Справа №:755/2669/24
Провадження №: 2/755/1994/25
"16" червня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарях Локотковій І.С., Цикалюк Д.В., Гриценко О.І.
з участю сторін:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Адамська Маріанна Миколаївна про визнання недійсним договору дарування, визнання недійним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання права власності в порядку спадкування,
Позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Адамська Маріанна Миколаївна про визнання недійсним договору дарування, визнання недійним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання права власності в порядку спадкування посилаючись на те, що позивач є спадкоємцем за заповітом всього майна після смерті своєї матері ОСОБА_4 , згідно заповіту від 03.08.2000р., реєстровий №7011, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Соврас О.Ю. На час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві одноосібної приватної власності ОСОБА_4 , належала квартира АДРЕСА_1 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивача ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини і відкриття спадкової справи від 18.03.2015р. Листом за вих.№ 1482/02-14з від 20.03.2015р Десята Київська державна нотаріальна контора повідомила про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 заведено спадкову справу № 312/2015». Тобто, станом на 18.03.2015р. кв. АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 . На підтвердження цього і належності, серед іншого, квартири АДРЕСА_1 на праві приватної власності ОСОБА_4 10-ою КДНК було надано Витяг за № 68558791 від 16.02.2022р., про реєстрацію в Спадковому реєстрі. Тобто, станом на 16.02.2023 р. кв. АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 . Після смерті її мами, довідавшись, що все спадкове майно, включаючи квартиру АДРЕСА_1 , згідно заповіту від 03.08.2000р., власник квартири ОСОБА_5 заповіла їй, своїй дочці, ОСОБА_1 , її чоловік, відчим позивача ОСОБА_6 , подав позов до суду. Ухвалою Дніпровського районного суду від 19.10.2015 р. відкрито провадження у справі унікальний №755/18409/15-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації, треті особи: Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація, Сьома Київська державна нотаріальна контора, Десята Київська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Соврас Олена Юрієвна, про визнання недійсним заповіту, відновлення дії попереднього заповіту, усунення від права на спадкування, поновлення права на додаткову житлову площу, відшкодування майнової та моральної шкоди. Тобто, станом на дату відкриття провадження по справі за спором щодо зазначеної нижче квартири при винесенні ухвали Дніпровським райсудом м. Києва 19.12.2023р. кв. АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 18.11.2021р. ОСОБА_6 помирає. Після чого 16.12.2021 року 10-та Київська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу 1170/2021 за заявою дочки померлого - ОСОБА_7 . Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на дату смерті ОСОБА_6 чоловіка її мами і її вітчима, а також 18.05.2023р. - станом на дату видачі Витягу з Реєстру спадкових справ кв. АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 . В судовому засіданні 31.07.2023р. Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив допустити до участі ОСОБА_7 . Тобто, станом на 31.07.2023р. кв. АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 і у ОСОБА_7 , як процесуального правонаступника позивача ОСОБА_6 були майнові претензії до неї, ОСОБА_1 , щодо спадкування квартири. Після кількох неявок в судові засідання позивача ОСОБА_7 Дніпровський районний суд м. Києва виніс ухвалу від 19.12.2023р. якою, позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_1 залишив без розгляду. Тобто, станом на 19.12.2023р. кв. АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 04.01.2024р. після вступу в законну силу Ухвали Дніпровського райсуду м. Києва від 19.12.2023р. позивачем ОСОБА_1 були поновлені дії по отриманню Свідоцтва про право власності на спадкове майно було призначено видача мені свідоцтва про право власності на спадкове майно на 01.03.2024 р. Ще після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який був зареєстрований і проживав у вищезазначеній квартирі в період з 18.06.1991 року по 20.11.2021 рік. було встановлено викрадення Свідоцтва №3376 Ж від 18.08.1993р. про право власності на житло. Станом на 02.12.2023р. кв. АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 . На 01.03.2024р. в 10-ій Київській Державній нотаріальній конторі було призначено видача мені свідоцтва про право власності на спадкове майно. Однак, 01.02.2024р. на її запит була отримана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70965453 від 29.12.2023 12:10:09, приватний нотаріус Адамська Маріанна Миколаївна, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 21.04.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. Тобто, в той час, коли матір позивача була жива, ані її дочка, ані її чоловік ОСОБА_6 , не знали, що начебто її мама 21.04.2010 р. начебто уклала договір дарування з невідомою особою ОСОБА_3 . Також, ані при відкритті спадкової справи 18.03.2015 р. , ані на протязі всього строку і слухання судової справи в Дніпровському райсуді м.Києва за спором щодо спадкового майна між ОСОБА_6 , і його правонаступником ОСОБА_7 , а також на протязі строку прийняття спадщини в 1-й КДНК нотаріуси не знайшли записів в реєстрах. Також, ані при відкритті спадкової справи 18.03.2015р. після смерті ОСОБА_4 , ані на протязі всього строку і слухання судової справи в Дніпровському райсуді м.Києва за спором щодо спадкового майна між ОСОБА_6 , і його правонаступником ОСОБА_7 , а також на протязі строку прийняття спадщини в 1-й КДНК нотаріуси не знайшли записів в реєстрах, що квартира АДРЕСА_1 , належить комусь крім моєї мами ОСОБА_4 . Тому, дані дії ОСОБА_3 , яка начебто стала власником зазначеної вище квартири від моєї мами ОСОБА_4 згідно договору дарування, мають бути кваліфіковані як привласнення майна шляхом шахрайства, підроблення документів за ст. ст. 358, 190 КК України у ОСОБА_3 і ст. 191, 358 КК України у приватних нотаріусів. Кударенко В.М. і Адамська М.М.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19.03.2024 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.04.2024 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано від приватного нотаріуса копії документів.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 13.11.2024 року закрито підготовче провадження.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просять суд задовольнити позов.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином. Кореспонденція, що наслана на адресу відповідача провернулася до суду із зазначенням причин повернення «за закінченням терміну зберігання». Представник відповідача - адвокат Музичук Є.А. - подавши заяву про ознайомлення з матеріалами справи 08.03.2024 року так з матеріалами справи і не ознайомився. До суду жодного разу не з'явився.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Адамська М.М, в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 21.04.2010 року був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 761. Даний договір є спірним. З тексту договору дарування вбачається, що договір підписаний обома сторонами договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина щодо її майна.
Спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_4 відкрита 19.03.2015 року.
На день смерті ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується: 1/3 частини квартири на підставі дубліката свідоцтва про право власності від 18.08.21993 року; 1/3 частина квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.09.1997 року, виданого державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори; 1/3 частини квартири на підставі договору дарування частки квартири від 16.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом КИМН Соврас О.Ю..
ОСОБА_4 залишила заповіт від 03.08.2000 року, відповідно до якого на випадок свої смерті зробила розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 .
Наполягаючи на позові позивач та її представник пояснили , що підпис, якій міститься в договорі дарування квартири не належить ОСОБА_4 .
На підтвердження даного факту стороною позивача додано висновок експерта № 11-24/24 від 11.11.2024 року, з висновку якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_4 , зображення якого міститься у рядку «Підписи: «Дарувальник» у технічній копії договору дарування квартири від 21.04.2010 року, укладеного від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 761, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням підпису.
Суд приймає до уваги в якості належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу висновок експерта № 11-24/24 від 11.11.2024 року, який не спростований іншими доказами у справі.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За правилом ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частина 1 статті 717 ЦК України передбачає, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 , яка за життя була власницею АДРЕСА_1 . Померла ОСОБА_4 не укладала договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 21.04.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. за реєстровим номером № 761, а тому договір дарування квартири від 21.04.2010 року є недійсним.
Крім цього, судом встановлено, що за даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 08.09.2023 року квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована за ОСОБА_4 . Одночасно із цим, відсутня реєстрація об'єкта нерухомого майна за адресою: квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 21.04.2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
З копії реєстраційної справа, що надана приватним нотаріусо Київського міського нотаріального округу Адамською М.М., вбачається, що з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_9 звернулась лише 25.12.2023 року, тобто після смерті ОСОБА_4 . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Адамською М.М. прийнято 29.12.2023 року.
Окремо слід звернути увагу на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 19.10.2015 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація, Сьома Київська державна нотаріальна контора, Десята Київська державна нотаріальна контора, ПН Соврас О.Ю. про визнання недійсним заповіту, відновлення дії попереднього заповіту, усунення від права на спадкування, поновлення права на додаткову житлову площу, відшкодування майнової та моральної шкоди. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 19.12.2023 року позов залишено без розгляду. Отже, державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 відбулася 29.12.2023 року, тобто саме після залишення позову без розгляду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
За змістом ст. 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Пунктом 40 Порядку № 1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком.
Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов'язок перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим Порядком № 1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору дарування.
З матеріалів реєстраційної справа вбачається, що до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_3 було додано договір дарування від 21.04.2010 року. Нотаріусом під час прийняття рішення про державну реєстрацію не було отримано інформаційну довідку з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавств (за наявності таких прав).
Окремо слід звернути увагу, що обраний позивачем спосіб захисту про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію, є неефективним та таким, що не передбачений законом в чинній редакції з огляду на наступне.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Викладене свідчить про те, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як визнання недійсним рішення про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 906/516/19 та від 20 серпня 2020 року в справі №916/2464/19.
Отже, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Адамською М.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 70965453 від 29.12.2023, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 підлягає скасуванню у зв'язку з визнанням договору дарування квартири недійсним.
Вирішуючи позов у частині визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, суд доходить наступного.
Згідно із частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти спадщину.
Як зазначено в ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.
Судом встановлено, що спадкоємцем ОСОБА_1 подано заяву про прийняття спадщини, нотаріусом не прийнято жодного рішення щодо видачі або відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_4 , тому вимога позивача про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування не підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Адамська Маріанна Миколаївна про визнання недійсним договору дарування, визнання недійним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання права власності в порядку спадкування.
Згідно з ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2444,40 грн. судового збору. Також до стягнення підлягає витрати за проведення експертизи в розмірі 55 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 11, 15, 16, 203, 215, 216, 717 ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Адамська Маріанна Миколаївна про визнання недійсним договору дарування, визнання недійним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання права власності в порядку спадкування задовольнити частково.
Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 21.04.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. за реєстровим номером № 761.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Адамської Маріанни Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70965453 від 29.12.2023, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2444,40 грн. судового збору, 55 000 грн. витрат на проведення експертизи, а всього 57422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текс рішення складено 24.06.2025 року.
Дані сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 37/14.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Адамська Маріанна Миколаївна, адреса місцезнаходження: місто Київ, проспект Володимира Івасюка, 8 корп. 2 офіс 1.
Суддя Н.О.Яровенко