м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
12.09.2006 року Справа № 13/13пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Медуниці О.Є.
Єжової С.С.
секретар судового засідання: Антонова І.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Голуб С.С., довіреність № 213, від 15.03.06,
Васюк О.М., довіреність № 1183, від 05.08.05,
від відповідача: ОСОБА_1 - приватний підприємець;
ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, Северодонецьк
на рішення
господарського суду Луганської області
від 22.06.06
по справі №13/13пд (суддя - Яресько Б.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Северодонецького Центру електрозв'язку №7 Луганської філії, м. Северодонецьк
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, Северодонецьк
про визнання договору недійсним
Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Северодонецького Центру електрозв'язку №7 Луганської філії звернулося з позовом до господарського суду Луганської області про визнання недійсним договору №НОМЕР_2 про надання послуг електрозв'язку на підставі ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України, укладеного з відповідачем - приватним підприємцем ОСОБА_1.
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.06.06 у справі №13/13пд позов задоволено з покладанням на позивача сплату судових витрат.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що предметом діяльності позивача є надання послуг місцевого, міжміського та міжнародного телефонного зв'язку, провідного мовлення та інших послуг електрозв'язку.
На підставі укладеного між позивачем та відповідачем у справі типового договору №НОМЕР_2 про надання послуг електрозв'язку, позивач надав відповідачу скорочений трьохзначний номер 055.
В оскаржуваному рішенні суд послався на дозвіл Державного комітету зв'язку та інформації України від 06.06.03 №3683/3-02-30 «Про підтвердження номерного ресурсу», на підставі якого позивачу наданий дозвіл на використування у м. Рубіжне номерного ресурсу ємністю 29.0 тис. номерів з індексами: 5хххх, 7хххх, 90ххх, 98ххх.
Рішення суду мотивовано п. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу. Відповідно до вказаних норм особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а правочин, вчинений юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача права на використування у м. Рубіжне номерний ресурс з індексом 055, оскільки вищезазначеним дозволом Державного комітету зв'язку та інформації України позивачу надано право використовувати лише номери з індексами 5хххх, 7хххх, 90ххх, 98ххх.
За таких обставин суд першої інстанції визнав, що договір про надання послуг електрозв'язку №НОМЕР_2 був укладений позивачем без відповідного дозволу, в зв'язку з чим має бути визнаний недійсним.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у справі № 13/13пд, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі позивач вказує на помилковість висновку суду щодо заборони використовування номерного ресурсу без дозволу. Свої доводи за апеляційною скаргою скаржник обґрунтовує нормами Положення «Про управління номерним ресурсом мереж електрозв'язку загального користування України», затвердженого Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України № 82 від 25.04.02. На підставі цього Положення відповідач стверджує, що відсутність дозволу на надання скороченого номеру не є підставою для визнання договору недійсним, позивач не позбавлений права одержати зазначений дозвіл після укладання договору.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому погоджується з рішенням господарського суду Луганської області у справі №13/13пд та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Згідно зі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України» розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 31.07.06 для розгляду апеляційної скарги приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 22.06.06 у справі №13/13пд була призначена судова колегія у складі: головуючий суддя - Бойченко К.І., Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф. - судді.
У зв'язку з відпусткою суддів Баннової Т.М. та Парамонової Т.Ф. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 11.09.06 на підставі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України» суддів Баннову Т.М. та Парамонову Т.Ф. виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі №13/13пд та введено до складу судової колегії суддів Медуницю О.Є. та Єжову С.С.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 05.07.05 укладений типовий договір НОМЕР_2 про надання послуг з електрозв'язку відповідно до умов якого позивач надав відповідачу в користування скорочений трьохзначний номер 055.
Частиною 3 ст 91 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після отримання ним спеціального дозволу (ліцензії).
Взаємовідносини в сфері надання телекомунікаційних послуг регулюються Законом України «Про телекомунікації».
Згідно частини 3 статті 69 зазначеного Закону розподіл, присвоєння, облік номерного ресурсу, видачу та скасування дозволів, нагляд за його користуванням здійснює НКРЗ (Адміністрація зв'язку). Використання номерного ресурсу без дозволу забороняється.
Згідно дозволу Державного комітету зв'язку та інформації України від 06.06.03 № 3683/3-02-30 «Про підтвердження номерного ресурсу» позивачу надано право на використання у м. Рубіжне номерного ресурсу з індексами 5хххх, 7хххх, 90ххх, 98ххх.
На момент укладання оспорюваного договору було чинним Положення про управління номерним ресурсом мереж електрозв'язку загального користування України, затверджене наказом Державного комітету зв'язку та інформації України № 82 від 25.04.02 (далі - Положення).
Наказ Державного комітету зв'язку та інформації України № 82 від 25.04.02 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 894 (0009-06) від 19.12.05.
Розділом 6 Положення передбачалось, що для отримання та використання серійних та скорочених номерів телефонів оператор повинен подати письмову заяву Адміністрації зв'язку, в якій повинні міститися, зокрема, відомості про телефонний номер, обґрунтування потреб його використання, назву юридичної чи фізичної особи. Адміністрація зв'язку в місячний термін у письмовій формі повідомляє оператора про прийняття рішення щодо його заяви (надає дозвіл на використання серійного номеру або відмовляє) (п. 6.2 Положення).
Відповідач 06.04.05 звернувся до позивача про виділення йому трьохзначного номеру телефону 055 у м. Рубіжне.
06.05.05 заяву відповідача з додатком необхідних документів позивач направив на розгляд до НКРЗ (лист № НОМЕР_3).
На день укладення оспорюваного договору на адресу позивача від НКРЗ відповіді про відмову або надання дозволу на виділення телефону за номером 055 для відповідача отримано не було, що не спростовується матеріалами справи.
Статтями 215, 203 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно з частиною 1 статті 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Позивач, згідно наявного у нього дозволу, мав право використовувати у м. Рубіжне номерний ресурс лише з індексами: 5хххх, 7хххх, 90ххх, 98ххх. Доказів наявності дозволу у позивача на надання інших номерів , у тому числі 055, сторонами суду не доведено.
За таких обставин типовий договір про надання послуг електрозв'язку №НОМЕР_2, предметом якого є надання відповідачу в користування номеру 055 був укладений позивачем без відповідного дозволу, в зв'язку з чим обгрунтовано підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 42 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на відповідача.
У судовому засіданні за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
1. Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 22.06.06 у справі №13/13пд залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 22.06.06 у справі №13/13пд залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя С.С. Єжова
Надруковано 5 примірників:
1-до справи;
2-позивачу ;
3- відповідачу
4- місцевому господарському суду Луганської області;
5- до наряду ЛАГС.