /а. с. 29/.
На аркуші справи 30-25 знаходяться Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
На аркуші справи 45-47 знаходиться фото копії паспорта ОСОБА_1 та ідентифікаційного кода.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №110677-ВН1-002 від 12.09.2020 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 110677-ВН1-002 на загальну суму 3280,00 грн, у боржника станом на 18.12.2024 утворилась заборгованість за договором № 110677-ВН1-002 про надання кредиту в розмірі 27871,92 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 13996,10 грн.; суми прострочених платежів по процентах 13875,82 грн /а. с. 12, 16-24/.
На аркуші справи 13-14 знаходиться паспорт споживчого кредиту.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 27871,92 грн за договором № 110677-ВН1-002 від 12.09.2020 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями є обґрунтованими та доведеними.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за повного з'ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Щодо доведеності укладення договору № 110677-ВН1-002 від 12.09.2020 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, апеляційний суд зазначає наступне.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено судом першої інстанції, 12.09.2020 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 110677-ВН1-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором (12.09.2020 час 16:45 одноразовий ідентифікатор G3097) у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». /а. с. 15, 25-28/.
У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Крім цього, матеріалами справи підтверджується, що відповідач частково погашав заборгованість за договором № 110677-ВН1-002 від 12.09.2020 про надання кредиту на загальну суму 3280,00 грн /а. с. 16/.
В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору № 110677-ВН1-002 від 12.09.2020 про надання кредиту.
Щодо доведеності розміру заборгованості за договором № 110677-ВН1-002 від 12.09.2020 про надання кредиту.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до умов договору № 110677-ВН1-002 від 12.09.2020 про надання кредиту, між сторонами погоджено наступні умови : ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит; строк кредиту 16 тижнів, процентна ставка в день 1,01160324, фіксована; загальний розмір наданого кредиту 15000 грн; термін дії договору до 2.01.2021; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 26240 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка : 369,23518260 процентів (пункт 1); протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом) нараховуються на залишок заборгованості за Кредитом, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно з Графіком платежів (пункт 2); графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов договору, передбачений в пункті 3 договору /а. с. 15/.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №110677-ВН1-002 від 12.09.2020 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 110677-ВН1-002 на загальну суму 3280,00 грн, у боржника станом на 18.12.2024 утворилась заборгованість за договором № 110677-ВН1-002 про надання кредиту в розмірі 27871,92 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 13996,10 грн.; суми прострочених платежів по процентах 13875,82 грн /а. с. 12, 16-24/.
Наданий позивачем розрахунок відповідачем не спростовано. При цьому, заборгованість по процентам в розмірі 13875,82 грн у відповідача виникла станом на 2.01.2021 (термін дії договору № 110677-ВН1-002 від 12.09.2020 погоджений між сторонами).
З огляду на зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем надання відповідачу коштів в розмірі 15000 грн з договором № 110677-ВН1-002 від 12.09.2020, про що свідчить, зокрема, копія повідомлення /а. с. 29/ про перерахунок 12.09.2020 коштів в сумі 15000 грн на картку клієнта ОСОБА_1 згідно договору № 110677-ВН1-002 від 12.09.2020, відправник ТОВ «Бізнес Позика», номер катки НОМЕР_3 .
Перерахунок здійснено позивачем на номер банківської картки для перерахунку коштів, зазначений відповідачем в анкеті клієнта від 19.12.2020 /а. с. 28/. Заперечуючи факт отримання коштів за договором № 110677-ВН1-002 від 12.09.2020 відповідачем не надано доказів (виписку по рахунку тощо) про те, що на зазначений картковий рахунок не надходили кошти 19.12.2020 від ТОВ «Бізнес Позика». Клопотання про витребування цих відомостей на спростування позовних вимог відповідачем не заявлялось.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано.
