Номер провадження 1-кс/754/2225/25
Справа № 754/9905/25
Іменем України
25 червня 2025 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в місті Києві клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025105030000332 від 12.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України,-
13.03.2025 до Деснянського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження №12025105030000332 від 12.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, про арешт майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Клопотання прокурор обґрунтовує тим, що у провадженні ВД Деснянського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12025105030000332 від 12.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 відсутні.
Відповідно до інформації КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 21.05.2025 встановлено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.11.1996 (1/2 частини) та на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.07.2002 (1/2 частина).
ОСОБА_4 1953 р.н. померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 70 років внаслідок цереброваскулярної хвороби.
За інформацією Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.05.2024 № 102-2226 встановлено, що відповідно до Реєстру територіальної громади міста Києва ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 29.06.1993 по 30.01.2024 та знята з реєстраційного обліку по смерті. На даний час у квартирі відсутні зареєстровані особи.
За інформацією Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 29.05.2025, власником особового рахунку для обліку житлово-комунальних послуг по АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 за період з 01.01.2012 по даний час, власник особових рахунків не змінювався.
За інформацією П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори від 15.05.2025 встановлено, що згідно Спадкового реєстру спадкова справа щодо майна померлої не заводилась, заповіти не посвідчувались, що свідчить про відсутність спадкоємців за законом і заповітом.
Відповідно до протоколів допиту свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановлено, що ОСОБА_4 , 1953 року народження мешкала квартирі АДРЕСА_1 сама, рідних у неї не було. Сторонні особи до неї не приходи, окрім працівників соціальних служб. 13.11.2023, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я ОСОБА_4 була госпіталізована до лікарні ШМД по вул. Братиславській в м. Києві де в подальшому померла. При цьому двері її квартири, після того як були аварійно відкриті, а ні працівниками ЖЕКу, а ні працівниками поліції опечатані не були та залишались відкритими.
Сусіди ОСОБА_4 самостійно мотузками зв'язали ручку вхідних дверей та залишили записку, що господарка квартири була госпіталізована до лікарні.
Через рік після її смерті 26.12.2024 невстановлені особи намагались проникнути до квартири ОСОБА_4 , що було зафіксовано відеоспостереженням домофону. На запитання сусідів, що йому потрібно нічого не відповідав. Після виклику працівників поліції по 102, вказана особа пішла з будинку.
Однак у подальшому, 08.05.2025 зазначена особа повернулась та мала при собі копії документів на квартиру ОСОБА_4 , які показав працівникам поліції (договір купівлі-продажу та договір-оренди на квартиру), яких викликали сусіди. На прохання надати документи для ознайомлення сусідам, була надана можливість зробити фото договору купівлі-продажу, який був датований 2012 роком.
Зі змісту договору вбачається, що ОСОБА_4 продала квартиру ОСОБА_8 . Сам договір датований 04.07.2012 оформлений на нотаріальному бланку, який має серію ВРО та номер №646396.
Вказаний чоловік неодноразово приходив до вказаної квартири, його зафіксовано відеореєстратором домофона. Також, вказаний чоловік обладнав вхідні двері ОСОБА_4 новим замком та зачинив.
Відповідно до фотокопії договору купівлі-продажу долученого свідком ОСОБА_7 до протоколу допиту встановлено, що 24.07.2012 року ОСОБА_4 продала ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 .
На вказаній фотокопії відсутні відомості з приводу нотаріуса, який посвідчував вказаний договір однак, зазначено що договір виготовлений на бланку ВРО № 646396.
За результатом перевірки вказаного бланка у Єдиному реєстрі спеціальних бланків нотаріальних документів встановлено, що вказаний бланк використано 08.12.2011 код витрачання бланка- довіреність.
Постановою дізнавача від 12.06.2025 вищевказане нерухоме майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025105030000332 від 12.05.2025.
У судове засідання прокурор не з'явився, подав до суду заяву про проведення розгляду за його відсутності одночасно вимоги клопотання підтримала та просила про його задоволення.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню за наступних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Клопотання слідчого відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, подане ним в строк, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчий звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна, зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.
Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч.ч.1, 3 ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, і у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить об'єктивному встановленню обставин кримінального провадження.
Прокурором в клопотанні доведено підстави вважати, що накладення арешту на земельну ділянку є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки вона відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Враховуючи викладене, вимоги, передбачені ч. 2 ст. 173 КПК України, а також виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна, що визнано речовим доказом, чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
При цьому, з огляду на цільове призначення вказаної земельної ділянки, слідчий судя вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора в частині накладення арешту з забороною володіння та розпорядження.
За таких підстав клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131, 132, 167, 170, 171, 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025105030000332 від 12.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України - задовольнити.
Накласти арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не викликалась в суд протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.
Ухвала, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Слідчий суддя: ОСОБА_1