17.06.2025 Справа № 294/38/25
17 червня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Пчолкіну М.В.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в якому посилаючись на набуття права вимоги до відповідачів за кредитним договором, договором іпотеки, договором поруки, та в зв'язку із порушенням останніми договірних зобов'язань по сплаті коштів за наданий кредит, просив стягнути з них заборгованість за кредитним договором №449/П/14/2007-840 від 27 грудня 2007 року в розмірі 765 053 грн. 04 коп., з якої: 400 477 грн. 67 коп. - прострочена сума основного боргу, 364 575 грн. 37 коп.- заборгованість по простроченим відсоткам, а також судовий збір в розмірі 11 475 грн. 80 коп.
Представник відповідача подав до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що 21 травня 2020 року між Державною іпотечною установою та ПАТ «КБ «НАДРА» укладено Договір відступлення права вимоги, згідно якого банк передав позивачу всі права вимоги за кредитним договором, договором іпотеки та договором поруки. Однак, відповідачам про факт набуття позивачем прав вимоги за кредитним договором, іпотечним договором та договором поруки не повідомлено. Поштові повідомлення про відступлення прав вимоги від позивача не отримувались, коли останньому достеменно відомо про адреси їх реєстрації та постійне місце проживання. Також відсутня інформація про рахунки позивача, як нового кредитора, на які повинні здійснюватися всі платежі в погашення заборгованості за кредитним договором. До позовної заяви не долучено доказів отримання відповідачем поштового відправлення, коли реєстр згрупованих поштових відправлень списком та фіскальний чек підтверджує лише направлення вказаного листа, однак не отримання його відповідачами. Тому вважає, що факт належного повідомлення відповідачів про зміну кредитора є недоведеним, що позбавило їх можливості сплачувати щомісячний платіж на рахунки Державної іпотечної установи.
Також просив про застосування строку позовної давності у цій справі, посилаючись на те, що кредитний договір №449/П/14/2007-840 між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «НАДРА» укладено 27 грудня 2007 року, а останній платіж по погашенню кредиту відповідачем здійснено 13 грудня 2010 року, а відтак у кредитора виникло право на пред'явлення до суду позову про стягнення заборгованості з грудня 2010 року, чого останній у визначений законом строк не зробив.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, до суду не прибули.
Відповідач в суді в задоволенні позову просив відмовити. Посилаючись на практику Верховного Суду і періодичність сплати відсотків, зазначив, що нарахування заборгованості за кредитним договором здійснено за межами строку позовної давності, коли боржники тривалий час з 2010 року не здійснювали сплату кредиту. Також зазначив, що кредит є доларовим, заборгованість по якому переведено в гривні, коли ліцензія на те, що позивач має право проводити валютні операції відсутня.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що 27 грудня 2007 року між ВАТ КБ «НАДРА» (далі - банк) та ОСОБА_2 (далі - позичальник) укладено кредитний договір №449/П1/14/2007-840.
Відповідно до п. 1.1. Договору, банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 68 409,60 доларів США в порядку та умовах, визначених цим Договором.
Пунктом 1.2. Договору встановлено цільове використання кредиту, а саме: проведення розрахунку по договору купівлі - продажу №15993 від 27 грудня 2007 року, який укладено між позичальником та ОСОБА_4 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Підпункт 1.3.1. п. 1.3. Договору передбачає, що відсотки за користування кредитом розраховується банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 12,59 % відсотків річних.
Згідно п. 1.4. Договору, банк надає позичальнику кредит строком до 10 грудня 2027 року.
Відповідно до п. 3.3.1. Договору, повернення суми кредиту здійснюється рівними платежами щомісячно у сумі 285,04 доларів США.
Згідно п. 3.3.2. Договору, позичальник сплачує банку передбачені п.п. 1.3.1., 3.3.1. цього Договору платежі безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок у порядку передбаченому п. 3.3.3. шляхом сплати платежу у валюті кредиту.
