Дата документу 24.06.2025Справа № 554/8529/25
Провадження № 1-кс/554/7553/2025
24 червня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 в порядку ст. 303 КПК України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно заяви від 06.06.2025 року,
встановив:
09.06.2025 року до провадження слідчого судді надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за його заявою від 06.06.2025 року.
Скаргу обґрунтовано наступним. 06.06.2025 року ОСОБА_3 через спецлінію «102» Національної поліції України повідомив Полтавський РУП ГУНП в Полтавській області про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України а саме невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року, яке набрало чинності після перегляду Другим апеляційним адміністративним судом. Однак відомості за його заявою до поліції від 06.06.2025 року до ЄРДР не внесено, чим порушено порядок встановлений ст. 214 КПК України.
У судовому засіданні скаржник скаргу підтримав, прохав задовольнити. Пояснив, що іншій особі, яку не назвав, пенсію перерахували та виплатили, а йому ні. До того ж підлягають перевірці слідчим причини невиплати йому до сьогоднішнього дня перерахованої пенсії.
Слідчий, прокурор до суду не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином.
У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, що узгоджується з положеннями ст. 107 КПК України.
Вивчивши матеріали скарги, заслухавши думку скаржника, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що 06.06.2025 року ОСОБА_3 через спецлінію «102» Національної поліції України повідомив Полтавський РУП ГУНП в Полтавській області про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, а саме про невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року, яке набрало чинності 29.05.2025 року.
Скаржник вказує, що відомості за вказаною заявою не було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як убачається зі змісту скарги ОСОБА_3 , рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року, яке постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 року залишено без змін, адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 пенсії з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з урахуванням раніше проведених виплат. Однак станом на 06.06.2025 року уповноважені особи Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не виконали вказаного рішення суду.
12.06.2025 року Шевченківським районним судом міста Полтави направлено запит начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо отримання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року, яке набрало законної сили 29.05.2025 року щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.
19.06.2025 року на адресу суду надійшла відповідь начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на запит, в якій вказав наступне.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року, яке залишено без змін та набрало чинності 29.05.2025 року, зобов'язано Головне управління здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 пенсії з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду виконано в межах покладених на Головне управління зобов'язань та з урахуванням норм чинного законодавства та відповідно до документів пенсійної справи. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 382 КАСУ.
З аналізу норм вказаної вище статті вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду.
Тобто судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об 'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі № 2З5/7638/16-а від 31.07.2018 року.
У статті 382 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання, судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать, про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі (постанова Верховного Суду у справі № 520/11829/17 від 27.11.2018 року).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, позаяк примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404 «Про виконане провадження», у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
При цьому зазначає, що позивач у позовній заяві не заявляв вимоги щодо судового контролю за виконанням даного судового рішення в адміністративній справі.
Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Під час розгляду позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, позаяк виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження (постанова від 21.11.2018 року у справі № 816/2016/17 К/9901/50946/18 ЄДРСР 79365485).
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, Кодексом адміністративного судочинства України.
Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Зауважив, що фінансування пенсій особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) з 01.04.2021 року здійснюється з рахунку Пенсійного фонду України централізовано, без перерахувань відповідних коштів на рахунок Головного управління.
Судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов'язань.
Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» резолютивна частина рішення є завершеною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги.
Під час виконання рішень суду дії Головного управління повинні узгоджуватися із зобов'язаннями, визначеними судом. У випадках, коли зобов'язання, що покладені судовим рішенням на органи Пенсійного фонду України, не визначають окремий порядок проведення перерахунку пенсії, перерахунок здійснюється з урахуванням вимог чинного законодавства.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року у справі № 440/669/25 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 пенсії з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
Вказав, що доплату пенсії на виконання рішення суду нараховано за період з 01.01.2025 року по 30.06.2025 року в розмірі 99132,3 грн.
Датою внесення до черги в реєстр судових рішень є 06.06.2025 року.
Рішення суду виконане в межах покладених на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов'язань та з урахуванням норм чинного законодавства.
Вказану заборгованість обліковано в Головному управлінні за номером справи та датою набрання рішення законної сили за порядковим № 2521414.
Відповідно до статті 8 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Щодо виплати Головним управлінням боргів за рішеннями суду зазначив, що з вересня 2018 року по березень 2025 року стан такої виплати повністю залежить від видатків Головного управління, запланованих за рахунок коштів Державного бюджету, кошти, які виділялися Державним бюджетом профінансовані в повному обсязі.
