24.06.2025 Справа № 363/1716/25
24 червня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Найдюк Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 12.05.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2831464. Згідно укладеного договору ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн.
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило позивачу своє право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором позики № 2831464 від 12.05.2024 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Свої зобов'язання за договором позики відповідач належним чином не виконує, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 15 562,75грн., яка складається з: 5 000,00 грн. - заборгованості за основною сумою боргу; 697,75 грн. - заборгованості за відсотками; 9 865,00грн. - заборгованість за пенею.
На підставі викладеного та статей 525, 526, 1049 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики № 2831464 у розмірі 15 562,75грн.
04.04.2025 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в просильній частині позовної заяви просить проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановлений законом порядку, причини неявки суду невідомі. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідачем в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуючи, вищенаведене, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) 12.05.2024 року укладено договір позики № 2831464 відповідно до умов якого, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджених умовах договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики. Сума позики становить 4 000,00 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка за перший день користування позикою 0,825%, дата повернення позики 11.06.2024 року (п. 1., п. 2.1., 2.2., 2.3.).
14.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу № 14/06/21 згідно умов якого, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору (п. 1.1.). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2.). Фактор протягом 30 робочих днів з дня підписання акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників зобов'язується направити, простою кореспонденцією через відділення Укрпошти або за допомогою інших компаній, які займаються адресною доставкою кореспонденції, підготовлені за формою згідно додатку № 3 до цього договору, письмові повідомлення боржникам про відступлення клієнтом права вимоги заборгованості фактору (п. 1.3.). Фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу, протягом 7 робочих днів з моменту передачі акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта, вказаний і розділі 10 даного договору.
28.07.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року згідно якої, сторони погодили внести зміни до п. 1.3. договору та викласти його в наступній редакції: «1.3. Клієнт зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення прав вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогам чинного законодавства». Решта положень договору залишаються без змін та діють в частині, що не суперечить даній додатковій угоді.
25.09.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року була укладена додаткова угода № 37, згідно з якою на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було відступлено права вимоги згідно з Реєстрами боржників № 31 та № 32 від 25.09.2024 року.
Як вбачається з акту прийому-передачі реєстру боржників № 31 від 25.09.2024 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт), клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників № 31 від 25.09.2024 року кількістю ( ), після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає ( ).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників № 31 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 2831464 у розмірі 15 562,75 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за договором позики № 2831464 від 12.05.2024 року, який здійснений ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сума заборгованості за період з 25.09.2024 року по 28.02.2025 року становить 15 562,75грн., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 5 000,00 грн., заборгованості за відсотками 697,75грн., та заборгованість за пенею 9 865,00грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Звертаючись до суду з даним позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором позики № 2831464 укладеним між відповідачем та ТОВ «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надані суду первісні виписки по рахунку надання ТОВ «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів у сумі 5 000,00 грн. у вигляді кредиту, відповідно до договору позики № 2831464 від 12.05.2024 року.
Отже, на підтвердження вимог статті 1054 ЦК України, щодо виконання своїх зобов'язань, а саме, що ТОВ «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», надала грошові кошти ОСОБА_1 у розмірі та умовах встановленими договором № 2831464 від 12.05.2024 року, на які посилається позивач в обґрунтуванні своїх заявлених позовних вимог в матеріалах справи докази відсутні.
Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 512 ЦК України, визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається».
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 року в справі №243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 року у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 року у справі № 910/11177/20).
Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У даній справі встановлено, що правовідносини за договором позики № 2831464, який укладено між ТОВ «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 виникли 12.05.2024 року, тобто значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, який укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином.
Отже, майбутні вимоги не є предметом договору факторингу від 14.06.2021 року № 14/06/21, тому і право вимоги за договором позики № 2831464 із ОСОБА_1 , який укладено 12.05.2024 року не могло входити. Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 року по справі № 914/868/17).
Право вимоги до ОСОБА_1 вказано лише у витязі з реєстру прав вимоги і не існувало на момент укладення договору факторингу від 14.06.2021 року. Вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 14.06.2021 року не існувало, а відповідно до п. 1.1 за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Жодної визначеної вимоги у ТОВ «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 14.06.2021 року не існувало та сторони не могли передбачити, що 12.05.2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» буде укладено договір із відповідачем ОСОБА_1 .
Крім того, суд враховує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що: відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов'язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов'язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.
Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом №2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
У постановах Верховного Суду від 02.11.2021 року № 905/306/17, від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 року № 905/306/17 вказано, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (ст. 1077 ЦК) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах.
В постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).
Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання додаткової угоди. Згідно п. 3.1.2 фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.
Позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», тому суд вважає, що у зв'язку саме з цією обставиною позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за договором позики № 2831464 від 12.05.2024 року від первісного кредитора ТОВ «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Будь-яких належних посилань на докази, що перехід права вимоги за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, відбувся на виконання умов вказаного договору факторингу, суду не надано, як і не надано посилань на докази на підтвердження оплати за вказаними договорами факторингу.
Отже, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 2831464 укладеного 12.05.2024 року, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача, оскільки у задоволенні позову судом відмовлено.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 509, 525, 526, 610, 611, 638, 1054, 1055 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 247, 259, 263,265,268,273 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Повний текст судового рішення складено 25.06.2025 року.
Суддя О.Д. Рудюк