Відповідно до п.п. 3.3.3 та 3.3.4 Договору, позичальник вносить чергові платежі по кредиту, визначений у п. 3.3.1., 3.3.1. цього Договору, щомісячно до 10 числа поточного місяця. Кінцевий термін повернення кредиту - 10 грудня 2027 року.
Згідно п. 8.4. Договору, цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання позичальником прийнятих на себе зобов?язань.
Крім того, 27 грудня 2007 року між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_3 (далі - поручитель) укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов?язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов?язань за кредитним договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору, поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право вимагати виконання зобов?язань вказаних в п. 1.1. цього Договору повністю (чи у будь-якій його частині), як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.
Також 27 грудня 2007 року між ВАТ КБ «НАДРА» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №449/П/14/2007-840, який посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Левчук О.Б. та зареєстровано за №15998.
Згідно п. 1.2. Договору, іпотекодавець передає в іпотеку ВАТ КБ «НАДРА» предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
21 травня 2020 року між ВАТ КБ «НАДРА» та Державною іпотечною установою укладено договір відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстровано за №1436.
Відповідно до п. 1. Договору, за цим договором в порядку і на умовах, визначених цим договором, банк відступає позивачу (новому кредитору/іпотекодержателю/заставодержателю) належні банку, новий кредитор/іпотекодержатель/заставодержатель набуває права вимоги банку до заставодавців/іпотекодавців та/або поручителів та/або майнових поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб до яких перейшли обов?язки боржників, за договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору.
Пунктом 2 Договору встановлено, що за цим Договором новий кредитор/іпотекодержатель/заставодержатель в день настання відкладальної умови, визначеної в п. 14.1. цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами. Права кредитора/іпотекодержателя/заставодержателя за основними договорами переходять до нового кредитора/іпотекодержателя/заставодержателя у повному обсязі та на умовах, які існують на момент набуття права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.
Пункт 14.1. Договору передбачає, що відкладальною умовою, з якою сторони пов?язують набрання чинності цим Договором та перехід прав вимоги за основними договорами від банку до нового кредитора/іпотекодержателя/заставодержателя, є - набрання законної сили ухвали Господарського суду м. Києва в справі №910/19158/16 про затвердження мирової угоди. Моментом настання відкладальної умови вважається - день набрання законної сили ухвали Господарського суду м. Києва в справі №910/19158/16 про затвердження мирової угоди.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02 червня 2020 року, яка того ж дня набрала законної сили, у справі № 910/19158/16 затверджено мирову угоду, укладену 18 травня 2020 року між ВАТ КБ «НАДРА» та Державною іпотечною установою.
Згідно п. 4 Додатку №1 до Договору відступлення, права вимоги ВАТ КБ «НАДРА» до відповідачів, відповідно за кредитним договором №449/П1/14/2007-840 від 27 грудня 2007 року, договором іпотеки №449/П/14/2007-840 від 27 грудня 2007 року та договором поруки від 27 грудня 2007 року відступлене Державній іпотечній установі.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №211706947 від 09 червня 2020 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52559055 від 09 червня 2020 року, проведено державну реєстрацію відступлення права вимоги за договором іпотеки, і внесено запис про іпотекодержателя Державну іпотечну установу.
05 червня 2020 року Державна іпотечна установа направила ОСОБА_2 повідомлення про відступлення права вимоги №2340/32/4, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень №3565 від 10 червня 2020 року.
Згідно розрахунку заборгованості Державної іпотечної установи за кредитним договором №449/П/14/2007-840 від 27 грудня 2007 року, заборгованість ОСОБА_2 за період з 10 червня 2020 року по 10 серпня 2024 року становить 765 053 грн. 04 коп., з якої: 400 477 грн. 67 коп. - прострочена сума основного боргу, 364 575 грн. 37 коп.- заборгованість по простроченим відсоткам.
30 серпня 2024 року позивачем на адресу ОСОБА_2 направлено вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором №449/П/14/2007-840 від 27 грудня 2007 року на загальну суму 765 053 грн. 04 коп., яка останнім не виконана.
