Справа № 589/1843/25
Провадження № 2/576/378/25
25 червня 2025 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області
суддяУсенко Л.М.
секретар судового засіданняБірюк О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу№ 589/1843/25
за позовомАКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК»
до ОСОБА_1
простягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи та представники:не викликались
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК» (далі - АТ «А-Банк» або позивач), діючи через свого представника Шкапенка О.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101727947462551 від 03.10.2024 року у розмірі 125471,28 грн. та 2422,40 грн. в повернення судового збору.
Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-БАНК» з метою отримання банківських послуг, підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, уклала кредитний договір АВН0СТ155101727947462551 від 03.10.2024.
Відповідачу надано кредит у розмірі 100 000 грн терміном на 12 місяців, зі сплатою відсотків у розмірі 75% річних, комісія - 0,00 грн..
У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором станом на 24.04.2025 року вона має заборгованість у розмірі 125 471,28 грн. (94208,33 грн. - загальний залишок заборгованості за кредитом, 27945,24 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками, 0,00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією, 3317,71 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею).
Ухвалою судді від 05.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона зазначає, що позовні вимоги визнає частково, а саме щодо заборгованості за тілом кредиту, посилаючись на те, анкета-заява, яка не містить умов щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування відсотків, та паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка» видані у різні дні і місяці і вона не була ознайомлена з умовами кредитування. На її мобільний номер не надходили дзвінки від банку щодо доведення усіх умов кредитування, що могло б вважатися електронним підписом щодо ознайомлення з умовами кредитування. Позивач не надав суду доказів досягнення згоди з відповідачем усіх істотних умов кредитного договору, а підписаний нею та представником позивача шляхом підтвердження телефонним дзвінком паспорт споживчого кредиту, не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повному обсязі.
Від представника позивача Россохи О.В. надійшла відповідь на відзив, де вона зазначає, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 06.05.2024 підтвердила під розпис факт ознайомлення з умовами і правилами надання банківських послуг, приєдналася до них та зобов'язалась в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до умов та правил, викладеними на сайті банку. Відповідач, будучи клієнтом банку, скористалась додатковою послугою банку - «Швидка готівка» та за допомогою сервісу «А24» уклала в електронній формі з банком додатковий кредитний договір № АВН0СТ155101727947462551 від 03.10.2024 року на суму 100 000 грн, де зазначені всі умови договору, в тому числі і процентна ставка, шляхом підписання електронним підписом. Підтвердженням перерахування коштів відповідачу є меморіальний ордер, а виписка по рахунку відповідача доводить погашення. У п.9 заяви клієнта № АВН0СТ155101727947462551 від 03.10.2024 року зазначено номер картки відповідача, на який було зараховано кошти кредиту. Виписка по картці 5169155124873405 показує крім надходження кредитних коштів на картку і їх використання. Просить задовольнити позовні вимоги.
Від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому вона зазначає, що позов подавався представником позивача Шкарпенком О.В. на підставі довіреності з терміном дії до 01.08.2027 без права передоручення, а відповідь на відзив подано представником позивача Россохою О.В. на підставі передоручення, яка не має права представляти інтереси позивача, а тому передоручення є незаконним. Просить не приймати до уваги відповідь на відзив представника позивача Россохи О.В.. Також вказує на те, що термін погашення кредитного зобов'язання до 02.10.2025, тобто ще не вийшов, однак 22.04.2025 вже подано позовну заяву. Водночас позивач не надав суду доказів досягнення згоди з відповідачем усіх істотних умов кредитного договору. Просить відмовити в задоволенні позову.
Суд приймає до уваги відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_2 , зважаючи на уповноваження в порядку передоручення Шкапенка О.В. керівником АТ «Акцент-Банк» Кандауровим Ю.В. представляти інтереси позивача в судах з правом передоручення іншим особам (а.с.51,52).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Безпосередньо дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2024 року відповідач власноручно (цифровий підпис) підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ «А-Банк», заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, а також довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 8,9-10,11), електронним підписом - заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101727947462551 від 03.10.2024 (а.с. 13-14), паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» (а.с. 12) та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с.14,15). Відповідач отримала кредит у розмірі 100 000 грн. строком на 12 місяців (до 02.10.2025) зі сплатою відсотків у розмірі 75% річних, номер платіжної картки, на який зараховується сума кредиту - 5169155124873405.