Аргументи апеляційної скарги про те, кредитна заборгованість виникла до порушення провадження у справі № 902/155/22 Господарського суду Вінницької області про неплатоспроможність ОСОБА_1 і позивач станом на дату відкриття провадження у справі № 902/155/22 не скористався своїм правом на пред'явлення вимог до боржника, як конкурсний кредитор, а тому його вимоги вважаються погашеними та наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, адже заборгованість відповідача перед позивачем є погашеною в силу вимог спеціального Закону, а саме ст. ст. 45, 90 КУзПБ, колегія суддів не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.03.2022 по справі № 902/155/22 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н. О..
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 8.09.2022 визнано погашеними грошові вимоги наступних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк, зокрема ТОВ «Бізпозика».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22) зробила висновок про те, що юрисдикцію спорів визначають процесуальні кодекси, а не КУзПБ. При цьому, юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, тому і застосуванню підлягає процесуальне законодавство, що було чинним саме на час відкриття провадження.
Норми статті 7 КУзПБ регулюють питання передачі справи господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, ще на стадії розгляду справи у суді першої інстанції та до ухвалення рішення суду по суті заявлених вимог.
Передача справи до господарського суду на підставі частини третьої статті 7 КУзПБ можлива лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції та до ухвалення рішення судом першої інстанції по суті заявлених вимог. Неможливо передати матеріали справи до суду іншої юрисдикції з ухваленим у ній рішенням по суті заявлених вимог.
Таким чином, не є підставою для скасування рішень при апеляційному/касаційному перегляді з передачею справи до господарського суду відкриття провадження у справі про банкрутство, яке відбулося після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, за винятком якщо судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції
На час звернення позивача у суд з позовом 27.12.2024 у даній справі в провадженні Господарського суду Вінницької області не перебувала на стадії розгляду справа № 902/155/22 про банкрутство щодо відповідача, так як ухвалою Господарського суду Вінницької області від 8.09.2022, яка набрала законної сили, провадження у справі № 902/155/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 закрито у зв'язку з виконанням плану реструктуризації боргів /а. с. 113-115/.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що позивач не скористався своїм правом на пред'явлення вимог до боржника, як конкурсний кредитор, а тому його вимоги вважаються погашеними та наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог або для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, апеляційний суд відхиляє з наступних міркувань.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення/закриття провадження у справі про банкрутство не припиняє прав та обов'язків учасників справи, які виникли в цих процедурах, та не призведе до унеможливлення вжиття заходів для повернення майна з огляду на те, що судовий захист порушеного права особи не обмежується лише розглядом справи про банкрутство та спорів, стороною в яких є боржник, в межах справи про банкрутство (постанова ВС від 20.01.2021 у справі № 5017/2833/2012).
У постанові ВС від 11.02.2021 у справі № 910/16593/19 зазначено про те, що висновок апеляційного суду про те, що в разі небажання кредиторів з тих чи інших підстав брати участь у справі про банкрутство боржника та задоволення своїх вимог у процедурі банкрутства і, відповідно, неподання до боржника кредиторських заяв законодавець передбачив відповідні наслідки, які визначені ним в частині четвертій статті 90 КУзПБ, а саме визнання таких вимог погашеними, а виконавчих документів за відповідними вимогами - такими, що не підлягають виконанню суперечить системному тлумаченню частини четвертої статті 45 КУзПБ, яка серед наслідків неподання заяви конкурсним кредитором протягом 30 днів передбачає лише позбавлення його права вирішального голосу, а не визнання його вимог погашеними, а виконавчих документів за відповідними вимогами - такими, що не підлягають виконанню.
З огляду на зазначене, наведені в апеляційній скарзі твердження не свідчать про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості за договором № 110677-ВН1-002 від 12.09.2020, а тому відсутні визначені процесуальним законом підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості за договором № 110677-ВН1-002 від 12.09.2020, доказів спростування позовних вимог, тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні цих позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильні висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.04.2025 у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
В. В. Оніщук