24 червня 2025 рокуСправа №: 695/1878/25
Номер провадження 3/695/1132/25
24 червня 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в режимі відеоконференції, розглянувши матеріали справи, які надійшли від Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП,
26 квітня 2025 року близько 11 години 30 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи поблизу магазину «Лавка'за адресою с. Гельмязів по вул. Центральна, виражався нецензурною лайкою на перехожих та поводив себе агресивно, чим порушив громадський спокій та порядок.
Своїми діями гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєному не визнав та пояснив, що він такого не пам'ятає.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідальність за ст. 173 КУпАП настає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді та підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 840496 від 26.04.2025; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.04.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_2 .
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП підтверджується відеозаписами з нагрудної відеокамери, які приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення, - (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, що були досліджені у судовому засіданні, на яких зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , після чого складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП.
Вказаний відеозапис надає можливість повно та об"єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис відповідає вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю взаємоузгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
У судовому засіданні було встановлено, що з боку працівників поліції відсутні будь-які ознаки впливу на ОСОБА_1 та упередженості до нього з боку зазначених осіб. Дії працівника поліції в частині правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку.
Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 840496 від 26.04.2025 відносно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Суд зазначає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ст.173 КУпАП, обґрунтовані та визначені законом.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 26.04.2025 вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, а саме дрібне хуліганство.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та вину його у вчиненому доведено поза розумним сумнівом.
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов"язкова до застосування як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.
У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні «Шмауцер протии Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй в провину, мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї, обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов"язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173 КУпАП, як вчинення дрібного хуліганства.
При накладенні стягнення, суддя відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення та особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом'якшують відповідальність.
Обставин, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення згідно ст. 34 КУпАП, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність адміністративне правопорушення згідно ст. 35 КУпАП, суд не вбачає.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Виходячи з викладеного, суддя вважає за доцільне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 173 КУпАП.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2025 року складає 605,60 грн.
Доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які звільняються від сплати судового збору не надано, а відтак, з нього належить стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Керуючись ст.ст. 9, 23, 40-1, 173, 245, 252, 283, 284, 287, 294 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 (трьох) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 51 (п'ятдесят одна) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.
Суддя Бойко Н.В.