Факт отримання коштів відповідачем підтверджується меморіальним ордером №TR.40356452.35696.65455 від 03.10.2024 (а.с. 16).
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.
В свою чергу відповідач всупереч договірним зобов'язанням в установлені терміни не повернула належні грошові суми, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка підтверджується випискою по кредиту, розрахунком та випискою по картці (а.с. 16,17,54).
Так, відповідно до виписки по кредиту за кредитним договором № АВН0СТ155101727947462551 від 03.10.2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 21.04.2025 становить 125 348,14 грн., відповідно до розрахунку заборгованості станом на 22.04.2025 - 125 471,28 грн. (94208,33 грн. - загальний залишок заборгованості за кредитом, 27945,24 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками, 0,00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією, 3317,71 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
Останній платіж за договором було зроблено клієнтом 04.12.2024 в сумі 102,27 грн. (а.с. 16).
З виписки по картці вбачається, що 03.10.2024 на картку № НОМЕР_1 було зараховано 100 000 грн. за кредитом Швидка готівка. Відповідач активно користувалась кредитними коштами (а.с. 54).
Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України унормовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Судом встановлено, що АТ «А-Банк» на підставі кредитного договору надало відповідачу кредит в сумі 100 000,00 грн строком на 12 місяців, зі сплатою щомісячних платежів та кінцевим терміном погашення до 02.10.2025 включно. Станом на 22.04.2025 відповідач свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом не виконує, в результаті чого має заборгованість перед позивачем.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Позивач просить стягнути заборгованість за цим кредитним договором в сумі 125 471,28 грн, в тому числі достроково повернути частину кредиту.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються норми законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом.
Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом про захист прав споживачів порядок.
Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону про захист прав споживачів у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбаченого зазначеним договором порядку, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а суд немає підстав для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Як слідує з умов договору, укладеного між сторонами справи, кредит є споживчим, оскільки наданий на придбання товарів, здійснення платежів та оплати послуг.
Відтак, кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за цим кредитним договором, мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов'язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
Звертаючись до суду із цим позовом АТ «А-Банк» посилався на те, що відповідач прострочила виконання зобов'язання.
Як слідує з умов договору, сторонами погоджено строк кредитування та графік платежів до 02 жовтня 2025 року включно, який ще не сплинув.
Згідно ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).
Однак, звертаючись до суду із цим позовом, АТ «А-Банк» не надав доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.
Отже, враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вручення вимоги про дострокове виконання основного зобов'язання відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що у відповідача не виник обов'язок дострокового повернення суми грошових коштів за кредитним договором №АВН0СТ155101727947462551 від 03.10.2024 року, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредитів та така була отримана відповідачем.
З огляду на викладене відсутні підстави для дострокового стягнення коштів за договором, укладеним сторонами в справі.
Разом з тим, виходячи з розрахунку заборгованості, відповідач має поточну заборгованість як за тілом кредиту, так і за відсотками.
Станом на дату подання позову 22.04.2025 залишок поточної заборгованості за тілом кредиту становить 59104,30 грн., залишок заборгованості за відсотками - 27945,24 грн., а всього 87049,54 грн., які підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.
Крім того, згідно розрахунку за кредитним договором заборгованість відповідача за пенею становить 3317,71 грн. (а.с. 16), відносно якої суд зазначає наступне.
24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.
15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З розрахунку заборгованості вбачається, що впродовж дії воєнного стану відповідачу нараховувалась пеня в сумі 3317,71 грн, яка на підставі вказаних законів стягненню не підлягає.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (87049,54х100: 125471,28) = 69,37%), то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1680,41 грн. судових витрат по оплаті судового збору (2422,40 х 69,37 : 100 = 1680,41).
Керуючись статтями 4, 12-13,19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 280-289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11) заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101727947462551 від 03.10.2024 року в розмірі 87 049,54 грн..
Стягнути із ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» 1680,41 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 25 червня 2025 року.
Суддя Л.М Усенко