Справа № 587/1437/25
25 червня 2025 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Черних О.М., за участю секретаря судового засідання Овчаренко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області (вул.Центральна, буд. 5 смт. Степанівка, Сумського району, Сумської області), третя особа: Державна інспекція архітектури та містобудування України (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ) про визнання права власності на нерухоме майно,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на самочинне будівництво мотивуючи її тим, що 26 червня 2001 року рішенням Косівщинської сільської ради Сумського району йому було надано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0030 га, для будівництва індивідуального гаражу, яка знаходиться в с.Косівщина, Сумського району, кадастровий номер 5924783800:13:003:0206. У 2009 році позивачем був збудований гараж за адресою, «Гаражно-будівельний масив вул. Садова» гараж № НОМЕР_1 , с. Косівщина, Сумського району Сумської області, відповідно до будівельного паспорта, виданого відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської РДА зареєстрованого в книзі реєстрації №48 від 18.02.2008 року. Позивач позбавлений можливості здати в експлуатацію побудований ним гараж за вищевказаною адресою, оскільки побудований гараж є самочинним будівництвом, тому підлягає до прийняття в експлуатацію лише після визнання права власності на нього у судовому порядку. Виходячи з наведеного, позивач просить визнати за ним право власності на самочинно збудований гараж літ. «А1» № 46 з оглядовою ямою, підвалом розташований за адресою: «Гаражно-будівельний масив вул. Садова», гараж № НОМЕР_1 в с. Косівщина, Сумського району, Сумської області на земельній ділянці площею 0,0030 га (кадастровий номер 5924783800:13:003:0206).
Позивач та його представник в судове засідання не з'явився, від представника надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача - Степанівська селищна рада Сумського району Сумської області в судове засідання не з'явився, направив відзив на позовну заяву, в якому не заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 , та просив справу розглядати без його участі за наявними матеріалами у відповідності до вимог чинного законодавства.
Представник третьої особи - Державної інспекції архітектури та містобудування України до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що 26 червня 2001 року рішенням Косівщинської сільської ради Сумського району позивачу було надано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0030 га, для будівництва індивідуального гаражу, яка знаходиться в с.Косівщина, Сумського району Сумської області, кадастровий номер 5924783800:13:003:0206, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 7-9).
Позивачем був замовлений та в подальшому розроблений відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сумської РДА будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, який зареєстрований у книзі реєстрації під №48 від 18.02.2008 року (а.с. 10-17).
Відповідно до рішення Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області № 315 від 06.03.2024 року присвоєно адресу гаражу, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,003 га ( кадастровий номер 5924783800:13:003:00206), що належать ОСОБА_1 : «Гаражно-будівельний масив вул. Садова», гараж № НОМЕР_1 , с.Косівщина Сумського району Сумської області» ( а.с.20)
Згідно даних технічного паспорта від 27 травня 2024 року на гараж за адресою гаражно-будівельний масив вулиця Садова, гараж № НОМЕР_1 «Гаражно-будівельний масив вулиця Садова», гараж № НОМЕР_1 , вказано, що гараж А-1 -з оглядовою ямою та підвалом літ «п/д», рік спорудження 2009, бетон (цегла), загальною площею 39,4 кв.м. (а.с. 15-17).
Відповідно до рішення № 74884033 від 04.09.2024 року, державним реєстратора прав на нерухоме майно Моісеєнко І.В. Степанівської селищної ради, позивачу, ОСОБА_1 , було відмовлено у державній реєстрації права власності на гараж с. Косівщина, Сумського району Сумської області, «Гаражно-будівельний» масив, № НОМЕР_1 , у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують виникнення права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна. ( а.с.18).
Зі змісту витягу від 01 жовтня 2024 року з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ОСОБА_1 . Державною інспекцією архітектури та містобудування України було відмовлено в реєстрації, декларації про готовність до експлуатації гаража за амністією, оскільки, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5924783800:13:003:0206, для будівництва індивідуальних гаражів, що суперечить вимогам абзацу першого п. 9 розділу V Прикінцеві положення Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності». (а.с.19-20).
Разом з тим, у відповідності до п. 9 Закону України «Про регулюванш містобудівної діяльності» органу державного архітектурно-будівельного контролю були наданні повноваження до 31.12.2015 року приймати в експлуатацію об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт. Враховуючи, що позивач здійснив побудову гаражу без отримання дозволу на початок робіт, таке будівництво вважається самочинним будівництвом. В державному акті на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням: «для будівництва індивідуальних гаражів». За порядком введення об'єктів нерухомості в експлуатацію, ввести в експлуатацію спірний гараж позивач позбавлений можливості, а реалізувати своє право на власність можливо лише за рішенням суду про визнання права власності.
Відповідно до висновку Експерта №1871 від 24.03.2025 року, не здані в експлуатацію приміщення гаража літ. «А1» з оглядовою ямою, підвалу літ. «п/д», розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , відповідають державним будівельним, протипожежним, санітарним нормам та придатні до подальшої експлуатації (докладно див. дослідницьку частину). (а.с.30-44).
Вартість гаражу за адресою АДРЕСА_2 , згідно довідки експерта ФОП ОСОБА_2 від 30.07.2024 року №074/24 - становить 138661 грн. (а.с. 21).
Згідно Звіту про проведення технічного обстеження гаражу (літ. «А1» з підвалом та оглядовою ямою) від 03.06.2024 року за адресою АДРЕСА_2 » гараж № НОМЕР_1 встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації (а.с.22-28).
Статтею 15,16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво, слід виходити з наступного.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно ч.4 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва )» визначено, що відповідно до ст.376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво.
Пункт 8 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначає, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК України) та землекористувачі (стаття 95 ЗК України). Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.
Відповідно до вимог ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Згідно ст.376 ЦК суди, розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки.
Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.
На підставі ч.3 ст.376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).
Тобто, позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.
Відповідно до ч. 2ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Водночас згідно із ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.
Згідно порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.
Частиною 3 ст.375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що законодавство передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване майно у разі якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам а також, те що на теперішній час за таких обставин єдиним способом захисту своїх особистих майнових прав для позивача є спосіб визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, з послідуючим прийняття його в експлуатацію відповідно до вимог чинного на теперішній час законодавства.
Керуючись ст.ст.4, 12-13, 200, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області (вул.Центральна, буд. 5 смт. Степанівка, Сумського району, Сумської області), третя особа: Державна інспекція архітектури та містобудування України (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ) про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на самочинно збудований гараж літ. «А1» №46 з оглядовою ямою, підвалом літ. «п/д», розташований за адресою: «Гаражно-будівельний масив вул. Садова», гараж № НОМЕР_1 в с. Косівщина, Сумського району, Сумської області на земельній ділянці площею 0, 0030 га ( кадастровий номер 5924783800:13:003:00206).
Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.М.Черних