Справа №:755/4649/25
Провадження №: 2/755/5363/25
"24" червня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Гриценко О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,
Позивачі звернулись до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 17:40 год. по вулиці Броварській, села Проліски, Бориспільського району, Київської області, відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Chevrolet Cruze», р.н. НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих травм помер в приміщені Бориспільської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування. За фактом ДТП Бориспільським районним управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (надалі - КК України) внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111100000845 від 03.08.2021 року. Постановою старшого слідчого Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Богданом Є.Г., кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111100000845, закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія автомобіля «Chevrolet Cruze», р.н. НОМЕР_1 , - ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, ДІТЯМ потерпілого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було завдано шкоду, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок Відповідача. Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Chevrolet Cruze», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Відповідача, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201338175 (чинного на дату ДТП), що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ. Керуючись положеннями Закону №1961-IV, 28.10.2021 року представник позивача за довіреністю Мелех Д.О. повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом №1961-IV, із заявами на виплат страхових відшкодувань. Серед заявлених позивачами до відшкодування вимог, містились: 24'000,00 грн. - в рахунок відшкодування 1/3 моральної шкоди завданої позивачеві ОСОБА_2 (відповідно до п. 27.3. ст. 27 Закону №1961-IV - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (6000,00 * 12/3 = 24000,00 грн.; 24'000,00 грн. - в рахунок відшкодування 1/3 моральної шкоди завданої позивачеві ОСОБА_1 (відповідно до п. 27.3. ст. 27 Закону №1961-IV - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (6000,00 * 12/3 = 24000,00 грн. 13.04.2022 року у зв'язку із порушенням ТДВ "СК "ГАРДІАН" законодавства про страхову діяльність було подано скарги у Моторно (транспортне) страхове бюро України та Національний банк України. 26.04.2022 року Відповідач частково визнав вимоги Позивачів, а саме частково здійснив виплату страхового відшкодування пов'язаного із моральною шкодою на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в розмірі по 12'000,00 грн. Оскільки, станом на дату написання цієї позовної заяви, Позивачі та Відповідач не змогли досудового врегулювати питання щодо повної виплати страхового відшкодування пов'язаного із моральною шкодою, то Позивачі вирішили звернутись в суд за захистом свого порушеного права на страхове відшкодування.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Києва від 28.03.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
21.04.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, який прийнятий судом та долучений до матеріалів справи. З відзиву вбачається, що між ТДВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_5 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-201338175, забезпечений транспортний засіб «Chevrolet Cruze», д.н.з. НОМЕР_1 . Страхова сума за полісом ЕР- 201338175 за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю становить 260 000 грн. Враховуючи, що ДТП мала місце у 2021 році, спірні правовідносини регулюються саме Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 17:40 год. по вулиці Броварській, села Проліски, Бориспільського району, Київської області, , що на 3-му кілометрі автодороги сполученням с.Проліки та автодороги ПСО міста Києва, водій ТЗ «Chevrolet Cruze», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який перетинав проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер в приміщення Бориспільської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування. Відповідні відомості були внесені до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201111100000845 від 03.08.2021р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. 29.09.2021р. слідчим відділом Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 1201111100000845 на підставі п.2 ч.І ст. 284 КПК України, оскільки водій ТЗ «Chevrolet Cruze», д.р.н. НОМЕР_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода. Водночас, у постанові про закриття кримінального провадження від 29.09.2021р., міститься інформація, відповідно до якої ДТП від 03.08.2021р. відбулась внаслідок дій загиблого пішохода ОСОБА_4 08.11.2021р. ТДВ «СК «Гардіан» отримано від ОСОБА_6 , який діяв в інтересах потерпілих осіб, заяву про виплату страхового відшкодування щодо виплати 24 000 грн. моральної шкоди (1/3 частки, враховуючи кількість осіб, що мають право на страхове відшкодування). Водночас, 29.11.2021р. ТДВ «СК «Гардіан» отримано від ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_7 (батько загиблого) другу заяву про виплату страхового відшкодування щодо виплати 216 000 грн. у зв'язку з втратою годувальника. У зв'язку із настанням страхового випадку Відповідачем також було здійснено виплату страхового відшкодування на корить Позивача-1 (син загиблого) у розмірі 12 000 грн. (моральна шкода), що підтверджується платіжним дорученням № 856 від 26.04.2022р., Позивача-2 (син загиблого) у розмірі 12 000 грн. (моральна шкода), що підтверджується платіжним дорученням № 859 від 26.04.2022р., та на корить ОСОБА_7 (батько загиблого) у розмірі 12 000 грн. (моральна шкода), що підтверджується платіжним дорученням № 855 від 26.04.2022р. Вищезазначені обставини також визнаються у позовній заяві. Рішення Відповідача про зменшення розміру страхового відшкодування моральної шкоди на користь всіх трьох вищевказаних осіб з 24 000 грн. до 12 000 грн. було прийнято страховиком