Справа № 369/10287/22
Провадження № 2-п/369/52/25
25.06.2025 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву відповідача 1 ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.07.2023 року у цивільній справі № 369/10287/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та річних,
10.06.2025 року відповідач 1 ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про перегляд заочного рішення суду від 31.07.2023 року у цивільній справі № 369/10287/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та річних.
Заява про перегляд заочного рішення мотивована тим, що повний текст рішення суду від 31.07.2023 року відповідачем отримано не було, зі змістом рішення відповідачка ознайомилась безпосередньо в суді 21.05.2025 року. Заявник зазначив, що відповідач не була повідомлена про розгляд справи, а документи направлені відповідачу, відповідно до матеріалів справи, повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Як зазначає відповідач після детального ознайомлення зі змістом позовної заяви відповідачу стало очевидне, що Позивач наполягає на стягненні з неї та іншого Відповідача інфляційних збитків за процентів річних за нібито невиконання грошового зобов'язання відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.05.2019 р. у справі № 369/11622/18. При цьому зазначасться період з 11.05.2019 р. по 11.09.2022 р. (по 3% річних) та період з березня по серпень 2022 року (інфляційні втрати).
У згаданому рішенні суду, на яке посилається Позивач, зазначено, що з відповідачів було стягнуто: Основний борг: 11 000 грн та 1 100 доларів США: Неустойка за серпень 2018 року: 85 250 грн та 8 525 доларів США; Винагорода позикодавця за серпень 2018 року: 1 100 грн та 110 доларів США.
Однак у своїх розрахунках Позивач чомусь застосував інфляційні коефіцієнти та проценти річних не до основної суми боргу (11 000 грн + 1 100 доларів США). а до загальної суми, яка включає і неустойку, і винагороду, тобто до 350 460 грн.
Це, на думку відповідача, є некоректним, оскільки відповідно до змісту вказаного рішення, лише сума основного боргу могла бути підставою для нарахування відповідних платежів. Відповідно, обчислення мали б проводитись лише з 39 600 грн (11 000 грн +28 600 грн, де останнє еквівалент 1 100 доларів США за курсом 26 грн/дол.).
Відповідач окремо звернула увагу суду на те, що позов містить вимоги щодо інфляційних витрат за березень серпень 2022 року, а також щодо нарахування 3% річних за період з 24.02.2022 р. по 11.09.2022 р. Проте такі вимоги, на її думку, не відповідають чинному законодавству.
Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії в Україні воєнного або надзвичайного стану, а також протягом 30 днів після його завершення, боржник звільняється від відповідальності за статтею 625 ЦК України. Це означає, що під час дії воєнного стану (включно з періодом від 24 лютого 2022 року), жодні неустойки, інфляційні втрати або інші подібні нарахування не підлягають стягненню.
Отже, інфляційні втрати, зазначені Позивачем у розмірі 56 424 грн за вказаний період, не можуть бути задоволені. Аналогічно і нарахування 3% річних за той самий період є неправомірним.
Таким чином, єдине, на що міг претендувати Позивач, на думку відповідача, це 3% річних за період з 11.05.2019 р. до 23.02.2022 р. і лише з суми основного боргу- 39 600 грн.
Заявник просив суд визнати причини пропуску строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення поважними та поновити їх, скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.07.2023 року по справі №369/10287/22 та призначити справу до розгляду в загальному порядку.
Суддя, дослідивши матеріали цивільної справи в межах розгляду заяви, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку та залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, у зв'язку з наступним.
Суддею встановлено, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.07.2023 року у цивільній справі № 369/10287/22 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та річних - задоволено та ухвалено:
- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3% річних та інфляційні збитки в сумі 91 470 (дев'яносто одну тисячу чотириста сімдесят) грн. 00 коп. за невиконання грошового зобов'язання;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.3. ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідно до ч.3 ст. 284 ЦПК України строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Статтею 283 ЦПК України передбачається, що відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України.
Відповідно до ст. 272 ЦПК України «Вручення судового рішення», копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення (ч. 1). У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення (ч. 2). У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса в особи відсутня (ч. 3). За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді (ч. 4). Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня (ч. 5). Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч. 6). Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (ч. 7). Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії або накладено арешт на його майно і виконання такого рішення потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числі внесення записів до відповідних реєстрів, копія такого судового рішення також надсилається судом цим органам та (або) особам у порядку та строки, визначені цією статтею для негайного виконання (ч. 8). Копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством (ч. 9). Судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ч. 10). У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11). Особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, може отримати в суді, який розглядав справу як суд першої інстанції, копію рішення, що є в матеріалах цієї справи, ухваленого судом будь-якої інстанції (ч. 12).
Як вбачається з матеріалів справи, заочне рішення суду надсилалося на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням, на адресу її реєстрації та фактичного проживання, а 21.05.2025 року відповідач 1 ОСОБА_1 самостійно ознайомилась з матеріалами справи в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області під розписку.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
У рішенні від 03.04.2008 ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається мотивувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» («PONOMARYOV v. UKRAINE», № 3236/03).
У рішенні від 29.10.2015 ЄСПЛ звернув увагу на те, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення.
Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.
У постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, самий лише факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою(«Volovik v. Ukraine», № 15123/03, § 53, 55, рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року).
Згідно з цим принципом жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Хоча саме національним судам, перш за все, належить ухвалювати рішення про поновлення строку оскарження, проте їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. ЄСПЛ встановив, що у справі, яка ним переглядалася, національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Суд зробив висновок, що сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було зазначити причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника. Отже, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції («USTIMENKO v. UKRAINE», № 32053/13).
Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» №32053/13).
Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Також у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
В поданій заяві відповідач 1 не навела жодної поважної причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Враховуючи те, що заявником пропущено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, а клопотання про поновлення строку не містить жодних поважних причин пропуску цього строку, а також не надання належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.
На підставі викладеного, суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення від 31.07.2023 у цивільній справі № 369/10287/22.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України, документи подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою : 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку заяву про перегляд заочного рішення суду від 31.07.2023 у цивільній справі № 369/10287/22 залишити без задоволення, оскільки відмовлено у поновленні строку на подачу такої заяви.
Згідно ч.4 ст.287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 127, 274, 284, 287, 288 ЦПК України, суддя,
У задоволенні клопотання відповідача 1 ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення від 31.07.2023 року у цивільній справі № 369/10287/22, - відмовити.
Заяву відповідача 1 ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.07.2023 року у цивільній справі № 369/10287/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та річних,- залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення даної ухвали до Київського апеляційного суду.
Суддя А.В. Янченко