25.06.25 363/2527/25
25 червня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря судового засідання Ходасевич Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови від 01.04.2025 року за №395/1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП,-
12.05.2025 року позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із вказаним позовом, в якому просив поновити йому строк на оскарження та скасувати постанову від 01.04.2025 року за №395/1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, закривши провадження по справі. Крім того, просив суд стягнути з відповідача на свою користь, понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн. Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 04.05.2025 року ним отримано рекомендоване поштове відправлення за №0601137730069, відправником якого є ІНФОРМАЦІЯ_2 , вкладенням до якого була постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 за №395/1 від 01.04.2025 року, якою позивача визнано винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Вказану постанову позивач вважає незаконною та такою, що винесена з порушенням процедури розгляду. Так, відповідно до оскаржуваної ним постанови - 01.04.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, а саме 18.03.2025 року, зазначений в направленій через AT «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 05.03.2025 року за №2740978, для уточнення військово-облікових даних. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2 п.1 Правил військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ за №1487 від 30.12.2022 року, відповідно - 18.03.2025 року скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 cт. 210 КУпАП. Підставами для винесення оскаржуваної постанови стало те, що начебто 06.03.2025 року відповідачем було надіслано через AT «Укрпошта» з повідомленням про вручення та описом вкладення повістку від 05.03.2025 року за №2740978, для уточнення військово-облікових даних позивачу - ОСОБА_1 , в якій було зазначено дату прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: 18.03.2025 року. А відтак, ОСОБА_1 , було належним чином оповіщено, що підтверджується реєстром ф. 103 з проставленим штемпелем від 06.03.2025 року, а також описом вкладення, проставленим працівником AT «Укрпошта» 06.03.2025 року та поштовим відправленням, яке було повернено 06.03.2025 року з довідкою про причину повернення, в якій було зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою. Однак, наведена в оскаржуваній постанові інформація повністю не відповідає дійсності. Зокрема, рекомендоване поштове відправлення за №0601119829414 не було та не могло бути повернуто відправникові з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, оскільки цей лист був отриманий адресатом 06.03.2025 року. 18.03. 2025 року о 10:25 годині, тобто точно у строк, вказаний у повісті від 05.03.2025 року за №2740978, позивач прибув до відповідача, а відтак і вимог п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року за №1487 - позивач не порушив, подія та склад адміністративного правопорушення у даному випадку відсутні, що було безумовною підставою для винесення відповідачем постанови про закриття справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Натомість, в порушення вимог ст. ст. 245, 252,280 КУпАП, відповідач всебічно, повно і об'єктивно не з'ясував обставин справи, не здійснив належної оцінки доказів, на підставі яких він мав встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність у його вчиненні,
що й призвело до внесення до оскаржуваної постанови абсолютно недостовірної інформації про начебто встановлених ним обставин справи та винесення ним постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, якого позивач не вчиняв, а це, на думку позивача, суперечить приписам ст. ст. 247 та 284 КУпАП та є підставою для скасування оскаржуваної постанови. 05.05.2025 року позивачем направлялась до ІНФОРМАЦІЯ_3 заява, з метою отримання копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, яка залишена відповідачем без реагування.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13.05.2025 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з вимогами про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, крім того, судом витребувано у відповідача, належним чином засвідчені копії: матеріалів справи про адміністративне правопорушення (у т.ч. титульного аркушу цієї справи та опису документів, що у ній містяться), за результатами розгляду якої було винесено постанову від 01.04.2025 за №395/1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП; конверту повернутого оператором поштового зв'язку поштового відправлення, вкладенням до якого була повістка від 05.03.2025 за №2740978; повідомлення про вручення поштового відправлення, вкладенням до якого була повістка від 05.03.2025 за №2740978; згаданої у постанові від 01.04.2025 за №395/1 довідки оператора поштового зв'язку, щодо причин повернення поштового відправлення, вкладенням до якого була повістка від 05.03.2025 за №2740978; самої повістки від 15.08.2024 року за №184775.
Станом на момент розгляду справи витребувані матеріали на адресу суду не надійшли.
Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України, учасники справи мають право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Так, представник позивача у судове засідання не з'явилась, надала заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, поважності причин неявки не повідомив, із заявами та/або клопотаннями до суду не звертався, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі надані позивачем докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку:
Так, ст. 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Крім того з ч. 1 ст. 5 КАС України випливає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист в тому числі і шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з вимог ч. 1 ст. 2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав,
свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України - місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Стаття 90 КАС України передбачає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, дослідивши надані позивачем докази судом встановлено:
05.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено на адресу ОСОБА_1 поштове відправлення за №0601119829414 в якому, згідно опису вкладення, містилась повістка за № НОМЕР_1 та повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, у разі неприбуття за повісткою (а.с. 14, 16).
Згідно трекінгу АТ «Укрпошта» - поштове відправлення за №0601119829414 отримано ОСОБА_1 06.03.2025 року (а.с. 18).
Так, згідно згаданого вище повідомлення, ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлено ОСОБА_1 про те, що у разі його неприбуття 18.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у строки, визначені в повістці за №2740978 від 05.03.2025 року, для уточнення військово-облікових даних, то відносно нього 01.04.2025 року о 10 год 00 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 , буде розглянуто справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 15).
До матеріалів справи позивачем також долучена повістка за №2740978, згідно якої ОСОБА_1 18.03.2025 року о 10 год. 25 хв. необхідно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних (а.с. 17).