з огляду на наступні обставини та норми права. Відповідно до ч.2 ст. 1193 ЦК України, - якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до п.36.3 ст. 36 Закон №1961-IV, - у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Відтак, із постанови про закриття кримінального провадження № 1201111100000845 вбачається, що ДТП від 03.08.2021р. сталась внаслідок протиправних дій загиблого пішохода ОСОБА_4 , який перебігав проїзну частину дороги у непризначеному для цього місці, що є проявом грубої необережності. Враховуючи зазначене, сума страхового відшкодування, яку Відповідач сплатив на користь позивачів у досудовому порядку, становить 12 000 грн. (кожному) (24 000 грн. І2). Отже, у Відповідача відсутні правові підстави для доплати страхового відшкодування на користь позивачів за спричинену моральну шкоду у розмірі 12 000 грн. ОСОБА_7 (батько загиблого) не погодився із розміром страхового відшкодування та ще в травні 2022р. звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом, в якому просив стягнути з Відповідача 188 000 грн. як утриманцю загиблого та 12 000 грн. в якості доплати моральної шкоди. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2022р. у справі № 357/3307/22 у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено повністю. Ухвалюючи рішення в частині відмови у стягненні з Відповідача доплати 12 000 грн. моральної шкоди, суд виходив з аналогічних мотивів, що і Відповідач. Вказане рішення було оскаржено в апеляційному порядку. Однак, постановою Київського апеляційного суду від 31.03.2023р. у справі № 357/3307/22 апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Отже, судом першої та апеляційної інстанції вже була надана правова оцінка діям осіб, причетних до ДТП та сформовано єдиний висновок, відповідно до якого у діях загиблого пішохода ОСОБА_4 наявна груба необережність, що є підставою для зменшення страхового відшкодування моральної шкоди, а отже Відповідач здійснив виплату цього відшкодування у належному розмірі. Той факт, що суб'єктами звернення у даному випадку виступають діти загиблого, а не його батько, як у вищезазначеній справі, не впливає на правову кваліфікацію дій пішохода. Відтак, можна констатувати відсутність правових та фактичних підстав для стягнення з Відповідача додаткової суми коштів в якості доплати страхового відшкодування моральної шкоди на користь Позивачів. За наведених обставин, позовні вимоги, заявлені до Відповідача, є незаконними, необгрунтованими, а отже такими, що не підлягають заколенню у повному обсязі.
24.04.2025 року до суду від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, яка долучена до матеріалів справи.
24.04.2025 року до суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом та долучена до матеріалів справи. З відповіді на відзив вбачається, що зменшення розміру відшкодування у зв'язку з доведенням грубої необережності потерпілого, можливе тільки у тому випадку, якщо вимоги заявляють безпосередньо до винуватця, мова йде про деліктну вимогу, яка виникає з загальних положень про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки. До страхової компанії це договірна вимога, яка виникає з страхового договору укладеного між винуватцем та страховиком за яким у потерпілого виникає право вимагати відшкодування за рахунок страхової виплати. Відповідач на обгрунтування своєї позиції, щодо зниження розміру страхового відшкодування, посилається на п. 36.3 ст. 36 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р.: "У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб", в даному випадку неправильно застосовувати вище зазначену норму матеріального права. Аналіз пункту 36.3. статті 36 Закону №1961-IV, дозволяє дійти висновку, що його приписи поширюються на випадки коли за участю забезпечених транспортних засобів взаємопов'язаними сукупними діями яких завдано неподільної шкоди третій особі. Аналогічні правові норми закріплено у ст.1188 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 2 якої, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. При цьому, під час визначення розміру страхового відшкодування, Відповідачем не враховано, що законодавчо презюмується, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність осіб які здійснюють діяльність пов'язану з використанням джерела підвищеної небезпеки, до яких належать транспортні засоби. З матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода відбулась виключно за участю забезпеченого транспортного засобу та Потерпілого. Досудовим розслідуванням не встановлено наявність третіх осіб, діями чи бездіяльністю яких Потерпілому заподіяна шкода. Таким чином, відповідальним в даному випадку за заподіяння шкоди життю фізичної особи є ВИКЛЮЧНО законний володілець джерела підвищеної небезпеки, який відповідає в порядку статті 1187 ЦКУ. Потерпілий не може нести відповідальність за заподіяння йому шкоди, оскільки його відповідальність настає ЛИШЕ якщо цю шкоду він заподіяв собі УМИСНО. Звертаємо увагу суду на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Потерпілий УМИСНО заподіяв собі шкоди (наприклад: здійснив суїцид тощо). Тому, виплата Відповідачем лише 50% відсотків страхового відшкодування порушує права Позивачів, встановлені ст.27 Закону №1961-IV. В своєму обґрунтуванні Відповідач посилається на Постанову про закриття кримінального провадження від 29.09.2021 року, якою на думку Відповідача встановлено, що пішохід ОСОБА_4 загинув по власній недбалості та необережності, в результаті грубого порушення вимог Правил дорожнього руху України, з чим абсолютно не можемо погодитися. Так, слідчим не зроблено жодного посилання на висновки експертиз та на пункти Правил дорожнього руху України, які нібито порушив пішохід. З огляду на вище викладеного, можна зробити наступний висновок, матеріалами справи не встановлено та відповідачем не доведено грубу необережність у ДТП, внаслідок якої останній загинув. В постанові про закриття кримінального провадження № 12021111100000845 в діях пішохода ОСОБА_4 навіть не зазначено, які конкретні пункти було порушено ПДР України.
