Справа №949/1385/22
Провадження №1-кп/949/74/24
24 червня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубровиця кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022181110000170 від 15 вересня 2022 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 14 вересня 2022 року біля 20 год., повторно, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, зайшов через хвіртку на територію господарства ОСОБА_5 , що розташоване по АДРЕСА_2 , де, шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед, із закритого типу рамою, вартістю 833 гривні 33 копійки у результаті чого заподіяв ОСОБА_5 майнової шкоди на вищевказану суму.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність за вчинене обвинуваченим діяння.
Обвинувачений підтримав клопотання прокурора та просив закрити провадження.
Від потерпілого ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд кримінального провадження без його участі. Відносно міри покарання обвинуваченому, покладається на розсуд суду.
Суд, заслухавши учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 вчинив 14 вересня 2022 року, а своїми діями заподіяв матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 833,33 грн.
Згідно статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік», прожитковий мінімум для працездатної особи на 01 січня 2022 року складає 2481,00 гривень. Отже 50 відсотків від його розміру становили 1240,50 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 2481,00 грн (1240,50*2=2481,00), що не перевищувало двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, має місце часткова декриміналізація, а тому на обвинуваченого розповсюджується дія Закону України № 3886-1X від 18 липня 2024 року, а його протиправні дії необхідно кваліфікувати у відповідності до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Частиною 1 статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Частиною 1 статті 479-2 КПК України встановлено, що суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип неявно гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
За такого, оскільки Законом України від 18.07.2024 № 3886-IX пом'якшена кримінальна відповідальність через підвищення розміру вартості майна - предмета кримінального правопорушення до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому він поширюється, відповідно до положень ст. 5 КК України, а також статей 8 та 58 Конституції України, як норм прямої дії, на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання чинності таким законом.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Також згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.08.2024 у справі № 567/507/23, «після набрання чинності Законом України від 18.07.2024 № 3886-IX особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У зв'язку з цим, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян».
Крім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21, вбачається, що «Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію у часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п.169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння».
Таким чином, внесені Законом України від 18.07.2024 № 3886-IX зміни до ст. 51 КУпАП призвели до декриміналізації діяння щодо викрадення майна, вартість якого станом на час його викрадення шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв'язку з чим дія вказаного Закону має зворотну дію у часі, а тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння кримінальним правопорушенням меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Враховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_4 майна становила 833,33 грн., тобто є нижчою від суми 2481,00 грн, з якої, відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового Кодексу України наставала б кримінальна відповідальність та з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК України принцип зворотної дії в часі, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_6 слід задоволити, а кримінальне провадження закрити, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлено кримінальну протиправність діяння.
Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.
Майнова шкода відшкодована.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченої на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
За змістом наведеної норми КПК процесуальні витрати сторони обвинувачення на проведення експертиз у певному кримінальному провадженні здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України без окремого судового рішення, а їх покладення на обвинуваченого здійснюється лише у разі ухвалення обвинувального вироку за умови належного документального підтвердження.
Таким чином, якщо суд дійшов висновку про те, що кримінальне провадження підлягає закриттю, процесуальні витрати не можуть бути стягнені із обвинуваченої, а мають бути віднесені на рахунок держави. Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.03.2021 року (справа № 266/3090/18).
Відтак, процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 377,56 грн., слід віднести на рахунок держави.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, до обвинуваченого в ході судового розгляду не застосовувались.
На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 284, 372, 479-2 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження за вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України - задоволити.
Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022181110000170 від 15 вересня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - закрити, на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 377,56 грн., віднести на рахунок держави.
Речові докази, а саме: велосипед, з закритого типу рамою, який передано на відповідальне зберігання власнику - повернути ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено 25 червня 2025 року о 10-30 год.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області ОСОБА_1