Справа № 703/525/25
1-кп/703/285/25
23 червня 2025 року м. Сміла
Колегія суддів Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сміла клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України -
встановила:
В провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.
У судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 застосованого щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України. 12.08.2024 ОСОБА_7 ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави. У подальшому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався, останній раз 02.04.2025 ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області строком до 31.05.2025. Прокурор вказує, що на даний час ризики, передбачені п.п.1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення. З метою забезпечення судового розгляду в розумні строки, виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків, запобіганню спробам незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, виникла необхідність у продовженні стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні ОСОБА_7 не заперечував проти клопотання прокурора.
Захисник вказав, що доцільно змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Вирішуючи клопотання, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Так, 12 серпня 2024 року ОСОБА_7 ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, останній раз 21 травня 2025 року ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 19 липня 2025 року.
Згідно з ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, та достовірно усвідомлюючи суворість можливого призначення йому покарання за злочин може переховуватися від суду. Крім того суд враховує, що обвинувачений не працює, не одружений, утриманців не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків. Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 не працевлаштований, офіційних джерел прибутку не має, не виключається можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень чи продовження вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано. Також не виключається можливість впливати на свідків, експерта у цьому кримінальному провадженні.
Також судом, з урахуванням обставин вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, враховано небезпечний характер вчиненого злочину, що може завдати значної шкоди обороноздатності України.
Під час розгляду клопотання прокурора у судовому засіданні судом достовірно встановлено, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані при обранні обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися, не втратили свою актуальність та продовжують існувати на даний час.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доцільність продовження застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим клопотання прокурора слід задовольнити.
Відповідно до ч.4 ст. 184 КПК України під час дії воєнного стану суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 113 КК України.
Керуючись ст.177, 178, 331, 336, 369-372 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто по 21 серпня 2025 року включно.
Роз'яснити, що учасники процесу не позбавлені права звернення до суду у встановленому законом порядку з клопотанням про зміну чи скасування запобіжного заходу впродовж судового розгляду кримінального провадження.
Ухвала підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження - після розгляду скарги апеляційним судом, якщо така не буде скасована.
Копії ухвали направити начальнику Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор», вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.
Повний текст ухвали оголошений о 09 год. 15 хв. 25 червня 2025 року.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3