В судове засіданні позивачі та їх представник не з'явились. До матеріалів позовної заяви представником позивачів подано заву про розгляд справи у відсутності позивачів та представника позивачів.
В судове засіданні представник відповідача не з'явився. До суду подав заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 17:40 год. по вулиці Броварській, села Проліски, Бориспільського району, Київської області, , що на 3-му кілометрі автодороги сполученням с.Проліки та автодороги ПСО міста Києва, водій ТЗ «Chevrolet Cruze», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який перетинав проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер в приміщення Бориспільської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування.
З довідці про причину смерті від 04.08.2021 року звбачається, що причина смерті - травма при зіткненні автомобіля з пішоходом.
03.08.2021 року за фактом настання даної ДТП було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111100000845.
Постановою старшого слідчого СВ Бориспільського РУП ТУ національної поліції в Київській області Богдан Є.Г. від 29.09.2021 року про закриття кримінального провадження №12021111100000845 у зв'язку з відсутністю в діях водія автомобіля «Chevrolet Cruze», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними синами померлого ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
Станом на дату настання ДТП, відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров'ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у відповідача ТДВ «СК «Гардіан» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201338175, який діяв на момент настання ДТП станом на 03.08.2021 року, де страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 260 000 грн. та шкоду заподіяну майну 130 000 грн.
28.10.2021 року ОСОБА_6 , як представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
В той же день, 28.10.2021 року ОСОБА_6 , який діяв на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «СК «Гардіан» з заявами про виплату страхового відшкодування, пов'язане із моральною шкодою у розмірі 24 000 грн. (1/3 частки страхового відшкодування у зв'язку із спричиненою моральною шкодою).
З тексту позовної заяви вбачається, що відповідач частково визнав вимоги позивачів та добровільно здійснив виплату страхового відшкодування пов'язаного із заподіянням моральною шкодою у розмірі 12 000 грн. на кожного позивача.
Звертаючись до суду із позовом, позивачі просять стягнути з відповідача недоплачену моральну шкоду у розмірі 12 000 грн. на кожного позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема майнової (матеріально) шкоди іншій особі. Така підстава є юридичним фактом. Отже, завдання шкоди є підставою виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можеть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування; 2) володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до п.9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» до видів обов'язкового страхування віднесено страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспорної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників ( ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого ( стаття 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України № 1961-IV у разі настання страхового випадку страхових у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодував у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого ( п.23.1 ст.23 Закону України № 1961-IV).
Згідно з пунктами 27.1 - 27.3, 27.5 ст.27 Закону України № 1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик ( у випадку, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовного одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Відшкодування шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик ( у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з п.п. 37.1.1 - 37.4.1 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Судом достовірно встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок наїзду на нього автомобіля марки «Chevrolet Cruze», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ТзДВ «СК «Гардіан», а тому відповідальність за спричинену моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи має нести ТзДВ «СК «Гардіан» в межах ліміту відповідальності.
Одночасно із цим судом не встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок умислу потерпілого ОСОБА_4 або непереборної сили.
Отже, сама по собі відсутність в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, не дає підстав вважати, що страховий випадок відсутній.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Під завданням шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п.1 ч.1 ст.263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату ( наприклад, суїцид).
Відповідно до ч. 3 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню коди, то залежно від ступеня вини потерпілого ( а в разі вини особа, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого ( а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
З матеріалів справи достовірно вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася, в тому числі і внаслідок грубої необережності самого загиблого ОСОБА_4 , який перебігав проїзну частину у непризначеному для цього місці, а водій автомобіля «Chevrolet Cruze», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода, а тому суд приходить до висновку, що відповідач правомірно, відповідно до вимог ч.2 ст.1193 ЦК України та п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зменшив розмір страхового відшкодування за заподіяну моральну шкоду, яка підлягає виплаті дітям загиблого.
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Оскільки, позовні вимоги позивачів до ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» не підлягають задоволенню, то не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, а також у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 15, 16, 22, 23, 979, 980, 1166, 1187, 1191, 1193, 1200 ЦК України, ст. 2, 3, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 131, 133, ст. 4, 12-13, 81, 141, 258-259, 265, 268, 284, 289, 352-355 ЦПК України суд, -
В позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 24.06.2025 року.
Дані сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місяця проживання: АДРЕСА_1 ;
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місяця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ЄДРПОУ 35417298, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиці Саксаганського, 96
Суддя Н.О.Яровенко