Також на І та II квартали 2023 року розроблено та затверджено тимчасовий розпис доходів і видатків Головного управління, проте коштів Державного бюджету на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду не було передбачено. Окрім того на І квартал 2024 року затверджено тимчасовий розпис доходів і видатків Головного управління, втім коштів Державного бюджету на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду також не передбачалося.
Окрім того, на І, II III та IV квартали 2024 року затверджено тимчасовий розпис доходів і видатків Головного управління, втім коштів Державного бюджету на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду також не передбачалося.
Зазначає, що на даний час розроблено та затверджено тимчасовий розпис доходів і видатків Головного управління на І квартал 2025 року, проте коштів Державного бюджету на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду не передбачено.
Відповідно до пункту 7 розділу II Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління № 35 Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1, підписано Головою правління ОСОБА_4 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 січня 2022 року № 53/37389), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.
Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Зазначені кошти входять до складу запланованих асигнувань з державного бюджету по бюджетній програмі за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».
Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України (далі - Фонд) - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.
Відтак, виплата коштів на виконання вищезазначеного рішення суду позивачу буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, виділених на цю мету.
В обгрунтування вищевикладеної письмової позиції також вказав, що згідно пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 та підпункту 4 пункту 4 Положення, основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей для здійснення виплат, крім зазначених, Головне управління не має.
Також, необхідно ураховувати силу приписів статті 8 Закону № 2262-ХІІ, тобто пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їхніх сімей, у тому числі, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2024 року №1156 затверджено Бюджет Пенсійного фонду України.
Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду визначена у бюджеті Фонду на 2024 рік - 25 262,3 млн. грн.
В свою чергу виплату заборгованості на виконання рішень судів, проведено в межах коштів, виділених на зазначені цілі у 2024 році, дата набрання чинності яких є 19.11.2020 включно.
Зазначає, що розроблено та затверджено тимчасовий розпис доходів і видатків Головного управління на І квартал 2025 року, проте коштів Державного бюджету на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду не передбачалося.
Також розроблено та затверджено тимчасовий розпис доходів і видатків Головного управління на II квартал 2025 року, в якому передбачені кошти у частині державного бюджету за бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду» на травень 2025 року у сумі 268,1 тис. грн. Бюджетні кошти спрямовуються на виплату судових рішень відповідно до «Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 902 від 26 серпня 2021 року (із змінами).
Наразі Головним управлінням здійснено всі заходи по забезпеченню процесу щодо виплати згідно рішень судів в порядку черговості та фінансування заборгованості в повному обсязі. В діях останніх відсутня протиправність, про яку вказує позивач по справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Отже, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов'язкові ознаки: прокурор, слідчий (детектив) наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; відповідна процесуальна дія прокурором, слідчим (детективом) у встановлений строк не вчинена. Тобто, наведена норма дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ознакам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
Водночас, слідчий суддя зауважує, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
Також, якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела. Аналогічні за змістом норми містяться у Розділі ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (далі Положення), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 року, згідно з яким відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Такі ж висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), у якій зазначено: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР...».
Слідчий суддя враховує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов'язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.
На переконання слідчого судді, заява ОСОБА_3 не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень та за обставин справи є передчасною, оскільки з моменту набрання чинності рішенням суду до звернення ОСОБА_3 до поліції минув лише тиждень та відсутні відомості про звернення його до виконання, видачі виконавчих листів до 06.06.2025 року.
Як уже зазначив слідчий суддя, ч. 1 ст. 214 КПК України не встановлює обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити відомості до ЄРДР за будь-якою заявою, а тільки тією, що містить відомості про вчинення кримінального правопорушення. Також, така позиція відповідає усталеній судовій практиці в Україні та позиції ВС, що викладалась вище.
Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.
Так, посилання скаржника є лише його незгодою з діяльністю особи, однак на підтвердження чого не наведено жодних обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчинення кримінальних правопорушень (суб'єктивних та об'єктивних).
Крім того, заява ОСОБА_3 не містить таких фактичних даних на підтвердження того, що заявником було подано повідомлення про злочини, які містять достатні відомості про реальність конкретної події злочину із зазначенням конкретного часу, місця, способу, інші обставини вчинення злочину в розумінні ст. 11 КК України, відповідно до якої злочином є передбачене Кримінальним Кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування може бути постановлена про відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, оскільки відсутні дані, які б достовірно свідчили про наявність події злочину відповідно до ст. 11 КК України, матеріали скарги свідчать про відсутність підстав вважати, що уповноваженими особами СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області вчинено бездіяльність, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість доводів скарги, в задоволенні якої необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 25, 26, 28, 214, 303 - 307, 372 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за його заявою від 06.06.2025 року - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_5