Відповідачі взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконують, термін сплати коштів порушено.
Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається із ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається із ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Як вбачається із ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо:
1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов'язання.
Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, згідно яких сума заборгованості за кредитним договором №449/П/14/2007-840 від 27 грудня 2007 року, станом на 10 серпня 2024 року складається з простроченої суми основного боргу в розмірі 400 477 грн. 67 коп. та заборгованості по простроченим відсоткам в розмірі 364 575 грн. 37 коп. за період з 10 червня 2020 року по 10 серпня 2024 року, що в загальному розмірі становить 765 053 грн. 04 коп. та сумнівів у суду не викликає, коли доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками за користування кредитом відповідачами суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.
Що стосується доводів відповідача про те, що відповідача не повідомлено про заміну кредитора, коли поштові повідомлення про відступлення прав вимоги від позивача ним не отримувались, а докази отримання останнім поштового відправлення відсутні, то суд зазначає, що вимогами ст.ст. 512-519 ЦК України обов'язку кредитора здобувати докази і перевіряти факт отримання боржником такого повідомлення не передбачено. Саме отримання такого повідомлення боржником не пов'язується з реалізацією прав заміненого кредитора та на вимогах закону не ґрунтується.
При цьому, суд звертає увагу на те, що боржники не виконували свої зобов'язання ще з 2010 року ні первісному, ні теперішньому кредитору, а тому посилання на відповідача на відсутність у нього інформації про рахунки позивача, як нового кредитора, що позбавляло останнього можливості здійснювати щомісячні платежі, правового значення мати не можуть, є безпідставними та до уваги судом не беруться.
Доводи відповідача про те, що кредит надано у доларах США, а заборгованість визначена у гривні, та що позивач не має ліцензії на здійснення валютних операцій, є необґрунтованими, оскільки Державна іпотечна установа на законних підставах набула права вимоги за кредитним договором, а отже, як новий кредитор (іпотекодержатель), має право вимагати виконання зобов'язань боржника. Визначення розміру заборгованості у гривні не суперечить чинному законодавству та не свідчить про здійснення валютної операції, яка потребує окремої ліцензії.
Отже, суд доходить висновку, що перелічені вище доводи сторони відповідача не можуть стати підставою для відмови в стягненні з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості, яка нарахована правильно за період з 10 червня 2020 року по 10 серпня 2024 року, коли періодичні платежі та користування кредитом за умовами договору здійснюється строком до 10 грудня 2027 року.
Що стосується заяви відповідача про застосування в цій справі строків позовної давності поданої згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, то суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У той же час, постановою Кабінету Міністрів України від № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався та на час ухвалення рішення у справі карантин в Україні продовжено до 30.06.2023 року.
Згідно п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
При цьому, з 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який діє і донині.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Разом з цим, строк позовної давності у цій справі не може бути застосований, оскільки позов подано новим кредитором - Державною іпотечною установою після набуття нею права вимоги на підставі договору відступлення, який набрав чинності лише 02 червня 2020 року.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач заявляє вимоги про стягнення не всієї заборгованості за весь період дії кредитного договору, а лише поточної, по періодичних платежах, яка утворилася у період з 10 червня 2020 року по 10 серпня 2024 року, тобто в межах позовної давності.
Відтак, враховуючи викладене, а також те, що позовні вимоги стосуються періоду з 10 червня 2020 року по 10 серпня 2024 року, строк позовної давності у цій справі за позовом поданим в січні 2025 року не може вважатися пропущеним.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності до висунутих позовних вимог в цій справі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за кредитним договором в розмірі 765 053 грн. 04 коп., а також судовий збір в розмірі 11 475 грн. 80 коп., а всього 776 528 (сімсот сімдесят шість тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп.
Повне судове рішення складено 25 червня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Позивач: Державна іпотечна установа, ЄДРПОУ - 33304730, знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34.
Відповідачі: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя