Справа № 369/5759/25
Провадження №6/369/294/25
02.06.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Скрипник О.Г.,
при секретарі Гребенюк Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича, боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстрована малолітня особа,
Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстрована малолітня особа, у якій просив суд вирішити питання про реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 право користуванням якою має ОСОБА_3 , 2018 року народження.
Подання обґрунтовує тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області знаходяться виконавче провадження N?74009611 з примусового виконання виконавчого листа N?369/9796/20 від 13.11.2023, що видав Києво-Святошинський районний суд Київської області про: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 44 000 (сорок чотири) тисячі доларів США. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 10510 грн 00 коп.».
30.01.2024 керуючись статтями 3, 4, 17, 19, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржник у виконавчому провадженні: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Сума боргу за виконавчим документом становить 44000,00 дол. США та 10510,00 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана боржнику відповідно до ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження", що підтверджується Ф103 АТ «Укрпошта» від 30.01.2024 року, трек номер: 0600083006363. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. В процесі примусового виконання рішення приватним виконавцем було вжито заходів щодо перевірки майнового стану боржника. Так, згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів N? 257883502 від 18.03.2025 року у виконавчому провадженні N?74009611- в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Згідно відповіді на запит N? 257883623 від 1803.2025 у виконавчому провадженні N? 74009611 до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця - інформацію не надано з причини: інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня.
Згідно відповіді на запит N? 190103431 від 30.01.2024 у виконавчому провадженні N?74009611 до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи - боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває. Згідно відомостей АСВП за наслідками обробки банківськими установами постанови про арешт коштів боржника, яка була скерована до них в електронному вигляді з накладанням електронного цифрового підпису у боржника ОСОБА_5 наявні відкриті розрахункові рахунки в АТ КБ «Приват Банк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Ощад Банк». Відповідно до електронної інформаційної взаємодії виконавців банками, приватним виконавцем засобами Автоматизованої системи виконавчого провадження направлено банкам вимогу на отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків боржника.
Згідно відповіді АТ КБ «Приват Банк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Ощад Банк» залишок коштів боржника ОСОБА_1 на розрахункових рахунках складає 0,00 грн.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта за боржником зареєстровано квартира, таунхаус, загальною площею 139 кв.м., житловою площею 51.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Дане майно належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2004, виданий 14.07.2017, видавник: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Тимчук В.О.
30.01.2024 року за вихідним N? 815 приватним виконавцем направлено вимогу про надання інформації про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді Білогородської сільської ради N?04-19/305 від 08.02.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 - зареєстрована малолітня особа ОСОБА_3 , 2018 року народження.
30.01.2024 року за вихідним N? 816 приватним виконавцем направлено вимогу про надання копій технічної документації на об?єкт нерухомого майна, а саме: квартира (таунхаус), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 14.03.2024 року на адресу приватного виконавця надійшов адвокатський запит N? 06 від 29.02.2024 року в інтересах ОСОБА_1 про надання інформації про стан виконавчого провадження та копію постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу. Це свідчить про те, що боржник обізнаний про відкрите виконавче провадження N? 74009611.
15.03.2024 року за вихідним N?9894 надано відповідь на адвокатський запит.
16.07.2024 року на адресу приватного виконавця надійшла заява від представника боржника про зупинення виконавчого провадження N?74009611 На адресу приватного виконавця надійшла ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області N? 369/9796/20 від 28.03.2024 року, якою суд задовільнив заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення у справі N? 369/9796/20 до 04 жовтня 2024 року
16.07.2024 року відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
09.10.2024, у зв?язку із закінченням терміну відстрочки виконання судового рішення приватним виконавцем поновлено вчинення виконавчих дій, про що винесено відповідну постанову.
17.12.2024 року на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та арештоване нерухоме майно боржника, а саме: двоповерхова квартир, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За наслідками виїзду за адресою нерухомого майна, приватним виконавцем скалено акт N? 74009611 від 17.12.2024 року, яким встановлено, що боржник не проживає за адресою: АДРЕСА_1
25.02.2025 року за вихідним N? 3327 приватним виконавцем направлено запит до Служби у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право користуванням якою має ОСОБА_3 , 2018 року народження. 26.03.2025 року на адресу приватного виконавця надійшла відповідь Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області N? 253 від 19.03.2025 року про відмову у наданні дозволу на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі слів стягувача у виконавчому провадженні боржник разом із малолітньою дитиною перебуває за кордоном.
Згідно відповіді на запит N? 247663601 від 28.01.2025 року до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону з 30.01.2024 по: 28.01.2025 - за вказаними параметрами в Державної прикордонної служби України відсутні дані щодо перетину боржником державного кордону.
Відповідно до ст. 2 Порядку, уповноважений орган Держприкордонслужби на запити державних приватних виконавців забезпечує передачу до Системи відповідей про перетинання боржником державного кордону України.
Заявник просив звернути увагу на те, що запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину кордону можна направити лише з початку відкриття виконавчого провадження, а отже з 30.01.2024 року.
Заявник у своєму поданні зазначив, що метою звернення з даним поданням є забезпечення прав та інтересів ОСОБА_2 в ході примусового виконання рішення.
Враховуючи викладене, просить подання задовольнити.
Суд, перевіривши матеріали справи, доводи подання, суд вважає, що подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича, боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстрована малолітня особа, не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.
Європейський суд з права людини вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.
Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.
Саме такий принцип застосовує Європейський суд з права людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
Європейський суд з права людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун'єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).
Завданням цивільного судочинства за приписами ч.1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави .
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами ч.1, 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
При цьому ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.
При цьому, в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику.
В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.
Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від ід 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).
У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.
Тобто, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.
У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.
З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти.
Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року в справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22).
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області знаходяться виконавче провадження N?74009611 з примусового виконання виконавчого листа N?369/9796/20 від 13.11.2023, що видав Києво-Святошинський районний суд Київської області про: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 44 000 (сорок чотири) тисячі доларів США. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 10510 грн 00 коп.».
30.01.2024 керуючись статтями 3, 4, 17, 19, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржник у виконавчому провадженні: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Сума боргу за виконавчим документом становить 44000,00 дол. США та 10510,00 грн.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта за боржником зареєстровано квартира, таунхаус, загальною площею 139 кв.м., житловою площею 51.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Дане майно належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2004, виданий 14.07.2017, видавник: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Тимчук В.О.
30.01.2024 року за вихідним N? 815 приватним виконавцем направлено вимогу про надання інформації про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді Білогородської сільської ради N?04-19/305 від 08.02.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 - зареєстрована малолітня особа ОСОБА_3 , 2018 року народження.
25.02.2025 року за вихідним N? 3327 приватним виконавцем направлено запит до Служби у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право користуванням якою має ОСОБА_3 , 2018 року народження. 26.03.2025 року на адресу приватного виконавця надійшла відповідь Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області N? 253 від 19.03.2025 року про відмову у наданні дозволу на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, як вже встановлено судом, передання на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливим.
Водночас законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування такої згоди.
У постанові від 15 лютого 2023 року в цій самі справі № 2-537/11 Верховний Суд зробив висновок про те, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.
За змістом статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в матеріалах подання відсутні відомості про згоду органу опіки та піклування щодо доцільності звернення стягнення на нерухоме майно, в якому проживає дитина, відомості про наявність у дитини іншого житла, а також подання не містить належних та допустимих доказів на підтвердження того, що права малолітньої дитини ОСОБА_3 , не будуть порушені в разі звернення стягнення на житло, в якому зареєстрована дитина.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 76-80, 89, 258-260, 354, 435, 440 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
Подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича, боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстрована малолітня особа - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя Оксана СКРИПНИК