Справа № 703/4192/24
2/703/108/25
25 червня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Криви Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користування власністю та встановлення порядку користування житловим приміщенням,-
встановив:
В липні 2024 року до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся його представник адвокат Демидюк А.Ю. із вказаним позовом, в якому просить суд: зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом його вселення та передачі йому ключів від зазначеного будинку; встановити наступний порядок користування будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 80,6 кв.м., житловою площею 43,1 кв.м.; у користування ОСОБА_1 виділити житлові кімнати № НОМЕР_1 , 4, 5, 6, згідно плану житлового будинку, загальною площею 43,3 кв.м.; у користування ОСОБА_2 виділити житлові кімнати АДРЕСА_2 , згідно плану житлового будинку загальною площею 17 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_2 . Після його смерті позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_4 успадкували по частці житлового будинку ( з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та за життя на праві приватної власності належав батьку позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про її смерті серії НОМЕР_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на її частку житлового будинку, та вказане спадкове майно було успадковане в рівних частках (по 1/2) позивачем та його сестрою ОСОБА_2 .
Відповідно на даний час у власності позивача 2/3 частини спадкового будинку у власності відповідача - 1/3 частина будинку.
Позивач посилається на те, що відповідач, заперечуючи право власності позивача не впускає його в спірний житловий будинок. Вказує, що позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією щодо спільного користування зазначеним майном, або з пропозицією викупити частку, однак остання відмовляється і взагалі ігнорує всі його пропозиції та вимоги. Відповідач не визнає право позивача на даний житловий будинок та вважає, що спірним майном буде користуватися тільки вона.
Вказує, що в порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до правоохоронних органів із заявою щодо усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, але заяву позивача не було прийнято черговим поліції, в усній формі було роз'яснено, що за вирішенням даного питання, з приводу користування спадковим майном, необхідно звертатися до суду, а не в поліцію, бо в даному випадку вбачаються ознаки цивільно-правових відносин.
Враховуючи викладене позивач звернувся із даним позовом за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 серпня 2024 року відкрито провадження з розглядом справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 грудня 2024 року підготовче провадження у справі закрито, призначено судовий розгляд.
03 березня 2025 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення у даній справі, в яких остання зазначила, що жодних перешкод у користуванні будинком відповідач не чинила, і довгий час за місцем реєстрації позивач не з'являвся, в зв'язку з чим просила відмовити у задоволенні позову.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача.
В судове засідання відповідач та її представник не з'явились, від відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, які відповідають правовідносинам, врегульованим нормами ЦК України щодо права спільної власності та його здійснення.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 362377160 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , 05.12.2023 було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі виписки із по господарської книги виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради Черкаського району Черкаської області (а.с.14).
Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 76259774 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведена спадкова справа № 71672317, спадкоємцем є ОСОБА_1 , спадкове майно - житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, 1/2 частка, АДРЕСА_1 (а.с.16 зворот, 17).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав № 370379962 право власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.17 зворот).
Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 77289980 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 заведена спадкова справа № 58366502 та 12 червня 2024 року видано свідоцтво про право на спадщину, спадкоємець ОСОБА_1 , нерухоме майно: житловий будинок з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, ? частка, АДРЕСА_1 (а.с.15).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав № 382490362 право власності на 1/4 частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.16).
Також в матеріали справи надано копію технічного паспорта на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (а.с.10 зворот-13).
Таким чином, позивачем стверджується, та не спростовується відповідачем, що позивач є власником 2/3 частини, а відповідач власником 1/3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Також позивач стверджує, що відповідач перешкоджає його праву у користування вказаним житловим будинком, що заперечується відповідачем.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно з ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції Украйни кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 319 ЦК Украйни, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Тобто за загальним правилом ЦК передбачає, що саме після набуття права власності на майно власник може реалізовувати свої правомочності щодо володіння, користування та розпоряджання таким майном.
Відповідно до ч. 1 ст.321 ЦК Украйни, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Разом з тим, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 81 ЦПК України, зобов'язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.
Із наведеного слідує, що на позивача покладається обов'язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб.
Оскільки, правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, у зв'язку з чим таке право підлягає захисту.
Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об'єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.
Як свідчать матеріали справи, позивач у позовній заяві не обґрунтував наявність порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи її інтересів. Не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, оскільки позивач не довів порушення своїх прав.
Тому, суд зазначає, що за відсутності належного обґрунтування з наданням відповідних доказів та встановлення наявності порушеного права позивача, незалежно від встановлених інших обставин справи, відсутні підстави для задоволення позову.
При цьому суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.05.2011 у справі «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine, заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
ЄСПЛ також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» (Trofimchuk v. Ukraine, заява № 4241/03).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користування власністю та встановлення порядку користування житловим приміщенням - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 25 червня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Головуючий: Ю. В. Крива