Справа № 369/11568/24
Провадження № 2/369/2804/25
Іменем України
25.06.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.
за участі секретаря судових засідань Осіпової В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,
встановив:
У липні 2024 року позивач Комунальне підприємство «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради, в особі начальника Камінського В.А., звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивач є надавачем комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрована в гуртожитку за вказаною адресою та винаймає разом з сім'єю кім. № 90.Утримання та обслуговування здійснюється Позивачем згідно Договору №193 від 18.03.2019. Відповідач не дотримується умов договору та не реагує на вимоги сплатити борг.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у сумі 31 995,11 грн. та судові витрати.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 липня 2024 року відкрито провадження по даній цивільній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У відповідності до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача. Позов підтримав та просив суд задовольнити. Вказав, що не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідачу в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі. Ухвалу про відкриття провадження по справі, позовну заяву з додатками відповідачу направлено на адресу зареєстрованого місця проживання. Конверти повертались з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням. Також суд розміщував оголошення про виклик відповідача на сайті суду.
Письмового відзиву, заперечень, клопотань до суду не подавалось, причини неможливості їх подати суду також не повідомлено.
Відповідно до положень ч. 8ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів та ухвалити по справі заочне рішення.
Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. ст.19,274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності.
У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПКУкраїни датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За положеннями чинного законодавства України, послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій це житлово-комунальна послуга, яка за функціональним призначенням полягає у виконанні комплексу робіт направлених на задоволення потреб споживача щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту житлового будинку, а також утримання прилеглої до нього, прибудинкової території. Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (Закон), яким регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: - забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; - інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, позивач є надавачем комунальних послуг на підставі договору №193 від 18.03.2019 .
Відповідач 29.04.2021 року отримала Ордер на житлову площу в гуртожитку № НОМЕР_1 серія 003409, виданий Виконавчим комітетом Боярської міської ради ,ордер видано на підставі рішення виконавчого комітету Боярської міської ради №5/7 від 15 квітня 2021 року власнику ордеру ОСОБА_1 та членам її роди -всього 7 чоловік, дію якого було продовжено рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради №7 від 08.07.2021.
Позивач зазначає, що Для відшкодування витрат за житлово-комунальні послуги (послуги з управління гуртожитком, електричної енергії, ) згідно з розрахунком утримання мешканців, Відповідачу щомісячно надаються квитанції.
Відповідач не дотримується умов Договору та не реагує на вимоги сплатити борг. В період з серпня 2021 по 01.06.2024 у Відповідача виникла заборгованість за отримані житлово-комунальні послуги у сумі 31995.11 грн.
Зазначені обставини підтверджуються оригіналами документів, які надаються в копіях, а саме: договір №193 від 18.03.2019, Ордер на житлову площу в гуртожитку № НОМЕР_1 серія 003409, виданий Виконавчим комітетом Боярської міської ради, розрахунок заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_2 .
На спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за отримані послуги жодних доказів відповідачем не надано.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до положень частини першої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» суб'єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Відповідно до пунктів третього, четвертого частини четвертої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» колективний споживач зобов'язаний: забезпечувати розподіл між споживачами, об'єднаними таким колективним споживачем, обсягу спожитих комунальних послуг відповідно до законодавства (крім випадку, коли співвласниками визначено іншу особу, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги); у разі безпосереднього здійснення розподілу обсягу комунальних послуг між споживачами у будівлі надавати споживачам, об'єднаним таким колективним споживачем, детальний розрахунок розподілу між ними обсягу спожитих комунальних послуг, а в разі обліку комунальних послуг засобами вимірювальної техніки вузла обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі (її частині), надавати також інформацію про їх показання.
Згідно зі статями 64, 67, 68 Житлового Кодексу України (далі ЖК України) наймач та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами та обов'язками, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язанням, що випливають із зазначеного договору.
Згідно статті 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
На підставі статей 66, 67, 68, 162 ЖК України плата за користування житлом /квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.
За таких обставин, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користується ними.
Проте, в порушення зазначених норм матеріального права, відповідач не виконує своїх зобов'язань із своєчасного внесення плати за комунальні послуги.
Стаття 610 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, суд доходить висновку, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, а відтак, вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 31995.11 грн. є обґрунтованими, що є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що позивач належним чином довів свої позовні вимоги. Доказів на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано.
Суд, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 13 ЦПК України, приходить до висновку про обґрунтованість позову та про те, що обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, відтак позов підлягає задоволенню.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,
Позов Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради Київської області заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 31 995,11 грн (тридцять одну тисячу дев'ятсот дев'яносто п'ять грн. 11 коп.) та судовий збір в сумі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.).
Інформація про позивача: Комунальне підприємство «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради
08154, м. Боярка, вул. П. Сагайдачного, 30 ,Фастівського району Київської області, код ЄДРПОУ 34702930, р/р НОМЕР_3 в АТ КБ «Приват Банк», МФО 305299
Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 25 червня 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