Справа № 372/1295/25
Іменем України
04 червня 2025 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Кравченко М.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Обухівського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Києва, українку, громадянку України, зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , працюючу керівником ФБ «Відродження», реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,
за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 098317, який складено 11.03.2025 року вбачається, що 01.03.2025 року близько 06 год. 00 хв. В с. Деремезна Обухівського району Київської області по вул. Дзингарівщина, 19, собаки з притулку ФБ «Відродження», керівником якого є ОСОБА_1 , забігли до двору ОСОБА_2 та розірвали свійських тварин останньої, а саме курей та качок в кількості 45 штук, чим порушено правила утримання собак. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечила, заявила клопотання про закриття провадження у справі та повернення адміністративного матеріалу, яке обґрунтувала тим, що відповідно до ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підвідомча суду.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила. Заяв, клопотань суду не подала.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що в той день перебувала у своєї матері ОСОБА_2 , близько 06 години 00 хвилин, її матері зателефонували сусіди і повідомили, що в її дворі чужі собаки роздирають качок і курей, коли її мати вийшла на подвір'я собаки втекли до місцевого притулку для собак. Внаслідок цієї події було розірвано тридцять качок та 15 курей.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до Закону України № 1684-ІХ від 15.07.2021 року ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладена в новій редакції. Так, ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнено частиною третьою.
Відповідно до ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Відповідно до ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 154 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підвідомча суду. Проте, підвідомчість статті 154 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення взагалі не визначена чинним Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Зміст цього права полягає у тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі № 9зп).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Враховуючи наявність законодавчої прогалини, яка перешкоджає доступу до правосуддя, суддя вважає за можливе розглянути протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Положеннями ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 № 3447-IV домашні тварини - собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі.
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 № 3447-IV особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана: забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 № 3447-IV особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 5, 6 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 № 3447-IV особа, яка супроводжує тварину, зокрема, зобов'язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров'я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Відповідно до п. 3, 5 ч. 7 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 № 3447-IV дозволяється утримувати: домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї; собак - без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.
Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 № 3447-IV фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Згідно ч. 1 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідальність настає за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях.
Частиною 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників чи в невідведених для цього місцях, якщо ці дії спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само їх повторне протягом року вчинення.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка, дослідивши письмові докази, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки її вина підтверджується матеріалами справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 098317 від 11.03.2025 року; копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.03.2025 року, рапортом працівника поліції від 01.03.03.2025 року та іншими матеріалами справи.
Незважаючи на встановлення провини ОСОБА_1 у скоєнні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у даній справі необхідно закрити у зв'язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення з наступних підстав.
Так, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення 01.03.2025 року, тобто кінцевий термін притягнення до відповідальності ОСОБА_1 сплив 28.05.2025 року.
Згідно із ч. 2 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - три місяці з дня його виявлення.
Відповідно до п. 7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи, що строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закінчився, провадження у справі підлягає закриттю.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, судовий збір на підставі ст.40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 38, 154, 40-1, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя М.В. Кравченко