Справа № 564/2705/24
25 червня 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні заяву потерпілого ОСОБА_5 про відвід прокурора, який є старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42024182490000039 від 21 березня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.
На розгляді Костопільського районного суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42024182490000039 від 21 березня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.
Потерпілий ОСОБА_5 подав до суду заяву про відвід прокурора ОСОБА_3 , який є старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.
Заява мотивована тим, що старший групи прокурорів - прокурор ОСОБА_3 проявив бездіяльність при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням та під час судового провадження.
Так під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовуються виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України ( тримання під вартою).
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 20.05.2024 року ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 20 червня 2024 року.
Однак старший слідчий з особливо важливих справ третього слідчого відділу (дислокацією у місті Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_8 з невідомих причин не звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_7 , а прокурор Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , який є старшим групи прокурорів в даному клопотанні, проявив бездіяльність при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням та вдруге проявив бездіяльність не подавши до суду клопотання про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу під час судового провадження, що в кінцевому результаті призвело до того, що ОСОБА_7 має можливість уникнути від кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_5 підтримали заяву про відвід прокурора ОСОБА_3 , який є старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні та просили її задовольнити з підстав викладених у ній.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення відводу, вважав його безпідставним, зазначивши, що відсутні жодні підстави вважати, що прокурор проявляє бездіяльність в даному кримінальному провадженні. Крім того нормами діючого КПК України такої підстави для відводу прокурора як бездіяльність не передбачено.
Старший групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_3 в судовому засіданні надав суд свої пояснення зазначаючи, що заява про відвід прокурора є необґрунтованою та безпідставною. Вказав, що ч.8 ст.176 КПК передбачає під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосування виключно запобіжного заходу - тримання під вартою. Однак відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є не тільки наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177. На переконання сторони обвинувачення підстав для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 не було. Під час судового провадження бездіяльності не вчиняв, а навпаки здійснював всі можливі заходи для вчасного судового розгляду кримінального провадження.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання з огляду на таке.
Згідно ч. 2 ст. 37 КПК України прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до його завершення.
Для успішного виконання своїх конституційних функцій (ст. 121 Конституції України) та виконання своїх повноважень на досудовому розслідуванні і в судовому провадженні для здійснення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК) прокурор має бути незалежним, об'єктивним та неупередженим.
Зі змісту заяви про відвід прокурора вбачається, що прокурор ОСОБА_3 , який є старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні, вчиняє бездіяльність, оскільки не ініціював застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу, що на думку потерпілого та його представника такі дії прокурора вказують на упередженість цієї особи.
Відповідно до ст. 77 КПК України прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Згідно ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтею 77 цього Кодексу, прокурору може бути заявлено відвід. Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Статтею 81 КПК України відводи під час судового провадження вирішує суд, який його здійснює. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою суду.
Отже, враховуючи зміст викладених норм, особа яка подала заяву про відвід, повинна довести обставини, на які посилається. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Таким чином, наведені потерпілим та його представником мотиви для відводу прокурора є суб'єктивною думкою, яка ґрунтується на припущеннях.
Крім того, підстава для відводу, заявлена потерпілим ст. 77 КПК України не передбачена, а відповідно і відсутні жодні підстави для задоволення відводу і з цієї підстави також.
Суд вважає, що наявність жодної обставини, яка визначена положеннями КПК України, а також доказів на підтвердження об'єктивно існуючих обставин, які давали б підстави для відводу прокурора, обвинувачений не довів та суду не надав, а тому його заява задоволенню не підлягає.
Вмотивованість відводу означає, перш за все, спроможність представлених заявником аргументів обґрунтувати сумніви у неупередженості прокурора, можливість впливу вказаних факторів (підстав) на вирішення даної справи або об'єктивну неможливість його участі в цьому провадженні. Будь-який учасник кримінального провадження може не погоджуватися з вчиненими діями або постановленими рішеннями прокурора і оцінювати їх з позиції свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак, тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх умисній необ'єктивності, а й на фактичних обставинах, за допомогою яких відповідні обставини стануть очевидними і для суду, який розглядає заяву про відвід.
Незгода сторони кримінального провадження з процесуальними діями чи бездіяльністю прокурора за умови відсутності об'єктивних даних, які б свідчили про його упередженість до будь-якого зі сторін провадження, не є підставою для його відводу.
На переконання суду, заявлений прокурору відвід ґрунтується лише на оціночних судженнях та не містить об'єктивно підтверджених відомостей про існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у його неупередженості або особистій заінтересованості, тоді як сама по собі незгода учасників провадження з процесуальними діями прокурора не є підставою для відводу.
Керуючись ст. ст. 75-81 КПК України, суд, -
У задоволенні заяви про потерпілого ОСОБА_5 про відвід прокурора, який є старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42024182490000039 від 21 березня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України - відмовити.
Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяОСОБА_1