Номер провадження 2/754/974/25
Справа №754/14188/24
Іменем України
25 червня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Буша Н.Д,.
секретарів с/з Шклярської К.Ю., Поліщук Д.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Оболонський ВДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів, -
Позивач ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Халупко С.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів.
Ухвалою суду від 10.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Згідно ст.ст. 19, 274 ЦПК України дана справа, яка є малозначною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, про що їх заперечення під час судового розгляду відсутні.
12.11.2024 року від сторони відповідача на адресу суду подано клопотання про витребування доказів (а.с.40), яке під час розгляду справи відповідачем було знято з розгляду.
14.11.2024 року від сторони відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов. Сторона відповідача просила суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу в розмірі 28 000 грн.
Ухвалою суду від 11.02.2025 року за клопотанням сторони позивача витребувано у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію (оригінал надати на огляд в судовому засіданні) нового свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
13.03.2025 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли витребувані судом документи.
Сторона позивача в судове засідання не з'явилась, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.
Від третьої особи в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідач в судовому засіданні вимоги позивача про припинення стягнення аліментів визнала, просила відмовити позивачу в частині стягнення правової допомоги. Проти розгляду справи у відсутності позивача та третьої особи не заперечувала.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Причин для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, що в матеріалах справи наявні заяви від сторони позивача та третьої особи щодо розгляду справи у їх відсутності, причини для відкладення розгляду справи відсутні, суд вважає за можливе провести судовий розгляд справи за відсутності нез'явившихся сторін.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.
Позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.12.2006 року, який рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14.08.2008 року розірвано. У період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_5 .
Батьком дитини ОСОБА_4 був зазначений ОСОБА_2 . Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 06.03.2015 року ОСОБА_2 позбавлений батьківських прав відносно своєї дочки ОСОБА_5 .
18.07.2015 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище з " ОСОБА_8 " на " ОСОБА_9 ".
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 228 СК України особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення, а також інші особи, яким став відомий факт усиновлення, зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним. Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивільною справою чи кримінальним провадженням.
З даних підстав відповідно до Автоматизованої системи документообігу Деснянського районного суду міста Києва, відомості про дитину вказуються при розгляді даної справи на посиланням рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28.04.2016 року по справі №754/4867/16-ц, яким ОСОБА_7 усиновив, неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, вказаним рішенням суду було внесено зміни до актового запису № 1009 від 17.05.2007 року про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким її батьком вказано - ОСОБА_7 , а також змінено її прізвище на " ОСОБА_9 ".
На підставі чого Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві подружжю " ОСОБА_9 " 15.12.2016 року було видано нове свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14.03.2008 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини усіх доходів щомісячно, починаючи з 20.12.2007 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.
На виконання вказаного вище рішення суду про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , 17.03.2008 року Деснянським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 2-1150. Вказаний виконавчий лист перебуває на виконанні у Оболонському ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), стягувач ОСОБА_1 .
Відповідно до письмових матеріалів справи, заборгованість за виконавчим листом № 2-1150 від 17.03.2008 року, який виданий Деснянським районним судом міста Києва станом на 11.11.2024 року становить 469 236,14 грн., що підтверджується довідкою про неотримання аліментів від 11.11.2024 року № 8924640/14, виданною Оболонським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ).
Згідно із частиною четвертою ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно вимог ч. 2 ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Статтею 225 СК України визначено, що усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків (ст. 232 СК України).
Сімейне законодавство України не передбачає обов'язку батька за походженням, чия дитина усиновлена іншим чоловіком, утримувати таку дитину до досягнення нею повноліття.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі №522/5039/21.
З наведеного слідує, що після усиновлення дитини, а саме з дня набрання законної сили рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28.04.2016 року по справі №754/4867/16-ц, тобто з 10.05.2016 року згідно із ч. 1 ст. 232 СК України припинилися особисті та майнові права і обов'язки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно припинився і його обов'язок по утриманню дитини, у зв'язку з чим стягнення аліментів підлягає припиненню з 10.05.2016 року, що є підставою для задоволення позову в цій частині.
