печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22022/25-к
пр. 1-кс-20111/25
03 червня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань щодо не розгляду клопотання від 02.04.2025 в межах кримінального провадження № 62024000000000468 від 01.06.2024,
09.05.2025 до Печерського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань щодо не розгляду клопотання від 02.04.2025 про допит як свідка у кримінальному провадженні № 62024000000000468 від 01.06.2024, у порядку та строк, передбачений ст. 220 КПК України.
Представник особи, в інтересах, якої подано скаргу про дату, час та місце розгляду провадження повідомлявся належним чином в установленому законом порядку, проте, в засідання не з'явився.
У судове засідання слідчий не з'явився, про дату, час та місце проведення розгляду повідомлений належним чином. 02.06.2025 слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 подав до суду письмові заперечення на скаргу.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Таким чином, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійснені інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, зокрема такий строк визначений ст.220 КПК України.
За матеріалами скарги слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000468 від 01.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 343, ч. 1 ст. 365 КК України.
02.04.2025 адвокат ОСОБА_5 направив на електронну поштову адресу Державного бюро розслідувань, клопотання ОСОБА_3 від 02.04.2025 про допит як свідка у кримінальному провадженні № 62024000000000468 від 01.06.2024.
Листом від 16.04.2025 № 12192-25/10-2-01-02-5140/25 слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 надав ОСОБА_3 та його захиснику ОСОБА_5 відповідь на клопотання від 02.04.2025.
Відповідно до ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Тобто, відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КПК України клопотання може бути розглянуто виключно в межах вже розпочатого кримінального провадження та у разі наявності у особи відповідного процесуального статусу.
Разом з тим, до матеріалів скарги не надано документів на підтвердження процесуального статусу ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 62024000000000468 від 01.06.2024, що у даному випадку позбавляє слідчого суддю можливості перевірити чи поширюється на останнього право на звернення з клопотанням в порядку ст. 220 КПК України.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, що є принципом диспозитивності розгляду.
Виходячи з вищевикладеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 303, 304, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Скаргу залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_1