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що 18.03.2025 року о 10 год. 25 хв., тобто точно у строк, вказаний у повістці від 05.03.2025 за №2740978, він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В той же час, 01.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 винесено постанову за №395/1, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення,
передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн. (а.с. 10, 11 (на звороті)).
Зі змісту вказаної постанови слідує, що 01.04.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, а саме 18.03. 2025 року, зазначений в направленій через AT «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 05.03.2025 року за №2740978, для уточнення військово-облікових даних. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2 п.1 Правил військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ за №1487 від 30.12.2022 року, відповідно - 18.03.2025 року скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 cт. 210 КУпАП.
06.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , було надіслано через AT «Укрпошта» з повідомленням про вручення та описом вкладення повістку від 05.03.2025 року за №2740978, для уточнення військово-облікових даних ОСОБА_1 , в якій було зазначено дату прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме - 18.03.2025 року. Тому ОСОБА_1 , було належним чином оповіщено, що підтверджується реєстром ф. 103 з проставленим штемпелем від 06.03.2025 року, а також описом вкладення, проставленим працівником AT «Укрпошта» 0603.2025 року та поштовим відправленням, яке було повернено 06.03.2025 року з довідкою про причину повернення, в якій було зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою. Адреса, за якою було направлено повістку та повідомлення від 05.03.2025 року, була обрана з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, як така, що повідомлена ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_8 під час уточнення своїх облікових даних.
05.05.2025 року ОСОБА_1 направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву, в якій просив надати йому належним чином завірені копії: матеріалів справи про адміністративне правопорушення (у т.ч. титульного аркушу цієї справи та опису документів, що у ній містяться), за результатами розгляду якої, було винесено постанову від 01.04.2025 за №395/1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП; конверту, повернутого оператором поштового зв'язку поштового відправлення, вкладенням до якого була повістка від 05.03.2025 року за №2740978; повідомлення про вручення поштового відправлення, вкладенням до якого була повістка від 05.03.2025 року за №2740978; згаданої у постанові від 01.04.2025 року за №395/1 довідки оператора поштового зв'язку, щодо причин повернення поштового відправлення, вкладенням до якого була повістка від 05.03.2025 року за №2740978; повістки від 15.08.2024 року за №184775 (а.с. 19-21).
Так, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зазначена, оскаржувана позивачем постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Так, порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 9, 77 КАС України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 210 КУпАП - порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно ч. 3 ст. 210 КУпАП - вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається із примітки до ст. 210 КУпАП, положення ст. ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів), затверджених Постановою КМУ за №1487 від 30.12.2022 року.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням,
силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених Постановою КМУ за №560 від 16.05.2024 року (далі - Порядок №560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим, що останній не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, а саме 18.03.2025 року, зазначений в направленій через AT «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 05.03.2025 року за №2740978, для уточнення військово-облікових даних. У вказаній постанові також зазначено, що поштове відправлення, в якому містилась повістка про виклик ОСОБА_1 , було повернено 06.03.2025 року з довідкою про причину повернення, в якій було зазначено, що «адресат відсутній за вказаною адресою».
При цьому у свій позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що 06.03.2025 року ним особисто отримана повістка за №2740978 від 05.03.2025 року та 18.03.2025 року о 10 год. 25 хв. він з'явився до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 . На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи позивачем долучено трекіенг АТ «Укрпошта» з якого слідує, що поштове відправлення за №0601119829414, в якому згідно опису вкладення містилась повістка за № НОМЕР_1 та повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, у разі неприбуття за повісткою, отримано ОСОБА_1 - 06.03.2025 року.
Представник відповідача в свою чергу не надав суду доказів того, що ОСОБА_1 дійсно не з'явився 18.03.2025 року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 з врахуванням того, що позивачем категорично заперечується вказане.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників,
військовозобов'язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень, серед інших, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Водночас, в оскаржуваній постанові не зазначено доказів, що відповідач, як Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних резервістів, не мав можливості отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційним системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодекс не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у том числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками адміністраторами) яких є державні органи.
Будь-які докази про те, які саме відомості (персональні дані) не уточнено позивачем, які не могли бути одержані самостійно ІНФОРМАЦІЯ_9 по справі відповідачем суду не надано.
Відповідач, як держатель відповідного реєстру мав можливість перевірити та підтвердити всі необхідні відомості про особу позивача, враховуючи, що при винесені оскаржуваної постанови особу останнього встановлено через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Будь-яких доказів стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення, оскаржуваної позивачем постанови, згідно ст. ст. 72-77 КАС України, суду не надано. А відтак, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, сама постанова, без обґрунтування її доказами, не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Отже, за вказаних умов, оскаржувану постанову не можна визнати законною, внаслідок чого вона підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 4 ст. 152 КАС України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Позивач, звертаючись із позовом, сплатив судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Згідно ЗУ «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Так, ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року складає 3028 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року в справі за №543/775/17 зазначає, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ України «Про судовий збір» - у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028х0,2 = 605,60 грн.).
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 143, 241, 242, 244, 245, 246,255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. ст. 210-1, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 277, 277-2, 278, 280, 283, 293 КУпАП, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови від 01.04.2025 року за №395/1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП - задовольнити.
Постанову за №395/1 від 01.04.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, яка була складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_3 .
Головуюча суддя О.П. Дьоміна