Згідно з Цивільним процесуальним кодексом України (ЦПК) у редакції 2016 року, який діяв на день винесення рішення про усиновлення, рішення суду першої інстанції, якщо інше не передбачено самим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Строк подання апеляційної скарги становить 10 днів з дня проголошення рішення судом. Якщо апеляційну скаргу подано, рішення набирає законної сили з моменту проголошення рішення судом апеляційної інстанції.
Обставиною, що має істотне значення у розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, і відповідно є підставою для звільнення позивача від сплати аліментів та заборгованості за аліментами є відповідне рішення суду про усиновлення дитини, яке набрало у встановленому законом порядку законної сили.
Таким чином, позивач підлягає звільненню від сплати аліментів саме з часу набрання законної сили рішення суду, із яким пов'язані підстави звільнення його від сплати аліментів, при цьому відсутність працевлаштування позивача, як працездатної особи, його неналежний рівень матеріального забезпечення, пошкодження майна під час воєнного стану,- не є безумовними підставами для звільнення від всієї заборгованості по аліментах, яка нарахована ВДВС з 20.12.2007 року по 10.05.2016 року.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Крім того, у відповідності до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн.
Крім того, позивачем було заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 28 000 грн.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Частинами 1, 2 ст. 134 ЦПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вказане повністю кореспондується із принципом змагальності, адже кожна сторона повинна довести ті обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги та заперечення.
Окрім того, наведене свідчить про те, що тягар доказування повністю покладається на ту сторону, котра заявила таку вимогу в суді, в той же час співмірність, обґрунтованість витрат на правничу допомогу, а також їх розмір необхідно підтвердити належними та допустимими доказами.
Наведене підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові КГС ВС у справі №922/2604/20 від 20.07.2021 року. Зокрема, у вказаній справі Суд зазначив, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Аналогічні висновки щодо необхідності доказування суми судових витрат на професійну правничу допомогу, про відшкодування якої заявляє учасник справи, були також викладені у постанові ВП ВС від 19.02.2022 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно ч. 4 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Нормою ст. 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, процесуальним законом на учасника справи покладено обов'язок у першому зверненні до суду навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а докази у підтвердження понесених витрат учасник справи повинен надати суду до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву і ці докази неможливо було подати з поважних причин.
Заяв в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України сторонами подано не було.
У позові позивачем зазначена попередня орієнтовна сума понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 28 000 грн.
Зазначення у змісті позовної заяви попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, не є заявою сторони про подання доказів понесених судових витрат в розумінні положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, оскільки відповідну заяву у даному випадку сторона позивача повинна була бути подати до суду до закінчення судових дебатів у справі.
Таким чином, на момент ухвалення рішення у справі докази понесення стороною позивача за витрат на правову допомогу відсутні. Також відсутні документи на підтвердження укладення договору/угоди між позивачем та адвокатом Халупко С.В. (договір, акт виконаних робіт, платіжні інструкції)
З урахуванням викладеного, правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу відсутні, оскільки докази стороною позивача на підтвердження понесених судових витрат по оплаті правничої допомоги до ухвалення у справі рішення не подавались.
За даних обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають, а отже позов підлягає частковому задоволенню.
При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 77, 81, 82, 137, 141, 247, 265, 273 ЦПК України, ст. ст. 188, 197, 225, 228, 232 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Оболонський ВДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів- задовольнити частково.
Припинити з 10.05.2016 року стягнення аліментів із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини усіх доходів щомісячно, починаючи з 20.12.2007 і до досягнення дитиною повноліття, які стягуються на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14.03.2008 року по справі №2-1150.
Звільнити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від сплати аліментів, що стягуються на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14.03.2008 року по справі №2-1150 на користь ОСОБА_11 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) на утримання дитини з дня набрання законної сили рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28.04.2016 року по справі №754/4867/16-ц, тобто з 10.05.2016 року.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення суду складено 25.06.2025 року.
Суддя Н.Д.Буша